9.2. Структура платіжного балансу

Перший розділ платіжного балансу - рахунок поточних опе­рацій - фіксує процес обміну товарами та послугами, а також одно­сторонні разові платежі. Починається баланс із підведення підсум­ків по зовнішній торгівлі - експорт і імпорт товарів. Частина платі­жного балансу, що відбиває експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни. Торговий баланс - частина балансу, що оприлюднюється найбільш часто. Експорт товарів мінус імпорт то­варів дає сальдо торгового балансу. Воно буде позитивним, чи ак­тивним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, або дефіцит­ним, у протилежному випадку.

Саме по собі активне чи пасивне сальдо торгового балансу не може бути підставою для остаточних висновків про стан зовнішньої торгівлі країни. Зрозуміло, якщо експорт скорочується через падін­ня попиту на товари даної країни в інших країнах, це погана ознака. Але якщо негативне сальдо балансу виникає, припустимо, у випад­ку збільшення імпорту товарів, які інвестуються, та зростання в ре­зультаті цього внутрішнього виробництва, то в цьому випадку не­гативне сальдо не може бути підставою для негативних оцінок ста­ну економіки. Тобто актив або дефіцит платіжного балансу та його розділів можна оцінювати лише на основі аналізу всіх обставин.

Крім торгівлі товарами, у першому розділі платіжного балансу відображається торгівля послугами. Доходи та витрати, що прохо­дять по статті "Послуги", пов'язані з туризмом, роботою, телераді-окомунікацією, утриманням військових баз, іноземних представ­ництв, приватними некомерційними організаціями (перекази роди­чам, спадщина), й ін. У розділі відображаються платежі та надхо­дження транспортного, страхового й інші неторгові платежі, пов'язані, припустимо, з гуманітарною допомогою, яку держава надає комусь чи одержує від інших, безоплатні субсидії закордон­ним країнам та інші.

У сумі підсумок по торговому балансу, обміну послугами, ра­зових платежах та інших неторгових операціях дає підсумок або сальдо по поточних рахунках чи сальдо балансу поточних операцій.

Другий розділ платіжного балансу - баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю та продаж активів, надання й одержання дов­го- та короткотермінових позик і позичок. Наприклад, якщо надхо­дження по експорту недостатні для витрат по імпорту, розрахову­ватися приходиться за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відо­бражатися в дебетових статтях і оцінюватися як відтік капіталу. Ві­дтік капіталу може бути пов'язаний з бажанням власників, напри­клад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та розмістити остан­ню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних ком­паній чи інші цінні папери. Пріоритет валют і країн, у які вклада­ється капітал, визначається прогнозами коливань валютних курсів і реальних норм відсотка. За інших рівних умов зберігати свої активи є сенс у тих валютах, обмінний курс яких, за прогнозами, зростає, та навпаки.

Зв'язок між балансом поточних операцій і балансом руху ка­піталів виражається формулою: ВНП = С + I + в + 1КХ.

Ми визначили чистий експорт (1КХ) як різницю між експортом і імпортом товарів та послуг, тобто як сальдо рахунка поточних операцій.

Якщо з обох частин рівняння відняти споживання (С) і держа­вні витрати (в), то ліва частина (ВНП - С - в) є форма вираження національних заощаджень (8). Формулу можна подати у вигляді: 8 = I + ІКГХ.

Продовжимо перетворення і віднімемо з обох частин рівняння інвестиції (9.1). Одержуємо:

8 - I = ТЧХ. (9.1)

Різниця між внутрішніми заощадженнями (8) і інвестиціями (I) - це рахунок руху капіталів платіжного балансу. Якщо інвестиції перевищують внутрішні заощадження країни, то інвестиційні прое­кти фінансуються за рахунок позик на світових фінансових ринках. Якщо національні заощадження перевищують інвестиції, то реінве-стовані всередині країни кошти можуть бути використані для вида­чі кредитів іншим країнам. Такі кредити можуть використовуватися за цільовим призначенням для оплати товарів і послуг даної країни й в інших цілях.

Інакше кажучи, рахунок руху капіталу має врівноважувати поточний рахунок платіжного балансу. Якщо кошти, одержувані через границю в обмін на чистий експорт товарів і послуг, - вели­чина позитивна, тобто ми маємо активне сальдо по поточних опе­раціях, воно врівноважується відтоком капіталів із країни. Якщо країна має дефіцит по поточних операціях, то він компенсується припливом капіталу.

Однак на практиці сумарний підсумок першого та другого ро­зділів платіжного балансу не врівноважується автоматично. Для досягнення рівноваги необхідно використовувати резервні активи центральних банків і урядових органів.

