2.4. Сучасні методи виходу з конфліктного протистояння

Заходи щодо лібералізації товарообміну й руху капіта­лів відтепер не дозволяють прибігати до мита і валютного конт­ролю щоб здійснювати політику всеосяжного регулювання або відгородити економіку якої-небудь окремої держави. Ці міри в усе зростаючому ступені перешкоджають використанню нетари-фних бар'єрів, заохочуючи секторальну політику.

Застосування принципу недискримінації виключає викорис­тання преференційних заходів. Стає немислимим надання винят­кової переваги відносинам з партнерами, з якими були б бажані більш тісні як економічні, так і політичні зв'язки, і з цього погля­ду людство починає жити по не цілком зрозумілим законам все-загальної рівноваги.

Природно, що є можливість порушити це правило й укладати договори про зони вільної торгівлі або про митні союзи, але тоді потрібно буде платити компенсації державам, які могли б зазнати збитків через викликані ними зміни товарних потоків. Досить по­казово відбиває прагнення до уніфікації, практика ставлення до митних союзів більш жорстко, ніж до зон вільної торгівлі, де не настільки яскраво виражені преференційні відносини.

Цілий аспект зовнішніх зносин, двостороння дипломатія, що опирається на індивідуалізоване ведення справ з кожним із парт­нерів, втрачає, таким чином, якусь частину свого економічного змісту. Стає важко формувати географічні параметри торгівель-ної політики.

З іншого боку, прагнення до більшої прозорості торгівельних угод поставило конкуренцію у відомі рамки, зокрема, у сфері фі­нансування зовнішньої торгівлі, щоб вона була якнайбільш від­критою. Так, правилами, уведеними спочатку в ЄЕС в 1964 році й пізніше перенесеними в ОЕСР, визначаються мінімальні показ­ники (строки, норма прибутку, сума задатків, компенсаційні від­строчки, фінансування місцевих витрат), нижче яких не повинні опускатися експортні кредити, що надаються державною владою, інакше вони можуть занадто віддалитися від умов ринку, внести плутанину в конкуренцію й покласти початок безплідному зма­ганню за поступки. Природно, кредити, призначені у вигляді до­помоги, які, по самій природі, включають відому частку пільг, урятовані від цих суворих обмежень, однак, щоб заслужено нази­ватися «допомогою», вони повинні задовольняти ще одній вимо­зі: надаватися країні, що розвивається, і містити «пільговий ком­понент» на такому рівні, щоб була ясно видна різниця між двома видами фінансування.

Усе це в цілому доповнюється системою попередньої інфор­мації про намічувані кредити, яка створює можливість заперечу­вати їхню обґрунтованість і особливо умови фінансування, тому що включає вимогу, щоб ці умови обговорювалися учасниками системи й, отже, були вислухані зауваження можливих конкуре­нтів. Визнане за всіма право погодитися з більш вигідними умо­вами фінансування, якщо вони є результатом конкуренції, навіть якщо вони вступають у протиріччя з основними правилами, він­чає систему, відбиваючи полювання завищувати ціну експортно­го фінансування.

У такий спосіб суттєво обмежується ризик агресивних заходів, оскільки стає неможливо вживати їх нишком або з розважливою раптовістю, щоб перехопити угоду наскоком, висмикнувши її з-під носа конкурентів. Блефування постачальників або клієнтів виявляється усе менш діючим завдяки тепер уже незаперечної надійності обміну інформацією й способів її перевірки.

Залишається усе менше можливостей перемогти за рахунок елемента несподіванки, опираючись на фінансову допомогу — субсидії стають рідкістю, приховувати тепер їх дуже важко, а міжнародна конкуренція за допомогою кредитів, гарантій або фі­нансової підтримки загрожує низкою руйнівних поступок, вигід­них одному лише клієнтові.

Отже, в останні роки більші зусилля додавалися до досягнен­ня відкритості відносно державної підтримки, будь то фінансу­вання або гарантії експорту, допомога судо- або літакобудуван­ню, підтримка сільського господарства або інших галузей. Стало прийнятим обов'язкове повідомлення про нові заходи, були при­кладені значні зусилля по уточненню визначення критеріїв екві­валентності різних заходів, які могли бути покладені в основу за­гального підходу, що опирається на безперечні показники. Цю роботу проробила, наприклад, ОЕСР у рамках переговорів Уруг­вайського раунду для зіставлення різних видів допомоги сільсь­кому господарству й вираження їхні в однакових одиницях, що згодом дало можливість переводити їх в еквівалент мита.

Іншим прикладом можуть служити тверді правила відносно обсягу державної допомоги цивільної авіації, установлені амери-кано-європейською угодою 1992 року: не більше 3 % обороту га­лузі або 4 % обороту компанії у випадку прямої допомоги й не більше 33 % витрат на розвиток, передбачених програмою не-


прямої допомоги. Було б небезпечною помилкою думати, начеб­то всі ці правила виконуються неухильно, а всі способи перевірки проходження їм діючі. Проте, рік у рік регламентація прийнятих державами заходів стає усе більше зробленою а зовнішньоеконо­мічна діяльність — більше врегульованою.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Торгівельні війни як інструмент досягнення геополі-тичних цілей.

Діяльність міжнародних торгівельних організацій в контексті вирішення проблем торгівельних війн.

Торгівельні війни в сучаному світі.

Сучасні методи виходу з конфліктного протистояння.

Причини та наслідки «м'ясної війни» 1999 р.

Причини та наслідки «бананової війни» 1999 р.

Причини та наслідки «стальної війни» 1999 р.

Причини та наслідки «текстильної війни» 2007 р.

Торгівельна війна між Росією та Україною.

Російсько-Білоруське протистояння.

Торгівельна війна між Росією та Грузією.

Конфлікти між США та ЄС.