11.3 Економічні засади лізингових угод

Організація, ефективний розвиток і функціонування лізингових посередників значною мірою залежать від економічного механізму взаємовигідних відносин між лізингодавцем та лізин-гоодержувачем (орендарем). Відправним моментом для створення такого механізму є визначення вигод та переваг лізингу для кожного із суб'єктів лізингової угоди. Мотивація до взаємодії лі-зингодавця й орендаря ґрунтується на конкретних економічних розрахунках. Мета лізингодавця отримати прибуток за рахунок надходження лізингових платежів за передане в лізинг майно. Мета орендаря — отримати в користування сучасне майно за якомога вигідніших умов його оплати. Відомо, що за відсутності достатніх власних коштів, формами залучення майна для операційної діяльності є придбання їх шляхом купівлі з використанням для цього фінансового кредиту банку, або одержання майна внаслідок здійснення лізингової операції.

Величина грошових коштів, необхідних для купівлі майна за допомогою фінансового кредиту банку, включає складові елементи суми, які погашають заборгованість за кредитом, та суми, що виплачуються банку як плата за одержаний кредит. Остання складова встановлюється у відсотках від суми кредиту за відповідний період користування ним. Порядок відшкодування кредиту і нарахованих за ним відсотків установлюється сторонами при укладенні кредитної угоди. Розмір відсоткової ставки визначається банком залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших чинників.

За користування майном, одержаним у лізинг, орендар сплачує лізингові платежі. Лізингові платежі забезпечують відшкодування вартості об'єкта лізингу, зносу, додаткових витрат лізинго-давця, пов'язаних із договором лізингу, та одержання останнім повного прибутку.

Згідно із чинним законодавством, лізингові платежі передбачають:

суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за термін, за який вноситься лізинговий платіж;

суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

—платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

—відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

—інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розміри, спосіб, форма і терміни внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Порядок здійснення лізингових платежів значно гнучкіший, ніж за кредитними угодами, бо надає можливість лізингоодержувачу розробити графік лізингових платежів, узгоджений із надходженням його доходів.

Лізингові платежі класифікують за кількома ознаками (рис. 11.8).


І


Лізингові платежі

І


1


І—І   За формою платежів

Грошові

За методом нарахування

Платежі з фіксованою загальною сумою

І—   За періодичністю виплати

-І Рівними частинами

Нерівними частинами


 

Компенсаційні


Платежі з авансом

Платежі з відстрочкою


Щомісячні Щоквартальні


Піврічні


Змішані


За обраною сторонами договору підставою


Річні


 

Рис. 11.8. Класифікація лізингових платежів

Платежі з фіксованою загальною сумою вирізняються регулярним періодичним відшкодуванням вартості майна рівними частинами упродовж усього строку угоди.

Платежі з авансом видрізняються від попередніх тим, що в угоді передбачається виплата орендарем лізингодавцю авансу (депозиту), а решта загальної суми лізингового платежу сплачується періодичними внесками.

Платежі з відстрочкою встановлюються за взаємною згодою сторін, коли у лізингоодержувача є тимчасові фінансові труднощі. По завершенні відстрочки лізингові платежі сплачують в узгодженому порядку.

Платежі за обраною сторонами договору підставою встановлюють у відсотках від вартості виготовленою за допомогою об'єкта лізингу продукції або одержаного прибутку від реалізації цієї продукції (послуг).

Залежно від фінансового стану та платіжних можливостей лізингоодержувача узгоджується періодичність платежів та способи їх виплат: рівними частинами, збільшуваними або зменшуваними розмірами.

Згідно із наведеним переліком витрат, що підлягають, відповідно до Закону, включенню в загальну суму лізингового платежу, її величину у формалізованому вигляді можна представити так:

Тл

І Лп = А +     + Вл + Си + Ів, (11.1)

де Лп — загальна сума лізингових платежів за весь строк дії договору лізингу;

А — сума амортизаційних відрахувань, що нараховуються на об'єкт лізингу як відшкодування його вартості впродовж дії лізингової угоди;

Пкр — сума, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання об'єкта лізингу;

Вл — винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа);

Сп — відшкодування лізингодавцю страхових платежів за об'єкт лізингу;

Ів — інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу; Тл — тривалість лізингової угоди (/ = 1, 2 ... ТЛ). Сума амортизаційних відрахувань визначається відповідно до чинного законодавства. Для її розрахунку можна скористатися формулою:

А = Щ^Тл, (10.2) 100

де Бв — балансова вартість об'єкта лізингу (первинна вартість), тис. грн;

На — річна норма амортизаційних відрахувань, у відсотках; Тл — строк дії договору лізингу, роки.

Норми амортизаційних відрахувань встановлені статтею 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Чинне законодавство надає суб'єктам лізингової угоди право прискореної амортизації об'єкта лізингу. Рішення щодо прискореної амортизації сторони договору приймають самостійно, керуючись положеннями вказаного закону.

Плату за використані кредитні ресурси (Пкр) для придбання об'єкта лізингу розраховують за формулою:

К П

Пкр = -р-^, (11.3)

кр 100

де Кр — розмір залучених лізингодавцем кредитних ресурсів, тис. грн;

Пс — відсоткова ставка за кредит, у відсотках.

