5.2 Завдання та функції, основні напрямки

На підприємства оптової торгівлі покладено виконання таких основних завдань:

комплексне і своєчасне надання товарів покупцям відповідно до укладених угод;

збільшення обсягів і розширення асортименту торгівлі;

зміцнення матеріально-технічної бази на основі досягнень науки і техніки;

здійснення маркетингових досліджень у сфері діяльності підприємства;

підвищення якості послуг;

раціоналізація і підвищення ефективності комерційно-господарських зв'язків.

і принципи діяльності підприємств оптової торгівлі

Основні завдання підприємства оптової торгівлі визначають ряд функцій, які воно виконує:

Організаційні:

вивчення поточної і визначення перспективної потреби в товарній продукції підприємств і організацій галузі, регіону, району, міста;

маркетингові дослідження;

виявлення і реєстрація потенційних постачальників товарів;

визначення за участю споживачів оптимальних форм і методів їх товарного забезпечення;

створення достатніх і комплектних товарних запасів;

направлення підприємствам, фірмам, міністерствам і відомствам пропозицій щодо збільшення виробництва і розширення асортименту потрібних товарів, модифікації, поліпшення якості певних товарів, а також щодо обмеження або припинення випуску продукції, що не користується попитом;

участь в оптових ярмарках, виставках, аукціонах, товарних біржах.

Реалізаційні:

укладання з постачальниками та покупцями договорів на постачання товарної продукції, а також на надання послуг; виконання умов договорів;

забезпечення приймання, збереження і складської переробки товарної продукції;

реалізація товарної продукції з використанням сучасних форм і методів;

ведення розрахунків з постачальниками, покупцями, транспортними організаціями за реалізовану товарну продукцію і продукцію, що поставляється;

раціональне планування складських площ; дотримання складського технологічного процесу; ведення кількісного, асортиментного, номенклатурного обліку товарів на складах.

Торговельно-посередницькі:

оформлення й організація комерційно-господарських зв'язків;

придбання і реалізація товарної продукції;

посередництво в збуті товарної продукції;

сприяння кооперуванню підприємств і завантаженню їх вільних потужностей;

виявлення, обмін, реалізація невикористаної продукції, відходів виробництва і споживання, некондиційних матеріалів.

Крім діяльності з купівлі-продажу товарної продукції, підприємства оптової торгівлі надають суб'єктам товарного ринку супутні послуги, що сприяють успішному діловому співробітництву. Основними з них є:

Комерційні послуги (посередницькі з пошуку потрібних товарів, постачальників, оптових покупців, вивчення попиту та ін.).

Технологічні послуги (виконують розфасовку, сортування, пакування, обмірювання, нарізку, розкрій, виготовлення тари, нестандартних виробів, зборку складної техніки, установку, монтаж устаткування, налагодження, обкатування, регулювання машин, механізмів, устаткування).

Інформаційно-консультаційні послуги (забезпечують виробників, покупців науково-технічною, економічною, правовою інформацією), а також товарне, науково-технічне й організаційно-правове консультування.

Фінансово-розрахункові і кредитні послуги (беруть участь у розрахунках, надають комерційні грошові позички виробникам і покупцям товарної продукції, інвестують виробництво найбільш дефіцитних і перспективних видів товарної продукції).

Орендні і прокатні послуги (надають в оренду складські, виробничі, службові та інші площі, машини, устаткування, видають напрокат устаткування, прилади, інструменти, тару, контейнери, підйомно-транспортні машини, механізми, транспортні засоби та ін.).

Транспортно-експедиційні послуги (виконують централізовану доставку товарів споживачам, організовують доставку окремих матеріалів, виробів, продуктів спеціальними транспортними засобами, одержують вантажі з пунктів відправлення або призначення за дорученнями покупців, здійснюють посилкове відправлення дрібних партій товарної продукції тощо).

Підприємства оптової торгівлі працюють в умовах мінливої кон'юнктури товарного ринку, тому їх комерційно-господарські досягнення залежать від уміння прогнозувати споживчий попит на товарну продукцію, послуги, а також внесення необхідних оперативних змін у свої операції. Підприємствам оптової торгівлі слід прагнути до того, щоб максимально задовольняти запити покупців і не змушувати їх самих розшукувати на товарному ринку будь-які вироби, матеріали або послуги.

Для забезпечення успіху в діяльності підприємства оптової торгівлі повинні:

створювати сприятливу і міцну репутацію в районі обслуговування суб'єктів товарного ринку;

досконало знати ринковий простір, у межах якого здійснюється їхня комерційно-господарська діяльність;

дотримуватися ефективного балансу витрат із закупівлі та утримання товарної продукції при раціональному використанні складського господарства, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів;

здійснювати всі операції із закупівлі, збереження і реалізації товарів на основі їх прибутковості.

Підприємства оптової торгівлі впливають на формування комерційно-господарських зв'язків суб'єктів товарного ринку і раціональний розподіл товарної продукції.

