РОЗДІЛ  3 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ 3.1. Економічні основи МПП

Система міжнародних економічних відносин формується на базі інтернаціоналізації продуктивних сил, що, у свою чергу, виро­стає з міжнародного поділу праці (МПП).

Міжнародний поділ праці - об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами, знаннями, розвитку виробничого, на­уково-технічного, торгового й іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від їх економічної розвиненості та харак­теру суспільного ладу. Саме МПП є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах усієї планети. МПП - цементуюча основа світового гос­подарства, що дає йому змогу прогресувати у своєму розвитку, створюючи передумови для більш повного прояву загальних (уні­версальних) економічних законів, що дає підставу говорити про іс­нування світового господарства.

Варто розрізняти три основні логічно й історично послідовні типи МПП: загальний, частковий і одиничний.

Під загальним (це відноситься і до суспільного поділу праці в національній економіці) розуміється поділ праці за сферами вироб­ництва (видобувна й обробна промисловість, сільське господарст­во). У цьому випадку територіальна міжнародна спеціалізація окремих країн значною мірою визначається наявністю сприятливих природно-кліматичних умов; МПП має прояв у розподілі країн-експортерів на індустріальні, сировинні, аграрні. Це пояснює і структуру міжнародного обміну у відповідних умовах.

Частковий МПП припускає спеціалізацію на певних окремих галузях виробництва, видах готової продукції, що означає зростан­ня ролі міжгалузевого обміну готовими виробами. Для цього типу МПП характерний більш високий рівень диверсифікованості виро­бництва й експорту.

Одиничний МПП - спеціалізація різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів і компонентів продукції, на тех­нологічних стадіях промислового виробництва - вищий його тип, який відповідає високорозвинутим продуктивним силам.

Тепер основними типами МПП є частковий (між галузями та підгалузями) й одиничний (усередині галузей і підгалузей), або то­варний, подетальний і технологічний.

Внутрішньогалузевий поділ праці сприяє тому, що все більше економічний обмін розвивається між індустріальними країнами, близькими за рівнем економічного розвитку. У цих країнах відбу­вається вирівнювання структур споживання. Якщо в 1980 р. 64,5 % імпорту промислово розвинутих країн надходило з цих же країн, то в 1995 р. вже 71 %. Однак ця тенденція не діє прямолінійно, на неї впливають інші фактори. Зокрема, міжнародна торгівля подовжує "життєвий цикл" промислової продукції, стримує її моральний знос. Поява на світовому ринку нових виробів дає можливість менш розвинутим країнам імпортувати їх. Імпорт нової продукції скорочується з появою місцевого виробництва аналогічних виробів. Виробництво продукції зазвичай передається ТНК у країні з більш низькою вартістю робочої сили на стадії насичення ринку в країні освоєння виробу.

У багатобічній системі МПП є неминучою участь будь-якої держави у світових зв'язках, безвідносно до рівня її економічного розвитку. Сутність міжнародного, як і суспільного в цілому, поділу праці проявляється в динамічній єдності двох процесів виробницт­ва - його розчленовуванні й об'єднанні. Єдиний виробничий про­цес не може не розчленовуватися на відносно самостійні, відособ­лені одна від одної фази, не концентруватися за окремими стадіями виробництва на певній території, в окремих країнах. Разом з тим це одночасно й об'єднання виробництв, що відокремилися, на терито­ріально-виробничих комплексах, установлення взаємодії між краї­нами, які беруть участь у системі МПП. У відокремленні (спеціалі­зації) різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповненні та вза­ємодії - основний зміст поділу праці. Необхідність підвищення продуктивності праці, що обумовлює економічний і соціальний прогрес, - рушійна сила в розвитку поділу праці, у тому числі між­народного. МПП здійснюється з метою підвищення продуктивності виробництва, виступає засобом економії витрат суспільної праці, а також - засобом раціоналізації суспільних продуктивних сил.

МПП можна визначити як важливий ступінь розвитку суспіль­ного територіального поділу праці між країнами, що спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними у певних кількісних і якісних співвідношен­нях. МПП відіграє зростаючу роль у здійсненні процесів розширено­го виробництва в країнах світу, забезпечує взаємозв'язок цих проце­сів, формує відповідні міжнародні пропорції в галузевому та терито­ріально-державному аспектах. МПП, як і поділ праці взагалі, не існує без обміну, який займає особливе місце в інтернаціоналізації суспіль­ного виробництва.