Статті першого та другого розділів платіжного балансу, що відображають рух коштів по поточних операціях і рух капіталів, є основними статтями платіжного балансу. Статті, що залишилися, можна об'єднати в один, третій, розділ. Він відображає розрахунки по офіційних резервних рахунках. У нього також входять купівля та продаж золота.

Відображені в даному розділі зміни іноземних активів держа­ви за кордоном і активів іноземних урядів у країні виділяються в окремий розділ у силу свого особливого призначення. Вони, як правило, не пов'язані з комерційною діяльністю, а виступають за­собом урівноваження сальдо платіжного балансу.

Всі три розділи платіжного балансу в сумі мають складати нуль. Кожна угода передбачає платежі в тій чи іншій формі, тобто всі напрямки використання іноземної валюти повинні мати джерела покриття.

Для цілей урівноваження платіжного балансу, зокрема пок­риття його дефіциту, відповідно до інтересів національної економі­ки можуть використовуватися продаж золота, залучення нових кре­дитів, збільшення (якщо згодні кредитори) прострочених платежів з обслуговування поточного боргу та ін.

Ознайомившись з платіжним балансом України за 2000 р. (до­даток А), спочатку наведемо його коротку характеристику, а далі розглянемо докладно його стан і проведемо його порівняльний ана­ліз щодо платіжного балансу за 1999 р.

Платіжний баланс України за 2000 р. свідчить про збереження позитивних тенденцій у зовнішньому секторі економіки, що зумов­лені як внутрішніми факторами - вперше за останнє десятиліття вдалося досягти реального збільшення ВВП (на 6 %) і промислово­го виробництва (на 12,9 %), так і зовнішніми - сприятливою ціно­вою кон'юнктурою на традиційні товари українського експорту й економічним зростанням країн - основних торгових партнерів України.

Говорячи про рахунок поточних операцій, дуже важливим є те, що в Україні другий рік поспіль зафіксоване позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. У 2000 р. позитивне сальдо склало 1,5 млрд дол США, що еквівалентно 4,6 % валового внутрі­шнього продукту [40].

Слід зазначити, що як у 1999 р., так і в 2000 р. проводилися опе­рації по списанню частини зовнішнього боргу України перед Росій­ською Федерацією за рахунок передачі останній матеріальних акти­вів. Зокрема, відповідно до домовленості між урядом України й уря­дом Російської Федерації від 28.05.1997 р. про взаєморозрахунки, зв'язані з поділом Чорноморського флоту, у 1999 р. Україною були передані матеріальні активи загальною сумою 726 млн дол США. В 2000 р. за міжурядовою домовленістю від 8 жовтня 1999 р. Україна передала у власність Російської Федерації в рахунок погашення забо­ргованості НАК "Нафтогаз України" перед ВАТ "Газпром" за спожи­тий природний газ авіакомплекси на суму 274 млн дол США. До того ж Україна щорічно погашає частину боргу перед Російською Феде­рацією за рахунок перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Передача матеріальних активів відображається в поточному рахунку платіжного балансу як експорт товарів, що викривляє реа­льну динаміку платіжного балансу та вуалізує тенденції, які про-слідковуються в зовнішньому секторі економіки (табл. 9.1). Якщо відокремитися від цих операцій, то можна відзначити позитивну тенденцію розвитку зовнішнього сектора.

Динаміка поточного рахунка платіжного

Тепер декілька слів про платіжний баланс України за 2000 р., спираючись на статтю "Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій". За 2000 р. дефіцит, який сформувався за рахунок опера­цій з капіталом і фінансових операцій, склав 1,3 млрд дол США й, насамперед, був зумовлений необхідністю витрат на обслуговуван­ня зовнішнього боргу в 2000 р., що склало більше 2 млрд дол США. Катастрофічним було те, що в першому кварталі необхідно було виплатити половину цієї суми. За умов, коли поточні операції не змогли забезпечити приплив валюти для фінансування витрат на погашення боргу, терміни надходження зовнішніх позичок були невизначеними, а рівень міжнародних резервів на початок року практично дорівнював сумі боргу, що підлягав оплаті, почалися пе­реговори з усіма кредиторами про реструктуризацію комерційного зовнішнього боргу. В квітні була досягнута домовленість з цього питання. Загальний обсяг облігацій зовнішньої позики з терміном погашення в 2000-2004 р., що підлягала реструктуризації, склав 2,6 млрд дол США.

Загалом у 2000 р. на обслуговування та погашення зовнішньо­го боргу необхідно було витратити 2,8 млрд дол США, тобто кожен сьомий долар від загального обсягу експорту товарів і послуг мав бути використаний для оплати боргів.

Врегулювання боргових зобов'язань за рахунок взаємозаліку з Росією, згідно з міжурядовою угодою про поділ Чорноморського флоту, в розмірі 1,1 млрд дол США дало можливість зняти боргове навантаження на бюджет у 2000 р. та на наступні роки.