5.4. Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції

Важливим показником, що характеризує роботу промисло­вих підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать як рентабельність окремих видів продукції, так і фінансові результа­ти діяльності підприємства взагалі, темпи розширеного виробни­цтва, фінансовий стан суб'єкта господарювання. Саме тому пи­танням аналізу собівартості готової та реалізованої продукції необхідно приділяти значну увагу та проводити постійний аналіз з метою оперативного та ефективного управління витратами під­приємства взагалі та собівартістю продукції зокрема.

Аналіз собівартості продукції дозволяє:

з'ясувати тенденції зміни даного показника;

виконання плану по рівню собівартості;

визначити вплив факторів на його зміну;

оцінити вплив собівартості на показники рентабельності, як окремих видів продукції, так і підприємства взагалі.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні пока­зники:

повна собівартість продукції в цілому і по елементах ви­трат;

витрати на гривню готової продукції;

собівартість порівнянної продукції;

собівартість окремих виробів;

окремі елементи і статті витрат.

В залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємс­тва можна розділити на постійні і змінні.

Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці робітників, зарплата і страху­вання адміністративно-управлінського апарата) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва, а змінні (сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Лінія витрат при наявності постійних і перемінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:

У = а + Ьх, (5.14)

де    У — загальна сума витрат на виробництво продукції; а — абсолютна сума постійних витрат;

Ь — ставка змінних витрат на виробництво одиниці продук­ції (послуг);

х — обсяг виробництва продукції (послуг).

Залежність суми витрат від обсягу виробництва надана на рис. 5.3. На осі абсцис відображається обсяг виробництва проду­кції, а на осі ординат — сума постійних і змінних витрат. З рису­нка видно, як зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат.

ЗВ = ВП + ВЗ, XК ; (5.15)

де    ЗВ — загальна сума витрат на виробництво продукції;

ВП — абсолютна сума постійних витрат виробництва;

ВЗі — ставка змінних витрат на виробництво одиниці проду­кції (послуг).


60


Змінні витрати


50


-

сі

40


30


20


US


Постійні


витрати


10


 





380      = ВП0 + ^ К0 х сі,. 0 х ВЗг0 = 25874 + 740 х 0,243 х12,3 +
+ 740 х 0,270 х 19,2 + 740 х 0,203 х 15,4 + 740 х 0,284 х 18,6 =

= 25874 + 2211,79 + 3836,16 + 2313,39 + 3908,98 = 38144,31грн.

381      = ВП1 + ^ К1 х сіг1 х ВЗП = 31054 + 751х 0,232 х13,0 +
+ 751х 0,324 х18,9 + 751х 0,201х 16,1 + 751х 0,243 х17,4 =

= 31054 + 2265,02 + 4598,82 + 2430,31 + 3175,38 = 43523,53грн.

А35( к) = ^ АК х Сг0 х ВЗІ0 = (751 - 740) х 0,243 х 12,3 + + (751 - 740) х 0,270 х 19,2 + (751 - 740) х 0,203 х 15,4 + + (751 - 740) х 0,284 х 18,6 = 32,88 + 57,02 + 34,39 + 58,11 = = 182,40грн.

АЗВ(С) = £ К1 хАС х ВЗг 0 = 751 х (0,232 - 0,243) х12,3 + + 751 х (0,324 - 0,270) х 19,2 + 751 х (0,201 - 0,203) х 15,4 + + 751 х (0,243 - 0,284) х 18,6 = (-101,61) + 778,64 - 23,13 -- 572,71 = 81,19грн.

АЗВ( щ) = ^ К1 х сІг1 х АЩ = 751 х 0,232 х (13,0 -12,3) + + 751 х 0,324 х (18,9 -19,2) + 751 х 0,201 х (16,1 -15,4) + + 751 х 0,243 х (17,4 -18,6) = 121,96 - 73,0 +105,67 - 218,99 = = -64,36грн.

АЗВ(ВП) = АВП = 31054 - 25874 = 5180грн.

АЗВ = ЗВ1 - ЗВ0 = 43523,53 - 38144,31 = 5379,22грн. АЗВ = АЗВ( к) + АЗВ(С) + АЗВ( ВЗі) + АЗВ( вп) = 5180 +182,40 + + 81,19 - 64,36 = 5379,23грн.

