19.2. Система керування ризиками

Кожна фірма має свої переваги і на основі цього виявляє ри­зики, яким може бути піддана. Вирішує, який рівень ризику для неї прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризи­ків. Подібні дії в економічній науці називаються системою керу­вання ризиками. Це особливий вид діяльності, спрямований на пом'якшення впливу ризиків на кінцеві результати діяльності підприємницької фірми.

Система керування ризиками (див. рис. 19.1) складається з двох підсистем:

об'єкт керування;

суб'єкт керування.

Об'єкт керування — це безпосередньо ризик, ризиковані вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами в процесі підприємницької діяльності.

До них належать, наприклад, відносини між страховиком і страхувальником, позичальником і кредитором, між підприємця­ми (партнерами, конкурентами) і т. п.

Суб'єкт керування — це спеціальна група людей (фінансові менеджери, фахівці зі страхування й ін.), що здійснює цілеспря­моване функціонування об'єкта керування, використовуючи різні прийоми і способи управлінського впливу.



А тепер сформулюємо основні функції об'єкта керування в ризику-менеджменті:

дозвіл ризику;

ризиковане вкладення капіталу;

робота зі зниження величини ризику;

страхування ризиків;

економічні відносини і зв'язки між підприємцями. До основних функцій суб'єкта керування належать:

прогнозування;

організація;

регулювання;

координація;

стимулювання;

контроль.

Прогнозування — це здатність передбачати певну подію. Про­гнозування вимагає від менеджера певного почуття ринкового механізму й інтуїції, а також уміння знаходити гнучкі негайні ви­рішення.

Організація в керуванні ризиками — це об'єднання людей, що спільно реалізують програму ризикованого вкладення капіталу на основі певних правил і процедур. До них можна, наприклад, від­нести: створення органів керування, установлення взаємозв'язку між управлінськими підрозділами, розробку норм, нормативів, методик і т. п.

Регулювання являє собою певний механізм впливу на об'єкт керування для досягнення стійкості цього об'єкта в ситуації не­певності і ризику.

Координація — це дії, що дозволяють погодити роботу всієї системи керування ризиком, апарату керування і фахівців.

Стимулювання в ризику-менеджменті — це спонукання фахі­вців до зацікавленості в результаті своєї роботи.

Контроль — це збір інформації про ступінь виконання намі­ченої програми по керуванню ризиком, прибутковості ризикова­них вкладень капіталу, співвідношенні прибутку і ризику. За­ключний етап контролю — аналіз результатів заходів щодо зниження ступеня ризику.

Очевидно, що процес керування, тобто процес впливу суб'єкта на об'єкт керування, може здійснюватися тільки за умо­ви циркулювання певної інформації між керівною і керованою (див. рис. 19.2) підсистемами.

Інформація про господарську ситуацію (зовнішня інформація)

Керівна підсистема (суб'єкт)


Фінансовий менеджер, спеціаліст зі страхування та ін.

Процес керування, незалежно від його конкретного змісту, зав­жди припускає одержання, передачу, переробку і використання ін­формації. При цьому одержання надійної і достатньої у даних умо­вах інформації відіграє головну роль, оскільки воно дозволяє під­приємцю прийняти конкретне рішення щодо діях в умовах ризику.

Інформаційне забезпечення функціонування ризику-мене­джменту складається з різного роду і виду інформації: статисти­чної, економічної, комерційної, фінансової і т. п.