11.1. Методи узагальнення результатів аналізу господарської діяльності підприємства

Методи узагальнення результатів аналізу господарської дія­льності підприємства — це методи реалізації об'єктивних зако­нів, властивих даному процесу (законів мислення, економічних законів в економічній сфері, законів, що визначають взає­мозв'язки засобів праці й організації діяльності ОПР з людьми як


елементами цієї організації з урахуванням соціально-психологіч­них відносин тощо).

Методи узагальнення результатів аналізу господарської дія­льності підприємства, як правило, використовують комплексно. Це визначається наявністю формальних і неформальних факторів, що формують ситуацію. Ці фактори необхідно враховувати при формуванні пояснювальної записки.

Для вирішення завдання узагальнення результатів аналізу господарської діяльності підприємства можна використовувати такі критерії:

практична застосовність методу (визначається умовами і можливостями, що характеризують його застосування);

збалансованість методів (тобто на різних етапах узагаль­нення визначаються взаємозалежні методи);

економічність (вартість) використання методу (характе­ризує витрати ресурсів досягнення поставлених цілей. У цій області також можуть бути істотні обмеження, які по­винні враховуватися при виборі конкретного методу).

Історично склались дві групи методів узагальнення резуль­татів аналізу діяльності підприємства: традиційні й математичні.

До традиційних відносяться: метод абсолютних, відносних і середніх величин, порівняння, групування, індексний, ланцюго­вих підстановок, графічний, балансовий, логарифмічний, інтегра­льний та ін.

Узагальнення результатів економічного аналізу математич­ними методами сприяє більш повному врахуванню впливу фак­торів на результати діяльності і підвищенню рівня обчислень.

Теорія і практика економічного аналізу спонукала до розро­бки і використання різних методів і прийомів узагальнення його результатів, а саме багатопланових аналітичних методів та при­йомів до яких відносяться:

Аналіз Парето. Метод названий на честь італійського еконо­міста, який визначив, що відносно невелика кількість факторів (20%) викликає великий відсоток (80%) усіх випадків скарг, дефек­тів, проблем і т.п. Якщо класифікувати усі випадки за ступенем важливості й зосередитися на вирішенні істотних задач, менш ва­жливі залишаючи осторонь, підвищується результативність.

Визначення еталона (бенчмаркінг). Метод припускає оцінку визначеної діяльності стосовно еталона у своїй чи якій-небудь іншій організації. Ціль методу — встановлення стандарту, за яким оцінюється діяльність організації і приймається рішення по моделі для навчання методам удосконалювання. Метод базується на законі впливу соціальних норм. Як тільки встановлюється ста­ндарт, метою людини стає наближення до нього.

Причинно-наслідкові діаграми. Цей метод пропонує струк-турований підхід до узагальнення результатів. Метод розробив японський професор К. Ішикава для обліку великої кількості фак­торів, що впливають на якість обслуговування, процес виробниц­тва і т.п. Діаграми допомагають у вирішенні проблеми, створюю­чи декілька пластів категорій (факторів), що сприяють виявленню складових цієї проблеми. Метод часто використовується після «мозкової атаки» для організації отриманих ідей.

Метод морфологічного аналізу. Застосовується індивідуа­льний і в групі, заснований на комбінаториці — систематичному дослідженні та узагальненні всіх теоретично можливих варіантів, що виходять із закономірностей будівлі (морфології) аналізова­ного об'єкта. Аналіз і наступний синтез охоплюють як відомі, так і нові незвичайні варіанти, які при простому розгляді могли бути упущені. Ідея полягає в переміщенні отриманої комбінації в пре­дметну область, далеку від тієї, що знаходиться на поверхні.

SWOT-аналіз. За допомогою SWOT- аналізу оцінюють пото­чне становище фірми. Він дозволяє інтегрувати оцінку внутріш­ньо організаційного потенціалу і виявити фактори зовнішнього середовища. Це необхідно для прийняття стратегічних рішень (по коригуванню цілей і зміні місії) організації на основі врахування її сильних і слабких сторін.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Це метод техніко-економічного дослідження функцій управлінського персоналу організації, спрямований на зниження витрат на керування і дося­гнення найкращих виробничо-комерційних результатів шляхом вибору найбільш ефективних засобів управління.

