18.5. Статичні амортизаційні розрахунки

Цільовою функцією амортизаційних розрахунків є термін аморти­зації або відбудовний термін об'єкта інвестицій.

У спеціальній літературі розрізняють два варіанти статичних амортизаційних розрахунків: визначення середнього значення і кумулятивний розрахунок. Далі розглядається метод знаходжен­ня середнього значення. Для нього справедливе таке визначення:

Термін амортизації інвестиційного об'єкта — це пе­ріод часу, протягом якого вкладений капітал відновлюєть­ся за рахунок припливу грошових коштів чи перевищення надходжень від експлуатації об'єкта над платежами.

Термін амортизації є мірою, що визначає ризик, пов'язаний з інвестуванням.

Недоцільно оцінювати абсолютну і відносну вигідність інвес­тиційних альтернатив тільки на основі терміну амортизації, оскі­льки в цьому випадку не враховується вплив альтернатив по за­кінченні цього терміну. Термін амортизації застосуємо скоріше як додатковий критерій. На основі діючого з урахуванням даного обмеження визначення вигідності в рамках амортизаційних роз­рахунків випливає визначення:

Інвестиційний об'єкт абсолютно вигідний, якщо йо­го амортизаційний термін нижчий від якої-небудь заздале­гідь заданої граничної величини.

Об'єкт інвестицій відносно вигідний, якщо його амо­ртизаційний термін нижчий від амортизаційного терміну будь-якого іншого пропонованого на вибір об'єкта.

Термін амортизації може бути розрахований шляхом ділення обсягу інвестицій на середню величину припливу грошових кош­тів (с.в.п.г.к.).

Обсяг інвестованого капіталу відповідає затратам на при­дбання. У випадку ймовірності одержання виторгу від ліквідації знижується ймовірність, а відповідно і величина можливих утрат капіталу.

Оскільки амортизаційний термін вважається мірою ризику, то є сенс враховувати виторг від ліквідації при його розрахунку.

Для цього, з одного боку, від затрат на придбання віднімаєть­ся значення прогнозованого виторгу від ліквідації і отримана різ­ниця ділиться на середню величину припливу грошових коштів, з другого боку, до середньої величини припливу грошових коштів додається розподілений по роках терміну експлуатації виторг від ліквідації з метою включення в модель. Однак не будемо вдава­тися в подробиці цих варіантів розрахунку.

Далі необхідно пояснити склад показника середнього значен­ня припливу грошових коштів. Його величина не збігається з ве­личиною середнього прибутку. У той час як прибуток визнача­ється як різниця між результатами і затратами, приплив грошових коштів являє собою сальдо поточних надходжень.

Однак між результатами і поточними надходженнями, з одно­го боку, а також затратами і поточними платежами, з другого бо­ку, існує ряд розходжень. Стосовно інвестиційних розрахунків істотне значення мають амортизаційні відрахування, які необхід­но враховувати як затрати при визначенні прибутку, але які не є платежами, а тому не враховуються при розрахунку припливу грошових коштів. Тому якщо середня величина припливу коштів виводиться із середнього прибутку, то до цього показника серед­нього прибутку необхідно додати величину амортизаційних від­рахувань. Це пояснюється також тим, що приплив коштів проти­ставляється інвестуванню капіталу, а тим самим і затратам на придбання.

Якби амортизаційні відрахування, що являють собою резуль­тат підрахунку затрат на придбання, зменшених відповідно на величину виторгу від ліквідації, враховувалися в показнику при­пливу коштів, це означало б подвійний облік у розрахунках.

Далі необхідно обговорити, чи слід при визначенні середнього показника припливу коштів додавати до середнього прибутку ра­зом з амортизаційними відрахуваннями і відсотки. Це можна по­ставити в залежність від того, чи є відсотки одночасно і платежа­ми, як у випадку залучення позикового капіталу, чи ні, як при використанні власного капіталу.

У першому випадку, з якого ми і будемо виходити далі, відсо­тки являють собою як затрати, так і платежі. Тому в цьому випа­дку не потрібно ніякого коректування.

Тоді середнє значення припливу коштів визначається в такий спосіб:

Середнє значення припливу коштів = = середній прибуток + амортизаційні відрахування

Термін амортизації може бути розрахований за формулою:

обсяг вкладення

Термін амортизації =            .

с.в.п.г.к.

Іншим варіантом статичних амортизаційних розрахунків є ку­мулятивний метод, у якому для окремих періодів терміну експлу­атації розраховуються відповідні значення припливу коштів, а потім вони диференційовано розглядаються при визначенні тер­міну амортизації. Цей метод називають статичним, тому що в ньому не проводиться дисконтування і ревальвація платежів. Ці прийоми здійснюються в динамічному варіанті амортизаційних розрахунків, на якому зупинимося нижче при розгляді динаміч­них моделей прийняття рішень про вигідність при одній цільовій функції.

Розрахунок амортизаційних термінів проілюструємо нижче на основі прикладу.

Приклад 3

Скористаємося знову умовами завдання з прикладу оцінки прибутку (див. раніше).

Далі проведемо оцінку обох інвестиційних альтернатив з по­гляду термінів амортизації, причому для визначення абсолютної вигідності візьмемо граничний показник 4 роки.


Значення необхідних даних наведені в табл. 18.5.

Амортизаційні терміни обох альтернатив А (А2а) і В (А2в) ви­значаються в такий спосіб:

А2а = 197 000 / (23 730 + 37 000) = 3,24 (року),

А2в = 227 000 / (27 880 + 42 000) = 3,25 (року).

Очевидно, що обидві альтернативи мають майже рівні терміни амортизації. Унаслідок трохи меншого амортизаційного терміну відносно вигідною є альтернатива А, хоча судження, зроблене на основі незначної різниці, навряд чи здасться раціональним.

Обидва об'єкти абсолютно вигідні, оскільки терміни аморти­зації для кожного з них не перевищують чотирьох років.

Оцінка моделі

Для статичних амортизаційних розрахунків значною мірою мають місце ті ж висновки, що й для інших статичних методів і моделей інвестиційних розрахунків. Необхідно підкреслити, що в результаті абстрагування від наслідків, що виявляються після за­кінчення терміну амортизації, ці розрахунки не повинні бути єдиним критерієм прийняття інвестиційних рішень.

Однак амортизаційні розрахунки підходять як додатковий метод визначення ступеня, пов'язаного з інвестуванням ризи­ку. У зв'язку з цим необхідно послатися на те, що амортиза­ційний термін також може розглядатися як критичний показ­ник терміну експлуатації і тим самим як результат аналізу чутливості моделі.