Основним спонукальним мотивом МПП для всіх країн світу, не­залежно від соціальних і економічних відмінностей, є їх прагнення до одержання економічних вигод від участі в МПП. Оскільки в будь-яких соціально-економічних умовах вартість утворюється з витрат засобів виробництва, оплати необхідної праці та додаткової вартості, то всі товари, що надходять на ринок, незалежно від їх походження, беруть участь у формуванні інтернаціональної вартості, світових цін. Товари обмінюються в пропорціях, що випливають із законів світо­вого ринку, у тому числі і закону вартості. Реалізація переваг МПП у ході міжнародного обміну товарами та послугами забезпечує будь-якій країні при сприятливих умовах одержання різниці між інтерна­ціональною та національною вартістю експортованих товарів і пос­луг, а також економію внутрішніх витрат шляхом відмовлення від національного виробництва товарів і послуг за рахунок більш деше­вого імпорту. До числа загальнолюдських спонукальних мотивів до участі в МПП, використання його можливостей відноситься необхід­ність вирішення глобальних проблем людства спільними зусиллями всіх країн світу. Діапазон таких проблем дуже великий - від охорони навколишнього середовища та вирішення продовольчої проблеми в планетарному масштабі до освоєння космосу.

Під впливом МПП торгові зв'язки між країнами ускладню­ються та збагачуються, все більше переростаючи в комплексну сис­тему світогосподарських зв'язків, у якій торгівля в традиційному її розумінні хоч і продовжує займати провідне місце, проте поступово втрачає своє значення. Зовнішньоекономічна сфера світового гос­подарства має в наш час складну структуру. Вона включає міжна­родну торгівлю, міжнародну спеціалізацію та кооперацію виробни­цтва, науково-технічне співробітництво, міжнародні організації, рі­зного роду послуги та багато іншого.

Всесвітніми продуктивні сили роблять міжнародна спеціаліза­ція та кооперація виробництва, що проявляються в планетарному масштабі. Під впливом спеціалізації та кооперації народжується "додаткова" сила, що виступає немовби дарова та діє одночасно з матеріально-речовинними й особистісними факторами суспільного виробництва. Результати діяльності кожної ланки продуктивної си­стеми, яка створюється, активно використовуються постійно зрос­таючим числом учасників кооперації, що приводить, урешті-решт, до посилення цілісності цієї системи. Остання все більшою мірою набуває специфічних властивостей, що виділяють її з загальної ор­біти світогосподарських зв'язків, і потенціалу, що перевищує суму потенціалів складових її частин.

При всій складності та суперечливості сучасний світ у економіч­ному відношенні є певною доцільною системою, що об'єднується мі­жнародно-усуспільненим виробництвом, досягненням відносно висо­кого рівня розвитку. МПП - це той "інтегратор", що утворив з окре­мих елементів всесвітню економічну систему - світове господарство. Виступаючи функцією розвитку продуктивних сил і виробничих від­носин, МПП створив об'єктивні умови для зростаючих взаємозв'язку та взаємозалежності відтворювальних процесів усіх країн, розширив межі інтернаціоналізації до загальносвітових.

При розгляді світового господарства як системи варто врахову­вати також породжувану МПП взаємовигідність економічного спілку­вання між різними країнами, що є рушійною силою цієї системи. Спі­льність економічних відносин, що додає їм всесвітній характер і всес­вітній масштаб, полягає в збігу об'єктивних потреб і глибинних еко­номічний інтересів усіх країн. Збіг ні якою мірою не означає їх однорі­дності, так само як і єдиної політико-економічної природи відносин, з яких проявляються ці інтереси.

Наявні дані та розрахунки свідчать про те, що МПП і в перс­пективі буде неухильно поглиблюватися, на його основі випере­джальними темпами буде зростати міжнародний обмін товарами та послугами (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Коефіцієнти темпів зростання МПП

 

Показники

1971-1980 рр.

1981-1990 рр.

1991-2000 рр.

Світ у цілому

1,08

1,21

1,08

Промислово розвинуті країни

1,11

1,31

1,15

Країни, що розвиваються

0,99

1,03

0,80

Наведені в таблиці коефіцієнти темпів МПП отримані в ре­зультаті розподілу індексів обсягу експорту товарів на індекси об­сягів валового продукту за певний період.

У перспективі виробництво економічно розвинутих країн усе в більшій мірі буде орієнтуватися на зовнішніх споживачів, внут­рішній попит - на імпорт. У країнах, що розвиваються, передбача­ється порівняно швидке, проте екстенсивне, розширення внутріш­нього ринку. Тому, незважаючи на очікувані досить високі темпи збільшення виробництва в них, можливе відносне зниження ступе­ня (але не масштабів) залучення країн, що розвиваються, у МПП у найближчі роки.