Плата за використані кредитні ресурси в кожному розрахунковому році співвідноситься із середньорічною залишковою вартістю об'єкта лізингу. За цих умов для розрахунку Крт застосовують формулу:

крт = Бвп + Бвк, (11.4)

де Бвп, Бвк — вартість об'єкта лізингу відповідно на початок і кінець року, тис. грн;

Крт — використані кредитні ресурси, плата за які здійснюється в розрахунковому році, тис. грн.

Винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа — Вл) може встановлюватися за домовленістю сторін у відсотках від балансової вартості об'єкта лізингу (Бв), або від середньорічної залишкової вартості за формулами (10.5, 10.6):

Вл = БвСлм, (11.5)

Влт =  +Бвк ' Слм, (11.6)

де Слм — ставка лізингової маржі, коефіцієнт.

Величина ставки лізингової маржі залежить від багатьох чинників: строку дії договору лізингу, форми й умов платежу, величини наявного банківського відсотка, типу і стану об'єкта лізингу, системи оподаткування, амортизаційної політики, платоспроможності клієнта, стану кон'юнктури й тенденцій ринку тощо.

Лізингодавець зацікавлений у повному відшкодуванні певного прибутку, тому він повинен мати можливість коригувати ставку лізингової маржі відповідно до поточного рівня інфляції, а також змінювати відсоткову ставку за кредитні ресурси залежно від зміни величини банківських кредитних ставок. В угоді необхідно чітко визначити умови індексації вартості об'єкта лізингу, щоб не допустити його знецінення через інфляцію.

При міжнародних лізингових операціях ставки лізингової маржі досить стабільні, основними лімітуючими показниками їх є строковість і фінансові можливості лізингоодержувача. Орієнтиром у цьому разі можуть слугувати ставки за експортними лізинговими угодами промислово-розвинених країн, які коливаються в межах 8—10 % вартості об'єкта лізингу.

До інших витрат лізингодавця (Ів) належать витрати на навчання персоналу, експлуатаційні витрати, витрати на пошук лізингоодержувача, рекламу, послуги посередників, інжинірингові послуги тощо, передбачені договором лізингу. При розрахунку плати на відшкодування інших витрат (Ів), можна застосовувати формулу:


 

I І вк

І. = ^, (11.7) Тл

де Іек — еитрати лізингодаеця на кожну передбачену догоеором послугу, тис. грн;

к — еид додаткоеих послуг (робіт), еиконаних лізингодаецем згідно з догоеором лізингу (к — 1, 2, ... п).

У практичній діяльності ееличину лізингоеого платежу за традиційною схемою, еизначають як суму деох складоеих:

Тл

IЛп = Во, + Пш , (11.8)

і=1

де Воі — амортизація лізингоеого майна, або сума еідшкодування еартості об'єкта лізингу в і-му році, грн;

Плі — сума виплат за лізинговою ставкою в і-му році, яка відшкодовує витрати лізингодавця та йде в його дохід, грн;

Тл — тривалість договору лізингу (і = 1, 2, ... Тл) рік.

Загальну суму лізингових платежів вказують у договорі лізингу та використовують під час економічного обґрунтування та оцінювання доцільності лізингової операції.

Методика такого оцінювання полягає у порівнянні вартості майна за умов його купівлі за допомогою фінансового кредиту банку з його вартістю за умов його придбання на підставі договору лізингу. Методика оцінки лізингових операцій наведена в розділі 13.

Варто зазначити, що навіть за рівності цих показників або за перевищення теперішньої вартості лізингових витрат лізингова операція може бути ефективною за відсутності умов отримання банківського кредиту й жорстких зобов'язань щодо його погашення.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1          Поняття, специфічні риси та функції лізингу.

Подвійна природа лізингу, його економічна сутність і суб'єкти.

Ознаки класифікації лізингу.

Види лізингу за складом учасників угоди.

Поняття прямого лізингу, його різновиди.

Економічна сутність непрямого лізингу.

Види лізингу за типом майна.

Поняття лізингу рухомого майна.

Поняття та різновиди лізингу нерухомості.

Види лізингу за ступенем окупності майна.

Поняття та умови фінансового лізингу.

Поняття та властивості оперативного лізингу.

Порівняльні характеристики фінансового та оперативного лізингу.

Види лізингу за обсягом лізингового майна.

Поняття та економічна сутність чистого та «мокрого» лізингу.

Економічна сутність лізингу із частковим набором послуг.

Види лізингу за сектором ринку, де здійснюються лізингові операції.

Види міжнародного лізингу, їх економічна сутність.

Види лізингу за цільовим призначенням, їх мета.

Види лізингу за способами фінансування, основні їх характеристики та розподіл ризику в них.

Види лізингу за характером лізингових платежів і за тривалістю.

Види лізингу за намірами учасників, терміни їх закінчення.

Переваги лізингу для кожної зі сторін угоди. Недоліки лізингу.

Мотивація лізингодавця й орендаря.

Порядок визначення відсоткової ставки лізингового кредиту.

Складові лізингового платежу.

Класифікація лізингових платежів, їх основні відмінності.

Формалізований вигляд лізингового платежу.

Розрахунок суми амортизаційних відрахувань.

Розрахунок плати за використані кредитні ресурси.

Види винагороди лізингодавця.

Фактори, що формують величину ставки лізингової маржі.

Традиційна схема визначення лізингового платежу у практичній діяльності.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Розкрийте подвійну природу лізингу.

Яким чином класифікують лізингові угоди?

Що є перевагами лізингу і які його основні недоліки?

Прокоментуйте розвиток міжнародного лізингу. Які його перспективи?