6.1. Поняття податкової політики та її напрями

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків з метою забезпечення економічного зростання та матеріального добробуту громадян

Головною метою податкової політики є забезпечення достатніх бюджетних надходжень для досягнення динамічного розвитку держави


КРИТЕРІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ


Подпись:

Соціальна справедливість

Податки повинні залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості в результатах діяльності


 





У вузькому плані


Охоплює   діяльність держави

тільки у сфері оподаткування -

установлення   видів податків,

платників, об'єктів, ставок, пільг,

термінів сплати податків

і механізму зарахування їх до

бюджету

Рис. 6.2. Зміст податкової політики

З позицій організації фінансової діяльності в державі податкова політика є невід'ємною складовою фіскально/політики, оскільки система оподаткування дає змогу мобілізувати кошти в її розпорядження і водночас має своїоб'єктивні межі, зумовлені системою видатків бюджету

Фіскальна політика - діяльність держави щодо змін в державних видатках і оподаткуванні з метою позитивного впливу на макроекономічний рух доходів та досягнення ринкової рівноваги.


При цьому дві її складові - податкова та видаткова - повинні бути взаємно узгоджені та збалансовані як у кількісному, так і в якісному відношенні, оскільки вони в рівній мірі є суттєвими важелями регулювання економічних процесів (економічного зростання, повної зайнятості, інфляції)



Недискреційна політика


Зміни в оподаткуванні й державних видатках з метою впливу на реальний ВВП, зайнятість, інфляцію

Збільшення (зменшення) податків („вмонтованих стабілізаторів"), що відбувається зі змінами в обсягах ВВП



Рис. 6.3. Типи фіскальної політики


*Чисті податкові надходження - це податки мінус трансфертні платежі та субсидії.

Недискреційна фіскальна політика базується на теорії „вмонтованої стабільності,, (built-in stability), що означає здатність автоматичного впливу податків на економіку; зміна податків, що перебувають у прямій залежності від зміни валового внутрішнього продукту, тобто зниження (збільшення) чистих податкових надходжень* у фазі спаду (піднесення) сприяє зниженню безробіття (інфляційного тиску) у період рецесії(інфляції). Ілюстрацію цієї залежності відображено на графіку (рис. 6.4)


Подпись:

ВВП


ВВП


ВВП2


ВВПз


Де G - державні витрати;

Т - податкові надходження

Рис. 6.5. Вмонтована стабільність

Якщо податкові надходження прямо пропорційні ВВП, то дефіцити, які автоматично виникають під час спаду, допомагатимуть пом'якшити цей спад. Надлишки, що автоматично з'являються під час піднесення, допомагатимуть нейтралізувати можливу інфляцію

Одним із показників ефективноїдїїподатків як „вмонтованих стабілізаторів" прийнято вважати коефіцієнт еластичності, який характеризує співвідношення темпів зростання величини податкових надходжень до бюджету і валового внутрішнього продукту

Коефіцієнт еластичності обчислюється як співвідношення відсотка зміни величини податкових надходжень до відсотка зміни величини ВВП:

„ %АПН

'   %аВВП'

де %апн - відсоткова зміна величини податкових надходжень і-го року;

%аввп - відсоткова зміна ВВП і-го року

%аПН -аПН ПНб

де апн - зміна величини податкових надходжень; ПНб - базовий рівень податкових надходжень.

%%АВВП-аВВП, ВВПб

де аввп - зміна величини ВВП; ВВПб - базовий рівень ВВП.

Тоді:

%ДПН - ДПН: [(ПНб + ПН): 2]; %АВВП - аВВП: [(ВВПб + ВВП) : 2].

Завдання та напрямки податковоїполітики в національній економіці формуються залежно від об'єктивно-суб'єктивних факторів та обумовлюються типом економічної системи

Якщо значення коефіцієнта еластичності буде більшим або дорівнюватиме 1, то податок (система оподаткування) еластичний, а отже, має значний потенціал автоматичного регулятора, оскільки при цьому більша відсоткова зміна ВВП приводить до більшої відсоткової зміни податкових надходжень. При значенні коефіцієнта еластичності, який менше за 1, податок (система оподаткування) нееластичний і здійснює незначний стабілізуючий вплив. Отже, коливання цього коефіцієнта навколо одиниці вказує на напрям стимулюючого впливу - споживання, заощадження, інвестиції чи нейтральність