ЧАСТИНА II ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТЕМА 1. ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ПРІОРИТЕТИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ

Основні тенденції становлення податкової системи України.

Сучасна    податкова    політика    держави    та принципи функціонування податкової системи України, їх реалізація.

Напрями реформування податкової системи України.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Опанувавши наукові основи оподаткування та побудови податкової системи, доречно здійснити аналіз передумов становлення та основних тенденцій розвитку чинної системи оподаткування України. Окремо слід з'ясувати діалектику об'єктивного і суб'єктивного в становленні податкової системи України, детально розглянути та проаналізувати структуру доходів Зведеного бюджету України протягом усього періоду її становлення. Крім того, у процесі вивчення даної теми слід розглянути еволюцію податкового законодавства, проблеми встановлення рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетом для суб'єктів господарювання усіх форм власності й можливості застосування оптимальних податкових регуляторів з метою досягнення економічної ефективності та соціальної справедливості. При цьому необхідно звернути увагу на те, що податкова політика держави здійснює суттєвий вплив на діяльність усіх суб'єктів господарювання, отже, варто з'ясувати сутність та критерії податкової політики, визначити напрями її реформування.

1.1. Основні тенденції становлення податкової системи України

Економічну ситуацію кожноїкраїни значною мірою зумовлює податкова політика держави, складовим елементом якої є система оподаткування, що включає досить широке коло податків різної спрямованості. При цьому за допомогою системи оподаткування вирішуються питання формування не лише доходів бюджету, а й впливу держави на економіку, на всі сторони її суспільного життя, тобто на основні макроекономічні процеси та пропорції, водночас вона відображає специфічні соціально-економічні умови розвитку даної країни, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови, традиції народу тощо. Разом із тим через податки відбувається тісний зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів. Однак у світі ще не знайдено універсального підходу до побудови такої системи оподаткування, яка б повністю задовольнила потреби і держави, і платників податків

Україна пройшла досить тривалий і складний шлях, перш ніж податки увійшли в її економічне життя і стали стабільним джерелом формування доходів бюджету та вагомим фінансовим регулятором макроекономічних процесів. Проте дієвість регулятивноїприроди податків і їх ринкова саморегуляція на основі реалізації об'єктивних економічних законів у сучасних умовах соціально-економічного розвитку нашої держави не завжди призводить до бажаних результатів, що, в свою чергу, ускладнює позитивні зрушення у виробничій і соціальній сфері

Основні загальнотеоретичні положення становлення і розвитку системи оподаткування в Україні знайшли відображення в наукових працях таких українських вчених-економістів: В. Андрущенка, О. Василика, В. Вишневського, М. Кучерявенка, Н. Нечай, В. Опаріна, В. Пушкарьової, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Юрія та інших.

Водночас на сьогоднішній день в Україні залишається актуальним питання оптимізації регулятивного впливу системи оподаткування на соціально-економічний розвиток держави. Крім того, на кожному наступному етапі становлення і розвитку національної податкової системи виникають нові проблеми, що вимагають інших підходів до процесу формування механізму оподаткування, адекватного умовам економіки, що трансформується, творчого осмислення та впровадження таких податків, які б в більшій мірі реалізовували іх фіскальну та регулюючу функцію, відображали об'єктивний стан економіки України

Протягом декількох десятиліть в Україні недооцінювалась роль такого надійного індикатора стану економіки, як податкові регулятори. Усі макроекономічні пропорції формувались без належного урахування фінансових можливостей суб'єктів господарювання. Відсутність науково обґрунтованих підходів щодо формування і розподілу доходів бюджету, деформоване оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб у формі примусового централізованого акумулювання коштів у банківській системі, високий ступінь втручання держави в економічне життя, нерозуміння обмеженості насамперед фінансових ресурсів, нереальна податкова та інвестиційна політика, усе це призвело до негативних наслідків на межі 1980-1990 рр. як в системі оподаткування зокрема, так в і економіці України загалом (низька ефективність виробництва, галузева і міжгалузева диспропорція, зниження продуктивності праці та відставання в галузі матеріального виробництва НТП, зменшення фінансовоївіддачі від капітальних вкладень тощо). Така тогочасна система нормативних платежів до бюджету, які у фіксованих розмірах і в певні строки здійснювали зі своїх доходів державні підприємства, кооперативно-колгоспні та інші суспільні організації, що не належали до державної форми власності, а також громадяни, виконувала лише фіскальну функцію і не стимулювала виробництво. Основну фінансову базу бюджету становили податок з обороту та платежі з прибутку підприємств і організацій. Так, у 1990р. питома вага зазначених податкових платежів становила відповідно 28,1% і 26,8% доходів зведеного бюджету, а порівняно з 1980 р. їх частка знизилася на 4,6 та 11,4 відсоткових пункти відповідно [50, с. 8]

Менш важливими були доходи, що надходили до бюджету від населення. Базу цих доходів становив прибутковий податок з громадян, який для абсолютної більшості населення в середньому становив 13% місячноїзаробітноїплати, і лише низькооплачувані верстви населення були звільнені від нього або вносили його за середньою ставкою 8% [84, с.35]. Так, у 1980 р. прибутковий податок з громадян становив 8,4% від доходів зведеного бюджету, а в 1990 р. його питома вага підвищилася всього на 0,6 відсоткових пункти і становила 9,0% [50, с. 8]

Тому в такій ситуації почався пошук нових форм взаємовідносин між державою та платниками податків. При цьому поступово розширювалася фінансова самостійність суб'єктів господарювання, здійснювалося реальне розмежовування фінансових ресурсів на загальнодержавні бюджетні ресурси та ресурси юридичних і фізичних осіб, що було адекватною реакцією на вимоги останніх років існування адміністративно-планової економіки і в майбутньому визначило траєкторію розвитку національної податкової системи. Тобто, починаючи з 1991р., з моменту проголошення незалежності України, почався якісно новий період самостійного формування національної податкової системи, яка поступово стала набувати сучасного обрису. Це означало, що влаштування власноїсистеми державних доходів і витрат здійснювалося самостійно, відповідно до законодавства нової держави. Суб'єктами оподаткування стали всі працездатні юридичні і фізичні особи, які отримують доходи

Таким чином, введення у дію нових заходів у сфері податкової політики, починаючи з 1991 р., означало, що держава змінила характер взаємозв'язків юридичних і фізичних осіб із бюджетом, і замість цілого ряду нормативних платежів почали використовуватися поновлені, більш досконалі та доцільні податкові правовідносини. Такі зміни є закономірним процесом розвитку механізму нормативного розподілу доходів у напрямі забезпечення їх рівнонапруженості, стійкості, єдності, стабільності і обов'язковості [60, с. 41]

Однак перші фінансово-економічні заходи новоїдержави, як зауважують вітчизняні економісти, „були найбільш невдалими нормативними актами в галузі фінансових відносин" [59, с. 39]. Насамперед це стосується Закону Української СРСР „Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. Відповідно до закону на території України було встановлено 16 загальнореспубліканських податків і зборів. Найбільші надходження до бюджету поступали від двох податків: податку на прибуток підприємств і податку з обороту. Разом із тим, механізм функціонування податку на прибуток у багатьох аспектах усе ще сильно нагадував нормативні відрахування, що встановлювалися в залежності від можливостей конкретного суб'єкта господарювання. Це пояснювалося такими причинами:

розмір оподатковуваного прибутку підприємств, як відомо, залежить від рівня ціни продукції, яка підлягає реалізації, а ціни на товари в Україні багато років не відповідали рівноважним цінам, які формуються на конкурентних ринках під впливом попиту покупців і пропозиції товаровиробників. Фактично ціни відображали особливості становища окремих товаровиробників на внутрішньому ринку, що дісталися їм у спадщину від високоспеціалізованої планової економіки. Тому не дивно, що після галопуючої інфляції в 1992 р., хоча із запізненням, але все ж таки було вжито заходи щодо державного регулювання цін і тарифів;

законодавчі та нормативні акти, які визначали механізм розрахунку зобов'язань з податку на прибуток, надавали дієві важелі для приведення розмірів платежів із прибутку у відповідність до індивідуальних потреб окремих підприємств - це численні податкові пільги, диференційовані податкові ставки, внутрішньо-міністерське фінансове регулювання;

традиційна система бухгалтерського обліку результатів господарської діяльності, що застосовувалася, не відповідала вимогам та умовам перехідної економіки, а нової системи оподаткування ще не було. Тому об'єктом оподаткування був не прибуток з капіталу, який розраховується згідно з правилами комерційного розрахунку, що засновані на принципах альтернативних витрат, а прибуток, який відображав особливості обліку фінансових результатів у механізмі господарювання планової економіки [50, с. 20-21].

Вищевикладені аргументи свідчать про те, що оподаткування прибутку підприємств за такою теоретичною конструкцією - це аномальний стан з точки зору реалізації класичного принципу оптимального оподаткування. (Нагадаємо: центральна ідея оптимізації вимагає, щоб податки були розмірними з доходами і рівномірно обкладали всі їх види). Такий стан пояснюється здебільшого одним: відсутністю ґрунтовно розробленоїметодики обліку реальних витрат і результатів, тому і суми податку, що сплачували окремі підприємства, були в наведеному вище розумінні величинами неправильними, випадковими

Отже, дослідження трансформації податкової системи України протягом зазначеного періоду свідчать про необхідність радикальних змін не локального, а концептуального характеру. І насамперед - в системі прямого оподаткування юридичних і фізичних осіб з метою забезпечення розширеного відтворення фінансових ресурсів у загальнонаціональному масштабі та самозростання вартості кожного із функціонуючих приватних капіталів.

