8.6. Крива ризику

Тепер, виходячи з кривої розподілу ймовірності одержання при­бутку, побудуємо криву розподілу ймовірностей можливих утрат прибутку, яку називають кривою ризику (див. рис. 8.5). Фактично це та ж крива, але побудована в іншій системі координат.


Імовірності визначених рівнів утрат є важливими показника­ми, що дозволяють говорити про очікуваний ризик і його прийн­ятність, тому цю криву можна назвати кривою ризику.

Виділимо на зображеній кривій розподілу ймовірностей утрат прибутку (доходу) ряд характерних точок.

Точка А (0; /розр) визначає ймовірність нульових утрат прибу­тку. Відповідно до прийнятих припущень імовірність нульових утрат максимальна, хоча і менша від одиниці.

A(0; I розр), I = Iр,АПП = 0.

Точка В (ПРр; /доп) характеризується величиною можливих утрат, рівних очікуваному розрахунковому прибутку, тобто по­вною втратою прибутку, імовірність якого дорівнює ідоп.

АПП = ПРр, I = Iдоп.

Точки А і В — граничні для зони припустимого ризику. Точка С (ВИРрозр; /крит) відповідає величині втрат, рівних роз­рахунковому виторгу, тобто сумі витрат і прибутку.

АПП = ВИРрозр, I = I крит.

Точки В і С визначають зону критичного ризику. Точка Д (Майн. стан; /кат) характеризується втратами, рівни­ми майновому стану підприємця, імовірність яких дорівнює /кат.

Точки С і Д визначають зону катастрофічного ризику. Утрати, що перевищують майновий стан, не розглядаються, тому що їх неможливо стягнути.

Наприклад, якщо ймовірність катастрофічної утрати виража­ється показником, який свідчить про відчутну загрозу втрати всього майна (наприклад, при його значенні, рівному 0,2), то роз­судливий і обережний підприємець свідомо відмовиться від такої операції і не піде на подібний ризик.

Таким чином, якщо при оцінці ризику підприємницької дія­льності вдається побудувати не всю криву ймовірностей ризи­ку, а тільки встановити чотири характерні точки (найбільш імовірний рівень ризику й імовірності припустимих, критич­них і катастрофічних втрат), то завдання такої оцінки можна вважати успішно вирішеним. Значення цих показників у прин­ципі досить, щоб у переважній більшості випадків йти на об­ґрунтований ризик.

Значення показників імовірності дозволяє виробити суджен­ня і прийняти рішення про здійснення підприємництва, але для цього бажано знати граничні значення цих імовірностей. У се­редньому передбачаються такі граничні значення показників ризику:

Кдоп 0,1; Ккритич 0,°1, Ккат = 0,001.

Це означає, що не слід іти на підприємницьку угоду, якщо в 10-и випадках із 100 можна втратити весь прибуток. У 1-му ви­падку зі 100 утратити виторг і в 1-му з 1000 утратити майно.

Відзначу, що підприємцю, який оцінює ризик, більше власти­вий не точковий, а інтервальний підхід. Йому важливо знати не тільки, що ймовірність утратити 1000 грн у намічуваній угоді становить, скажімо, 0,1 чи 10%. Він буде також цікавитися, на­скільки ймовірно втратити суму, що лежить у визначених межах (в інтервалі, наприклад, від 1000 до 1500 грн).

Наявність кривої ймовірності втрати дозволяє відповісти на таке питання шляхом перебування середнього значення ймовір­ності в заданому інтервалі втрат. Цілком можливий інший вияв інтервального підходу. Так, у процесі прийняття рішень про до­пустимість і доцільність ризику підприємцю важливо уявляти не стільки імовірність визначеного рівня втрат, скільки ймовірність того, що втрати не перевищать певного рівня. За логікою саме це і є основним показником ризику. Імовірність того, що втрати не перевищать визначеного рівня, є показник надійності, упевненості.


Очевидно, що показники ризику і надійності підприємниць­кої справи тісно пов'язані між собою. Припустимо, підпри­ємець установив, що імовірність втратити 10 000 грн дорівнює 0,1%, тобто відносно невелика, і він готовий до такого ризику. Принципово важливо тут те, що підприємець побоюється втра­тити не рівно 10 000 грн. Він готовий йти на будь-яку меншу втрату і ніяк не готовий погодитися на велику. Це природна закономірна психологія поводження підприємця в умовах ри­зику.

Знання показників ризику — Ір, Ід, Ікр, Ікт — дозволяє виро­бити певну думку і прийняти рішення про здійснення підпри­ємництва. Але для такого рішення недостатньо оцінити зна­чення показників (імовірностей) припустимого, критичного і катастрофічного ризику. Треба ще установити чи прийняти граничні величини цих показників, вище яких вони не повинні підніматися, щоб не потрапити в зону надмірного, неприйнят­ного ризику.


9