Наведені розрахунки свідчать, що позитивно на показник загальних витрат підприємства вплинули змінні витрати на одиницю продукції. За рахунок цього фактору загальна сума витрат зменшилась на 64,36 грн. Максимально негативно вплинули постійні витрати — загальна сума витрат збільшилась на 5180 грн. Збільшення загальної кількості виробленої продукції на 11 одиниць привело до росту загальної суми витрат на 182,40 грн. Структурні зміни виробництва привели до збільшення результативного показника на 81,19 грн. Це відбулося за рахунок незначного збільшення питомої ваги продукції Б, яка має максимальний показник змінних витрат на одиницю. Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції — витрати на гривню продукції. Цей показник має наступні переваги: по-перше, є універсальним: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.

Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої това­рної продукції в діючих цінах:


ВГ

ЗВ + ВЗ

; (5.17)

ВТП

де   ВГ — витрати на гривню товарної продукції;

171

ВР- витрати на збут продукції.

Вплив факторів першого рівня на зміну витрат на гривню товарної продукції розраховується способом ланцюгових підста­новок. Для оцінки впливу факторів другого рівня на показник ви­трат на гривню товарної продукції застосовується метод продов­ження моделей. А саме проводиться заміна окремих факторів:

ЗВ = ВП + ВЗг х К = ВП + ВЗ,

ВТП = КX Ц ;

де ВЗ — сума змінних витрат на весь обсяг виробленої товар­ної продукції.

У випадку заміни вказаних факторів модель оцінки витрат на гривню товарної продукції буде мати наступний вигляд:

ВР + ВП + ВЗ
В1 =    —

Необхідно підкреслити, що надана модель дозволяє оцінити вплив факторів на показник витрат на гривню товарної продукції окремо за кожним видом продукції, що виробляється. Це дозво­ляє провести глибокий всебічний аналіз і є підставою для деталь­ної оцінки рентабельності окремих видів продукції.

Оцінка в розрізі видів продукції стає можливою у випадку, коли на підприємстві виокремлюються витрати на реалізацію і постійні витрати на виробництво за видами готової продукції. Практична реалізація цієї умови стає можливою у випадку засто­сування комп'ютеризованої системи обліку на підприємстві.

Проведемо оцінку впливу вказаних факторів на прикладі даних, відображених в табл. 5.12.

= ВР0 + ВП,+ В30 = 540 + 2640 + 5340 = Ш0_ =
°           К0 х Ц0          1200 х 8,43 10116

ВР, + ВП, + ВЗ, = 589 + 3470 + 6561,60 = 10620,6
К, х ~Щ          1364 х 8,97       = 12235,08



Для оцінки впливу факторів застосовуємо метод ланцюго­вих підстановок:


Подпись: 0,847грн. 0,929грн. _ 1,050грн. _ 0,924грн.

ВГ1

ВГ2

ВГ3

ВГ4


 

ВРЛ + ВПп + В30

589 + 2640 + 5340 8569

К 0 х Ц 0

ВРЛ + ВП, + В30

К0 X Ц 0

ВРЛ + ВП, + ВЗ,

К0 XII0

~     1200 х 8,43     ~ 10116" _ 589 + 3470 + 5340 _ 9399 _ "_     1200 х 8,43     _ 10116 _ 589 + 3470 + 6561,6 _ 10620,6 1200 х 8,43      _ 10116

589 + 3470 + 6561,6 10620,6

11498,52

#1 XII0

АВГ(ВР) _ АВГ(вп ) _

BP, + ви + вз,

1364 х 8,43

ВГ ВГ3 ВГ4-ВГЛ -

ВГ1 - ВГ0 _ 0,847 - 0,842 _ 0,005грн.

ВГ ВГ3 ВГ4

А^г( вз) _

АВГ( К) _ МЗГ( ц) _

АВГ _ ВГ,

■ВГ, _

ВГ1 _ 0,929 - 0,847 _ 0,082грн. 2 _ 1,050 - 0,929 _ 0,121грн. _ 0,924 -1,050 _-0,126грн. _ 0,868 - 0,924 _ -0,056грн. 0,868 - 0,842 _ 0,026грн. АВГ _ АВГ{ВР) + АВГ{вп) + АВГ{вз} + АВГ{к} + АВГ(Ц) _ 0,005 + 0,082 + 0,121 - 0,126 - 0,056 _ 0,026грн.