Метод аналізу ієрархій. Іноді метод, розроблений Т. Сааті, називають «процесом аналітичної ієрархії», «аналітичним ієрар­хічним методом» тощо. На думку автора цього методу, такий пі­дхід до вирішення багатокритеріальних задач у складній обстано­вці з ієрархічними структурами, що включають як відчутні, так і невловимі фактори, здається більш обґрунтованим, ніж підхід, заснований на лінійній логіці. Метод є замкнутою логічною конс­трукцією, що забезпечує за допомогою простих правил аналіз складних проблем у всій їхній розмаїтості і приводить до най­кращого результату.

Важливою задачею економічного аналізу є систематизація його результатів, однією з форм якої є аналітичні таблиці.

Правильно побудована таблиця полегшує засвоєння резуль­татів роботи, дозволяє зробити ті або інші висновки, установити закономірності. Таблична форма подання матеріалу в багатьох ви­падках дає можливість досягти більш економного викладання, пі­двищує довідкові гідності роботи. Таблиця, як і формула, іноді дає спеціалісту більше, чим декілька сторінок тексту. З формальної сторони таблиця являє собою такий засіб подачі інформації, при якому цифровий і текстовий матеріал групується в колонки обме­жені одна від іншої вертикальними і горизонтальними лінійками.

У таблиці є підмет і присудок. Підметом таблиці є об'єкт вивчення, присудком — показники, що характеризують досліджу­ваний об'єкт.

У залежності від побудови підмета розрізняють три види таблиць: прості, групові і комбінаційні.

Проста таблиця в підметі містить перелік одиниць сукуп­ності без їхньої систематизації.

Групова таблиця в підметі містить групи одиниць досліджу­ваної сукупності, утворені по одній ознаці. Наприклад, угрупо­вання магазинів торгу по виконанню плану товарообігу.

Комбінаційна таблиця в підметі містить групи по двох і бі­льше угрупованим ознакам, що знаходяться у визначеному спо­лучені. Наприклад, угруповання магазинів по двох ознаках — рі­вню виконання плану товарообігу і методам продажу товарів.

При упорядкуванні таблиць необхідно дотримуватись на­ступних вимог:

віддавати перевагу таблицям порівняно невеличким, тому що їх легше читати і аналізувати;

у заголовку відособленої таблиці коротко формулювати основний зміст зведення з указівкою території і часу, до яких відносяться аналітичні дані;

чітко і правильно записувати заголовки підмету і присудка таблиці;

показувати одиниці виміру всіх найменувань показників;

при необхідності нумерувати рядки і графи таблиці, щоб уникнути повторень при викладі висновків.

В окремих випадках, із метою наочного відображення ре­зультатів аналізу, замість аналітичних таблиць застосовують гра­фіки (діаграми). їхнє використання найбільш раціонально при побудові зв'язків між окремими показниками роботи підприємст­ва в динаміці, якщо їхня кількість обмежена. Наприклад, графіки ритмічності виробництва, співвідношення росту товарної проду­кції, продуктивності праці і чисельності робітників тощо.

Подальше узагальнення результатів аналізу полягає в об'єд­нанні аналітичних таблиць і графіків у послідовності, обумовле­ної порядком ведення аналізу, із включенням установлених взає­мозв'язків, впливів чинників і причин, резервів, із висновками по досліджуваних ділянках роботи і заходами що намічаються. Таке узагальнення найбільш доцільно у формі аналітичної інформації, що відрізняється від джерел аналізу стислістю і комплексним ха­рактером змісту, що дозволяє використовувати її безпосередньо в управлінні виробництвом для прийняття необхідних рішень.

Форма узагальнення результатів різноманітна в залежності від місця ведення (ділянка, цех, підприємство), звітного періоду і цілей аналізу. Результати щоденного аналізу роботи цехів (ділянок) уза­гальнюються найбільш спрощено у формі паспорту — звіту, опера­тивних відділів за кожну декаду — у формі звітних записок.