9.2. Характеристика експертних процедур

У практичній діяльності застосовують індивідуальні і групові експертні процедури. Серед груп можна виділити 3 види експер­тних процедур:

Відкрите обговорення поставлених питань.

Вільне висловлювання без обговорення і голосування чи ме­тод мозкової атаки.

Закрите обговорення з наступним закритим голосуванням чи заповненням анкет експертного опитування.

Заслугою індивідуальної експертизи є оперативність одер­жання інформації для прийняття рішень і відносно невеликі ви­трати. Як недолік слід виділити високий рівень суб'єктивності, і як наслідок — відсутність впевненості у вірогідності отриманих оцінок. Досвід показав, що традиційні методи обговорення пи­тань, поставлених перед групою експертів, що належать до пер­шого типу експертних опитувань, не завжди забезпечують ефек­тивне досягнення мети — вірогідність отриманих оцінок.

Ці методи мають ряд недоліків, таких як вплив авторитетних і «напористих» учасників на судження інших і небажання учасни­ків обговорення відмовлятися від точок зору, раніше висловле­них привселюдно. Тому на практиці при підготовці рішень із ши­рокого кола питань (у тому числі з проблем аналізу й оцінки ризику) усе більшого поширення набувають другий і третій типи групових експертних оцінок.

Другий тип групових експертних оцінок передбачає відсут­ність будь-якого виду критики, що перешкоджає формулюванню ідей, вільну інтерпретацію ідей у рамках поставленої проблеми. Такий метод обговорення одержав назву методу колективної ге­нерації ідей (за американською термінологією — метод «мозко­вої атаки»). Він спрямований на одержання великої кількості ідей, у т. ч. і від осіб, що, володіючи досить високим ступенем ерудиції, звичайно утримуються від висловлень.

Процес висування ідей протікає у певному розумінні лавино­подібно: висловлювана одним із членів групи ідея породжує тво­рчу реакцію в інших. Дослідження ефективності методу колекти­вної генерації ідей показало, що групове мислення виробляє на 70% більше цінних нових ідей, ніж сума індивідуальних мислень.

За допомогою цього методу може успішно розв'язуватися ряд завдань керування ризиком:

виявлення джерел і причин ризику, установлення всіх мож­ливих ризиків;

вибір напрямків і шляхів зниження ризику;

формування повного набору і якісна оцінка варіантів, що використовують різні способи зниження ризику чи їхню комбі­націю й ін.