6.1 Роль виробництва у забезпеченні функціонування товарного ринку

Надання виробничих вимагає різних за характером витрат праці та матеріальних ресурсів. За цією ознакою послуги підприємств оптової торгівлі можна розподілити на нематеріальні та матеріальні.

До нематеріальних послуг належать ті, які надає персонал оптового підприємства у вигляді корисних дій, але які не втілюються в конкретні види товарної продукції. Це комерційні, інформаційно-консультативні, розрахунково-кредитні, орендні та прокатні послуги.

Матеріальні послуги — це послуги з певних перетворень товару, виконання яких збільшує його споживчу цінність. Надання цих послуг є продовженням технологічного процесу виробництва в сфері товарного обігу.

Матеріальні послуги передбачають надання виробничих і транспортно-експедиторських послуг, що пов'язане зі значними фінансовими та матеріальними витратами оптових підприємств, тому вимагає глибоких розрахунків їхньої вартості, оптимального обсягу й очікуваного прибутку.

Найтрудомісткіші виробничі послуги пов'язані із попередньою підготовкою товарів виробничо-технічного призначення до споживання або професійного використання, із перетворенням виробничого асортименту продукції на споживчий.

Обсяг і видовий склад таких послуг залежить від виду товарної продукції, яка реалізується споживачам.

Так, на оптових підприємствах з торгівлі металопродукцією здійснюють розмотування, вирівнювання та мірне розрізання сталі в бунтах, розрізання листового та сортового прокату, а також труб на технологічні заготовки заданих розмірів; нарізання різьби та згинання труб, перероблення (облагороджування) некондиційного листового й сортового металопрокату та металовідходів; виготовлення різноманітних деталей, відновлення споживчих якостей вживаної продукції машинобудування та зміцнення інструментів. Це дає змогу повніше і з меншими витратами забезпечити ремонтно-експлуатаційні, виробничі та інші потреби споживачів, раціональніше використовувати матеріальні ресурси.

Оптові підприємства з торгівлі хімічною продукцією здійснюють відрізання, розкроювання хімічних та гумовотехнічних матеріалів; розливання в дрібну тару лакофарбової та рідинної хімічної продукції, розфасування в меншу тару хлорного вапна, каустичної соди та іншої сипучої хімічної продукції, приготування шпатлівок, ґрунтовок та колерів; підготовку до виробничого споживання поліетиленових та інших плівок, труб та прутків із поліетилену; збирання й відновлення лакофарбової продукції.

Оптовики, які торгують кабельно-провідниковою продукцією, забезпечують відрізання, нарізання та розкроювання всіх видів цієї продукції; підбирання та маркування кабелів та дротів; в'язання кабельно-дротової продукції із одночасним маркуванням її.

Для оптової торгівлі паперовою продукцією та лісоматеріалами характерним є надання послуг з розрізання рулонного паперу на задані формати; розрізання листового паперу на промислові та споживчі формати; розрізання широкоформатних рулонів паперу; нарізування рулонного паперу на поздовжні смуги із подальшим намотуванням його на різноманітні бобіни; розрізання рулонного та листового картону на аркуші заданого формату; пакування й пакетування порізаної продукції; пакетування й утилізація відходів. При торгівлі лісоматеріалами надають послуги з розрізання деревини; виготовлення клеєних дерев'яних конструкцій, заготовок.

Чисельні послуги надаються підприємствами з оптової торгівлі будівельними матеріалами. Видовий склад їх включає відрізання, розкроювання лінолеуму, скла, покрівельних та інших будівельних матеріалів; розфасування в меншу тару цементу, гіпсу, алебастру, крейди та інших сипучих матеріалів; обрізання й під-комплектування шпалер.

Доцільність надання певних послуг визначається обсягами продажу окремих видів матеріальних ресурсів, особливостями використання їх організованими споживачами та обсягами і видами матеріалів, які потребують попередньої підготовки до виробничого споживання.

Вихідними даними під час визначення потреб у послугах виробничого характеру є: перелік узагальнених товарних груп та кількість споживачів, яких обслуговує оптове підприємство; замовлення споживачів на необхідний обсяг та вид послуг з продукції у специфікованому вигляді на кожен місяць, квартал.

