3.4. Політичні ризики

Політичний ризик — можливість виникнення збитків (недоодержання прибутку) у зв'язку з можливими змінами в курсі політики уряду, змінами законодавства.

Найважливішою складовою частиною політичних ризиків є державні ризики. Суть їх полягає в можливості недоодержання доходу або втрати власності іноземного підприємця чи інвестора внаслідок зміни соціально-політичної ситуації в країні.

Політичний ризик — це ймовірність того, що зміна законода­вчих або регулюючих актів усередині країни чи за її межами здійснить негативний вплив на прибуток, операції і перспективи фірми, адже політичний ризик пов'язаний не тільки з конкретною країною, а й з сусідніми країнами, регіоном і навіть геополітикою (благополучний Кувейт, але поряд Ірак!).

Отже, політичні ризики визначаються геополітичною, соціа­льно-економічною ситуацією і діяльністю держави. Вони прояв­ляються в зміні чи порушенні умов виробничо-торговельного процесу з причин, обумовлених діяльністю міжнародних органі­зацій, органів державного керування власної держави чи зовніш­ніх держав. Політичні ризики поділяють на групи:

Ризик націоналізації й експропріації (однак складність по­лягає в тому, що в жодному документі юридично точно не визна­чається, чим відрізняється націоналізація від конфіскації).

Ризик трансферту, пов'язаний з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти (ризик трансферту пов'яза­ний з переведенням місцевої валюти в іноземну, прикладом мо­же служити ситуація, коли підприємство, одержуючи прибуток у національній валюті, не в змозі перевести її у валюту інвесто­ра).

Ризик розірвання контракту через дії влади країни, у якій знаходиться компанія-контрагент.

4.         Ризик воєнних дій, цивільних заворушень.
Політичний ризик умовно можна наділити на:

регіональний;

міжнародний;

внутрішньодержавний.

Політичні ризики тісно пов'язані із зовнішньоекономічною ді­яльністю, а вона у свою чергу характеризується тим, що частина учасників угоди є резидентами, а частина — нерезидентами. Це породжує додаткові ризики, пов'язані з можливими розбіжнос­тями в промислових і банківських стандартах, технологіях, тех­ніці, ділових звичаях, культурі й ін.

Політичний ризик неминуче присутній у підприємницькій ді­яльності, від нього не можна піти, його можна тільки оцінити і врахувати. Спроби врахувати політичний ризик починалися ще в XIX ст. Так, відомий банкір Ротшильд організував систему інфо­рмації про політичні події таким чином, що одержував повідом­лення про них на кілька днів раніше ніж уряд.

Поняття політичного ризику з'явилося в лексиконі корпорацій СІЛА в 1959 р. після приходу до влади на Кубі Фіделя Кастро. Надалі в різних дослідницьких працях з дослідження ризиків був проаналізований політичний ризик, якому підлягає діяльність американських корпорацій і компаній в інших країнах. Про важ­ливість цієї проблеми говорить той факт, що для аналізу й обліку політичних ризиків останнім часом створено безліч спеціалізова­них центрів: комерційних і некомерційних.

Найвідомішими некомерційними центрами, які вивчають по­літичний ризик, є центри стратегічних і міжнародних досліджень при Колумбійському і Джорджтаунському університетах.

Політичні й інші державні ризики супроводжують різні види підприємницької діяльності, якщо вона здійснюється за кордо­ном, а зовнішньоекономічна діяльність вимагає особливої уваги з боку ризик-менеджера через низку обставин:

угоди і реалізовані проекти відзначаються значним масш­табом, великими і небезпечними страховими ризиками. Тому з фінансової точки зору для підприємства-учасника зовнішньо­економічної діяльності ризик найчастіше носить критичний (при якому суб'єкту менеджменту загрожує втрата виторгу) чи катастрофічний (при якому виникає неплатоспроможність) ха­рактер;

підвищений ризик зовнішньоекономічної діяльності пов'я­заний з відмінностями правових систем держав, у яких діють підприємства-контрагенти, обмеженим обсягом інформації про підприємство-контрагента, можливістю негативного впливу тре­тьої сторони і підприємств-конкурентів, неповнотою знання ді­лових звичаїв, бюрократичних особливостей, ринків іншої краї­ни, кліматичних умов, флори і фауни іншої країни (наприклад, відомий випадок, коли місцевим гризунам дуже сподобався ізо­ляційний матеріал проводів, і електроустаткування було виведене з ладу) та ін.;

географічною роз'єднаністю окремих елементів виробни­чої, транспортної, торговельної, пусконалагоджувальної й інших видів діяльності, які є елементами зовнішньоекономічної угоди, що підвищує ризик несприятливих природних та інших видів впливів при реалізації проекту;

зовнішньоекономічні угоди пов'язані з необхідністю пере­везення вантажів на великі відстані. У випадку якщо вантаж чи транспортний засіб містять елементи, здатні породжувати факто­ри ураження, це може створювати ризик як для використовувано­го транспорту і вантажів, так і для сторонніх об'єктів, які знахо­дяться поблизу маршрутів перевезення.