Для цього, починаючи з 1992 р, урядом України було вжито цілий комплекс стандартних заходів щодо формування соціально-орієнтованоїринковоїекономіки. Серед них такі: лібералізація цін, відміна державної монополії на зовнішню торгівлю, приватизація об'єктів державної власності. Однак ці заходи відкрили не тільки великі можливості і широке поле для діяльності суб'єктам господарювання, але також створили їм і серйозні проблеми, бо тепер вони повинні брати на себе всю повноту відповідальності за результати своєї діяльності, окрім того, виникали проблеми специфічного характеру, що були пов'язані з перехідним періодом національної економіки, коли структурні елементи планової економіки взаємодіють із новим економіко-правовим середовищем. Тому і першими наслідками проведених заходів було збільшення темпів інфляції та бюджетного дефіциту, скорочення виробництва та зниження реальної заробітної плати

Окремі дослідники підкреслюють, що при сприятливих умовах послідовні дії уряду щодо реформування економіки можуть зумовити успішну її перебудову, справити благодійний вплив на її розвиток та оновлення капіталу, створення нових робочих місць та скорочення безробіття. Так, за даними Світового банку деякі постсоціалістичні країни, що забезпечили найбільший ступінь ринкових перетворень до 1995 р. (серед них Польща, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Македонія, Чехія, Словенія), у 1994—1995 рр. добилися істотного зростання ВВП, зниження середньої інфляції (нижче 25%) [69, с. 5]. Однак навіть у цих країнах у перші роки реформування спостерігався спад виробництва, зниження продуктивності праці, підвищення рівня інфляції та безробіття, різке загострення соціальних проблем. Такі характеристики кризового стану економіки можуть бути тим гострішими, чим менше економіка даноїкраїни підготовлена до впровадження нового господарського механізму, до трансформації її структурних ланок. Саме в таких несприятливих умовах, на відміну від постсоціалістичних країн Центральноїта СхідноїЄвропи, і знаходилася економіка України. Це було зумовлено певними об'єктивними чинниками [50, с. 30-31], які зображено на рис. 1.1

ЧИННИКИ РУЙНАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

• функціонування традиційної для планової економіки структури народного господарства та подальша спеціалізація на виробництві засобів * виробництва та продукції військового призначення, недостатня мотивація тих товаровиробників, які здійснювали випуск основної частини національного продукту

• монопольне положення великої кількості товаровиробників провідних галузей економіки, які здійснювали контроль за ціноутворенням

*    • існування значної частини державної власності

• недостатня розвиненість бюджетно-податкової, банківської систем, що в умовах ринкової економіки є гарантом ефективного розподілу фінансових ресурсів тощо

Рис. 1.1. Чинники руйнації економіки України

За цих умов уряд змушений був ужити ряд додаткових заходів, спрямованих на інституціональну реконструкцію народного господарства, активізацію діловоїактивності суб'єктів господарювання, фінансову стабілізацію економіки. Про це свідчить детальний аналіз законодавчих і нормативних актів України того періоду. Що стосується податковоїполітики, то завдання було сформульовано таким чином, що податки не повинні, по можливості, перешкоджати економічному зростанню, тобто фізичному обсягу вітчизняного виробництва товарів та послуг, розвитку підприємництва

Отже, у 1992 р. у структурі податковоїсистеми України відбулися певні важливі зміни (див. рис. 1.2)

Встановлено

високі ставки

нарахувань на заробітну плату і деякі інші

складові

фонду споживання

Рис. 1. 2 Структурні зміни податкової системи України (1992 р.)

Водночас, із тим, як показали подальші подіїта досвід розвинутих країн світу, рішення про скасування податку на прибуток та введення податку на доходи було помилковим [43, с. 227-228], оскільки це створювало додатковий контроль за оплатою праці на підприємстві, бо при оподаткуванні доходів об'єктом оподаткування була також і заробітна плата, з якої вже вираховувався особистий прибутковий податок та відрахування на соціальні заходи. У зв'язку з цим рішенням Верховної Ради України в 1995 р. остаточно було введено податок на прибуток підприємств. Окрім зазначених вище змін структура податкової системи України того ж періоду характеризувалася широким використанням податкових пільг (наприклад, в інструкцїїМіністерства фінансів України „Про порядок нарахування і сплату підприємствами і організаціями податку на доходи" (квітень 1992 р.) перелік пільг для платників цього податку включав більше ніж 30 найменувань). У результаті поступово виникла загрозлива ситуація: база оподаткування господарських одиниць руйнується, і ускладнюється дія податкового механізму, що не дає (в умовах високих темпів інфляції) адекватної віддачі від зростання виробництва, його технічного поновлення. Тому початковий перелік пільг почав швидко скорочуватися і в 1997 р. їх стало значно менше ніж у 1992р. Насамперед були скорочені пільгові умови оподаткування для юридичних осіб з податку на прибуток

У цілому 1991-1995 рр. можна визначити як період становлення і формування національноїподатковоїсистеми новоїсамостійної держави (див. рис.1.3.; рис. 1.4., 1.5., 1.6. Ч. 1). До початку ринкових реформ в Україні не існувало цілісної податкової системи, яка змогла б гарантувати систематичні надходження необхідних для держави фінансових ресурсів та здійснювати ефективне регулювання економіки. Національна економічна система в цілому і бюджетно-податкова зокрема не були пристосовані до функціонування в умовах нестабільної господарської кон'юнктури. Усі фіскальні інститути повільно здійснювали перехід від централізованих нормативних методів перерозподілу доходів до більш цивілізованих ринкових макроекономічних регуляторів. Протягом цього періоду не вдалося також і сформувати належним чином стабільного податкового законодавства, що можна простежити на багатьох прикладах: часте змінювання об'єкта прибуткового оподаткування юридичних осіб (прибуток - дохід - знову прибуток), ставок податку на додану вартість (28, 20, 28, 20%), методів обліку фінансових результатів (за фактом відвантаження продукції, касовий метод, змішана система, за фактом передачі прав власності на продукцію) тощо. За таких обставин дестабілізується планування фінансово-господарської діяльності підприємств та процес бюджетного планування в цілому. Та незважаючи на це, уже до 1995 р. підґрунтя національної податкової системи, аналогічне тому, яке застосовується у багатьох промислово-розвинутих країнах, було закладено

У 1995-1999 рр. у зв'язку зі спадом виробництва, кризою платежів, бартеризацією економіки, значним бюджетним дефіцитом і проблемами його покриття назріло розуміння того, що систему оподаткування необхідно реформувати таким чином, щоб зробити її сприятливою насамперед для вітчизняних товаровиробників. У цьому ключі система оподаткування почала будуватися на таких засадах: зниження податкового тиску на підприємства, не допускаючи при цьому неконтрольованого зростання бюджетного дефіциту і темпів інфляції. Для цього було вжито ряд заходів для вдосконалення механізму дії окремих податків, розширення податкової бази, скорочення граничних ставок податків, підвищення ступеня податкових надходжень та спрощення механізму оподаткування - тобто виконано дії, які можна вважати звичайними для модернізації податкової системи в умовах структурної перебудови економіки. Це знайшло відображення у нових Законах України: „Про систему оподаткування", „Про оподаткування прибутку підприємств", „Про податок на додану вартість" (1997р.), в Указі Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (1998р.) тощо

Отже, з урахуванням вищезазначеного 1995-1999рр. можна визначити як період реформування податкової системи України з метою створення сприятливого податкового середовища для вітчизняних товаровиробників. А з 2000 р. почався період так званої оптимізації національної системи оподаткування та створення на цій основі іманентної сучасним економічним умовам методології та єдиної методики обчислення і сплати податків. В цілому за останні роки в цьому напрямі була проведена велика робота. Головний її підсумок полягає у тому, що в сучасних умовах, на відміну від ситуації перших років незалежності України, механізм оподаткування юридичних і фізичних осіб майже нормативно відрегульовано, нові фіскальні інститути створено. У сучасній конструкції прибуткового оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб закладено потенціал для досягнення декількох цілей одночасно, тобто охоплення простору стимулюючого і регулюючого впливу, що наближає ці податки до фіскального ідеалу. Нині чинну систему оподаткування потрібно упорядкувати, реструктурувати, привести у відповідність до сучасних реалій, забезпечити внутрішню логіку та ліквідувати суперечності. Тобто, для національної економіки необхідно створити оптимальну систему оподаткування юридичних і фізичних осіб

Сучасна фінансова наука перманентно перебуває у пошуку оптимальної межі податкового навантаження як усієї країни в цілому, так і конкретного товаровиробника зокрема. Важливим аспектом у цьому напрямі є дослідження проблеми визначення рівня податкового навантаження основними податками (податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб, ПДВ, акцизного збору) на економіку країни в цілому та їх частки у ВВП. Розгляд основних податків саме в аспекті аналізу тенденцій розвитку податкової системи з визначенням частки основних податків у ВВП має велике значення, бо у процесі дослідження цього показника протягом певного історичного періоду з урахуванням загальних потреб та пріоритетів соціально-економічного розвитку національноїекономіки з'являється можливість дати об'єктивну оцінку наявній податковій політиці у країні

Детальний розгляд структури доходів Зведеного бюджету України протягом 1991-2006 рр., свідчить, що загалом у нашій державі створено сучасну податкову систему. Основна маса доходів мобілізувалася у формі прямих і непрямих податків, внесків у централізовані фонди, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та інших джерел. У формі основних податків у середньому впродовж 1991-2000 рр. надійшло 65,4% усіх доходів, у тому числі основних прямих податків - 34,6% (податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян) і основних непрямих податків - 30,8% (податку на додану вартість і акцизного збору), а всі інші надходження становили 34,6% [54, с. 6 - 7].