 

Витрати на гривню товарної продукції збільшилися на 2,6 копійки. Позитивно на цей показник вплинули лише два фактори:

кількість виробленої продукції зменшила витрати за грив­ню на 12,6 коп.;

збільшення середньої ціни призвело до скорочення витрат на 5,6 коп.

Негативний вплив оказали усі показники витрат підприємс­тва у зв'язку з їх збільшенням:

максимально негативно вплинули змінні витрати на вироб­ництво: результативний показник збільшився на 12,1 коп.;

за рахунок витрат на реалізацію результативний показник збільшився на 0,5 коп.;

-           постійні витрати збільшили витрати на гривню на 8,2 коп. Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості

аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і да­ними минулих років у цілому і по статтях витрат.

Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою наступної факторної моделі:

СВг = ^ + ВЗг; (5.19)

де    СВі — собівартість одиниці продукції;

ВПі — сума постійних витрат на певний вид продукції;

Кі — кількість виробленої продукції певного виду;

ВЗі — змінні витрати на одиницю продукції певного виду.

Розглянемо на прикладі даних відображених в табл. 5.13 ме­тодику оцінки вплив факторів на собівартість одиниці готової продукції.

СВ0 =       + В30 = 2754 +19,8 = 40,35грн. 0    К0       0 134

СВ1 =       + В31 = 23899 + 20,3 = 36,12грн. К1 151


СВ1 = 1 + В30 = -^ +19,8 = 37,63грн.

#0       0 134

СВ2 =      + В30 = 23899 +19,8 = 35,62грн. К1 151

АСВ(ВП) = СВ1 - СВ0 = 37,63 - 40,35 = -2,72грн. АСВ(К) = СВ2 - СВ1 = 35,62 - 37,63 =-2,01грн. АСВ(В3) = СВ, - СВ2 = 36,12 - 35,62 = 0,50грн. АСВ = СВ, - СВ0 = 36,12 - 40,35 = -4,23грн. АСВ = АСВ{ вп) + СВ( к} + СВ{ вз} = (-2,72) - 2,01 + 0,5 = -4,23грн.

Зменшення собівартості готової продукції є позитивним моментом в діяльності підприємства. Ця зміна відбулася за раху­нок двох факторів:

скорочення постійних витрат привело до зменшення собі­вартості на 2,72 грн.;

збільшення кількості готової продукції також позитивно вплинуло на собівартість. За рахунок цього фактору вона зменшилась на 2,01 грн.

Негативно вплинули на собівартість змінні витрати на оди­ницю продукції. їх збільшення на 0,50 грн. призвело до відповід­ного росту собівартості готової продукції.

Аналіз собівартості продукції А за статтями витрат


На наступному етапі відбувається оцінка виконання плану і динаміки кожної статті витрат за кожним видом продукції — табл. 5.14.

Негативні відхилення є об'єктом проведення факторного аналізу з метою їх подальшого елімінування.

На підставі проведених розрахунків можна зробити наступні висновки:

фактична собівартість продукції збільшилась у порівнянні з плановою на 4,63 грн. або на 11,41%;

збільшення відбулося майже по усім стаття витрат, крім палива та заробітної плати. За статтею «Паливо» витрати скоротилась на 0,27 грн., що складає 7,09%. Заробітна плата зменшилась на 1,35 грн., або на 27,44%;

найбільше абсолютне зростання витрат спостерігається за статтею «Сировина та матеріали» — на 2,80 грн.; у відно­сному виразі максимальне збільшення витрат — на 94,95 % — по статті «Інші витрати»;

як за планом, так і фактично найбільшу питому вагу в со­бівартості готової продукції займають сировина та матері­али — 63,10% та 62,83% відповідно;

суттєво зменшилась питома вага витрат по статті «Заробі­тна плата»: з 12,13% за планом до 7,90% фактично;

максимальне збільшення питомої ваги спостерігається за іншими витратами — на 4,03 відсоткових пункти.

Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промис­лової продукції займають витрати на сировину і матеріали (ВСМ), або матеріальні витрати. Загальна сума витрат по цій статті за­лежить від кількості виробленої продукції (К), її структури (сі,) і зміни питомих витрат на окремі вироби (ВСМ,):

ВСМ = £ К х   х ВСМг. (5.20)

Матеріальні витрати на виробництво окремого виду продук­ції залежать від тих же самих факторів, крім структури виробни­цтва. Матеріальні витрати на окремі вироби (ВСМ) у свою чергу залежать від кількості (маси) матеріалів, що були витрачені на виробництво одиниці продукції (М,) і середньої ціни одиниці ма­теріалів (ЦМ,).

