2.1. Система економічної інформації, її особливості

Термін «інформація» (лат.) означає «пояснення», «викла­дення», «повідомлення». Початок вживання цього терміну при­падає на кінець XIX ст., але спочатку це поняття використовува­лось лише щодо засобів зв'язку. Розвиток науки та техніки привів до переосмислення змісту цього терміну з виокремлен­ням особистих та специфічних видів інформації відносно до сфери застосування.

Ще у середині XX ст. основоположник кібернетики Норберт Вінер звернув увагу на те, що інформація, на відміну, наприклад, від сировини і енергії, володіє унікальною властивістю: величина інформації під час використання не тільки не зменшується, на­впаки, її якість і значущість підвищуються.

Ще однією властивістю інформації є суб'єктний характер її обігу. Обмін інформацією вимагає зусиль як суб'єкта, який пере­дає інформацію, так і суб'єкта, що сприймає її. Саме тому ефек­тивність використання інформації безпосередньо залежить від ха­рактеристик осіб, що формують і сприяють обміну інформацією.

Інформація в сучасній економіці затребувана і як ресурс, і як товар, що задовольняє інформаційні потреби. На всіх стадіях обі­гу інформації як економічного блага виявляються її унікальні властивості, які сприяють вдосконаленню організації бізнесу.

Економічна інформація є одним з найважливіших різновидів інформації взагалі. Сьогодні зміст поняття «економічна інфор­мація» трактується двояко:

відомості, дані, значення економічних показників, що є об'єктом зберігання, обробки, передачі і використання в процесі аналізу та вироблення економічних рішень в управлінні;

один з видів ресурсів, що використовується в економіч­них процесах, отримання якого вимагає витрат часу й інших ви­дів ресурсів, у зв'язку з чим ці витрати варто включати у витра­ти виробництва.

Економічній інформації притаманні певні особливості:

специфічність форми надання і відображення у вигляді первинних і зведених документів;

об'ємність: вдосконалення управління супроводжується збільшенням супутніх потоків інформації;

циклічність: для більшості виробничих процесів характер­на повторюваність стадій обробки інформації;

відображення результатів виробничо-господарської діяль­ності за допомогою системи натуральних і вартісних показ­ників;

специфічність за способом обробки: у процесі обробки пе­реважно застосовуються арифметичні і логічні операції.

Сукупність економічної інформації класифікується за різ­ними напрямами. Основними критеріями класифікації є:

по фазах і процесах господарської діяльності — інформа­ція про виробництво, розподіл, обмін, споживання;

по елементах (чинниках) відтворення — інформація про населення і трудові ресурси, природні ресурси, продукцію і пос­луги, грошові кошти, тощо;

по структурних одиницях — галузям національної еконо­міки, регіонам, підприємствам і організаціям;

по приналежності до тієї або іншій функції управління виділяють: планову, організаційну, облікову, аналітичну, контро­льну та інші види інформації;

по характеру дії на споживачів розрізняють економічну інформацію щодо повідомлення і управління: перша містить ві­домості, які використовуються для обґрунтування управлінських рішень, друга — результати ухвалення рішень, які доводяться до виконавців і підлягають реалізації;

направлена і ненаправлена економічна інформація розріз­няється залежно від способу її доведення до користувачів. У першому випадку економічна інформація доводиться до одного або декількох конкретних адресатів, як правило, у формах уніфі­кованих документів і регламентованому часовому режимі. У дру­гому випадку економічна інформація має універсальний характер і припускає, як правило, активний її пошук з боку споживачів у момент виникнення інформаційної потреби.

Інформація — це головний елемент будь-якої з функцій управління. Процес управління взагалі та кожна його підсистема зокрема, в тому числі і підсистема економічного аналізу, являє собою інформаційну, тобто комунікативну, систему зі збору, пе­редачі, обробки та зберігання інформації про об'єкт управління. Інформація, яка надходить від окремих підсистем у систему управління, переробляється, і тут виробляються керуючі сигнали для окремих елементів. Обґрунтованість і своєчасність управ­лінських рішень значною мірою залежить від здатності та мож­ливості управлінського персоналу суб'єкта господарювання в потрібний момент зібрати, проаналізувати та інтерпретувати ін­формацію. Прийняття управлінських рішень базується саме на постійному перетворені інформації, а сам процес управління має інформаційний характер.

Украй важливим у вивченні інформації є розкриття трьох основних її аспектів:

синтаксичний — характеризує структуру і форму надання інформації в рамках кількісної теорії інформації. Проте для вивчення інформації в економічній системі найбільш значущими є семантичний і прагматичний аспекти;

семантичний — інформація повинна володіти певним сен­сом;

прагматичний — здатність інформації впливати на проце­си управління, тобто цінність, корисність.

У цілому інформацію слід розглядати як засіб зниження не­визначеності, який сприяє досягненню конкретної мети того або іншого суб'єкта (у даному випадку в економічній сфері). Не всякі дані про досліджуваний об'єкт є інформацією, а лише ті, які до­помагають усунути невизначеність щодо об'єкта дослідження. Тобто дані можуть зберігатися, оброблятися, передаватися тощо, на них можуть бути витрачені трудові, часові і фінансові ресур­си, але ці дані не є інформацією, тому що вони не знижують рі­вень невизначеності знань про об'єкт дослідження і не викорис­товуються в процесі аналізу. Відомості, що входять в систему економічної інформації, з погляду суб'єктів, які їх сприймають, містять інформацію лише в тій мірі, в якій вони нові і корисні для вирішення сформованих завдань.