Отже, збільшення надходжень до бюджету здійснювалося переважно за рахунок чотирьох основних податків: податку на прибуток, прибуткового податку з громадян, податку на додану вартість та акцизного збору. Всі інші надходження мали другорядне значення у доходах зведеного бюджету і не є визначальним чинником. Так, питома вага названих податків в доходах Зведеного бюджету України становила в 1991-1992рр. - 62,8-78,9% (у ВВП відповідно 16,1­19,2%); у 1993-1994рр. - 74,7-62,0% (у ВВП - 25,0-26,9%); у 1995-1996рр. - 55,1-49,6% (у ВВП - 20,9-18,4%); у 1997-1998рр. - 65,4-62,1% (у ВВП - 19,3-17,0%); у 1999-2000рр. - 63,9% - 79,7% (у ВВП - 16,3%-15,2%) (рис. 4.10, Ч.1) [54, с. 6-7; 78; 64; 53; 55, с. 93]

Зазначене є свідченням того, що протягом 1993-1996 рр. рівень податкових надходжень в Україні постійно знижувався відповідно динаміці ВВП. Але вже з 1997р. податковий тягар суттєво виріс і за 1998-1999 рр. перевищив зазначені показники. У результаті протягом  1999 р. мобілізовано до Зведеного бюджету України 32,5 млрд. грн. доходів, що на 4,1 млрд. грн., або на 12,4% більше за відповідний показник попереднього року. Найбільш суттєві позитивні зрушення в динаміці основних податкових надходжень відбулися протягом 2000-2004 рр. Так, у 2000 р. до зведеного бюджету було мобілізовано податкових надходжень на суму 49,1 млрд. грн., або на 149,4% більше ніж у 1999 р.; у 2001 р. - 54,9 млрд. грн., або на 111,8% більше ніж у попередньому році (частка податкових надходжень у ВВП становила 26,9%); у 2002 р. - 62,0 млрд. грн., або на 112,8% більше ніж у попередньому році (у ВВП -27,4%); у 2003 р. - 75,3 млрд. грн., або на 121,3% більше попереднього року (у ВВП - 28,2%) [55, с. 93; 56, с. 30-31]. Щодо показників виконання зведеного бюджету за 2004 р., то їх значення ще більші. Так, загальна сума доходів зведеного бюджету за вказаний рік становила 91,5 млрд. грн. (питома вага у ВВП становила 26,5%). Порівняно з 1993 р. дохідна частина зведеного бюджету збільшилась на 16,2 млрд. грн., або на 20,3%. Рівень виконання доходів зведеного бюджету за 2004 р. становив 109,6% від річного розрахункового показника проти 108,8% за 2003 р. Зростання податкових надходжень відбулося переважно за такими джерелами доходів, як податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб (до 2004 р. - прибуткового податку з громадян), ПДВ, акцизний збір [56, с. 30; 57, с. 17-26; 49, с. 156]

Таким чином, уперше завдяки проведенню виваженої бюджетно-податкової політики планові показники доходів Зведеного бюджету України протягом 2001-2004 рр. виконано повністю, що свідчить про правильність прогнозування та збалансованість показників доходної частини бюджету. Окрім того, такий рівень оподаткування значною мірою зумовлений дією Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та вдосконалених Закону України від 24.12.2002 р. № 349 - IV „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), Закону України від 24.12.2002 р. № 346 - IV „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та Закону України від 22.05.2003 р. № 889 - IV „Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) та ін. Проте, як показує світовий досвід, більш повно оцінити наслідки дії законів можна буде не раніше ніж через три, а то й п'ять років з моменту їх введення. А зміни у темпах економічного зростання проявляться ще пізніше, адже будь-які зміни в рівні оподаткування не чинять швидкого впливу ані на податкові надходження до бюджету, ні на темпи економічного зростання через уповільнену реакцію суб'єктів національної економіки

Так, слід зауважити, що мобілізація доходів бюджету в 1998р. здійснювалася на фоні відсутності позитивних зрушень в економіці держави та кризових подій на світових фінансових ринках, що негативно вплинуло на економічну ситуацію і в Україні. Припинення загального спаду виробництва змінилося після серпневої фінансової кризи (1998р.) на протилежну динаміку розвитку. ВВП, який протягом січня-серпня 1998 р. проти 1997 р. складав 100,2%, змінився скороченням і за рік склав 98,1%. А за січень-вересень 1999 р. порівняно з попереднім роком скоротився на 1,7% [53, с. 36-39; 81, с.5]. Такі зміни в структурі ВВП призвели до зменшення частки прибуткових податків (з підприємств і населення разом) у доходах зведеного бюджету на 1,5 процентних пункти. Починаючи з другого півріччя 1999р. спостерігалася позитивна динаміка ВВП. Загалом у 1999р. темпи зростання ВВП порівняно з 1998р. становили 99,8%, а абсолютне значення його досягло 130,4 млрд. грн. [53, с. 68; 81, с.5]. А протягом 2000-2004 рр. продовжувалася стала позитивна тенденція зростання ВВП. Цей показник у 2000 р. становив 170,1 млрд. грн., а його темпи зростання до відповідного періоду попереднього року складали 105,9%, у 2001 р. - відповідно 204,2 млрд. грн. і 109,2%, у 2002 р. - 225,8 млрд. грн. і 104,8%, у 2003 р. -267,3 млрд. грн. і 109,6 %, у 2004 р. - 345,9 млрд. грн. і 112,1%. Найбільші значення цього показника було досягнуто у 2003 - 2004рр. За прогнозними даними у 2005 році ВВП реально мав збільшитися на 8,2% і скласти номінально 436,0 млрд. грн. проти раніше прогнозованих 6,5% і, відповідно, 409,5 млрд. грн. А за фактичними даними річний показник ВВП склав 418,5 млрд. грн. Прогнози динаміки ВВП на 2006 р. становили 486,7 млрд. грн., на 2007 р. - 572,3 млрд. грн. Та за попередніми даними абсолютна величина ВВП - 2006 не перевищить 475 млрд. грн. [56, с. 28 - 30; 49, с. 156; 81, с. 5; 74, с.4; 75, с. 52 - 54]

Уточнений прогноз доходів Зведеного бюджету України на

р. зі змінами становив аж 131,2 млрд. грн., або 30,1% до ВВП, що на 21,4 млрд. грн., або 19,5% більше проти суми, затвердженої у першому варіанті бюджету та у два, а то й в три рази більше від фактичних річних показників минулих років. А прогнозні дані на

р. свідчать про збільшення доходів зведеного бюджету, порівняно з попереднім роком, ще на 20%. Що стосується фактичних доходів зведеного бюджету, то за січень-липень 2005 р. вони становили 69,9 млрд. грн. (32,7% до ВВП), що на 20,8 млрд. грн., 15 млрд. грн., 7,9 млрд. грн. більше від річних показників 2000­2002 рр. відповідно. В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (73,2% від загальної суми доходів) А річний показник за попередніми даними мав становити 131,8 млрд., грн., що перевищує плановий показник на 0,6 відсоткових пункти [56, с. 30; 75, с. 52; 43, с.7; 40, с. 40]. Стала тенденція виконання бюджетних призначень спостерігалася і в 2006 р. Так, за січень-жовтень 2006 р. до Зведеного бюджету України надійшло понад 73 млрд. грн., що на 14,6 млрд. грн. (на 24,8%) більше, ніж за аналогічний період минулого року. У цілому до державного бюджету надійшло понад 48 млрд. грн., що на 9 млрд. грн. (на 22,8%) перевищує надходження за відповідний період минулого року [42, с. 2-3]

Окрім того, проведені дослідження динаміки ВВП та частки основних податкових надходжень у доходах Зведеного бюджету України і ВВП протягом періоду, що розглядається виявляють постійні зміни у співвідношенні між прямими і непрямими податками. I лише останнім часом спостерігається тенденція до відносної стабілізації'зазначених показників

У цілому можна виділити три періоди: перший -1992-1993 рр, другий-1994-1997 рр. і третій - починаючи з 1998 р. Протягом перших двох років було очевидним переважання непрямого оподаткування над прямим: у 1992 р. - 44,5% у доходах зведеного бюджету і 10,9% у ВВП, проти 33,4% і 8,3% відповідно, а в 1993 р. різниця між цими показниками була вже значно меншою. Основні непрямі податки становили 39,7% і 13,3%, а основні прямі податки -35,0% і 11,7% відповідно.

