19.4. Загальна схема процесу керування ризиком

Організацію ризику-менеджменту можна розглядати як єдину технологію процесу керування ризиком (див. рис. 19.3).


1. Визначення цілей ризикованих вкладень капіталу і ризику

2. Отримання інформації про господарську ситуацію та її аналіз


2. Визначення ймовірності настання подій

2. Виявлення ступеня ризику


3. Розробка й аналіз варіантів зіставлення прибутку і ризику по вкладеннях капіталу

4. Вибір стратегії керування ризиком

4. Урахування психологічного сприйняття ризикових рішень

5. Розробка програми дій щодо зниження ризику

4. Вибір прийомів зниження ступеня ризику


 

Рис. 19.3. Схема організації ризику-менеджменту

Перший крок організації ризику-менеджменту — визначення мети ризику і мети ризикованих вкладень капіталу. Мета ризи­ку — це результат, який необхідно одержати. Ним може бути ви­граш, прибуток, дохід і т. п. Мета ризикованих вкладень капіта­лу — одержання максимального прибутку.

Другий крок — одержання інформації про навколишнє ото­чення, яка необхідна для прийняття рішення. Адже на кожному кроці підприємця підстерігають ситуації, що можуть загрожувати людям, майну, фінансовим результатам господарської діяльності. І підприємцю важливо знати відповідний дійсності ступінь ризи­ку для прийняття рішення. На основі аналізу такої інформації і з урахуванням міри ризику можна правильно визначити ймовір­ність настання ризикованої події, знайти ступінь ризику й оціни­ти його вартість.

Під вартістю ризику слід розуміти фактичні збитки підприємця, затрати на зниження величини цих збитків чи затрати щодо відшкодування таких збитків і їх наслідків.

Третій крок — на основі наявної інформації про навколишнє середовище, імовірність, ступінь і величину ризику розробляють­ся різні варіанти ризикованого вкладення капіталу і проводиться оцінка їх оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибут­ку і величини ризику.

Четвертий крок — дії, що дозволяють правильно вибрати стратегію і прийоми керування ризиком, а також способи зни­ження ступеня ризику. Тут головна роль належить фінансовому менеджеру, його психологічним якостям, схильності до ризику. Фінансовий менеджер, що займається питаннями ризику (мене­джер по ризику), повинен мати право вибору прийняття рішення і право відповідальності за вибір.

П'ятий крок — розробка програми щодо зниження ризику. Тут необхідно враховувати, що прийняття рішень в умовах ри­зику — це психологічний процес. Тому поряд з математичною обґрунтованістю рішень слід враховувати психологічні особли­вості людини: агресивність, нерішучість, сумніви, самостійність і ін. Адже зрозуміло, що та сама ризикована ситуація сприйма­ється різними людьми по-різному. Тому оцінка ризику і вибір фінансового рішення багато в чому залежать від людини, що приймає рішення. Наприклад, керівники консервативного типу, не схильні до інновацій, не впевнені у своїй інтуїції й у своєму професіоналізмі, не впевнені у своїх працівниках, звичайно на­магаються уникати ризику.

Шостий крок — організація заходів щодо виконання наміче­ної програми дії. Тобто визначення заходів, обсягів і джерел фі­нансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів виконан­ня і т. п.

Сьомий крок — контроль за виконанням наміченої програми, аналіз і оцінка результатів виконання вибраного варіанта ризико­ваного рішення. Для цього створюються органи керування ризи­ком на даному господарському суб'єкті. Органом керування ри­зиком може бути фінансовий менеджер, менеджер по ризиках, відповідний апарат керування: сектор страхових операцій, сектор венчурних інвестицій, відділ ризикованих вкладень капіталу і т. п. Наприклад, відділ ризикованих вкладень капіталу може здій­снювати такі функції:

проведення венчурних і портфельних інвестицій, тобто ри­зикованих вкладень капіталів відповідно до чинного законодав­ства;

розробка програми ризикованої інвестиційної діяльності;

збір, обробка, аналіз і збереження інформації про навколи­шнє оточення;

визначення ступеня і вартості ризиків, стратегії і прийомів керування ризиком;

розробка програми ризикованих рішень і організація її ви­конання, включаючи контроль і аналіз результатів;

здійснення страхової діяльності, створення договорів стра­хування і перестрахування, проведення страхових і перестраху-вальних операцій, розрахунків по страхуванню;

розробка умов страхування і перестрахування, установлен­ня розмірів тарифних ставок по страхових операціях;

видача гарантії по поручительству вітчизняних та інозем­них страхових компаній, відшкодування збитків за їхній рахунок, доручення іншим особам виконання аналогічних функцій за ру­бежем;

ведення відповідної бухгалтерської, статистичної й опера­тивної звітності по ризикованих вкладеннях капіталу.