БАНКІВСЬКІ РИЗИКИ  6.1. Основні поняття банківських ризиків

Ризик — це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху.

В умовах ринкової економіки в банківській сфері зростає зна­чення правильної оцінки ризику. У банківській діяльності ризик присутній у всіх видах операцій, тільки він може виникати в різ­них масштабах, по-різному пом'якшуватися і компенсуватися. Тому основою діяльності банків є не запобігання ризиків, а їх пе­редбачення і зниження до мінімального рівня.

Під банківським ризиком розуміється загроза втрати банком частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи одержання додаткових витрат у результаті здійснення фінансових операцій.

Ризик виражається ймовірністю одержання таких небажаних результатів, як утрати прибутку і виникнення збитків унаслідок неплатежів по виданих кредитах, скорочення ресурсної бази, здій­снення виплат по забалансових операціях і т. п. Але в той же час, чим нижчий рівень ризику, тим нижча ймовірність дістати висо­кий прибуток. Тому, з одного боку, будь-який виробник намага­ється звести до мінімуму ступінь ризику і з декількох альтернати­вних рішень вибрати те, при якому рівень ризику мінімальний, з другого боку, йому необхідно вибирати оптимальне співвідно­шення рівня ризику і ступеня ділової активності, прибутковості.

Тому важливо при визначенні ризику не плутати поняття «ви­трата», «збитки» і «утрати». Будь-яка підприємницька діяльність неминуче зв'язана з витратами, тоді як збитки мають місце при не­сприятливому збігу обставин, прорахунках і представляють додат­кові витрати понад намічені. До збитків слід відносити і будь-які витрати, що не приносять ефекту, доцільного результату.

Отже, уточнимо:

1. Витрати банків зв'язані з необхідністю виплати відсотків вкладникам, плати за кредити, ресурси, виділення засобів на оплату праці банківських службовців та інші витрати.

У застосуванні до поняття «витрати» ризик може з'являтися в таких формах:

зміна ринкової ситуації привела до необхідності підвищен­ня відсотків, виплачуваних по внесках;

загальний дефіцит кредиту ресурсів відбивається на підви­щенні їх купівельної спроможності;

підвищення оплати праці в інших кредитних інститутах ви­кликало необхідність прийняття банком відповідних заходів.

Збитки виявляються у формі недоодержання доходів понад намічені при недостатньому аналізі майбутньої операції, розра­хунків, несприятливому збігу обставин чи просто непередбачу-ваності ситуації. Ризик подібних збитків пов'язаний з нераціона­льним розміщенням засобів, неточною оцінкою ринкових можли­востей і завжди загрожує банку обернутися серйозними непри­ємностями.

Утрати — зниження банківського прибутку, виступають узагальнюючим показником, що характеризує ризик, властивий банкам. Цей показник поєднує у собі всі властивості описаних вище категорій, а тому щонайкраще характеризує ступінь ризику.

Прибуток — банки прагнуть дістати найбільший прибуток, але це прагнення обмежене можливістю зазнати збитків. Ризик банківської діяльності означає ймовірність того, що прибуток ба­нку виявиться меншим від запланованого (очікуваного). Чим ви­щий очікуваний прибуток, тим вищий ризик зв'язку між прибут­ковістю операцій банку і його ризиком.

Ризику піддаються майже всі види банківських операцій. Ана­лізуючи ризики вітчизняних комерційних банків на сучасному етапі, необхідно враховувати насамперед:

кризовий стан економіки перехідного періоду, що виража­ється не тільки загальним падінням виробництва, фінансовою не­стійкістю багатьох організацій, а й знищенням величезної кілько­сті господарських зв'язків;

нестійкість політичного становища (дуже низький рівень індексу БЕРИ);

незавершеність формування банківської системи;

відсутність чи недосконалість деяких основних законодав­чих актів, невідповідність між правовою базою і реально існую­чою ситуацією;

інфляцію, що часом переходить у гіперінфляцію, і багато інших факторів.

Рівень ризику має тенденцію до росту в таких ситуаціях:

проблеми виникають раптово і всупереч очікуванням;

поставлено нові завдання, що не відповідають минулому досвіду банку (що особливо актуально в наших умовах, де інсти­тут комерційних банків тільки розвивається і не має глибоких іс­торичних коренів);

керівництво, через недосвідченість або, навпаки, звичку до стереотипів, не в змозі вжити необхідні і термінові заходи в умо­вах дефіциту часу й інформації;

існуючий порядок діяльності банку чи недосконалість за­конодавства заважає вжиттю деяких оптимальних для конкретної ситуації заходів.

Банк повинен уміти вибирати такі ризики, які він зможе пра­вильно оцінити і якими зможе ефективно керувати. Вирішивши прийняти визначений ризик, банк повинен бути готовий керувати ним, відслідковуючи його. Це вимагає оволодіння навичками яко­стей оцінки відповідних процесів.

Тому в основу банківських керованих ризиків повинні бути покладені такі принципи:

прогнозування можливих джерел збитків чи ситуацій, здат­них принести збитки, їхня кількісна зміна;

фінансування ризиків, економічне стимулювання їх змен­шення;

відповідальність і обов'язковість керівників та співробіт­ників, чіткість політики механізмів керування ризиками;

контроль ризиків по всіх підрозділах і службах банку, спо­стереження за ефективністю процедур керування ризиками.