У наступні три роки ситуація змінилася: у 1994р. частка прямих податків досягла 33,8% у податкових надходженнях зведеного бюджету і 14,7% у ВВП (проти 28,1% і 12,2% непрямих), у 1995 р. -відповідно 31,2% і 11,8% (проти 23,9% і 9,1% відповідно) і в 1996 р. відставання непрямих податків від прямих зафіксувалося всього на декілька процентних пункти. З 1997 р. знову спостерігається переважання непрямих податків, але воно не дуже значне: усього 1-2 процентних пункти. I лише з 1998 р. по теперішній час спостерігається переважання частки основних прямих податків -податку на прибуток підприємств, прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) - над непрямими (податку на додану вартість, акцизного збору) та їх стала позитивна динаміка в податкових надходженнях. Так, у 1998 р. основні прямі податки становили 42,4% від податкових надходжень зведеного бюджету і 32,0% від загальноїсуми доходів зведеного бюджету, у 1999 р -відповідно 42,9% і 32,8%, у 2000 р. - 44,9% і 28,7%, у 2001 р. - 46,5% і 31,0%, у 2002 р. - 44,6% і 32,6%, у 2003 р. - 46,2% і 34,5%, у 2004 р. -49,1% і 36,8%, у 2005р. - 31% і 13,7% [49, с. 156; 61, с. 118 - 119; 42, с. 52-54]

Аналогічна тенденція спостерігалася також у динаміці співвідношення частки двох основних видів прямих і непрямих податків як у податкових надходженнях, так і в доходах зведеного бюджету. У системі прибуткового оподаткування податок на прибуток підприємств перевищував податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок із громадян), а з 2003 р. 54навпаки. Серед непрямих податків домінуюча роль належить ПДВ [54, с .6-7; 55, с.93;

49, с. 156; 74, с. 40; 61, с. 118 - 119; 42, с. 52-54]. Проте у 2004 р. в

доходах Державного бюджету України найбільшими були надходження від податку на прибуток підприємств, що склали понад 16 млрд. грн., а це на 27,1% більше ніж передбачено законом про бюджет (5,5% ВВП). У 2003 р. надходження від цього податку становили 13 млрд. грн., тобто приріст надходжень за підсумками 2004 р. порівняно з минулорічним показником склав 22,8%. Від податку з доходів фізичних осіб у 2004 р. зібрано 13,2 млрд. грн. (5,1% ВВП), що на 9,9% перевищує заплановані показники та сумарно у півтора рази перевищують ці два показники надходження від податку на додану вартість та акцизного збору [82, с. 7].

У 2005 р. надходження до Державного бюджету України від податку на прибуток становили 23,5 млрд. грн. (план - 22,3 млрд. грн.), податку з доходів фізичних осіб - 17,3 млрд. грн. (план - 16,7 млрд. грн.), ПДВ („чисті"надходження з виготовлених в Україні товарів) - 10,8 млрд. грн. (план - 11,4 млрд. грн.), акцизного збору (з виготовлених в Україні товарів) - 7,3 млрд. грн. (план - 7,5 млрд. грн.)

[75, с. 53.].

Отже, урівноваженості структури податкової системи між прямими і непрямими податками, яка буде найбільш оптимальною, тобто ефективно діючою в умовах України, з точки зору створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності та досягнення більш справедливого розподілу податкового тягаря, можна досягти лише за рахунок збільшення доходів суб'єктів національної економіки. А для цього потрібно ще не один рік. Так, світова практика показує, що навіть при ефективному реформуванні в реальному житті необхідно передбачити так званий „податковий лаг". Згідно з оцінками спеціалістів тривалість цього лагу з моменту внесення змін у бюджетно-податкову політику до очікуваних результатів становить для країн з розвинутою ринковою економікою від 1,5 до 2 років. А щодо впливу бюджетно-податкової політики на економічне зростання, то він проявляється у ще більш віддаленій перспективі, звичайно за умови наявності виваженоїконцепціїтакоїполітики. Як зазначають окремі дослідники, в Україні поки що не сформовано узгодженої концепції бюджетної та податкової політики як вагомих важелів реалізації довгострокової стратегії розвитку [55, с. 100]

Отже, динаміка структури податковоїсистеми, як і багато інших чинників, свідчить про нестабільність податкової політики в Україні. Постійна зміна пріоритетів не може сприяти ані укріпленню національної системи оподаткування, ані ефективному функціонуванню економіки. З огляду на це, першочерговими завданнями як у фінансовій сфері взагалі, так і в податковій зокрема, є визначення пріоритетів як мінімум на п'ять років і стабілізація податкової політики. Також, слід зазначити, що в сучасних умовах розвитку економіки України, що характеризуються не досить високим рівнем доходів суб'єктів господарювання і громадян, недостатньо високою податковою культурою, нестабільним податковим законодавством, подальше зростання податкових надходжень забезпечувати буде поки що складно, адже закономірного підвищення значення податків можна досягти лише в результаті загальних стабільних змін економічної ситуації у країні в напрямі економічного піднесення

1.2. Сучасна податкова політика держави та принципи функціонування податкової системи України, їх реалізація

Соціально-економічний розвиток держави є результатом використання не тільки її ресурсних можливостей, а й тих економічних механізмів, у результаті яких формується і реалізується політика розвитку, важливою складовою якої є податкова політика. Податкова політика сучасної України буде ефективною лише в тому випадку, якщо поряд із загальнодержавними інтересами будуть враховуватися регіональні та приватні інтереси. Прийняття Бюджетного кодексу поклало початок реформуванню міжбюджетних відносин і фіскальної децентралізації. Важливим концептуальним положенням Бюджетного кодексу є закріплення джерел доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування. Саме такий крок спрямований на становлення інституту місцевих фінансів, який створює стимули для підвищення активності територіальних громад щодо наповнення місцевих бюджетів, ефективного їх використання, зниження обсягу непрофінансованих повноважень. Один із кардинальних принципів публічних фінансів полягає в тому, що лише податки, які сплачуються місцевим населенням, повинні використовуватися для фінансування (хоча б і часткового) суспільних послуг, що надаються цим мешканцям. Номенклатура цих податків відповідає міжнародній практиці і засвідчує чіткий взаємозв'язок між величиною та місцем сплати податку, та рівнем послуг, що отримує за ці кошти платник податку, який водночас є і виборцем. Платники податків у більшій мірі схильні цікавитися рішеннями місцевої влади щодо використання бюджетних коштів і відстежувати їх, коли вони знають, що ці рішення здійснюються, головним чином, за рахунок сплачуваних ними податків.

Бюджетним кодексом запропоновано нову схему формування доходної частини місцевих бюджетів: вона складається з доходів, що враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (Додаток 1)

За своєю суттю податкова політика держави та регіональна політика мають єдині теоретичні засади формування. Це дозволяє теоретичну базу оподаткування розглядати без акцентування на її регіональному характері. Загалом, сутність сучасної податкової політики полягає у встановленні і зміні структури податкової системи (різновидів податків) та елементів податку (суб'єктів, об'єктів оподаткування, податкових ставок, податкової бази, пільг тощо) для забезпечення стабільних надходжень до бюджету, достатніх для виконання державою покладених на неї функцій і стимулювання економічного зростання

На практиці податкова політика здійснюється через податковий механізм. У широкому розумінні він може бути охарактеризований як система спеціально розроблених і законодавчо закріплених форм і методів оподаткування юридичних і фізичних осіб для забезпечення економічного зростання держави та матеріального добробуту громадян. При цьому податковий механізм включає комплекс правових, організаційних і методичних заходів, які забезпечують перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення певних завдань і цілей, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Держава додає цьому механізму юридичну форму за допомогою податкового законодавства

Проте слід зазначити, що це специфічна складова, яка значною мірою визначає характер функціонування не тільки податкового механізму зокрема, а й фінансового механізму та економічної системи держави в цілому. Специфічність її полягає в тому, що саме податки становлять фіскальну основу держави і тому є найбільш вагомими фінансовими регуляторами як доходів суб'єктів національноїекономіки, так і певних економічних процесів: нагромадження капіталу, інвестицій, підприємницької активності, сукупного споживання тощо. Тобто функціонування податкового механізму не тільки забезпечує мобілізацію фінансових ресурсів держави, але й суттєво впливає на різні боки господарської діяльності

Мобілізація фінансових ресурсів здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, які є нормативною базою для розробки методичних положень. Ці положення визначають техніку оподаткування, форми, види податків та способи управління ними. Кожен із названих складових елементів податкового механізму має свою особливість практичного застосування і потребує чіткої визначеності та взаємодії. Весь податковий механізм спрацьовує ефективно, якщо функціонують усі його елементи. Тому нехтувати ними чи застосовувати без взаємозв'язку з елементами податків не можна. Разом із тим окремі їх елементи можна вважати основними. Це, зокрема, об'єкти оподаткування, ставки та податкові пільги. Застосовуючи їх, держава може стимулювати розвиток таких виробництв, які в умовах ринкової економіки не можуть самостійно забезпечити свій розвиток або навпаки, локалізувати ті чи інші негативні економічні процеси та явища