Якщо аналізується собівартість не усього випуску, а одиниці продукції, то розрахунок впливу факторів на зміну суми матері­альних витрат проводиться за моделлю:

ВСМ, = XМ,. х ЦМ, . (5.21)


Розрахунок впливу даних факторів найбільш доцільно про­водити способом абсолютних різниць. Розглянемо на прикладі даних про витрати матеріалів та їх ціну, які необхідні для вироб­ництва продукції А, (табл. 5.15).

ВСМ 0 = 0,55 х 4,45 + 0,1 х 3,95 + 0,01 х 0,36 = 2,85грн. ВСМ1 = 0,65 х 5,1 + 0,09 х 4,28 + 0,01х 0,5 = 3,71грн.

АВСМ (к) = (0,65 - 0,55) х 4,45 + (0,09 - 0,1) х 3,95 + + (0,01 - 0,01) х 0,36 = 0,45 - 0,04 + 0 = 0,41грн.

АВСМ (ц) = 0,65 х (5,1 - 4,45) + 0,09 х (4,28 - 3,95) + + 0,01 х (0,5 - 0,36) = 0,42 + 0,03 + 0,00 = 0,45грн.

АВСМ = ВСМ 1 - ВСМ0 = 3,71 - 2,85 = 0,86грн.

АВСМ = АВСМ(к) - АВСМ(т) = 0,41 + 0,45 = 0,86грн.

На підставі проведених розрахунків видно, що сума матері­альних витрат на виробництво одиниці продукції збільшилась на 86 коп. Обидва фактори і кількість витрачених матеріалів і їх ціна негативно вплинули на результативний показник. За рахунок змі­ни кількості витрачених матеріалів та сировини матеріальні ви­трати збільшились на 0,41 грн. Зміна ціни сировини та матеріалів призвела до збільшення матеріальних витрат на 0,45 грн.

Витрати на одиницю продукції залежать від якості сирови­ни і матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни сос­таву сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини, тощо. Спочатку по­трібно проаналізувати зміну питомої ваги витрат матеріалів за рахунок того чи іншого фактора, а потім помножити на планові ціни і фактичний обсяг виробництва і-то виду продукції. У ре­зультаті отримуємо приріст суми матеріальних витрат на вироб­ництво цього виду виробу за рахунок зміни структури витрати сировини та матеріалів:

АВСМ(Мг) = XКл х     - </іЧ))хЦМ0 . (5.22)

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від стану ринку си­ровини, відпускної ціни постачальників, структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготівельних витрат, якості сиро­вини і матеріалів. Щоби визначити зміну витрати сировини та ма­теріалів за рахунок зміни ціни, необхідно зміну середньої ціни і-то виду групи матеріалів помножити на фактичну кількість викорис­таних матеріалів відповідного виду та їх фактичну питому вагу:

&ВСМ(ЦМ) = XКл хйл х(Цп - Д,). (5.23)

На багатьох підприємствах можуть мати місце надпланові відходи сировини та матеріалів, які можна реалізувати або вико­ристовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість з ціною можливого використання і вартістю вихідної сировини, то дові­даємося, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, що включені в собівартість продукції.

A5CM(Me) = X ЦМл{Мг1 -Мт), (5.24)

де АВСМ(Мв) - зміна матеріальних витрат за рахунок надплано­вої витрати сировини та матеріалів;

Міе — кількість сировини та матеріалів, що надпланово ви­трачені.

Крім того, можна підрахувати кількість недоотриманої про­дукції у зв'язку з надплановими зворотними відходами (А8ГІ7(Мв)). Для цього вартість надпланових зворотних відходів

за ціною вихідної сировини потрібно розділити на норму їхньої витрати на одиницю продукції (Мг0).

АВТП(м,) -—Г,          . (5.25)

1У1 і 0

Враховуючи ці дані, можна підрахувати, наскільки змінилась собівартість одного виробу.

