ВСТУП

Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, а це, у свою чергу, пов'язано з безліччю умов і факторів, які впливають на позитивний (чи негативний) результат прийнятих людьми рі­шень. Джерелами ризику можуть бути випадкові явища природи, ненадійність технічних елементів, неправильні або невчасні рі­шення, інші помилки менеджменту, дії конкурентів, таємниця й ін.

Сама по собі наявність ризику, який супроводжує діяльність того чи іншого підприємства, не є ані перевагою, ані недоліком. Навпаки, відсутність ризику, тобто небезпеки настання неперед­бачених і небажаних для суб'єкта наслідків його дій, як правило, у кінцевому підсумку, шкодить економіці, підриває її динаміч­ність та ефективність.

Відомо, що винагородою за витрачені підприємцем час, зу­силля і здібності можуть виявитися як прибуток, так і збитки. Однак підприємець виявляє готовність іти на ризик в умовах не­визначеності, оскільки поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів.

Ризик характеризується як небезпека виникнення непередба­чених втрат очікуваного прибутку, майна або коштів у зв'язку з випадковою зміною умов економічної діяльності, несприятливи­ми обставинами. Його величина вимірюється частотою, імовірні­стю виникнення того чи іншого рівня втрат.

Слід відзначити, що підприємець має право частково перекла­сти ризик на інших суб'єктів економіки, але цілком уникнути йо­го він не може. Справедливо кажуть: хто не ризикує, той не ви­грає. Іншими словами, для одержання економічного прибутку підприємець повинен свідомо піти на ухвалення ризикового рі­шення.

Економічна поведінка підприємця при ринкових відносинах заснована на індивідуальній програмі підприємницької діяльнос­ті, яка вибирається і реалізується на свій ризик, в рамках можли­востей, що випливають із законодавчих актів. Сприйняття ризику


залежить від кожної конкретної людини з її характером, складом розуму, психологічними особливостями, рівнем знань у галузі її діяльності. Для одного підприємця дана величина ризику є при­йнятною, тоді як для іншого — неприйнятною.

Умовно можна розділити людей на дві категорії: тих, хто ри­зикує, і тих, хто йде на прийняття рішень тільки з мінімальними шансами на ризик. Для підприємця важливо знати, до якої групи він належить, тому для визначення схильності до ризику психо­логами розроблені різні тести. Так, за оцінками закордонних екс­пертів, 90% різних невдач малих фірм пов'язані з недосвідченіс­тю керівництва, його невмінням адаптуватися до умов, що змінюються, консерватизмом мислення, що веде до неефективно­го керування підприємством, до прийняття помилкових рішень, втрати позицій на ринку.

Тому важливо озброїти підприємців інструментарієм, який до­зволить їм, базуючись на знанні стандартних прийомів і методів керування ризиком, на умінні швидко і правильно оцінювати конкретну економічну ситуацію, бути здатними швидко знайти правильний, якщо не єдиний вихід з ризикованої ситуації. Однак не можна забувати, що в стратегії ризиків немає готових рецеп­тів, вона лише учить тому, як, знаючи методи, прийоми і способи вирішення тих чи інших господарських ситуацій, домогтися від­чутного успіху, зробивши її для себе більш-менш визначеною.