Необхідним завданням та пріоритетним напрямком удосконалення податкової системи України має бути передусім стимулювання та стабілізація виробництва на основі модернізованої конструкції принципів оптимального оподаткування, спрямованих на регулювання доходів суб'єктів національної економіки в умовах функціонування ринку. Іншими словами, опорою сучасної податкової політики й податкової системи повинна бути ґрунтовно розроблена теорія та методика обчислення і сплати податків (мається на увазі техніка та форми оподаткування, види, елементи податків та управління ними), яка має включати модель позитивного впливу економічних ефектів оподаткування на результати господарювання суб'єктів національної економіки, обсяг інвестицій, сукупний попит та споживання. Тобто система оподаткування в сучасних умовах повинна стати надійним чинником соціально-економічної стабільності держави

Практика, керована такою теорією повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання: з одного боку, встановлення оптимальних податків, які будуть заохочувати платників до прибутково/діяльності, з іншого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних та соціальних потреб

Фінансова наука накопичила чимало досліджень, в яких обґрунтовувалася теорія і практика принципів оптимального оподаткування що існують і сьогодні [50, с. 254]. Однак останнім часом   у  зв'язку  з   нерівномірністю   економічного   розвитку і внутрішньою нестійкістю економіки провідних країн, у тому числі і України, та структурними змінами в господарстві посилюються спроби модернізувати й інтегрувати їх у новому теоретичному напрямку, який відповідав би сучасній соціально-економічній організації' суспільства. Виходячи з цього принципи оподаткування можна поділити на дві великі групи. До першої групи віднесемо ті положення, які є базовими, загальними або основними і внаслідок своєї універсальності залишаються практично незмінними протягом тривалого періоду часу. На провідне місце серед різних шкіл фіскальна практика висунула англійську класичну школу, яка дала початок дослідженню основних принципів доцільної організації оподаткування, а їх теоретичне обґрунтування вперше було викладено А. Смітом у роботі „Дослідження про природу і причини багатства народів". До таких принципів увійшли: збільшення податків відповідно до зростання платоспроможності платників; точне визначення розміру та термінів сплати; зручність часу сплати для платників; "дешева"процедура сплати. Іншими словами -справедливість, визначеність податкових зобов'язань, зручність, економія (рис. 5.1, 4.1) [76, с. 79-396]. З плином часу цей перелік було доповнено принципами прогресивності та пропорційності [85, с. 60]; корисності й рівності між вилученою вартістю та її еквівалентом [86, с. 72]; економічної ефективності, адміністративної простоти, гнучкості, політичної відповідальності та справедливості [44, с. 369]; забезпечення достатності, рухомості, передбачення, всеосяжності, платоспроможності тощо [59, с. 43-45; 62, с. 17-19; 71, с. 7-26]

Досить цікавою і вдалою є відома класифікація принципів оподаткування німецького економіста А. Вагнера, згідно з якою правильно побудована податкова система повинна відповідати таким вимогам: "етичні принципи оподаткування: всеосяжність податків, недоторканість особистої свободи при обкладанні та стягуванні податків, розмірюваність обкладання відповідно до платоспроможності; принципи управління податками: визначеність оподаткування, зручність обкладання і стягування для платників, дешевизна стягування і мінімум податкового обтяжування; народногосподарські (фінансово-політичні) принципи: належний вибір джерел податків, тобто забезпечення для якомога меншої обтяжливості народного виробництва і кращого виконання соціально-політичних цілей податку, комбінація сукупності податків у таку систему, яка забезпечувала б, при можливому дотримуванні вище згадуваних етичних принципів і принципів управління, достатність надходження й еластичність на всякий випадок надзвичайних державних потреб" [73, с. 153]

Зазначені основоположні концепції щодо класифікації принципів оподаткування знайшли своє відображення і в розробці вітчизняного теоретичного арсеналу. Зокрема, принципи оптимального оподаткування пропонується класифікувати за такими чотирма групами: фіскально-бюджетні - принципи достатності, здатність податків до збільшення; політико-економічні - націлювання на економічне зростання, нейтральність по відношенню до конкуренції; соціально-етичні принципи - всеосяжність податків, справедливість оподаткування, принцип відносності; принципи, що відображають правові та технічні аспекти стягування податків [58, с. 29-37]

Таким чином, вищевикладені принципи оподаткування є теоретичною базою, певним підґрунтям для створення оптимальної системи оподаткування. Згідно з цими постулатами і необхідно впорядковувати систему оподаткування. Однак на думку західних дослідників, "наукова теорія в її повному обсязі не є єдиною послідовною логічною системою, яку можна прийняти або відхилити в цілому, а скоріше являє собою щось таке, в чому ми можемо здійснювати часткові радикальні зміни" [80, с. 137]. Отже, дана фундаментальна податкова концепція може коригуватися залежно від тих завдань, які стоять перед державою в той чи інший період. Тому друга група принципів повинна включати більш специфічні принципи або спеціальні вимоги до функціонування сучасної системи оподаткування, які ґрунтуються на концептуальній основі загальних принципів та виводяться з аналізу фактичного стану справ реального сектору і характерних особливостей розвитку національної економіки

Вперше в Україні принципи побудови та призначення системи оподаткування, властиві економіці ринкового типу, були запроваджені в 1991 р. внаслідок ухвалення Закону УРСР "Про систему оподаткування" (ст. 3). З розвитком податкових відносин в Україні зазнали зміни і принципи оптимального оподаткування, які визначено та викладено в "Основних положеннях податкової політики України", затверджених Постановою Верховної Ради України від 04.12.96 р. [37, с. 71-75]. Однак у зв'язку з переходом економіки на вищий рівень господарського життя, зміною структури економічних пріоритетів та стану економіки в цілому, необхідністю зростання виробництва товарів і послуг, виникла потреба в коригуванні параметрів оподаткування з метою відповідності їх поточним завданням економічного розвитку [41, с. 6-9]. У новій редакції Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. (ст. 3), де поряд із основоположними принципами (обов'язковістю, соціальною      справедливістю,      стабільністю, економічною обґрунтованістю, рівністю усіх платників податку і недопущенням податкової дискримінації, доступністю норм податкового законодавства) затверджені й такі, які можна назвати специфічними принципами, що випливають із об'єктивного стану справ та аналізу недоліків функціонування національної податкової системи. Серед них такі: установлення строків сплати податків та інших обов'язкових платежів, які виходять із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів, які повинні визначати об'єкт, джерело, податковий період, ставки, строки і порядок сплати, підстави для надання податкових пільг; економічна обґрунтованість -встановлення обов'язкових платежів на основі показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг по оподаткуванню прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва [32]. У цілому сукупність продекламованих принципів відображає основні інтереси як держави, так і її громадян, підприємств усіх форм власності та суб'єктів підприємницької діяльності. Однак зазначені принципи реалізувати в повній мірі не вдається. Особливо часто порушуються принципи стабільності, доступності, економічної обґрунтованості

Стабільність податковоїполітики передбачає незмінність адміністрування податків і зборів протягом певного податкового періоду. Іншими словами, часті зміни об'єктів оподаткування, податкових ставок, основних положень методики нарахування та сплати податків і зборів є недопустимими з точки зору принципів оподаткування. Проте за останні роки в Україні зміст, об'єкт оподаткування, розмір ставок основних податків (податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб, ПДВ, акцизного збору) неодноразово змінювалися. Зрозуміло, що в умовах перехідної економіки зміни податкової системи необхідні та неминучі. Однак таке коректування податкового законодавства не повинно носити перманентний характер, а має здійснюватися через достатньо великий проміжок часу в межах планової та добре підготовленої податкової реформи [58, с.36].

Порушується також і принцип доступності норм податкового законодавства для платників податків і зборів. Даний принцип наголошує на забезпеченні максимально чіткого та несуперечливого формування та формулювання норм податкового права, що виключає їхнє неоднозначне трактування. Однак більшість норм податкового законодавства є недостатньо узгодженими,  суперечливими та містять більше теоретичних понять ніж практичних рекомендацій, тому багато платників податків вимушені постійно звертатися до консультаційних служб за обґрунтованими поясненнями деяких його положень (зокрема тих, наприклад, які стосуються оподаткування доходів суб'єктів підприємницько/діяльності, прибутку підприємств (визначення складу валових доходів, валових витрат, які відносяться на собівартість продукції, визначення розміру прибутку в умовах передоплати тощо)

У практиці оподаткування часто порушується принцип економічної обґрунтованості вилучення податків, оскільки розмір окремих податків визначається не можливостями платника податку, а потребами державного бюджету. Основною причиною такої ситуації є відсутність продуманої економічної політики держави, ринкових правил гри та механізмів їх реалізації. У цій ситуації держава зобов'язана змінити відносини в суспільстві, застосувавши більш обґрунтовані правові й економічні правила гри для кожного суб'єкта щодо оподаткування з метою створення дієвого, більш оптимального механізму оподаткування в Україні

Отже, дотримання вищеназваних принципів - необхідна умова ефективного господарювання, сталого соціально-економічного розвитку, а їх спотворення, порушення робить деформованим процес оподаткування, позбавляє можливості успішно вирішувати фінансові проблеми, призводить до занепаду держави. Тому доцільним на сьогоднішній день є реформування податково/системи України і створення на цій основі більш оптимальної системи оподаткування