Якість товару, його дизайн, привабливість тощо значно залежать від його упаковки.

Упаковка — виріб, що зберігає товар від якісних і кількісних втрат у процесі його збереження та транспортування. Видами упаковки є: шухляди, коробки, короби, мішки, пакети, фляги, пляшки, сулії, флакони, банки, бочки, балони, котушки, барабани, палети.

Основними функціями упаковки є:

зберігання товару;

забезпечення його привабливості;

реклама.

Крім свого основного призначення, упаковка потрібна для:

створення зручностей, підвищення продуктивності вантажно-розвантажувальних робіт;

полегшення транспортування товарів;

поліпшення укладання в стелажі, піддони, контейнери матеріалів і виробів;

раціонального використання складів;

правильного обліку матеріалів, виробів на складах;

і вантажно-розвантажувальних машин і механізмів;

полегшення умов праці складських працівників;

запобігання забрудненню довкілля матеріалами, що легко розпилюються, отрутними випарами.

Сучасна упаковка поділяється за призначенням і характером продукту на такі основні види (Калинина, 2003):

виробнича (складська), що застосовується при упакуванні товарної продукції, формуванні місць збереження, організації процесу збереження, доставці матеріалів і виробів у місця експе-дування і відпуску, тобто призначена для внутрішньоцехових, внутрішньозаводських і міжзаводських перевезень і нагромадження сировини, матеріалів, напівфабрикатів, заготовок, готових виробів і відходів;

транспортна, яка є самостійною транспортною одиницею та призначена для перевезення, складування і збереження продукції. Застосовується у процесі транспортування матеріалів і виробів;

споживча, що призначена для продажу товару населенню, входить у вартість покупки та після реалізації переходить з поміщеним у неї матеріалом або виробом у власність споживача. Має обмежену масу, місткість і розміри і, як правило, не призначена для самостійного транспортування і перевозиться в додатковому упакуванні;

суспільна призначена для продуктів, що використовуються у лікарнях, школах, державних установах;

військова призначена для продукції для збройних сил або уряду. Специфічні вимоги до цього типу упаковки визначаються не стільки умовами споживання, скільки необхідністю дотримуватися особливих правил транспортування і збереження продукту.

Розрізняють також види упаковки залежно від ступеня спеціалізації (Ибрагимов, 2001):

товарознеособлену, яка не має специфічних особливостей і властивостей (використовується для різних видів матеріалів і виробів);

♦          спеціалізовану — використовується для упакування окремих типів матеріалів і виробів.

Залежно від застосовуваного матеріалу упаковку поділяють на скляну, дерев'яну, металеву, полімерну, паперову, картонну тощо.

Залежно від твердості її поділяють на:

тверду, яка не втрачає своєї форми при збереженні, перевезенні, завантажувально-розвантажувальних роботах (металева, дерев'яна, фанерна, скляна, пластмасова, керамічна);

напівтверду — може дещо деформуватися під навантаженням і при поштовхах під час збереження, навантаження, розвантаження, транспортування матеріалів і виробів, але має достатню стійкість, охороняє від ушкоджень поміщену в неї товарну продукцію (картонна, плетена);

м'яку — не зберігає поміщений у неї матеріал і вироби від механічного впливу, але досить зручна при зберіганні й транспортуванні сипучих і інших матеріалів (мішки і пакети із льону, джуту, бавовни, паперу, капрону, поліетилену).

Залежно від кількості обігів у процесі використання упаковку поділяють на (Ибрагимов, 2001):

разову (обслуговує тільки один обіг товару від виробника до споживача);

багатообігову (здійснює кілька обігів і підлягає поверненню постачальнику або тарозбираючим організаціям). Таку упаковку звичайно називають тарою.

Для підприємств, що нерегулярно займаються товаро-постачаннями, недоцільно створювати власні транспортні служби, що займалися б усією транспортною роботою:

розробкою транспортних умов контракту в частині вибору оптимального маршруту перевезення і транспортних засобів;

вивченням кон'юнктури світового транспортного ринку;

контролем за збереженням і перевалкою вантажів у портах і на митних переходах.

Уся ця робота вимагає спеціальних знань, практичного досвіду та значних фінансових витрат. Тому часто більш доцільно звертатися до послуг спеціалізованих транспортних підприємств.