8.4. Аналіз стану та вартості майна підприємства

Дослідження традиційних напрямів аналізу стану майна пі­дприємства дозволило провести їх групування як:

Застосування основних показників майнового стану;

Аналіз складу і динаміки необоротних активів;

III.       Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) активів.
І. Так, одним із етапів аналізу майна підприємства є розра-
хунок і аналіз основних показників майнового стану.

У практиці використовується наступна, система показників:

1.         Сума засобів, що знаходиться у розпорядженні підприєм-
ства, до яких відноситься підсумок балансу підприємства на по-
чаток та кінець звітного року;

2.         Частка основних засобів (Чаз ) у активах визначається як:

ОЗ

чо3 (8.1)


де    ОЗ — основні засоби підприємства, тис. грн.; А — активи підприємства, тис. грн.

3.         Частка активної частини основних засобів           ) визна-
чається:

А

Ч.    = -™; (8.2)

Аоз    03'         у '

де   Аоз — вартість активної частини основних засобів, тис. грн.

4.         Коефіцієнт зносу основних засобів (Кзоз) розраховується:

кзт =—; (8.3)

зоз 03

де    3 — знос, тис. грн.;

ОЗ — основні засоби підприємства за первісною вартістю, тис. грн.

Збільшення коефіцієнту свідчить про погіршення стану ма­теріально-технічного стану підприємства.

Коефіцієнт відновлення (Кв) визначається:

ОЧн

Кв = —; (8.4)

ОЗ

к

де ОЗн — балансова вартість основних засобів, що надійшли за період, тис. грн.;

ОЗк — основні засоби підприємства за балансовою вартістю на кінець періоду, тис. грн.

Коефіцієнт показує, яку частину від наявних на кінець звіт­ного періоду основних засобів складають нові.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначається:

= ОЗв; (8 5)

виб   03 '         ^ • }

п

де ОЗв — балансова вартість основних засобів, що вибули за період, тис. грн.;

ОЗп — основні засоби підприємства за балансовою вартістю на початок періоду, тис. грн.

Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів вибула у звітному періоді.

Реалізація II і III етапів передбачає оцінку структури і дина­міки необоротних і оборотних активів за даними Балансу.

Аналіз здійснюється за аналогією методики горизонтально­го і вертикального аналізу активів, наведеної раніше. Але зазна­чимо, що такий підхід не дає повної оцінки стану майна підпри­ємства. Вважаємо, що його потрібно доповнити ринковими методами оцінки, які базуються на аналізі вартості бізнесу.

У процесі визначення вартості бізнесу об'єктом оцінки ви­ступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку.

До складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійс­нення основної діяльності, для одержання прибутку, а саме: не­рухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов'язання, цінні папери, немате­ріальні активи. При цьому елементи майнового комплексу взає­модіють у процесі реалізації цілей діяльності підприємства за до­помогою використання кадрів, які також мають свою вартість. Тому відмінною рисою бізнесу, як об'єкта оцінки, є необхідність урахування поряд із вартістю складових майнового потенціалу вартості, що створюється за рахунок ефекту їх взаємодії.

Крім того, під час оцінки майна діючого підприємства, з метою визначення його ринкової вартості, типово мотивованого покупця будуть цікавити не стільки активи, скільки той доход, який прино­сять і можуть принести в майбутньому ці активи. Це безпосередньо пов'язано з необхідністю проведення всебічного аналізу стану та пе­рспектив розвитку зовнішнього середовища на державному, галузе­вому та регіональному рівнях, а також результатів діяльності та про­гнозів розвитку самого підприємства за всіма напрямками.

Особливості бізнесу, як об'єкта оцінки, зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм складом і змістом різнома­нітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів май­нового стану, хоча і поєднуються в три традиційних підходи:

доходний;

порівняльний (ринковий);

майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів). Доходний підхід заснований на очікуваннях власника щодо

майбутніх вигод від володіння бізнесом. Його сутність полягає в прогнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кіль­ка років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вар­тість підприємства. Основні проблеми, пов'язані з застосуванням цього підходу, полягають у реалістичності прогнозів і адекватно­сті ставки дисконту ризику, пов'язаному з оцінюваним бізнесом.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що анало­гічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Як і під час оцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір пов­ної та достовірної інформації про об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах господарювання далеко не завжди можливо.

Майновий підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань. Він не може застосовуватися як єдино можливий, оскільки вимагає значних коректувань вартості всіх балансових статей активів під­приємства, не враховує ефективності їх використання і залишає поза увагою синергетичний ефект від їх взаємодії.

Більш докладно зупинимося на розгляді майнового підходу.

Майновий підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні суми витрат ресурсів на його відтворення або замі­щення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порі­вняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

В основі методів цієї групи лежить передісторія розвитку об'єкта та поточні дані про діяльність підприємства. При цьому вважається, що інвестор не повинен сплачувати за об'єкт більше коштів, ніж сума, що потрібна для його відтворення. Суть мето­дів майнового підходу полягає у визначенні вартості власних або «чистих» активів підприємства, які залишаються в його розпоря­дженні після виконання всіх зовнішніх зобов'язань.

Даний підхід представлений двома основними методами:

методом вартості чистих активів;

методом ліквідаційної вартості.

Використання того чи іншого методу строго обмежується ці­лями оцінки. Так, сферами застосування методу чистих активів є:

оцінка підприємств, основна діяльність яких спрямована на досягнення соціального ефекту;

купівля-продаж підприємств зі значною часткою матеріа­льних і фінансових активів у структурі майна;

страхування, оподатковування майна підприємства;

підвищення ефективності поточного управління підприєм­ством;

визначення кредитоспроможності;

оцінка вартості нового підприємства, яке не має історії го­сподарської діяльності.

Сутність методу складається у визначенні різниці між сума­ми вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів (ЧА) має вид:

ЧА = А - 3; (8.6)

де    ЧА — вартість чистих активів підприємства; А — сума всіх активів; З — сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методики оцінки вартості майна вихід­на формула трансформується таким чином:

ЧА = (Н+О+М) - (В+Д+77); (8.7)

де   Н — вартість необоротних активів; О — вартість оборотних активів;

М — вартість витрат майбутнього періоду;

В — вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

Д — вартість довгострокових зобов'язань;

П — вартість поточних зобов'язань.

Слід зазначити, що такий підхід доцільний тільки у випадку визначення нижньої межі можливої ціни підприємства, тому що припускає бухгалтерську оцінку величини майна підприємства, що рідко збігається з ринковими оцінками.

Через те, що балансова вартість майна підприємства в умовах інфляційної економіки не дає реальної оцінки його величини, у світовій і вітчизняній практиці оцінки бізнесу застосовують ме­тод чистих скоригованих активів. У цьому випадку базова фор­мула методики чистих активів здобуває наступний вигляд:

їк         їк їк

ЧА = А - З ; (8.8)

*

де    ЧА   — скориговані чисті активи; А - скориговані активи; З - скориговані зобов'язання.

Поняття скорегованих (або реальних) чистих активів засно­ване на ремісії, що виникає в результаті бухгалтерських принци­пів оцінки, застосовуваних до активів підприємства. Вартість, отриману в результаті застосування принципів історичної вартос­ті (оцінка за собівартістю), або індексовану історичну вартість (із урахуванням переоцінки активів) замінюють залежно від мети й умов оцінки на вартість заміщення або споживчу вартість. У ре­зультаті виникає зменшення або збільшення вартості бухгалтер­ських активів і, як наслідок, необхідність їх коригування.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підп­риємства ведеться у двох напрямках:

інфляційне коригування;

нормалізація бухгалтерської звітності.