Наявність надпланових незворотних відходів призводить до прямого подорожчання продукції і далі до зменшення її випуску. Щоби визначити, наскільки зросла сума матеріальних витрат, не­обхідно надпланову кількість безповоротних відходів (М„) пом­ножити на планову ціну вихідного матеріалу (ЦМе0):

нв) -Мн хЦМво. (5.26)

Потім варто визначити як у зв'язку з цим змінилася собівар­тість одиниці продукції. Методика розрахунку аналогічна попе­редній.

У результаті заміни одного матеріалу іншим змінюється не тільки кількість витрачених матеріалів на одиницю продукції, але і їх вартість. Щоби визначити, як змінилися у зв'язку з цим мате­ріальні витрати на одиницю продукції (АМВ), потрібно різницю між питомою витратою матеріалу, що заміняє, (ВМ\) і питомою витратою замінного матеріалу (ВМ0) помножити на ціну замінно­го матеріалу (І|0), а різниця між ціною матеріалу, що заміняє, (Ц{) і ціною замінного матеріалу (Ц0) на питому витрату матеріалу, що заміняє (К\) і результати потім скласти:

АМВ1(К) = (К, -К0)хЦ0. (5.27) АМД.{Ц) = К, х(Ц, -Ц0). (5.28)

Аналогічні розрахунки проводяться по кожному виду про­дукції на основі планових і звітних калькуляцій з наступним уза­гальненням отриманих результатів в цілому по підприємству.

Якщо на підприємстві мають місце покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, то потрібно визначити, наскільки вигід­на для підприємства кооперація. Для цього порівнюють ціну прид­бання і собівартість виготовлення напівфабрикату на підприємст­ві. Якщо ціна придбання нижче собівартості виготовлення, то більш вигідно купувати комплектуючі вироби та напівфабрикати.

Аналогічним образом вивчаються витрати по статті «Витра­ти на оплату праці». Загальна сума прямої зарплати залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, що, в свою чергу, залежить від трудомісткості і рівня оплати праці за 1 люд.-годину:

ВОП = £ К х сіг х РОг х ТМг , (5.29)

де   РОі — рівень оплати праці за окремий вид продукції;

ТМі — трудомісткість окремих видів продукції.

Розглянемо вплив факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва — табл. 5.16.

Таблиця 5.16


Інформація для аналізу впливу факторів на суму витрат на


Обчислимо плановий та фактичний показники витрат на оплату праці:

ВОП0 = 100 х 0,25 х 18 х 1 +100 х 0,4 х 20 х 1,3 +

+100 х 0,35 х 23,5 х 1,4 = 450 +1040 +1151,5 = 2641,5грн.

ВОП1 = 108 х 0,31 х 18,5 х 1,1 +108 х 0,31 х 19,2 х 1,2 +

+108 х 0,38 х 22 х 1,3 = 681,32 + 771,38 +1173,74 = 2626,44грн.

Розрахуємо вплив факторів на суму витрат на оплат праці з використанням методу абсолютних різниць:

АВОП( к) = (108-100) х 0,25 х18 х1 + (108 -100) х 0,4 х 20 х1,3 + + (108-100) х 0,35 х 23,5 х1,4 = 36 + 83,2 + 92,12 = 211,32грн.

АВОП{,) = 108 х (0,31 - 0,25) х 18 х 1 +108 х (0,31 - 0,4) х 20 х 1,3 + +108 х (0,38 - 0,35) х 23,5 х 1,4 = 116,64 - 252,72 +106,6 = -29,49грн.

АВОП(ро) = 108 х 0,31 х (18,5 -18) х 1 +108 х 0,31 х (19,2 - 20) х 1,3 + +108 х 0,38 х (22 - 23,5) х 1,4 = 16,74 - 34,82 - 86,18 = -104,26грн.

АВОП(ш) = 108 х 0,31 х 18,5 х (1,1 -1) +108 х 0,31 х 19,2 х (1,2 -1,3) + +108 х 0,38 х 22 х (1,3 -1,4) = 61,94 - 64,28 - 90,29 = -92,63грн.

АВОП = 2626,44 - 2641,5 = -15,06грн.

АВОП = 211,32 - 29,49 -104,26 - 92,63 = -15,06грн.

