11 ЛИЗИНГ 1.1 Сутність лізингу як економічної категорії
Сьогодні єдиного міжнародного визначення поняття «лізинг» не існує. Це зумовлено як складним змістом, що відображається цим терміном, так і розходженнями у законодавстві, системі звітності й оподатковування в різних країнах.
Лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виняткове користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або переходить до нього у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
У цілому лізинг слід розглядати як операцію з розміщення рухомого і нерухомого майна, що спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, але здається в оренду підприємцям з ініціативи лизингоотримувача, тобто після його пропозиції лізинговій компанії придбати у власність визначене майно з метою передачі цього майна йому в оренду. При цьому лізинг має ряд специфічних рис:
а) необхідність для лізингодавця компенсувати усі
витрати,
пов'язані з придбанням майна у власність;
б) забезпечення інвесторові норми прибутку не нижче
ніж за
звичайними банківськими кредитами;
в) наявність угоди про умови використання майна на
весь те-
рмін його перебування у власності лизингоотримувача.
Лізинг виконує декілька функцій:
1) фінансову як форму забезпечення вкладень в основні фонди; ПРИКЛАД 11.1
На сьогодні в економіці західних країн лізинг став ефективним фактором інвестиційного розвитку, забезпечуючи їх кон-курентоздатність на світовому ринку. Його обсяг складає 20 % усієї світової інвестиційної діяльності. За останні рокиобсяги лізингових інвестицій в українську економіку зросли на 30 %%. У цілому на частку лізингу в Україні зараз припадає 3 % загального обсягу інвестицій.
виробничу як вирішення виробничих проблем прогресивним методом матеріально-технічного забезпечення виробництва;
збутову як розширення кола споживачів і створення умов для проникнення товару на нові ринки.
Примітка. На сьогоднішній день найбільш популярним є лізинг промислового устаткування, літаків, судів, обчислювальної техніки, приладів. У структурі лізингу промислово розвитих країн верстати з числовим програмним управлінням, конвеєрні, роботизовані лінії та інше промислове устаткування становить близько 15-30 %>, будівельні і транспортні машини — 20-25 %, значна частка приходиться на обчислювальну техніку, устаткування для інформаційних мереж, копіювальну конторську техніку — 30-45 %. Продаж легкових і вантажних автомобілів у Західній Європі склав половину всіх угод. Простежується тенденція до росту в лізингових угодах товарів сервісної групи. Особливо це стосується короткострокових видів лізингу. Друга за значенням — оптова торгівля (у Франції ця сфера є лідером за рівнем лізингування). Велике значення має лізинг для діяльності транспортних підприємств — у середньому 5-10 % лізингових контрактів.
Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотній основі в основний капітал, що відповідає кредитним відносинам і зберігає сутність кредитних операцій. З іншого боку, оскільки лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не у грошових одиницях, а у натуральних, то за формою лізинг подібний інвестиційному фінансуванню. Таким чином, в економічному значенні лізинг можна розглядати як форму кредиту, що надається лізингодавцем лізингоотримувачу у вигляді майна, що передано у використання, або формою інвестування в економіку, альтернативною банківській позиці.
У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти: лізи-нгодавець (власник предмета лізингу), лізингоотримувач (суб'єкт, що користується предметом лізингу), постачальник (продавець, виробник об'єкта лізингу). Схематично взаємовідносини цих суб'єктів показані на рис. 11.1.
Право власності Право на використання
Г ,
і——і і 1 п
I
ВиробіШК ^года на придбання ЛІЗИНГОДаВЄЦЬ Шзингова угода ЛІЗИНГООТрИМуваЧ
Вартість устаткування Лізингові платежі
Постачання обладнання та запчастин, обслуговування
Рис. 11.1. Взаємовідносини учасників лізингової угоди
Примітка. В Україні існує до 30 лізингових фірм, з яких реально функціонує менше десяти. Це Державний лізинговий фонд, підорядкований АПК, лізингова компанія ВАТ «Украг-ромашінвест», ВАТ «Укртранслізинг», створені рішенням уряду, ЗАТ «Укрдержлізинг», 16 комерційних компаній, об'єднаних Всеукраїнською асоціацією «Укрлізинг», та незначна кількість «неасоційованих» операторів ринку. Вони здебільшого тільки розробляють лізингові програми і поступово приступають до їх реалізації, виконуючи при цьому роль посередників між виробниками і споживачами устаткування, а не повноцінних лізингодавців. Найбільш реальними суб'єктами господарювання, що мають необхідні для лізингу кошти, є банки. Так, у світовій практиці 75-80 % всіх лізингових компаній у світі створені банками або контролюються ними. В Україні це банки «Україна», «Аваль» і «Укрексим-банк», які створили дочірні лізингові компанії: «Аваль — лізинг» (1992 р.), «Укрексим — лізинг» (1997 р.).
Світова практика виробила численні варіанти лізингових угод, однак їх риси можуть різними способами поєднуватися в одному договорі. Дотепер не створено чіткої класифікації і повного переліку видів лізингових угод. Залежно від ознак, що беруться до уваги, лізингові угоди можна класифікувати таким чином:
1. Залежно від складу учасників угоди розрізняють:
• прямий лізинг (двосторонній);