10.1. Характеристика кругообігу оборотних активів, його класифікація і задачі аналізу

Важливе місце в майні підприємства займає оборотний капі­тал — частина капіталу, вкладена в оборотні активи.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для ре­алізації чи споживання протягом операційного циклу чи протя­гом дванадцяти місяців з дати балансу.

Функціональна роль оборотного капіталу у процесі опера­ційної діяльності підприємства принципово відрізняється від ролі у основного капіталу і забезпечує її безперервність (рис. 10.1).

Кругообіг оборотного капіталу охоплює чотири стадії: заго­тівельну (закупівлі); виробничу; збутову, розрахункову. У окре­мих галузях їх може бути менше. Наприклад, у торгівлі виробни­ча стадія може бути відсутня, якщо реалізація товарів у роздрібній мережі відбувається за готівку, дебіторська заборгова­ність не виникає. У промисловості, у процесі кругообігу частина оборотного капіталу може бути представлена незавершеним ви­робництвом. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до


уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкла­дення коштів і може викликати значне погіршення стану підпри­ємства.



Запаси (вироб­ничі, товарні, біологічні)



Дебіторська

заборго­ваність, век­селі одержані


 

Натомість досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається, в першу чергу, в збільшенні обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без додаткового залучення фі­нансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотнос­ті капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що зви­чайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Частина прибутку може бути розміщена у поточні фінансові інвестиції.

Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональ­ним і ощадливим використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати, втрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тоб­то з прибутком.

Оборотні активи відображаються у балансі підприємства у таких статтях:

виробничі запаси — вартість запасів, малоцінних та швид­козношуваних предметів, сировини, основних і допоміж­них матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і ком­плектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для спожи­вання в ході нормального операційного циклу;

поточні біологічні активи — вартість поточних біологіч­них активів тваринництва (дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибраку-вані з основного стада для реалізації, молодняк тварин на вирощуванні і відгодівлі) в оцінці за справедливою або пе­рвісною вартістю, а також рослинництва (зернові, технічні, овочеві та інші культури) в оцінці за справедливою вартіс­тю, облік яких ведеться за П(С)БО 30 «Біологічні активи»;

незавершене виробництво — витрати на незавершене ви­робництво і незавершені роботи (послуги), а також вар­тість напівфабрикатів власного виробництва і валова забо­ргованість замовників за будівельними контрактами;

готова продукція — запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовника­ми і відповідають технічним умовам і стандартам. Проду­кція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва;

товари — вартість товарів без суми торгових націнок, які придбані підприємствами для наступного продажу;

векселі одержані — заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забез­печена векселями;

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — заборгованість покупців або замовників за надані їм про­дукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

поточні фінансові інвестиції — фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є ек­вівалентами грошових коштів);

грошові кошти та їх еквіваленти — кошти в касі, на по­точних та інших рахунках у банках, які можуть бути вико­ристані для поточних операцій, а також еквіваленти гро­шових коштів.

Оборотні активи класифікуються по таким ознакам:

1. По функціональній ролі в процесі операційної діяльності:

оборотні виробничі фонди:

а)         сировина і матеріали. Сировина — це те, що дано природою
або виготовлено у сільському господарстві. Матеріали — це те, що
піддано промисловій обробці. Ця частина оборотного капіталу пе-
редає свої природні властивості продукту, що виготовляється, є ак-
тивним елементом створення його споживної вартості, становить
його матеріальну основу. Наприклад, у галузях виробництва, які ви-
готовляють предмети споживання, витрати на цю складову оборот-
ного капіталу становлять значний відсоток у загальних витратах, на
транспорті та у добувній промисловості ці витрати відсутні;

б)         допоміжні матеріали. Ця частина оборотного капіталу не
передає свої природничі властивості продукту, що виготовляєть-
ся, і не бере безпосередньої участі у створенні споживчої вартос-
ті, але вона необхідна для нормального функціонування знарядь
праці. До цієї групи включають паливно-енергетичні та мастильні
матеріали;

в) інші складові оборотного капіталу. До них в основному належать ті знаряддя праці, які за своїми ознаками не включа­ються до основного капіталу, наприклад, малоцінний інвентар, інструменти, що швидко зношуються, запасні частини.

оборотні фонди — кошти, що авансуються на наймання робочої сили, на оплату її праці. Це пов'язано з тим, що після ре­алізації товарів підприємець одержує гроші і сплачує працівни­кам їх заробітну плату. Кошти, авансовані підприємцем на най­мання робочої сили, повністю повернуться до нього протягом одного кругообігу.

фонди обігу — забезпечують реалізацію продукції, купів­лю необхідних для виробництва ресурсів (готова продукція підп­риємства, призначена для реалізації, а також його кошти: у роз­рахунках, на рахунках у банку, у касі тощо.

По матеріально-речовинному змісту: виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо), товарні запаси, біологічні запаси; незавершене виробництво; готова продукція; розрахунки; кошти; інші оборотні активи.

По практиці контролю, планування і управління: нормова­ні; ненормовані.

До нормованих коштів відносяться, як правило, всі оборотні фонди, а також та частина фондів обігу, що знаходиться у вигляді залишків нереалізованої готової продукції на складі підприємства.

До ненормованих коштів відносяться всі інші елементи фо­ндів обігу, тобто відправлена споживачам, але ще не оплачена продукція, усі види коштів і розрахунків.

По ступеню ліквідності:

абсолютно ліквідні кошти (кошти і їхні еквіваленти, пото­чні фінансові інвестиції);

швидкореалізуємі (короткострокова дебіторська заборго­ваність, векселя отримані);

повільно реалізуємі (запаси, інші оборотні активи).

По ступені ризику вкладення капіталу:

із мінімальним ризиком (кошти і їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

із малим ризиком (дебіторська заборгованість (за виклю­ченням сумнівної); виробничі запаси (окрім залежаних), залишки готової продукції і товарів (окрім тих, що не ко­ристуються попитом);

із середнім ризиком (незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів);

із високим ризиком (сумнівна дебіторська заборгованість; залежалі виробничі запаси; готова продукція і товари, що не користуються попитом; інші елементи оборотних кош­тів, що не ввійшли в попередні групи).

По стандартах обліку і відображення в балансі підпри­ємства: запаси, розрахунки, кошти, інші активи.

По джерелах формування: власні, позикові, залучені. Такий розподіл вказує джерела походження і форми надання підприємству оборотних коштів у постійне або тимчасове користування.

Основними задачами аналізу оборотних активів є:

вивчення зміни складу і структури оборотних активів; їх угрупування по основних ознаках;

визначення основних джерел формування оборотних активів;

оцінка ефективності використання оборотних активів;

пошук резервів підвищення оборотності;

-           розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів. Основними джерелами інформації для аналізу оборотного

капіталу служать баланс, звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності, облікові регістри за рахунками бухгал­терського обліку класів 2 «Запаси», 3 «Грошові кошти, розрахун­ки і інші активи».