РОЗДІЛ 5 КОНКУРЕНЦІЯ ЯК СКЛАДОВА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 5.1. Поняття конкуренції в економічній науці

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що включає величезну кількість різноманітних виробничих, комер­ційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм бізнесу й об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням, ринок - це організована структура, де "зу­стрічаються" виробники та споживачі, продавці і покупці, де в ре­зультаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кіль­кість товару, що споживачі можуть купити за визначеною ціною) та пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, що виро­бники продають за визначеною ціною) встановлюються і ціни това­рів, і обсяги продажів. При розгляді структурної організації ринку вирішальне значення має кількість виробників (продавців) і кіль­кість споживачів (покупців), які беруть участь у процесі обміну за­гального еквівалента вартості (грошей) на будь-який товар. Ця кі­лькість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту та пропозиції.

Ключовим поняттям, що виражає сутність ринкових відносин, є поняття конкуренції. Конкуренція - це центр ваги всієї системи рин­кового господарства, тип відносин між виробниками з приводу вста­новлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Це конкуренція між виробниками. Аналогічно визначається конкуренція між спожи­вачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попи­ту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боро­тьби, є прагнення перевершити інших. У суперництві на ринках мова йде про укладання угод і про частку участі в ринковій сфері.

Конкурентна боротьба - це динамічний (прискорюючий рух) процес. Він сприяє кращому забезпеченню ринку товарами (рис. 5.1).

Пошук переконливого пояснення процвітання фірми або краї­ни в цілому варто почати з правильної постановки питання. Насам­перед від поняття "конкурентоспроможна країна" як терміна, що


має велике значення для економічного процвітання, доведеться ві­дмовитися. Головна мета держави в економіці - забезпечити своїм громадянам достатньо високий рівень життя, який би поступово пі­двищувався. Здатність держави зробити це залежить не від якогось аморфного поняття "конкурентоспроможність", а від того, наскіль­ки продуктивно використовуються національні ресурси - праця і капітал.


 




 

 

Дуополія на

національному

ринку

 

^          '

 

Рис. 5.1. Класифікація ринкових конкурентних структур у перехід­ний період (ринки товарів виробничого споживання)

Єдине, на чому може ґрунтуватися концепція конкурентосп­роможності на рівні країни, - це продуктивність використання ре­сурсів. Якби не було міжнародної конкуренції, рівень продуктивно­сті в одній країні практично не залежав би від становища в інших країнах. Однак міжнародна торгівля та вивіз капіталу являють со­бою можливість для підвищення продуктивності використання ре­сурсів країни й одночасно загрозу її підвищенню чи підтримці на постійному рівні. Міжнародна торгівля дає змогу країні підвищува­ти продуктивність свого виробництва, тому що усуває необхідність самостійно виробляти всі товари та послуги. Тому країна може спеціалізуватися на тих галузях і сегментах ринку, де її фірми від­носно більш конкурентоспроможні, ніж іноземні, й імпортувати ті товари та послуги, за якими її фірми поступаються закордонним. Тим самим підвищується середній рівень продуктивності в еконо­міці. Таким чином, імпорт, так само як і експорт, прямо впливає на продуктивність.

Жодна країна не може бути конкурентоспроможною абсолют­но у всьому, так само як і бути чистим експортером абсолютно всього. Людські й інші ресурси будь-якої країни неминуче обмеже­ні. В ідеальному варіанті їх застосовують у найбільш продуктивних галузях.

Термін "конкуренція" увійшов в економічну теорію з розмов­ного мовлення від латинського слова "сопситтешіа", що означає "зі­ткнення", "змагання".

Тлумачення поняття конкуренції в економічній науці пройшло кілька стадій. Класичній економічній теорії був характерний пове-дінковий підхід. Зокрема, А. Сміт розумів сутність конкуренції як сукупність взаємонезалежних спроб різних продавців установити контроль на ринку. Отже, акцент робився на такій поведінці про­давців і покупців, що характеризувалася чесним, без змови, супер­ництвом за більш вигідні умови продажу чи купівлі товарів. При цьому основним об'єктом конкурентної боротьби вважалися ціни.