182

Проведені розрахунки свідчать, що витрати на оплату праці збільшилися під впливом лише одного фактора — кількості ви­робленої продукції. За рахунок цього фактору сума витрат зросла на 211,32 грн. Інші фактори призвели до зменшення суми витрат на оплату праці:

найбільший вплив здійснив показник рівня оплати пра­ці — за рахунок його зміни сума витрат на оплату праці зменшилась на 104,26 грн.;

за рахунок зміни трудомісткості праці витрати на оплату зменшились на 92,63 грн.;

зміна структури виробництва призвела до зменшення ви­трат на оплату праці на 29,49 грн.

Заробітна плата на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:

ВОПі = Кі х РОг х ТМІ. (5.30)

Далі необхідно довідатися, як змінилася собівартість одини­ці продукції за рахунок трудомісткості продукції і рівня серед-ньогодинної оплати праці.

Трудомісткість продукції і рівень оплати праці залежать від впровадження нової, прогресивної техніки і технології, механіза­ції й автоматизації виробництва, організації праці, кваліфікації працівників та ін. Вплив цих факторів (третього рівня) на зміну суми заробітної плати (ЗП) визначається наступним чином:

АЗП(Ш) = ДТМ1 х РОо хКі; (5.31)

ДЗП(Р0) = ТМ1 хДРО хК 1. (5.32)

Однак, якщо потрібно комплексно оцінити вплив даного фа­ктора на собівартість продукції, необхідно врахувати, наскільки у зв'язку з впровадженням нового обладнання збільшилися амор­тизація (АМ) та інші витрати. Для цього фактичну суму витрат (В{) і фактичний обсяг виробництва продукції (К{) потрібно ско­регувати на зміну даного фактора; отриманий рівень собівартості одиниці продукції зіставити з фактичним:

В1   В, +ЛЗПг -ЛАМг

лея =

1    Кх Кх -ДКІ       ' (5.33)

де АСВі — зміна собівартості готової продукції за рахунок пев­ного організаційно-технічного заходу.

Крім прямих витрат, які безпосередньо впливають на собі­вартість як окремих видів продукції, так і її загального обсягу, значний вплив оказують непрямі витрати. Непрямі витрати в со­бівартості продукції представлені наступними комплексними статтями:

витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

загальновиробничі витрати;

витрати на збут.

Аналіз цих витрат здійснюється шляхом порівняння їх фак­тичної величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5-10 років, а також з плановим рівнем звітного періоду. Таке зістав­лення показує, як змінилася їх частка у вартості готової продукції в динаміці та у порівнянні з планом, і яка спостерігається тенден­ція — росту чи зниження. В процесі наступного аналізу з'ясову­ють причини, що викликали абсолютну і відносну зміну витрат. По своєму складу це комплексні статті і складаються вони, як правило, з декількох елементів витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устатку­вання включають амортизацію машин і технологічного облад­нання, витрати по їх утриманню, витрати по експлуатації, витра­ти по внутрішньозаводському переміщенню вантажів, знос МБП, тощо. Деякі види витрат (наприклад амортизація невиробничого обладнання) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком, чи частково залежать від зміни обсягів виробництва і є умовно-змінними. Ступінь їх залежності від обсягу виробництва продукції встановлюється за допомогою коефіцієнтів, величина яких визначається або шляхом досвідчен-ня, або за допомогою кореляційного аналізу на підставі великій сукупності даних про обсяг випуску продукції і сумі цих витрат.

Для перерахування планових витрат на фактичний випуск продукції можна використовувати наступну модель:

_    = До,- х СЮ» + АТП% х К3) _
скор    ; (5.34)

де Вскор — витрати, які скориговані на фактичний випуск про­дукції;

В0і — планова сума витрат за статтею;

Д777% — перевиконання (недовиконання) плану випуску товарної продукції;

К3 — коефіцієнт залежності витрат від обсягу виробництва продукції.

Далі необхідно з'ясувати причини відносної перевитрати або економії коштів по кожній статті витрат.

Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, вартості і норм амортизації. Вартість устаткування може змінюватись за рахунок придбання більш до­рогих машин; ліквідацією або реалізацію окремих об'єктів осно­вних засобів; їх переоцінкою у зв'язку з інфляцією. Норми амор­тизації змінюються досить рідко і тільки за рішенням уряду. Сьогодні найбільша частина підприємств України використовує податковий метод нарахування амортизації з відповідними нор­мами для кожної групи об'єктів основних засобів. Середня норма амортизації може змінитися через структурні зміни в складі ос­новних фондів підприємства.