1.3. Напрями реформування податкової системи України

Неадекватність чинної системи оподаткування України умовам, вимогам і потребам суспільства, наявність у податковій системі значної частки непрямих податків, які є ціноутворюючим чинником, недостатня розвиненість регулюючої та стимулюючої функцій податків, суттєві порушення у пільговому оподаткуванні; нерівномірний розподіл податкового навантаження між різними секторами економіки, загострення фінансової ситуації протягом останніх років, недостатня розвиненість ринкової інфраструктури економіки, низький рівень доходів суб'єктів національної економіки і відповідно недостатній рівень сплати податків поставили на порядок денний реформування податкової системи України та необхідність посилення податкового регулювання з боку держави

Відповідно до КонституцїїУкраїни, універсалу національної
єдності, завдань, передбачених проектом державної програми
економічного і соціального розвитку на 2007 р., схваленого
постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2006 р. № 1316, а
також прогнозу показників Зведеного бюджету України за основними
видами доходів, видатків і фінансування на 2008 - 2010 рр.,
схваленим постановою кабінету Міністрів України від 25.09.2006 р.
№ 1359, з метою проведення цілісної та системної реформи у сфері
оподаткування, виходячи із стратегічної мети - побудови
конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та
інтеграції в європейське співтовариство, розроблено та схвалено
Кабінетом Міністрів України Концепцію реформування податкової
системи України на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету
Міністрів України від 12.02.2007р. №56 - р м. Київ)       

Метою реформування податкової системи України є:

приведення у відповідність податково/системи України до пріоритетів державної політики соціально-економічного розвитку;

сприяння сталому економічному зростанню на основі зваженої інвестиційно-інноваційної політики;

забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу

Стратегічними цілями податкової реформи є:

забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

впровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій;

реформування державної податкової служби


Реалізація мети реформування податковоїсистеми України вимагає зміщення податкового навантаження з виробництва на споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі. Передусім це вимагатиме зменшення податкового навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформування акцизного збору, ресурсних та рентних платежів, плати за забруднення навколишнього природного середовища

Реформування податкової системи України повинно здійснюватись за такими принципами:

добровільність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації-забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов'язків щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

стабільність, забезпечення незмінності переліку податків, зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

стимулювання підприємницькоїдіяльності та інвестиційно-інноваційної активності;

справедливість - забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв


Подпись:

Створення умов для формування сприятливого інституційного

середовища оподаткування

Внесення змін до структури

системи оподаткування


Подпись:

Реформування окремих податків і зборів

(обов'язкових платежів)


Створення умов для формування
сприятливого інституційного середовища
оподаткування шляхом:.,.   

забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

забезпечення встановлення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню другої;

формування податкових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності

Внесення змін до структури системи оподаткування:

скасування неефективних (затратних) податків і зборів;

запровадження податку на нерухоме майно;

поширення рентних платежів не лише на видобуток нафти та газу, а й інших корисних копалин;

зміщення податкового навантаження в бік непрямих податків та ресурсних платежів;

поступове зменшення частки податку на прибуток підприємств та зростання частки податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень;

зростання частки місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів

Реформування окремих податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

податку з доходів фізичних осіб;

податку на додану вартість;

акцизного збору;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

природно-ресурсних платежів;

плати за землю;

збору за забруднення навколишнього природного середовища;

державного мита;

місцевих податків і зборів;

податку на нерухоме майно;

спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва;

фіксованого сільськогосподарського податку;

мита

Нижче наведено основні напрями реформування податків і зборів в Україні

Напрями реформування податку на прибуток підприємств:

усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання та оцінки доходів і витрат з метою створення умов для складання деклараціїпро прибуток за даними бухгалтерського обліку;

реформування оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки (2008 р.);

розповсюдження загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єктів господарювання (з 2010 р.);

звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

поетапне зниження ставки податку до 22% у 2010 р. та зменшення її в майбутньому (починаючи з 2012 р.) - до 20%;

забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу „прискореної амортизації"' для виробничих активів при запровадженні новітніх енергозберігаючих та інших інноваційних технологій;

запровадження з 2007 р. інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;

стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють кваліфіковані інвестиції інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, 2014 р.)

Напрями реформування податку з доходів фізичних осіб:

реалізація принципів прибуткового оподаткування, яке властиве соціальним державам;

розширення бази оподаткування за рахунок стягнення податку з усіх видів доходів, у тому числі пасивних, але крім цільових, що виплачуються з державних цільових фондів, створених відповідно до закону, або отриманих як компенсація, відшкодування певного роду втрат;

запровадження заявочного принципу реєстрації самозайнятих осіб - платників податку в податкових органах (спрощення процедури реєстрації);

застосування непрямих методів для визначення об'єкта оподаткування (відповідність витрат доходам).

вдосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності

Напрями реформування податку

на додану вартість:

створення необхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізі контрагентів в електронному вигляді;

застосування „0" ставки податку виключно при здійсненні експортних операцій;

забезпечення бюджетного відшкодування ПДВ за результатами двох звітних періодів платникам податку, які:

здійснюють систематичні поставки на експорт;

мають значні інвестиційні витрати;

здійснюють діяльність, пов'язану із сезонними закупками товарів. При проведенні інших господарських операцій ПДВ відшкодовується у разі, якщо ці суми не погашені податковими зобов'язаннями протягом шести звітних періодів;

запровадження спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств;

поетапне зниження ставки ПДВ до 18%

Напрями реформування акцизного збору:

поступове наближення порядку оподаткування акцизним збором до стандартів ЄС, а також приведення його у відповідність до вимог СОТ;

приведення вартості ліценцій до рівня компенсації наданих державою послуг;

формування ефективної системи акцизних податків з використанням економічно обґрунтованого рівня і структури ставок;

поступове підвищення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів шляхом підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані, тютюнові вироби та ін.;

підвищення рівня акцизного збору в дохідній частині бюджету та посилення його регулюючої ролі;

збільшення адвалорної складової в структурі акцизного збору;

плавне поширення адвалорної складової при визначенні податкових зобов'язань на окремі групи підакцизних товарів;

поступове запровадження акцизних складів для окремих видів товарів;

запровадження єдиної європейської валюти при визначенні розміру ставок акцизного збору (у разі вступу до Європейського Союзу)

Напрями реформування податку

з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів:

диференціація ставок податку залежно від типу транспортного засобу, строку його експлуатації, встановлення ставок у частинах мінімальної заробітної плати;

перегляд системи пільгового оподаткування шляхом скасування пільг для юридичних осіб з одночасним наданням преференцій виключно для незахищених верств населення та пенсіонерів

Напрями реформування

природно-ресурсних платежів:

поступовий перехід до новоїсистеми природно-ресурсних платежів, що базуватиметься на принципах рентного доходу, поширення рентних принципів на всі види природних ресурсів;

створення регуляторного механізму, який дасть можливість формувати доходи держави та стимулювати раціональне використання, охорону та повноцінне відтворення природно-ресурсного потенціалу держави;

структура рентних платежів повинна складатися з двох складових: абсолютної ренти, розмір якої не залежить від результатів господарської діяльності підприємств - користувачів природних ресурсів, та диференційної ренти, що передбачає встановлення вищої плати за використання кращих, більш продуктивних природних ресурсів;

поступове підвищення розміру плати за використання природних ресурсів, насамперед водних, а також залізних, марганцевих руд, вуглеводнів, облицювальних матеріалів, сировини для виготовлення цементу, кухонної солі (кам'яної), вапняків, глини

Напрями реформування плати за землю:

запровадження ставок плати за землю, виходячи виключно з вартісної оцінки землі;

вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання різних сфер економічної діяльності шляхом скасування пільгових ставок плати за землю та окремих звільнень від її сплати;

розширення бази оподаткування за рахунок залучення земель, зайнятих болотами, чагарниками, ярами тощо, а також намивних територій, земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, грошова оцінка яких вже проведена

Напрями реформування збору за забруднення навколишнього природного середовища:

удосконалення системи справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища в напрямі забезпечення його регулюючої та стимулювальної функції і встановлення відповідності величини збору витратам на усунення шкідливого впливу на довкілля;

розширення бази оподаткування збором шляхом включення до неїекологічно небезпечноїпродукції, виробництво, зберігання, транспортування та споживання якоїнегативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров'я населення;

забезпечення щорічного перегляду нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища з метою реалізації стимулювальної функції збору для запровадження та вдосконалення суб'єктами господарювання природоохоронних та екологічно безпечних технологій.

Напрями реформування державного мита:

розробка та прийняття проекту Закону України „Про державне мито" на заміну чинного Декрету (з урахування норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, якими запроваджено сплату судового збору при зверненні осіб до суду);

перегляд об'єктів та бази оподаткування державним митом;

встановлення ставок державного мита в частинах мінімальної заробітної плати або у відсотках до суми договору. Розмір ставок повинен визначатися виходячи з фіскальної та компенсаційної функцій збору;

встановлення ставки державного мита у процентному відношенні до суми договору відносно об'єктів, використання яких не передбачає оподаткування іншими податками (фіскальна функція збору);

надання пільг по сплаті державного мита виключно за соціальним принципом;

скасування преференцій щодо сплати державного мита для юридичних осіб (у тому числі для державних установ)

Напрями реформування

місцевих податків і зборів:

розробка та прийняття проекту Закону України „Про місцеві податки і збори";

оптимізація переліку місцевих податків і зборів (встановлення таких податків і зборів, які можна буде запроваджувати в усіх регіонах);

встановлення ставок місцевих податків і зборів з урахуванням особливостей кожного податку;

розширення бази оподаткування;

скасування неефективних місцевих податків і зборів (збору за видачу ордера на квартиру; збору з власників собак; збору за участь у бігах на іподромі; збору за виграш на бігах; збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збору за право проведення кіно- і телезйомок; збору за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей)

Напрями реформування податку

на нерухоме майно:

Податок на нерухоме майно повинен стати важливим засобом зміцнення бази власних доходів місцевих бюджетів усіх рівнів.