Поведінкове трактування конкуренції було характерне і для неокласичної політичної економії. Однак неокласики зв'язували конкуренцію з боротьбою за рідкісні економічні блага, а також за гроші споживачів, на які їх можна придбати. Рідкість, у їх ро­зумінні, означає, що кількість благ недостатня порівняно до пот­реб людей.

Поряд з поведінковим трактуванням, починаючи з кінця XIX ст., в економічну теорію стала проникати інша, структурна концеп­ція конкуренції, що вийшла згодом на перше місце. Серед її авторів були Ф. Еджоурт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлен. Позиції цих учених у сучасній західній економічній науці настільки сильні, що сам термін "конкуренція" найчастіше використовується саме в структурному розумінні. Ринок називається конкурентним, коли число фірм, що продають однорідний продукт, є настільки великим і частка конкретної фірми на ринку є настільки малою, що ніяка фі­рма одна і самостійно не може істотно вплинути на ціну шляхом зміни обсягу продажів.

Таким чином, при структурному підході акцент зміщується із самої боротьби фірм одна з одною на аналіз структури ринку, тих умов, які переважають на ньому. Як підкреслює А.Ю. Юданов, "у центрі уваги опиняється не суперництво фірм у встановленні ціни, не з'ясування того, хто і чому переміг, а встановлення факту прин­ципової можливості (чи неможливості) впливу фірми на загальний рівень цін на ринку. Якщо такий вплив неможливий, то мова йде про ринок досконалої конкуренції, у протилежному випадку - про один із різновидів конкуренції недосконалої" [68].

Таке розуміння конкуренції, як бачимо, значно відрізняється від її визначення в класичній теорії, що не проводила різниці між конкуренцією та суперництвом. Класики, говорячи про конкурен­цію, мали на увазі лише досконалу конкуренцію, в рамках якої вза­ємозалежність продавців є настільки малою, що її можна не врахо­вувати. На конкурентному ринку всі фірми незалежні одна від од­ної в тому змісті, що дії однієї не здійснюють помітного впливу на поведінку інших фірм. За такої конкурентної поведінки (суперниц­тві) жодна фірма не може стати лідером на ринку, тобто монополія неможлива.

Пізніше спектр ринкових структур, які аналізувалися економі­стами, був розширений, і з'явилася необхідність у чіткому розме­жуванні понять "конкуренція" та "суперництво". У сучасному ро­зумінні термін "суперництво" відноситься до дійсної поведінки ри­нкових агентів, спрямованої на завоювання лідируючого (відмінно­го від інших) становища на ринку, та використовується для харак­теристики сфери діяльності бізнесменів, підприємців, а не для якіс­ної характеристики побудови ринку.

Термін "конкуренція", в свою чергу, використовується для ха­рактеристики моделі, побудови ринку.

Крім поведінкового та структурного трактування конкуренції, в економічній теорії існує ще функціональний підхід до конкурен­ції, а також характеристика конкуренції як "процедури відкриття".

Функціональний підхід до визначення конкуренції пов'язаний, зокрема, з ім'ям австрійського економіста И. Шумпетера. У своїй теорії економічного розвитку він визначав конкуренцію як бороть­бу старого з новим. Цю боротьбу ведуть підприємці - організатори виробництва, що прокладають нові шляхи, здійснюють нові комбі­нації ресурсів. На думку И. Шумпетера, задача підприємця - здійс­нювати реалізацію нововведень, боротися з рутиною, не робити те, що роблять інші, стати "творчим руйнівником". Тоді він може ви­грати в конкурентній боротьбі, витиснивши з ринку тих підприєм­ців, які користуються застарілими технологіями чи випускають продукцію, що не користується попитом.

Інший австрійський економіст і політичний філософ -Ф. Фон Хайек розглядав конкуренцію ще ширше, розуміючи її як "процедуру відкриття". На його думку, підприємцю важливо, оріє­нтуючись на підвищення чи зниження цін на ресурси та вироблені з їх допомогою блага, зрозуміти, в якому напрямку потрібно діяти, що, як і для кого виробляти. На ринку тільки завдяки цінам і конку­ренції таємне стає явним. Тільки "процедура" конкуренції "відкри­ває", які ресурси, і в якій кількості необхідно використовувати, що, скільки, де і кому продавати.