Сума амортизації, віднесена на конкретний вид продукції, крім перерахованих факторів, залежить ще від зміни суми прямих витрат, що є базою її розподілу. Питома амортизація на одиницю продукції залежить і від обсягу виробництва продукції. Чим бі­льше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менше амортизації та інших постійних витрат приходиться на одиницю продукції.

Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ре­монт залежать від обсягу ремонтних робіт, їх складності, ступеня зношеності основних фондів, вартості запасних частин і ремонт­них матеріалів, ощадливого їхнього використання.

Витрати на внутрішнє переміщення вантажів залежать від виду транспортних засобів, повноти їх використання, ступеня ви­конання виробничої програми, ощадливого використання засобів на утримання і експлуатацію рухливого складу.

На суму зносу МШП впливають обсяг виробництва продук­ції і рівень витрат на один виріб, що у свою чергу залежить від того, наскільки раціонально й ощадливо використовуються ін­струменти, малоцінний інвентар, чи налагоджений діючий конт­роль за їх схоронністю і справністю.

Аналіз цехових витрат має велике значення, тому що вони займають велику питому вагу в собівартості продукції. Оцінка витрат за даним напрямком повинна проводитись у розрізі ста­тей; аналізується їх динаміка, виконання кошторису та доціль­ність здійснення саме цих витрат.

При перевірці виконання кошторису не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допу­щені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактич­них витрат від кошторису залежить від того, які причини викликали економію або перевитрати по кожній статті. У ряді випадків еконо­мія пов'язана з невиконанням намічених заході щодо поліпшення умов праці, техніці безпеки, по винахідництву і раціоналізації, під­готовці і перепідготовці кадрів і т.д. Невиконання цих заходів нано­сить підприємству іноді більший збиток, ніж сума отриманої еко­номії. У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна роз­глядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції.

Непродуктивними витратами варто вважати втрати від псування і нестачі сировини (матеріалів) і готової продукції, оплата простоїв з вини підприємства, доплати за цей час та в зв'язку з використанням кваліфікованих робітників на роботах, що вимагають менш кваліфікованої праці, вартість спожитої ене­ргії і палива за час простоїв підприємства, тощо.

Аналіз загальновиробничих витрат у собівартості одиниці готової продукції відбувається з урахуванням результатів, отри­маних при аналізі їх у цілому по підприємству. Ці витрати розпо­діляються між окремими видами виготовленої продукції пропор­ційно прямим витратам за винятком покупних матеріалів.

Сума цих витрат, що припадає на одиницю продукції, зале­жить від зміни:

а)         загальної суми цехових витрат;

б)         суми прямих витрат, що є базою розподілу накладних;

в)         обсягу виробництва продукції.

Якщо уже відомо, за рахунок яких факторів змінилася зага­льна сума накладних витрат, неважко довідатися їхній вплив на собівартість окремих виробів. Для цього зміну загальної суми це­хових чи загальнозаводських витрат за рахунок /-го фактора пот­рібно помножити на питому вагу /-го виду продукції в цих витра­тах і отриманий результат розділити на фактичну кількість зробленої продукції даного виду.

Витрати на збут включають витрати по відвантаженню продукції покупцям (вантажно-розвантажувальні роботи, достав­ка), витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту тощо.

Витрати по доставці готової продукції залежать від відс­тані перевезення, ваги перевезеного вантажу, транспортних та­рифів за перевезення вантажів, виду транспортних засобів. Наяв­ність власних транспортних засобів може суттєво скоротити витрати за цією статтею в порівнянні з орендою стороннього транспортного засобу.

Витрати по навантаженню і вивантаженню можуть змі­нюватися в зв'язку зі зміною ваги відвантаженої продукції і роз­цінок за навантаження і вивантаження однієї тонни продукції.

Витрати на тару і пакувальні матеріали залежать від їх­ньої кількості і вартості. Кількість у свою чергу зв'язана з обся­гом відвантаженої продукції і нормою витрати пакувальних ма­теріалів   на  одиницю  продукції.  Економія  на пакувальних матеріалах не завжди бажана, тому що красиве, естетичне, при­вабливе упакування — один з факторів підвищення попиту на продукцію. Те ж можна сказати і про витрати на рекламу, ви­вчення ринків збуту й інші маркетингові дослідження.

На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються ре­зерви можливого скорочення і розробляються конкретні заходи з їх реалізації.