У 80-90-і р. у світі відбулися масштабні економічні, політичні, соціальні процеси величезної перетворюючої сили, що здійснили та продовжують здійснювати свій вплив на світове господарство, його якісні характеристики. Суспільно-політичні й економічні процеси викликають істотні зрушення у світовому господарстві, формуючи його нові, більш різноманітні та багатоваріантні ступені та шляхи розвитку. Змінюється не тільки світ, а і його розуміння. Нині вже досить складно провести чітку границю, що зовсім недавно поділя­ла його на протилежні системи. У світі, особливо в Європі, відбу­лися такі кардинальні перестановки сил і переоцінка цінностей, що положення та стереотипи, що формувалися у нас і за кордоном де­сятиліттями, аж до 90-х років, щодо проблем світового господарст­ва, МПП і міжнародних економічних відносин, вичерпали себе.

В перехідний період, у який вступив увесь світ, мало розумін­ня неможливості жити більше в умовах конфронтації. Потрібне конструктивне творче мислення, що відповідає новим реаліям. Дов­гі роки в нас ігнорувалася західноєвропейська (як, утім, і інша, крім соціалістичної) інтеграція. Зневажання фактів лише збільшує нас­лідки для тих, хто їх ігнорує чи не помічає. Ми нарешті не тільки визнаємо ефективність "чужих" інтеграційних процесів, а й почи­наємо співробітництво з Європейським Союзом (ЄС) і готові при­йняти його допомогу.

Найважливішою проблемою все більш взаємозалежного світу стає не співробітництво різних систем, а взаємодія різнорівневих структур. Вони характеризуються не тільки ступенем розвинутості, а й мірою залучення в МПП і світове господарство. Знамення часу -інтеграція, до того ж інтеграція загальна а не тільки міжнародна. Відбувається інтеграція капіталів, виробництв, праці. Особливістю цього процесу є те, що він, виникнувши спочатку в Європі (Євро­пейське економічне співтовариство - ЄЕС, СЕВ), за наступні роки охопив нові країни та регіони.

Або взяти Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР), що заслу­говує на увагу до себе головним чином як зона найбільш динаміч­ного в світі економічного розвитку. Саме випередження інших ра­йонів земної кулі за темпами зростання в сполученні зі стрімким підвищенням міжнародної конкурентоспроможності групи країн, що розвиваються, АТР дає підстави говорити про наближення "ти­хоокеанської ери", чи періоду, коли регіон стане центром світового економічного розвитку.

Інше потужне економічне об'єднання - Північноамериканська зона вільної торгівлі, створення якої проголошене в серпні 1992 р. після двох з половиною років переговорів між США, Канадою та Мексикою. Утворюється єдиний економічний простір з 360 млн споживачів і сукупним обсягом виробництва в 7 трлн дол.

На якісно новий етап розвитку виходить Європейський Союз. Відповідно до Єдиного європейського акта, прийнятого країнами -членами ЄС у 1992 р., був завершений процес створення єдиного внутрішнього ринку цього об'єднання. Ліквідовані практично всі бар'єри на шляху вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і людських ресурсів. Скасовуються митні формальності у взаємній торгівлі, інтенсифікуються розробка і впровадження загальних єв­ропейських стандартів, скасовуються останні валютні обмеження та введена єдина європейська валюта "євро" із січня 2002 р. Зняття всіх цих бар'єрів може підвищити темпи економічного зростання ЄС, знизити рівень цін на низку послуг, зменшити витрати вироб­ництва та, врешті-решт, підсилити економічні позиції ЄС у світі, їх конкурентоспроможність.

Рівень розвитку виробничих сил - важливий фактор, який ви­значає інтенсивність участі країн у МПП. На нього впливають приро­дно-географічні фактори, відмінності у масштабах виробництва наці­ональних економік, у досягнутих рівнях і наявних можливостях вну­трішньодержавного поділу праці. Відносна вузькість внутрішніх рин­ків, обмежені можливості поділу праці в рамках національних госпо­дарств стимулюють малі країни, їх компанії до більш активної участі в МПП, підвищують значення спеціалізації національного виробниц­тва, орієнтованого на світовий ринок.

Ступінь розвитку МПП визначає участь окремих компаній, країн, співтовариств у міжнародному обміні. Він є найбільш висо­ким у промислово розвинутих країнах (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Частка підсистем у світовому експорті, %

 

Підсистеми

1980 р.

1985 р.

1995 р.

Промислово розвинуті країни

66,9

68,8

65,3

Країни, що розвиваються

25,6

24,1

29,4

Країни з перехідною економікою

4,9

5,5

4,0

 

Показниками участі в МПП виступають:

частка експортованої продукції в загальному обсязі вироб­ництва;

обсяг зовнішньої торгівлі у відношенні до національного продукту;

питома вага країни, підсистеми в міжнародній торгівлі, у тому числі в торгівлі окремими товарами;

зовнішньоторговельний оборот на душу населення.