На товарному ринку почали з'являтися торговельно-складські комплекси, згруповані на окремій земельній ділянці підприємства оптової торгівлі, що належать різним відомствам і фірмам (промисловим, будівельним, аграрним, фармацевтичним та ін.). Таке компактне розташування складів для збереження і переробки матеріалів, виробів різних видів і призначення дозволяє:

знизити питомі (на одиницю складських робіт) витрати на спорудження інженерних і транспортних комунікацій, складських, виробничих, адміністративних будинків, облаштування територій;

підвищити ефективність роботи транспорту за рахунок організації більш раціональних схем вантажопотоків, прискорення обігу транспортних засобів, контейнерів;

більш повно завантажувати потужності спільно створюваних технічних служб загального користування (обчислювальних центрів, ремонтно-технічних майстерень, станцій зарядки акумуляторів, лабораторій для визначенню якості продукції та ін.);

скорочувати чисельність складських працівників, управлінського апарату в регіоні, районі.

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найбільш поширеним видом оптового комерційного підприємства в інфраструктурі товарного ринку. КПФ є в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України і являють собою оптові підприємства різних форм власності (в основному колективної і приватної), що забезпечують на договірній основі постачання споживчими товарами і продукцією виробничо-технічного призначення споживачів у регіоні і за його межами. Вони можуть бути спеціалізованими за окремими товарними групами або за галузями промисловості.

Дрібнооптові магазини — важливий підрозділ КПФ у розширенні каналів збуту їх продукції. Вони здійснюють продаж менших партій товарів, в основному підприємцям і приватним підприємствам.

Характерною рисою діяльності вітчизняних КПФ на сучасному етапі є майже повне зникнення так званого транзитного обігу, тобто транзитних операцій з перевідправлення товарів оптовим покупцям, минаючи власну складську мережу. Раніше ця частка в оптовому обігу становила від 40 до 60 %.

Примітка. Необхідно відзначити, що закордонні КПФ досить широко використовують транзитні постачання, тому що це за обмежених розмірів складських площ приносить фірмам чималі доходи.

Характерною рисою господарської діяльності більшості оптових підприємств є розвиток дрібнооптової і навіть роздрібної торгівлі, непрофільних видів діяльності й виробництва, надання різного роду послуг. Виділяють два типи КПФ на оптовому ринку:

перспективно-ринкові;

пасивно-консервативні.

До першої групи відносять фірми з чітко сформульованою стратегією розвитку, що швидко адаптуються до умов ринку з постійно підсилюваною диверсифікованістю власної господарської діяльності.

Поведінка фірм другої групи характеризується пасивністю пошуку своєї ніші в ринковій сфері, відсутністю нових форм і видів діяльності.

Серед посередницьких структур країн СНД важливе місце посідають комерційні фірми, що здійснюють торговельні операції з обмеженою номенклатурою товарів, і торговельні компанії з універсальним асортиментом товарів. Серед останніх найбільш широкий розвиток одержали торговельні будинки (ТБ), тобто великі торговельні об'єднання, що мають тісні контакти з виробниками товарів і банками (наприклад, ТБ СМНВО ім. Фрунзе). ТБ здійснюють закупівлі великих партій товарів на території країни та їх перепродаж іншим товарним фірмам, а також реалізацію вроздріб через власну збутову мережу магазинів. Крім цього, вони надають кредити, провадять лізингові операції, ведуть широку підприємницьку діяльність, зокрема сприяють освоєнню за кордоном джерел сировини, беруть участь у створенні промислових, сільськогосподарських, туристичних об'єктів, консультують закордонні фірми тощо. ТБ вкладають капітальні кошти в розвиток виробничої та збутової інфраструктури, здійснюючи розвиток складського господарства і розширення роздрібної торговельної мережі.

Крім своєї основної діяльності, ТБ можуть надавати такі послуги:

комунально-побутові;

прокат устаткування і транспортних засобів;

організацію транспортування товарів;

організацію складського зберігання.

ТБ в більшості випадків оптимізують діяльність ланок оптового обігу. Порівняно з біржами, ТБ спрощують схему руху товару. Вони більше, ніж біржі, пристосовані до ведення операцій з не-стандартизованими споживчими товарами — одягом, взуттям, побутовою технікою, електронікою, продовольчими товарами. Як великі закупівельні підприємства вони здатні купувати продукцію великими партіями за досить низькими цінами.

ТБ потрібні малому бізнесу, середнім і дрібним підприємствам, які не можуть закуповувати великі партії товарів безпосередньо у виробників. Акумулюючи кошти багатьох підприємців і підприємств, з успіхом здійснюють цей процес.

За організаційно-правовою формою ТБ — акціонерне товариство, створене на добровільних засадах зацікавленими підприємствами, організаціями різних форм власності та іншими суб'єктами підприємницької діяльності для організації ефективної торговельно-виробничої' діяльності, переробки і збуту за ринковими цінами різного роду продукції, постачання продуктів харчування та інших споживчих товарів міському і сільському населенню.

ТБ, як правило, поєднують торговельно-посередницькі установи всілякого профілю і типу — будь-які оптові, оптово-роздрібні, роздрібні та торговельно-виробничі підприємства. Масштаби їх діяльності й організаційно-правові форми дуже різні. Дрібні і середні підприємства (ТБ) реєструються як товариства з обмеженою відповідальністю; більш великі — у вигляді акціонерних товариств відкритого і закритого типу.

