18.4. Статичні моделі. Порівняльний облік рентабельності

Порівняльний облік рентабельності відрізняється від порівня­льного обліку прибутку з погляду цільової функції.

При цьому мова йде про рентабельність, що обчислюється як відношення величини прибутку до обсягу інвестованого капі­талу.

Величина прибутку й обсяг інвестованого капіталу можуть бути визначені по-різному.

Цілком доцільно взяти як обсяг інвестованого капіталу сере­дню величину затрат капіталу.

Величина прибутку може бути розрахована як сума се­реднього прибутку і середніх відсотків.

Звідси виводимо формулу рентабельності:

серед. прибуток + серед. проценти

Рентабельність:

серед. затрати капіталу

Цим визначенням рентабельності встановлюються сукупні відсотки, виплачувані на середню величину інвестованого ка­піталу.

Середні відсотки розраховуються як відсотки, виплачу­вані із середніх затрат капіталу в розмірі розрахункової процентної ставки.

Вони, будучи компонентом витрат, вилучаються з обороту при розрахунку середньої величини прибутку. За допомогою від­повідного підсумовування із середнім прибутком цієї математич­ної дії можна уникнути.

Сума середнього прибутку і середніх відсотків являє собою приріст виторгу, відношення якого до середніх затрат капіталу визначається при розрахунку рентабельності.

За допомогою порівняльного обліку рентабельності можна оцінити як абсолютну, так і відносну вигідність об'єкта. При за­стосуванні використовуваного тут визначення рентабельності справедливе наступне:

Інвестиційний об'єкт абсолютно вигідний, якщо йо­го рентабельність вища від заданого граничного значення.

Альтернативний об'єкт відносно вигідний, якщо йо­го рентабельність вища від рентабельності будь-якого іншого пропонованого на вибір об'єкта.

Гранична величина встановлюється за оцінкою особи, що приймає рішення, і залежить від наявних інвестиційних можли­востей. Якщо допустити можливість вільно вкладати і брати у борг фінансові кошти за розрахунковою процентною ставкою, то остання являє собою прийнятну граничну величину.

Що стосується абсолютної вигідності, то порівняльний облік рентабельності веде до тих же результатів, що й порівняльний облік прибутку. При інших граничних величинах можна прийти до різних результатів.

Проілюструємо визначення і трактування показників рентабе­льності на прикладі.

Приклад 2

Скористаємося умовами попереднього прикладу (про прибу­ток). Потрібно визначити абсолютну і відносну вигідність зазна­чених альтернатив. Як граничну величину візьмемо розрахункову процентну ставку в розмірі 6 %.

Для визначення рентабельності потрібні середні значення прибутку, відсотків, затрат капіталу. Для цих показників наво­дяться такі значення (див. табл. 18.4).


Згідно з наведеною вище формулою показники рентабельності обох альтернатив інвестування А (Яа) і В (Яв) можна визначити в такий спосіб:

Яа = (23 730 + 6 270) / 104 500 = 0,2871 чи 28,71 %,

Яв = (27 880 + 7 320) / 122 000 = 0,2885 чи 28.85 %.

Очевидно, що обидва об'єкти абсолютно вигідні, оскільки суку­пний відсоток, що нараховується по них (рентабельність), вищий від відсотка, що мінімально сплачується (6 %). Як і в порівняльно­му обліку прибутку, відносно вигідним через вищу рентабельність стає об'єкт В. Однак розходження між показниками рентабельності обох об'єктів мінімальні, у той час як існує значна різниця між се­редніми показниками прибутку. А це вказує на те, що рекомендації з питання інвестування в порівняльному обліку прибутку й у порі­вняльному обліку рентабельності можуть відрізнятися одна від од­ної. Такий результат можливий у випадку, якщо розглянуті альтер­нативи вимагають різних обсягів інвестицій.

Оцінка моделі

Модель порівняльного обліку рентабельності схожа з моделя­ми обліку затрат і прибутку. Тому зроблені раніше твердження залишаються чинними стосовно і цієї частини розділу. Зупини­мося лише на розбіжностях. Подібно до порівняльного обліку прибутку і на відміну від порівняльного обліку затрат, результати інвестиційних альтернатив явно привертають увагу в моделі по­рівняльного обліку рентабельності.

Відмінність порівняльного обліку прибутку полягає в цільовій функції, а також у зв'язаному з нею припущенні з приводу урів­новажування розходжень в обсязі інвестування. Як уже згадува­лося, в порівняльному обліку прибутку допускається компенсація шляхом нарахування відсотків по розрахунковій процентній ста­вці. Для порівняльного обліку рентабельності необхідний дифе­ренційований підхід до компенсації різних обсягів вкладуваного капіталу.

Розходженнями в обсягах інвестування можна зігнорувати в тому випадку, коли альтернатива з найбільшим обсягом інвесту­вання має також і найбільшу рентабельність. При цьому вона завжди буде відносно вигідною. Якщо ж рентабельність макси­мальна в тієї альтернативи, що не вимагає максимального обсягу інвестиції, то важливо подивитися, який приріст прибутку при­носить різниця в обсягах інвестування. При винятковому розгля­ді показників рентабельності аналізованих альтернатив у неявній формі допускається, що різниця в обсягах інвестованого капіталу приносить приріст прибутку за ставкою, що відповідає рентабе­льності альтернативи з меншим обсягом вкладеного капіталу.

Тепер має значення те, наскільки це припущення виправдане, тобто чи існують інші можливості інвестування з відповідним ступенем рентабельності. Від відповіді на це запитання зале­жить, — віддати перевагу порівняльному обліку рентабельності чи порівняльному обліку прибутку.

Якщо існує велике число інвестиційних можливостей з дуже високим рівнем рентабельності, що конкурують між собою за обмежені фінансові ресурси, слід використовувати порівняльний облік рентабельності. Якщо цього не відбувається, і справедливе припущення про застосування методу порівняльного обліку при­бутку (вкладення капіталу за розрахунковою процентною став­кою), то даний метод є скоріше більш придатним. І на закінчення необхідно підкреслити, що шляхом наближення розрахункової ставки відсотка до показників рентабельності інвестиційних аль­тернатив може бути досягнута досить повна відповідність ре­зультатів порівняльного обліку прибутку і рентабельності.