Перший крок у запровадженні податку на нерухоме майно вже зроблено під час здійснення пілотних проектів в Івано-Франківській та Луганській областях, де було змодельовано спрощену форму оподаткування на основі дуже низьких ставок податку з квадратного метра площі будівель (0,1 грн. - з житлових та 2,9 грн. - з комерційних). Навіть за таких умов додаткові доходи від сплати цього податку склали в середньому 25% від доходів бюджетів найнижчого рівня з власних джерел.

Ставки податку доцільно встановлювати на мінімальному рівні (від 0,05% до 0,1%) з поступовим їх підвищенням, починаючи з 2012 року.

Базою оподаткування має бути оціночна вартість нерухомості. Запровадження податку на основі оціночної вартості майна потребує підготовчого етапу для створення належних баз даних з оцінки кожної одиниці нерухомості.

Крім того, необхідно передбачити зменшення бази оподаткування для громадян, які не мають надлишків житла, а також соціально вразливих верств населення


Подпись:

Напрями реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва:


вдосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва при переході їх зі спрощеної системи оподаткування на загальну;

удосконалення порядку ведення спрощеного бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

підвищення відповідальності суб'єктів підприємництва у разі порушення ними норм, які визначають порядок застосування спрощеної системи оподаткування;

удосконалення чинної системи фіксованих ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців та відсоткових ставок -для юридичних осіб;

виключення зі складу єдиного податку ресурсних платежів і внесків до державних цільових фондів;

виключення зі спрощеної системи оподаткування тих видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є переважно пасивними;

включення до об'єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, що отримуються такими особами, а не лише виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

оподаткування суми перевищення граничного річного обсягу виручки від продажу товарів (робіт, послуг) за такою шкалою: у разі перевищення граничного річного обсягу не більш ніж на 20% -диференційовано відповідно до відсотків перевищення, але не менш ніж 5% для фізичних осіб та 10% для юридичних осіб; у разі перевищення граничного річного обсягу на більш ніж 20% - за ставкою 15% для фізичних осіб та 25% для юридичних осіб;

усунення наявних схем мінімізації податкових зобов'язань з використанням платників єдиного податку

Напрями реформування фіксованого сільськогосподарського податку:

скасування мораторію на грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення;

запровадження окремого обліку доходів платників фіксованого сільськогосподарського податку, отриманих від продажу несільськогосподарської продукції, з оподаткуванням таких доходів у загальному порядку;

усунення дискримінації в оподаткуванні фіксованим сільськогосподарським податком різних напрямів діяльності;

удосконалення механізму справляння фіксованого сільськогосподарського податку щодо визначення критеріїв для обмеження переходу на фіксований сільськогосподарський податок високорентабельних підприємств;

ліквідація наявних схем мінімізаціїподаткових зобов'язань з використанням платників фіксованого сільськогосподарського податку;

обмеження терміну застосування цього податку відповідно до законодавства (31 грудня 2009 року)

Напрями реформування

митно-тарифного регулювання:

уніфікація митного законодавства України шляхом об'єднання в один закон Декрету Кабінету Міністрів України „Про Єдиний митний тариф України"від 11.03.93 № 4-93, Закону України „Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 № 2097-ХІІ, Закону України „Про Митний тариф України";

внесення змін до Закону України „Про Митний тариф України" від 05.04.2001 №2371-ІІІ з метою запровадження Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2002 р. та приведення іншого законодавства у відповідність до Гармонізованої системи опису та кодування товарів. У подальшому продовження роботи в напрямі запровадження Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2007 р. та приведення законодавства з питань оподаткування у відповідність до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2007 р.;

надання Уряду права оперативного впливу на митно-тарифну політику держави;

скорочення та поступова ліквідація діючої системи тарифних пільг та преференцій за галузевим (суб'єктним) принципом;

уніфікація термінології в податковому і митному законодавстві;

приведення системи оподаткування митом та іншими податками у відповідність до митних режимів, які визначені Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур Всесвітньої митної організації' (м. Кіото);

поступова відмова від застосування вивізного (експортного) мита

Напрями реформування

податкових пільг:

визначити на законодавчому рівні зміст терміна „податкова пільга";

пересвідчитися, що кошти, які залишаються у суб'єктів господарювання у зв'язку із отриманням податкових пільг, є бюджетними коштами, які надаватимуться на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою потреби або надаватимуться на поворотній основі;

зберегти соціальні пільги, зокрема, незахищеним верствам населення, інвалідам та громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам та організаціям;

запровадити облік податкових пільг у спеціальному фонді державного бюджету (для визначення їх як „податкові видатки")


Реформування системи адміністраторів податків і зборів (сучасна система адміністраторів складається з декількох незалежних органів державно/влади, зокрема, Державно/податкової служби України (далі - ДПАУ), Державноїмитноїслужби України (далі - ДМСУ), адміністраторів окремих зборів та обов'язкових платежів), передбачає:

передати ДПАУ функцію контролю за нарахуванням та сплатою всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) крім тих, що контролюються ДМСУ, а також внесків на соціальне страхування, у тому числі до державних цільових фондів, а також стягнення заборгованості з таких платежів.

визначити, що інші адміністратори податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюватимуть адміністрування тих платежів, що вносяться в якості плати за державні послуги, надання дозволів, або як внески до державних цільових фондів


Перший етап (2007 р.) - реалізація невідкладних заходів, спрямованих на подолання головних недоліків чинної податкової системи за рахунок:

упорядкування територіальних аспектів податкового стимулювання у рамках СЕЗ, ТПР, технопарків;

зміни податкових правил визнання затрат і результатів та приведення податкових правил розрахунку фінансових результатів у відповідність до принципів бухгалтерського обліку;

збільшення плати за природні ресурси, збору за забруднення довкілля;

-           розробки принципів кодифікації податкового законодавства. Результати - зміни і доповнення до окремих нормативно-правових актів

Другий   етап   (2008-2010 рр.)  -  еволюційний розвиток

податкової  системи   відповідно   до   вектору сталого

економічного зростання України на інвестиційно-інноваційній основі за рахунок:

реформування основних податків: податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, з доходів фізичних осіб;

уведення податку на нерухоме майно;

кардинальне реформування системи платежів за природні ресурси та збору за забруднення навколишнього довкілля;

реформування методів адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів).

Результати - розробка та ухвалення Податкового Кодексу України

Третій     етап     (2011-2015 рр.)     - поглиблення

реформування податкової системи України відповідно до принципів економічної ефективності та соціальної справедливості:

реформування системи адміністраторів податків і зборів (обов'язкових платежів);

запровадження малопрогресивного податку з доходів фізичних осіб;

зниження ставки податку на прибуток підприємств у напрямі її уніфікації з максимальною ставкою податку з доходів фізичних осіб

Реформуванням податковоїсистеми України передбачено прийняття Податкового Кодексу України. З часу прийняття проекту Податкового Кодексу Верховною Радою України у другому читанні його редакція була доопрацьована ДПА України з урахуванням змін, що відбулися в економіці та правовому полі країни

Необхідність розробки проекту Податкового Кодексу зумовлена наявністю на сьогоднішній день занадто громіздкої системи нормативно-правових актів з питань оподаткування, яка містить прогалини, колізійні норми, що призводить до неоднозначного трактування положень чинного законодавства

Кодекс має стати законодавчим актом, що вміщує в собі узгоджені норми, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, та забезпечує комплексне врегулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням. Це пропонується здійснити шляхом включення до Податкового Кодексу практично всіх податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які підлягають справлянню на території України

Податковий Кодекс буде встановлювати основні засади визначення суб'єктів правових відносин, їх права і обов'язки, перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), що становлять систему оподаткування, об'єктів та бази оподаткування, розміри податкових ставок. Крім того, Податковим Кодексом пропонується врегулювати питання, пов'язані з порядком ведення податкового обліку, забезпеченням виконання податкових зобов'язань та мірою відповідальності за порушення у сфері оподаткування

Податковий Кодекс України має на меті кодифікацію податкових законів, спрощення їх викладення, максимальне наближення принципів податкового та бухгалтерського обліку. Прийняття цього регуляторного акта забезпечить адаптацію фіскального законодавства до принципів та директив Європейського Союзу. Уведення його в дію забезпечить уніфікацію правил оподаткування з міжнародними стандартами обліку і скасування дискримінаційних норм щодо окремих сфер або видів діяльності

Спрощення податкового законодавства та забезпечення його незмінності протягом тривалого часу сприятиме розвитку підприємництва в Україні. Створення прозорих правил ведення господарської діяльності та оподаткування, а також забезпечення єдиних справедливих підходів до всіх суб'єктів податкових правовідносин сприятиме укріпленню партнерських взаємовідносин між громадянами, суб'єктами підприємництва та державою, що, у свою чергу, приведе до збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, зростання прибутків підприємств та доходів громадян.