ТБ має у своєму розпорядженні кваліфікований штат маркето-логів, менеджерів і комерсантів, а також сучасні канали зв'язку для збору інформації про кон'юнктуру ринку в країні і за її межами. Перспективою більшості ТБ є створення розгалуженої мережі виробничих і транспортних підприємств, складів, магазинів, інформаційних центрів тощо.

Особливо широке поле діяльності розкривається перед ТБ під час надання послуг з виходу на зовнішній ринок невеликих підприємницьких структур. Акумулюючи валютні кошти, вони забезпечують зменшення витрат організації зовнішньоекономічних зв'язків, запобігають валютним втратам і в підсумку дозволяють одержати максимальний ефект від зовнішньоекономічної діяльності. ^

За організацією своєї діяльності ТБ дуже схожий на біржі. Ио-го основна відмінність від біржі полягає в тому, що ТБ характеризується універсальною комерційно-посередницькою діяльністю і різноманітними виробничими та інвестиційно-фінансовими операціями.

Існує велика різноманітність ТБ, починаючи від вузької галузевої спеціалізації до повної універсалізації. За видами здійснюваної діяльності ТБ класифікують таким чином:

посередницького типу — ТБ виступає чистим посередником, забезпечуючи пошук партнерів для своїх клієнтів, збут і постачання їх продукції. Такий тип ТБ подібний брокерській конторі;

інформаційно-комерційного типу — ТБ створює інвестиційний банк для своїх членів і організує торгівлю всередині, аналогічно біржі. Це свого роду комерційний центр, що інформує про попит і пропозицію на товари в даному регіоні;

торгівельного типу — ТБ у своїй роботі орієнтується на власну торговельну діяльність. Такий ТБ звичайно створюється в місцях концентрації виробничих підприємств або безпосередньо при них з метою реалізації їх продукції;

виробничо-торговельного типу — ТБ здійснює виробничо-торговельну діяльність. При цьому до складу виробництва (набору виробничих підприємств) і реалізації (складів, магазинів, оптових баз, різних служб та ін.) звичайно включені окремі види продукції. Прикладом є об'єднання декількох КСП, заготівельних баз, складів і магазинів в агропромисловому секторі.

Залежно від тієї або іншої форми ТБ формується система його комерційної діяльності, визначаються масштаби дилерських операцій, організація ярмарків і виставок, створюється торговельна мережа та інші підприємства сфери послуг.

ТБ наділений усіма правами юридичної особи і незалежний в організації своєї господарської діяльності. Незважаючи на розходження в побудові організаційної структури ТБ, він певною мірою подібний до організаційної структури КПФ, висвітленої раніше.

Функціями ТБ є:

вивчення ринку виробників і споживачів, тобто проведення маркетингових досліджень,

закупівля споживчих товарів і продукції виробничо-технічного призначення у виробників і різного роду посередників,

накопичення і зберігання товарних запасів,

здійснення транспортування вантажів,

продаж товарів оптом і вроздріб,

надання клієнтам широкого переліку додаткових послуг, у тому числі інформаційно-комерційних;

надання складських приміщень підприємцям і фірмам;

надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з експлуатації та технічного обслуговування підйомно-транспортного і технологічного устаткування складських об'єктів.

ТБ формує перелік послуг, ураховуючи потреби ринку, свої можливості і витрати. Ціну послуг ТБ визначає залежно від витрат на них з урахуванням одержання прибутку. Вартість таких послуг, як транспортування, зберігання, охорона, у окремих випадках ТБ закладає у відпускну ціну товару.

Надання послуг підвищує загальну репутацію фірми, її конкурентоспроможність і надає їй певних переваг, залучаючи велику кількість споживачів.

Однією з основних функцій маркетингу є реклама і використання заходів з розширення каналів збуту. Реклама покликана впливати на привабливість ТБ для споживачів, формувати престижність фірми на ринку регіону и за його межами.

У ТБ дуже часто використовується інформативний вид реклами, при цьому ТБ пропонує найширшу інформацію про товар, послуги, які він надає у процесі реалізації товарів, і формує образ ринку. Для цих цілей використовують два способи подання реклами: рубрична реклама — надрукована в міських газетах, журналах, інформаційних збірниках, проспектах, і зовнішня — оформлена на щитках, віконних вітринах фірмових магазинів і кіосків.

Одним з ефективних засобів, які стимулюють збут, є розміщення торгових точок для роздрібної торгівлі в місцях концентрації купівельних потоків — на перетині транспортних магістралей, у місцях концентрації промислових підприємств і установ, на автостанціях і залізничних вокзалах. Важливе значення для стимулювання збуту мають знижки з ціни при реалізації певних партій товарів. їх необхідно впроваджувати як у випадку дрібно-оптового, так і оптового продажу. Позитивно впливає на реалізацію товарів участь у виставках-продажах на регіональному і міжрегіональному рівнях. Цим збирається велика кількість потенційних оптових покупців, що забезпечує збільшення кількості укладених комерційних угод.