Говорячи про елементи ринкового механізму, треба мати на увазі, що споживач і виробник повинні мати економічну свободу.

Ринкова система створює свободу економічного вибору, кож­ний вправі виробляти та продавати свій товар. У результаті виникає економічне змагання, боротьба, іменована конкуренцією.

Конкуренція - це боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку та боротьби між діючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різні потреби покупців. На світовому ринку постій­но існує гостра конкуренція товаровиробників [48]. Для успішної діяльності на зовнішніх ринках необхідним є суттєве підвищення конкурентоспроможності пропонованих вітчизняних товарів. При імпорті використання конкуренції іноземних продавців дає змогу досягати більш вигідних умов закупівель.

Однак поняття конкуренції настільки багатозначне, що воно не охоплюється будь-яким універсальним визначенням. Це і спосіб господарювання, і такий спосіб існування капіталу, коли один капі­тал суперничає з іншим капіталом. В конкуренції вбачається як го­ловна суттєва риса, властивість товарного виробництва, так і спосіб розвитку. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регу­лятора суспільного виробництва.

Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробни­чих і ринкових відносин, а з іншого - підвищення ефективності го­сподарської діяльності, прискорення НТП. Конкуренція відносить­ся до неконтрольованих факторів, які впливають на діяльність ор­ганізацій і які не можуть управлятися організацією.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового го­сподарства за кращі умови виробництва, купівлі та продажу това­рів. Таке зіткнення є неминучим і породжується об'єктивними умо­вами:

°    повною господарською відокремленістю кожного суб'єкта ринку;

°    його повною залежністю від господарської кон'юнктури; °    протиборством з іншими претендентами за невеликий до­ход [67].

Як і будь-яке явище, конкуренція має свої позитивні та нега­тивні сторони.

Позитивні сторони конкуренції:

змушує постійно шукати та використовувати у виробництві нові можливості;

вимагає вдосконалювати техніку та технології;

стимулює підвищення якості товару;

змушує знижувати витрати (ціни);

вимагає від постачальників товарів (продавців) знижувати ціни на товар, що пропонується;

орієнтує на асортимент товарів підвищеного попиту;

підвищує якість продукції (клієнт завжди правий);

вводить нові форми управління. Негативні сторони конкуренції:

при конкуренції спостерігається нещадність і жорстокість по відношенню до невдахи;

численність "жертв" у виді банкрутств і безробіття. Конкуренція сприяє вирівнюванню індивідуальних вартостей

і, відповідно, диференціації розмірів прибутку на основі розхо­джень у продуктивності праці, в управлінні виробництвом. У між­галузевому аспекті конкуренція, до того ж, формує середню норму прибутку, веде до переливу капіталу на користь найбільш необхід­них у суспільному відношенні виробництв. При цьому зрозуміло, що вона виявляє найсильніших.

Важливу роль у ринкових відносинах відіграє конкурентосп­роможність товару. Під конкурентоспроможністю товару розумі­ють його перевагу на ринку, що сприяє успішному збуту. Однак це загальне поняття розкривається через систему показників.

Перша група показників - якість товару. Вона складається з технічного рівня товару та корисності його для споживача через його функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості.

Друга група - сумарні витрати споживача, що враховують ці­ну виробу та витрати на його експлуатацію протягом усього термі­ну служби.

На конкурентоспроможність товару впливають такі фактори:

а)         при виробництві:

продуктивність праці;

рівень оподатковування;

впровадження науково-технічних розробок;

розміри прибутку підприємства;

величина оплати праці;

б)         при його споживанні:

продажна ціна товару;

якість;

новизна;

післяпродажне обслуговування;

рівень передпродажної підготовки.

Таким чином, конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурен­тного товару як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Конкуренція щоразу спонукає підприємство "налагоджувати" виробництво на задоволення попиту, а через нього - на наявні пот­реби, високу якість, створення нових конкурентоспроможних това­рів. Завдяки конкуренції створюється могутня альтернатива моно­полізації в сфері економіки, яка, як показує світовий досвід, приз­водить до застою в науково-технічному прогресі, бюрократизації управління народним господарством.