Зокрема, теперішнім проектом Податкового Кодексу передбачено:

диференційоване оподаткування доходів громадян;

уведення податку на майно із ставкою оподаткування від 0,5 до 1% бази оподаткування;

спрощення системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, що передбачає заміну сплати встановлених цим Кодексом податків і зборів на сплату єдиного податку за вибором платника та певні обмеження щодо переходу на спрощену систему оподаткування залежно від виду діяльності

Таким чином, процедура реформування податковоїсистеми України передбачає створення оптимальної системи оподаткування, детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх упровадження для економіки та соціальної сфери. Тобто, при здійсненні виваженої податкової політики у сфері оподаткування, з метою посилення його позитивного впливу на соціально-економічний розвиток держави, забезпечення фінансових потреб держави та матеріального добробуту населення, необхідно подбати про те, щоб податки дійсно стали регулятором, стимулятором прибуткової діяльності, а не тільки примусовими платежами. Саме в такому контексті система оподаткування в Україні матиме сенс і перспективу

Ключові терміни і поняття

Податкова система України, податкова політика держави, принципи     функціонування     податкової     системи України,

реформування податкової системи,   зміст податкової реформи,

напрями реформування податкової системи України.

Питання для самоконтролю знань

Назвіть передумови становлення чинної системи оподаткування України.

Визначте основні етапи становлення податкової системи України.

Визначте основні тенденції розвитку чинної системи оподаткування України.

З'ясуйте діалектику об'єктивного і суб'єктивного у становленні податкової системи України.

Охарактеризуйте роль та значення податків і зборів у формуванні доходів Зведеного бюджету України.

Які види податків і зборів є складовими структури доходів Зведеного бюджету України?

Якою є питома вага основних податків і зборів у ВВП України протягом 1991 - 2008 рр.?

Якою є питома вага основних податків і зборів у доходах Зведеного бюджету України протягом 1991-2008 рр.?

Які податки і збори у структурі податкової системи України більшою мірою виконують фіскальну функцію?

Розкрийте значення Бюджетного кодексу України в реформуванні бюджетно-податкових відносин.

Які недоліки притаманні чинній податковій системі України?

Охарактеризуйте еволюцію податкового законодавства України.

Визначте принципи функціонування податкової системи України. Як здійснюється їх реалізація?

З'ясуйте сутність та критерії сучасної податкової політики України.

Охарактеризуйте взаємозв'язок між стабільністю і гнучкістю податкової політики.

Визначте цілі та напрями реформування чинної податкової системи України.

Навчальні завдання

Проаналізуйте і поясніть передумови становлення чинної системи оподаткування України.

На підставі статистичних даних здійсніть аналіз співвідношення ВВП, податкових та неподаткових надходжень до Зведеного бюджету України за декілька останніх років. Складіть відповідні таблиці їх питомої ваги у ВВП та доходах Зведеного бюджету України. Проаналізуйте зміни у структурі системи оподаткування юридичних та фізичних осіб за останні роки. Зробіть висновки.

Опрацюйте законодавчі та нормативні матеріали, які створюють правову основу функціонування податкової системи України. З'ясуйте і проаналізуйте позитивні тенденції, недоліки та перспективи вдосконалення податкового законодавства. Сформулюйте висновки.

З'ясуйте зміст поняття „податкова політика" та траєкторію її впливу на соціально-економічний розвиток країни. Розгляньте структуру та обсяги ВВП України за категоріями доходу та з'ясуйте ступінь впливу змін у структурі та обсягах ВВП на структуру та обсяги податкових надходжень до Зведеного бюджету України за останні 5 років. Складіть відповідні таблиці, зробіть висновки.

Проаналізуйте ступінь взаємозв'язку між доходами та видатками Зведеного бюджету України, враховуючи при цьому реальний стан економіки. Розробіть багатофакторну економічну модель взаємозв'язку різних чинників, зокрема, обсягу ВВП, ступеня залучення ресурсів, розміру податкових ставок та наповненості бюджету. Зробіть висновки.

На підставі статистичних даних проаналізуйте відповідність наявної податкової системи України визначеним в Законі України „Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. № 77-ВР (зі змінами та доповненнями) принципам побудови та призначення системи оподаткування. Сформулюйте висновки.

На підставі статистичної звітності здійсніть аналіз рівня податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб. Складіть відповідні таблиці. Визначте основні напрями вдосконалення оподаткування, передусім кількісні параметри зниження податкових ставок та загального рівня податкового тягаря.

Проаналізуйте відповідність сучасної податкової політики України її класичним принципам та критеріям. Зробіть висновки.

Узагальніть світовий досвід податкового регулювання структурної перебудови економіки. Зробіть висновки та запропонуйте можливі варіанти застосування позитивних результатів для економіки України.

10.       Здійсніть дослідження світового досвіду реформування
податкових систем та розвитку податкової політики. При цьому здійсніть
порівняльний аналіз податкової політики і рівня оподаткування в розвинутих країнах та в Україні. Зробіть висновки.

Здійсніть дослідження впливу податкової політики та різних макроекономічних чинників на формування дохідної частини державного бюджету. Сформулюйте висновки.

Дайте оцінку впливу рівня оподаткування на рівень суспільного виробництва і добробут громадян через зміну стимулів до праці економічних суб'єктів за допомогою математичного моделювання, проаналізуйте можливості державного регулювання поведінки економічних суб'єктів шляхом зміни рівня оподаткування. Зробіть висновки.

Здійсніть дослідження впливу податкової політики на макроекономічну рівновагу та розвиток підприємництва. При цьому проаналізуйте рівень податкового навантаження та його вплив на підприємницьку діяльність в умовах податкової системи України. Сформулюйте висновки.

На підставі аналітичних даних визначте найбільш проблемні питання та перспективи розвитку чинної системи оподаткування України.

Розробіть загальні принципи подальшого розвитку та вдосконалення податкової політики в Україні з метою стимулювання економічного зростання та підвищення рівня добробуту населення. Зробіть відповідні висновки та пропозиції.

Проаналізуйте основні етапи реформування податкової системи України та напрями вдосконалення податкової політики щодо оптимізації структури податкових надходжень і механізму наповнення бюджетів усіх рівнів. Зробіть відповідні висновки.

Тестові завдання

Основну фінансову базу Державного бюджету України в 1990 р. становили:

а)         податок з обороту та платежі з прибутку підприємств і організацій;

б)         прибутковий податок з громадян та податок з обороту;

в)         прибутковий податок з громадян та платежі з прибутку
підприємств і організацій.

В Україні податок на додану вартість і акцизний збір було встановлено:

а)         у 1991 р. Законом України „Про систему оподаткування";

б)         у 1992 р. Законом України „Про систему оподаткування";

в)         у 1992 р. Законом України „Про ПДВ";

г)         у 1991 р. Законом України „Про акцизний збір".

В Україні податок з обороту та податок із продажу було скасовано:

а)         у 1991 р.;

б)         у 1992 р.;

в)         у 1993 р.;

г)         у 1994 р.

У податковій системі України податок на доходи підприємств і організацій було замінено податком на прибуток:

а)         в 1993 р. постановою Кабінету Міністрів України;

б)         в 1994 р. Декретом Кабінету Міністрів України;

в)         в 1995 р. рішенням Верховної Ради України;

г)         в 1996 р. Указом Президента України.

Принципи побудови та призначення системи оподаткування України визначено:

а)         у Законі України „ Про Державну податкову службу в Україні";

б)         у Законі України „Про систему оподаткування";

в)         у Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами";

г)         іншими нормативними документами.

У сучасній податковій системі України найбільшу питому вагу займає:

а)         ПДВ;

б)         акцизний збір;

в)         податок на прибуток підприємств;

г)         податок з доходів фізичних осіб.

Урівноваженість структури податкової системи України між прямими і непрямими податками, яка буде найбільш оптимальною, можна досягти за умови:

а)         стабільної політичної та економічної ситуації в країні;

б)         справедливого розподілу податкового тягаря між платниками
податків;

в)         збільшення доходів суб'єктів національної економіки;

г)         розвитку лише підприємницької діяльності.

„Податковий лаг" - це:

а) часовий інтервал між упровадженими змінами податкового законодавства та очікуваними результатами;

б)         тривалість адаптації нових норм податкового законодавства до
об'єктивної реальності національної економіки;

в)         віддалена перспектива реалізації податкової політики;

г)         визначений час орієнтирів податкової політики.

9.         Реформування податкової системи України здійснюється в
напрямі:

а)         приведення у відповідність чинної системи оподаткування до
пріоритетів державної політики соціально-економічного розвитку;

б)         збільшення податкових надходжень;

в)         зменшення державних витрат;

г)         радикальної перебудови системи оподаткування.

10.       Концепція реформування податкової системи України до
2015 року передбачає:

а)         еволюційний розвиток податкової системи;

б)         збільшення плати за природні ресурси, збору за забруднення
навколишнього природного середовища;

в)         введення податку на нерухоме майно;

г)         усі відповіді правильні.