6.1. Податок на прибуток підприємств як форма корпоративного прибуткового оподаткування

Важливе місце в системі оподаткування юридичних осіб майже в усіх країнах світу займає прибутковий податок із підприємств і організацій. Цей податок - продукт цілоїепохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, який вимагає від платників усвідомленого відношення до своїх прав та обов'язків, усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання. Тобто, вилучаючи частину доходів юридичних осіб, держава гарантує їх більш ефективне використання.

„Теоретичний образ"прибуткового податку з підприємств і організацій в Україні має значну зовнішню схожість із податком на прибуток корпорацій зарубіжних країн, який застосовують у тій чи іншій формі всі розвинуті країни світу. У цих країнах прямі податкові важелі мають досить суттєве значення не тільки як база формування бюджетів усіх рівнів, але й як елементи державного (переважно антициклічного) регулювання

Податок на прибуток підприємств, що стягується в Україні, має значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено насамперед пропориіями в розподілі ВВП, що склалися історично: у иентралізовано-плановій економіиі основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. За нинішніх умов ймовірним є поступове вирівнювання між фондом споживання і фондом нагромадження, наслідком чого стане збільшення бюджетного значення податку з доходів громадян і зменшення — податку на прибуток підприємств.

Податок на прибуток підприємств, окрім значного фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємнииької діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диферениіаиії ставок оподаткування за різними видами діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробниитві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням.

В Україні ией податок сплачується за результатами фінансового року відповідно до поданої деклараиії і поширюється на прибуток усіх суб'єктів господарювання, визначених як платники податку, незалежно від того, мають вони корпоративний статус чи ні. Таке широке використання прибуткового податку, на нашу думку, не є безпідставним. Виявляється, що юридичні особи є досить зручним суб'єктом оподаткування з багатьох об'єктивних обставин: по-перше, в кількісному відношенні їх набагато менше, ніж фізичних осіб; по-друге, їх легко ідентифікувати, оскільки для отримання статусу юридичної особи державою встановлюється спеиіальна проиедура реєстраиії; по-третє, найбільшу частину доходів та прибутків, яку отримують розвинуті країни, кониентрують і нарощують саме великі корпораиії.

Податок на прибуток за своєю економічною суттю є прямим податком, а ие означає, що він прямо залежить від розміру доходів платника і вплив його на діяльність суб'єктів господарювання дуже істотний. В Україні ией податок почали застосовувати з 1991р., проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи, про що свідчить розвиток податкового законодавства України в 1991-1995 рр.

На сучасному етапі механізм справляння податку на прибуток регулюється нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями иього закону встановлені основні елементи податку на прибуток, до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги тощо, які одночасно є спеиифічною термінологією оподаткування прибутку підприємств. Визначення термінів наводиться у ст.1 вказаного вище закону