1.2 Структура та класифікація товарних ринків

При вивченні товарного ринку особливе значення відводиться визначенню типу структури ринку й класифікації окремих його елементів залежно від умов й характеру угод.

Під структурою тоеарного ринку розуміють сукупність секторів (сегментів) товарного ринку та умов, що визначають особливості його функціонування (рис. 1.1).

Внутрішньофірмові поставки


Закритий сектор


Субпоставки


Подпись: І

Довгострокові

о =

а.

:= =

а.

ее

оа о


Рис. 1.1. Основні сектори й сегменти товарного ринку

Закритий сектор товарного ринку (закритий ринок) являє частину товарного ринку, в якій продавці та покупці взаємодіють шляхом відносин, що не носять суто комерційного характеру.

До основних сегментів закритого ринку відносять:

внутрішньофірмові поставки (товарообіг між філіями, дочірніми й головними підприємствами великих монополій);

субпоставки дрібних та середніх формально незалежних фірм, що є підрядниками великих монополій у рамках спеціалізації та кооперування;

спеціальна торгівля у формі постачань товарів за програмами допомоги, особливими міжурядовими угодами;

зустрічна торгівля, що охоплює взаємозумовлені експортні операції.

Відкритий сектор товарного ринку — це сукупність сегментів, яким притаманні операції комерційного характеру. До основних сегментів відкритого сектору відносять короткострокові угоди, що укладаються на період до 1—1,5 роки, оптову та роздрібну торгівлю й операції на вільному ринку, на якому відсутні обмеження вільної конкуренції. «Вільний ринок» представлений біржовою торгівлею, ринком «спот», на якому реалізується наявний товар з терміновим відвантаженням; «чорним ринком».

Проміжне становище між закритим та відкритим секторами займають довгострокові комерційні угоди. Ця форма товарообміну зумовлена практикою стійких торгових зв'язків (від 2 до 25 років) та доповнюється формами преференційних економічних угод, тобто це торгівля на основі довгострокових комерційних контрактів.

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих товарних ринків. На рис. 1.2 наведено їх класифікацію за різними структурними ознаками. Подібне розмежування ринків достатньо абстрактне, оскільки окремі види ринку не існують самостійно, всі вони пов'язані між собою та утворюють розгалужену ринкову систему, тобто кожний окремий вид ринку можна також класифікувати за іншими характеристиками відповідно до базової ознаки.

За товарно-галузевою ознакою товарний ринок можна класифікувати за такою схемою: ринок готових виробів, ринок сировини й напівфабрикатів, ринок послуг. Групи товарних ринків у подальшому можуть бути поділеними до рівня ринку окремого товару (рис. 1.3). Наприклад, ринок промислової сировини включає у себе ринки залізної, марганцевої, хромової руд, сталі, прокату, стальних труб, нікелю, платини, коштовних металів, алмазів, хімікатів, пластмас, хімічних волокон, медикаментів і т.д. На ринку палива особливе місце належить ринку нафти й нафтопродуктів, оскільки останні є біржовим товаром і становлять предмет торгів через нафтову товарну біржу.

Примітка. Нафтопродукти відносять до категорії товарів, які економісти називають «сумісною», тобто будь-який товар із цієї категорії неможливо отримати, не виробивши інших.




 


Монополізований

Внутрішній

Місцевий


Легальний


> Оптовий

> Роздрібний


Ринок покупця


Ринок спе->1 ціалізова-них товарів

Споживчий ринок


> Регульований

>■ Вільний


 

Регіональний

Національний


*■ Тіньовий


 

Дрібно-оптовий

Ринок продавця


 

Ринок спеці-■>( алізованих послуг

Ринок виробників

Ринок Н проміжних покупців


 


> Змішаний


Зовнішній

>■ Транснаціональний


Ринок державних установ


 


>• Світовий


Рис. 1.2. Класифікація товарних ринків


Крім того, товарний ринок — це узагальнене поняття, що характеризує систему ринків, втілених головним чином у ринки споживчих товарів і товарів виробничо-технічного призначення.

Характер придбання і споживання товарів на цих ринках суттєво розрізняється за мотивами та способами.

Ринок товарів споживчого призначення містить у собі обіг:

виробів короткочасного користування (продукти харчування, предмети особистої гігієни, косметика, миючі засоби та ін.);

виробів тривалого користування (меблі, побутова техніка, автомобілі, оргтехніка, музичні інструменти, одяг та ін.);

виробів, отриманих у результаті надання відповідних послуг (індивідуальне пошиття одягу або взуття, набір на комп'ютері рукописного тексту і т.п).

Ринок товарів виробничо-технічного призначення передбачає обіг:

—предметів праці (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергія, паливо);

Рис. 1.3. Товарно-галузева класифікація товарного ринку


— знарядь праці (виробничі і складські будинки, спорудження, конструкції, машини, механізми, устаткування, апаратура, прилади).

Для кожного окремого товарного ринку велике значення мають його учасники, що виконують певні функції. Суб'єктами товарного ринку є споживачі, виробники та інфраструктура ринку.

Споживачі — це фізичні та юридичні особи, які купують товари і отримують послуги для власного використання або подальшої переробки у процесі виробництва.

Виробники — це фізичні та юридичні особи, які виготовляють і поставляють товари на ринок з наступною передачею права власності на них споживачам.

Інфраструктура товарного ринку представлена сукупністю організацій, які мають різне спрямування діяльності і забезпечують ефективну взаємодію виробників та споживачів.

Узгодженість взаємодії суб'єктів товарного ринку здійснюється за допомогою ринкового механізму, утворюючими елементами якого є:

товарна пропозиція;

споживчий попит;

ціна товару.

Товарна пропозиція являє собою масу товарів, призначених для реалізації. Основними джерелами товарної пропозиції є виробництво товарів у державі, товарні запаси, імпортна закупівля.

Поняття споживчого попиту розглядалося вище.

Ціна товару — це грошове вираження його вартості.

Разом вони забезпечують дію ринку та його функцій.