1. Основи теоріїуправління ризиками

Управління ризиками як наука. Ризик як економічна категорія в науці є відносно новим поняттям. Порівняно недавно оцінка ризику використовувалася переважно лише в технічних областях, головним чином, при проектуванні машинних систем. Проте коли мова заходила про організаційні системи, методи оцінки технічного ризику виявлялися ненадійними. Кількісні методи управ-

186


ління організаціями виходили з припущення про детерміновану виробничих процесів: вважалося, що існує така управлінська дія, яка неминуче приведе керований об'єкт в потрібний стан, а завдання менеджменту зводилося до визначення цієї дії.

Невизначеніст ь і ризик Ризик в організаціях виникає через невизначеність умов і процесів діяльності організацій. Очевидно, що інноваційна діяльність, що вносить істотні, а деколи і радикальні зміни у виробничі процеси, істотно збільшує невизначеність динаміки і результатів діяльності організації. Зростання невизначеності підвищує ризик невдалого результату інновації.

Розвиток ринкових відносин в Україні визначив інноваційну діяльність як єдиний спосіб виживання український підприємств незалежно від форми власності і сфери їх діяльності по всіх стадіями життєвих циклів організацій, технологій і продуктів праці. При цьому результативність інноваційної діяльності прямо залежить від того, наскільки точно проведена оцінка і експертиза ризику, а також від того, наскільки адекватно визначені методи управління їм.

Основні понят т я і кат егорії т еоріїуправління ризиками.

Успіх будь-якого інноваційного проекту залежить не тільки від його внутрішніх характеристик, але і від стану організації, в якій він повинен бути реалізований. Крім того, інноваційна діяльність організацій також залежить від зовнішніх умов, що впливають і на організацію, і на інновацію.

У таких випадках говорять про існування чинника невизначеності, і під невизначеністю в даному випадку розуміється неможливість повного і вичерпного аналізу всіх чинників, що впливають на результат конкретних фінансових вкладень. Роль невизначеності зростає з розвитком ринкових відносин.

В умовах невизначеності виникає необхідність в розробці таких методів ухвалення і обґрунтування рішень в області інноваційної діяльності, які забезпечували б обмеження втрат із-за невідповідності планованого і реального процесів реалізації нововведень. У цьому і полягає основне завдання теорії управління інноваційними ризиками.

Управління ризиками виходить з припущення, що при реалізації інноваційних проектів втрати (далеко не завжди економічні) все-таки виникають. Вони неминучі, але їх величину можна обмежити.

Застосування методів управління ризиками призводить до того, що розмір втрат стає зіставним з тим виграшем, який принесе інновація. Тому одним з основних питань при управлінні ризиками є зіставлення і оцінка корисності і міри ризику при реалізації інновації.

Корисність інновації— категорія, яку застосовують для характеристики результатів і ефективності інноваційної діяльності. Ця категорія дозволяє кількісно описати співвідношення витрат і зусиль на реалізацію інноваційного проекту, з одного боку, і його результати — з іншою.

Головним методологічним принципом управління інноваційними ризиками є забезпечення зіставності оцінки корисності і міри ризику за рахунок вимірювання обидва цих показників в загальних одиницях вимірювання.

Ризик і шанс інноваційної діяльност і. Ризик інноваційної діяльності визначається як можливість несприятливого здійснення процесу і/або результату впровадження нововведення. При цьому сприятливість або несприятливість оцінюються відповідно до теорії корисності.

Теорія управління ризиками оперує також з категорією, зворотною по своїй суті ризику. Цією категорією є шанс, який визначається як можливість сприятливого здійснення процесу і/або результату впровадження нововведення. Шанс і ризик утворюють повну групу подій:

РЬ)+Рт) = 1,

де Р(Ь) —вірогідність ризику (несприятливого результату) інноваційної діяльності;

Р(г) — вірогідність шансу (сприятливого результату) інноваційної діяльності.

Шанс займає одне з основних місць серед категорій теорії управління ризиками, оскільки зрештою саме оцінка шансу примушує інноватора ухвалити рішення об нововведення.

188

Але якщо шанс існує, завжди знаходяться інноватори, готові скористатися їм. Саме шанс є рушійним мотивом інноваційної діяльності.

Цілі і завдання управління ризиками. Під управлінням ризиком в інноваційній діяльності розуміється сукупність практичних заходів, що дозволяють понизити невизначеність результатів інновації, підвищити корисність реалізації нововведення, понизити ціну досягнення інноваційної мети. Ці завдання входять в коло проблем, пов'язаних з управлінням інноваціями і покладаються на менеджерів інноваційних проекті.

Зростання корисності інновації безпосередньо пов'язане з варіантністю реалізації нововведення. Розробка варіантів здійснення інноваційних проектів є основним завданням теорії управління інноваціями. А оскільки число варіантів реалізації інновації обмежене кінцевим множиною, цілком задовільні результати дають детерміновані методи вибору альтернатив. На цьому заснований, зокрема, метод конкурсного відбору проектів.

Цикл управління ризиками інноваційної діяльності включає наступні етапи:

ідентифікація і класифікація ризиків;

аналіз і кількісна оцінка ризиків;

розробка стратегії управління ризиками;

моніторинг інноваційного процесу і ухвалення тактичних рішень по управлінню ризиками.

Завдання управління ризиками в інноваційній діяльності витікають із стратегічних цілей інноваційного розвитку, забезпечуючи їх реалізацію. До основних цілей управління ризиками в інноваційній діяльності відносяться:

прогнозування прояву негативних чинників, що впливають на динаміку інноваційного процесу;

оцінка впливу негативних чинників на інноваційну діяльність і на результати впровадження нововведень;

розробка методів зниження ризиків інноваційних проектів;

створення системи управління ризиками в інноваційній діяльності.