2.3 Роль та функції інфраструктури товарного ринку, механізм її регулювання

Основне призначення інститутів інфраструктури є обслуговування взаємовідносин виробників товарів та їх безпосередніх споживачів, забезпечення їх гармонійної взаємодії, що можливо тільки при єдиному розвитку всіх її складових. Формування кожної із складових інфраструктури товарного ринку — необхідна, але не достатня умова виконання властивих їй функцій. Основними функціями інфраструктури товарного ринку є:

сприяння суб'єктам товарного ринку в реалізації їх економічних інтересів;

організаційне оформлення комерційно-господарських відносин ділових партнерів;

забезпечення юридичного, фінансового, страхового, контрольного обслуговування;

вивчення кон'юнктури ринку, товарів, конкурентів, посередників, споживачів;

власне торговельна або інша комерційно-господарська діяльність;

посередництво в реалізації товарів, налагодженні комерційно-господарських зв'язків;

надання відповідних послуг суб'єктам товарного ринку;

використання можливостей транспорту, засобів зв'язку, складського господарства.

Важливо усвідомити, що лише ефективна, розвинена як на рівні держави, так і на рівні її окремих регіонів сучасна інфраструктура здатна не тільки формувати пріоритетні напрямки розвитку конкурентоспроможних галузей, а й визначати рейтинг цих напрямків для залучення інвестицій.

Примітка. Залежно від рівня розвитку та наявності інфра-структурних ланок може встановлюватися податковий режим для інвесторів (диференціація регіонів за ступенем ефективності регіональних інфраструктурних ланок). Якщо капітали інвестуються на територію з розвиненою інфраструктурою, податки сплачуються за найвищими ставками. При інвестуванні в регіони з менш розвиненою інфраструктурою товарного ринку ставки оподаткування зменшуються. Це стосується і тих галузей виробництва, в розвитку яких у конкретних регіонах зацікавлена або не зацікавлена держава. Світовий досвід показує, що ефект досягається тоді, коли всі складові інфраструктури товарного ринку розвиваються комплексно.

Розвинена інфраструктура товарного ринку — це одна з фундаментальних рис ринкової економіки, ознака мобільності матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Вона дозволяє ефективно розв'язувати тимчасові проблеми дефіциту товарів, а головне, не дає укорінитися цим проблемам. Визначення вимог до розвитку та методів удосконалення і регулювання інфраструктури товарного ринку дає можливість зробити процес функціонування останнього більш керованим та економічно вигідним, підвищити конкурентний рівень його учасників та конкурентоспроможність запропонованої продукції. Ринкова інфраструктура суттєво впливає на функціонування економічної системи в цілому, тому будь-які рекомендації щодо розвитку інфраструктури товарного ринку мають бути результатом усвідомлення його особливостей.

Інфраструктура товарного ринку в нашій країні продовжує формуватися у процесі тривалої еволюції комерційно-господарських відносин між суб'єктами ринку.

Примітка. Поки що інфраструктура товарного ринку в Україні не склалася. У США, наприклад, майже три чверті кінцевого продукту товарного ринку належать маркетинговій сфері та лише 10 %% виробляється у сфері товарів народного споживання. В Україні половина кінцевого продукту товарного ринку представлена товарами народного споживання, а маркетинговій сфері належить 1/4. Крім того, у США у сфері товарних ринків основою є торгівля, в Україні — товарна промисловість. У 1990 р. в

Україні частка маркетингової сфери складала 36 % у вартості валового продукту товарного ринку, 18 % — у вартості основних фондів та лише 17 % — у кількості зайнятих. У США ці показники були відповідно 70 та 72 %. Такі цифри важливі для розуміння ситуації на ринку товарів народного споживання України. Відставання маркетингової сфери — одна з причин величезних втрат товарної сировини та товарів, які становлять до 25 — 30 % валового виробництва.

У процесі формування оптимальної діючої інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання державного і ринкового механізмів регулювання. Так, інститути інфраструктури займаються наданням посередницьких послуг у галузі інвестування, страхуванням різних сторін господарської діяльності, проводять довірчі операції. Інфраструктура також використовується при макроекономічному регулюванні — через неї держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки.

Метою участі державних органів у формуванні інфраструктури товарного ринку є створення відповідних умов, що забезпечують нормальне функціонування товарного ринку.

Завданнями державного регулювання є:

об'єднання поточних і перспективних напрямків розвитку вітчизняної економіки;

забезпечення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

розробка законодавства, що забезпечує правову основу і захист інтересів суб'єктів товарного ринку;

створення необхідних умов і контроль над вільною і сумлінною конкуренцією на товарному ринку;

•           забезпечення раціонального і правомірного руху товарів. Форми і механізми державного регулювання інфраструктури

товарного ринку мають динамічний і досить гнучкий характер, їх реалізація здійснюється відповідними державними органами (законодавчими, виконавчими, контролюючими й ін.).

Основними формами участі державних органів у формуванні і функціонуванні інфраструктури товарного ринку є:

правова (закони, укази, накази, постанови, розпорядження, статути, положення, стандарти і т.п.);

економічна (податки, тарифи, штрафи, санкції, пільги та ін.);

соціальна (підтримка певних категорій населення, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацюючих, гарантія заробітної плати, медичного обслуговування, безпеки);

контрольна.

Сумісність і взаємозалежність окремих інфраструктурних інститутів — результат функціонування вільного ринку. Виробничі та торговельні підприємства, фондова біржа, банки, бюджетні установи надають ринковій системі організаційної завершеності, поєднують інтереси виробників і споживачів у спільний законозумовлений процес. Причинами успіху або невдач у реалізації товарів і послуг у багатьох випадках стають нетоварні фактори — рівень досконалості інформаційної бази, засобів зв'язку і транспортних засобів, контингенту працюючих посередників, післяпродажного обслуговування, реклами.