Слід зазначити, що питома вага тієї чи іншої системи в міжна­родній торгівлі сама по собі не дає повної картини. Ступінь вклю­чення країни в систему МПП більш повно характеризується част­кою експорту у валовому внутрішньому продукті.

Впливаючи на МПП, науково-технічна революція (НТР) обме­жує можливості окремих країн створювати занадто багатогалузеві національні промислові комплекси. Сьогодні номенклатура продук­ції, особливо промислових секторів, є настільки великою, що жодна країна не може забезпечити економічно вигідне виробництво всієї ці­єї номенклатури. Тому досвід багатьох країн свідчить, що найбільш ефективною є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих об­ластей виробництва, органічно вписаних у систему МПП.

НТР доповнила промислову кооперацію науково-технічним і виробничим співробітництвом, тобто різноманітними формами дія­льності в області виробництва, прикладної науки, техніки, торгівлі, технічного обслуговування та в інших сферах. Особливого розмаху таке співробітництво набуло в областях, які стали породженням НТР. Так, корпорації, що лідирують в області виробництва інфор­маційної техніки, укладають велику кількість угод про співробіт­ництво з іншими фірмами, у тому числі й закордонними.

Інтеграція економічного життя у світі йде за багатьма напря­мами. Це, по-перше, інтернаціоналізація продуктивних сил шляхом повсюдного технологічного способу виробництва: через обмін за­собами виробництва та технологічними знаннями, а також у формі міжнародної спеціалізації та кооперації, що зв'язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи; шляхом виробни­чого співробітництва, міжнародного переміщення виробничих ре­сурсів; через формування глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, що забезпечує здійс­нення міжнародного обміну.

По-друге, прояв інтернаціоналізації через МПП.

По-третє, зростання масштабів і якісна зміна характеру тради­ційної міжнародної торгівлі уречевленими товарами, через що вона здійснює нині набагато більший вплив на інтернаціоналізацію еко­номічного життя, ніж у 20-30-і р. минулого сторіччя.

По-четверте, це міжнародне переміщення фінансових і вироб­ничих ресурсів, що забезпечує переплетення та взаємозалежність економічної діяльності в різних країнах. Таке переміщення відбува­ється у формі міжнародного кредиту чи закордонних інвестицій.

По-п'яте, все більш важливим напрямом міжнародного спів­робітництва стає сфера послуг, що розвивається швидше, ніж сфера матеріального виробництва.

По-шосте, швидко зростає міжнародний обмін технічними знаннями. Фронт світової науки і техніки стрімко розширюється. У сполученні з їх швидким розвитком це приводить до того, що нині жодна країна поодинці вирішувати всі питання науково-технічного прогресу (НТП) і тим більше бути лідером на всіх напрямах розви­тку науки і техніки не може.

По-сьоме, все більше зростають масштаби міжнародної мігра­ції робочої сили, до якої починають підключатися в якості імпорте­рів Україна й інші держави СНД.

Нарешті, по-восьме, одночасно зі зростаючою інтернаціоналі­зацією впливу виробництва та споживання на природне середовище зростає потреба в міжнародному співробітництві, спрямованому на вирішення глобальних проблем сучасності (охорона природного середовища, освоєння світового океану, космосу, допомога голо­дуючому населенню країн, які розвиваються, тощо).

Таким чином, сучасний світ рухається до нової, синтезованої моделі розвитку. її характеризують не тільки якісне відновлення технологічної бази виробництва, широке впровадження ресурсів і енергозберігаючих технологій, а й принципово важливі зрушення в структурі, змісті та характері процесів виробництва і споживання. Світове співтовариство поступово переборює нежиттєздатний ком­плекс "боротьби двох систем". Але зламування біполярної моделі міжнародних відносин виявило інший найгостріший конфлікт у світі - між центральною (Північ) і периферійними частинами (Пів­день) у структурі світового господарства. Проблема виживання ро­бить граничною інтеграцію цих двох частин на основі їх взаємної адаптації й активних зв'язків.

Досягнутий рівень МПП уже практично не залишив країни, господарське життя якої було б ізольованим від зовнішнього світу, а економічні процеси замкнулися в межах національної держави. Зовнішня торгівля з відносно ізольованого сектора економіки, яка компенсує брак певних видів ресурсів і товарів, перетворилася в за­гальний елемент господарського життя. Вона нерідко впливає на всі основні процеси, включаючи довгострокове економічне зрос­тання та короткострокову динаміку виробництва, прискорення тех­нічного розвитку, підвищення економічної ефективності.

Поглиблення МПП саме по собі приводить до того, що круго­обіг значної частини національних капіталів у товарній і грошовій формах здійснюється на міжнародній основі, що спричиняє переп­летення кругообігу національних капіталів у цілому. МПП, міжна­родне виробництво створюють реальні передумови для розвитку інтеграції.