8.3. Аналіз фінансового стану

Умовою забезпечення реалізації основної статутної діяльності підприємства є його фінансова стійкість, що характеризує ступінь фінансової незалежності щодо володіння своїми ресурсами та їх використанням.

Фінансову стійкість можна оцінювати за різними критеріями [23, с.83]:

рівнем покриття запасів стабільними джерелами фінансування;

платоспроможністю підприємства (потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);

- часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Для характеристики фінансової стійкості розглянемо абсолютні та відносні показники за результатами операцій, що є типовими для підприємств, реєструються в обліку, результати здійснення яких визнаються у формах звітності.

Загальноприйнятою формулою визначення власних оборотних коштів є різниця між оборотними активами та короткостроковими зобов'язаннями підприємства, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів варіантами фінансування можливі наступні типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована.

Нормальна стійкість - для забезпечення запасів, крім власних оборотних коштів, залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована.

Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів, крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик, залучаються короткострокові кредити і позики; платоспроможність порушена, але її можна відновити.

Кризовий стан — для забезпечення запасів не вистачає власних оборотних коштів, кредитів і позик. Підприємству загрожує банкрутство.

Приклад визначення типу фінансової стійкості за абсолютними показниками наведено в табл. 5.12 додатка 5.

Серед відносних показників фінансової стійкості, в першу чергу, варто зупинитись на таких коефіцієнтах [38, с.226]:

Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами. Розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів. Показує, якою мірою запаси покриті власними коштами для виконання заходів статутної діяльності (рекомендована величина - не менше 0,8).

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто дає змогу вільно маневрувати цими засобами (рекомендована величина - не менше 0,1).

Стабільність структури оборотних коштів. Розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних активів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією (рекомендована величина - не менше 0,5).

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів. Розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності всіх активів підприємства, відображає питому вагу основних засобів у загальному капіталі.

Приклад розрахунку відносних показників фінансової стійкості наведено в табл. 5.13 додатка 5.

Аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості свідчить про покращення господарської діяльності підприємства: підвищилась платоспроможність за рахунок збільшення частки власних оборотних коштів, в результаті чого збільшилась маневреність власного капіталу. Це дозволить підприємству впевнено розпочинати реалізацію запланованих заходів, розширити сфери своєї діяльності.

За результатами аналізу фінансової стійкості підприємства не досить визначити правильні пропорції розподілу капіталу між фондами основних коштів і оборотних активів — важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбільшою віддачею. Про нераціональне використання фонду основних коштів свідчать: неоптимальне співвідношення між активною та пасивною частинами необоротних активів (зниження питомої ваги активної частини); наявність невстановленого протягом тривалого часу устаткування; витрати на реконструкцію та модернізацію основних засобів при низьких розрахунках їх ефективності, недотримання технічних умов експлуатації тощо. Нераціональне використання оборотних активів найчастіше виражається у систематичному накопиченні понаднормативних запасів, зростанні дебіторської заборгованості всіх видів, необгрунтованому використані залишків коштів на рахунках підприємства.

Фінансовий стан підприємства оцінюється його платоспроможністю — здатністю платити за своїми боргами та зобов'язаннями за конкретний період часу.

Фінансова рівновага являє собою співвідношення власних і позикових коштів, при якому за рахунок власних коштів повністю погашаються боргові зобов'язання [35, с.93].


Для визначення типу фінансової стійкості в більшості випадків використовується трикомпонентний показник [37,с.97]:

Зміст показників балансової моделі наведено в табл. 5.14 додатка 5. Оперуючи вказаними показниками, визначимо виділені вище типи фінансової стійкості підприємства:

І.Абсолютна стійкість фінансового стану:

±Ев < 0

±Ет < 0.5 = (0,0,0). (8.3)

±Ес < 0

2.Нормальна стійкість фінансового стану:

± Ев < 0

•!± Ет < 0.5 = (0,0,0). (8.4)

± Ес < 0

3.Нестійкий фінансовий стан: Г± Ев < 0

^±Ет < 0.5 = (0,0,0). (8.5)

± Ес < 0

4.Кризовий фінансовий стан:

± Ев < 0

^±Ет < 0.5 = (0,0,0). (8.6)

± Ес < 0

Забезпеченість платоспроможності в часі - це процес, який прямо пов'язаний зі зміцненням фінансового стану підприємства, що неможливо без вивчення базових співвідношень фінансових показників за певний проміжок часу, в першу чергу, наступних

(табл. 8.1):

Величина власного капіталу. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства. Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він

показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має суттєве значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника — 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.


Показники фінансової стійкості наведено в таблиці 5.15 додатка 5.

В міжнародній практиці господарюючий суб'єкт для аналізу своєї діяльності використовує комплексну систему показників господарської діяльності (ПГД). Всі елементи ПГД тісно пов'язані одне з одним і поділяються на дві основні групи:

оціночні показники (прибуток, товарооборот, чистий дохід тощо);

показники витрат діяльності (витрати на оплату праці, амортизацію, матеріально-енергетичні ресурси тощо).

Поряд з цим, для потреб планування використовують показники якості наданих послуг, реалізованої продукції, рівня обслуговування споживачів, показники підготовки та перепідготовки кадрів та ін. [34, с.140].

Міжнародна практика фінансового аналізу результатів діяльності юридичних осіб належну увагу приділяє показнику ліквідності як в широкому, так і в більш вузькому значенні. Перший з цих підходів до визначення ліквідності передбачає аналіз здатності підприємства виконати всі без винятку зобов'язання, взяті на себе, які випливають з його статуту та інших засновницьких документів. Другий підхід (найпоширеніший, вважається багатьма авторами єдино правильним підходом) трактує ліквідність лише як здатність розрахуватись за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші. Щодо формульного розрахунку, то досить цікавим показником для підприємств є здатність розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями перед усіма кредиторами наявними ліквідними оборотними активами (коефіцієнт поточної активності) [35, с.369 ]:

К    О - Омп - Онл

КП =   Пк       ' (8.7)

де Rd — коефіцієнт поточної ліквідності;

D — загальна сума капіталу, вкладеного в оборотні фонди та фонди обігу;

Онл — капітал, вкладений у витрати майбутніх періодів; Онл — капітал, вкладений у неліквідні оборотні активи; Rd — короткотерміновий позиковий капітал, поточні зобов'язання.

В міжнародній практиці досить широко використовується коефіцієнт поточної ліквідності Кп (Current Ratio), що показує, наскільки донор (кредитор) застрахований від втрат внаслідок недотримання умов фінансування [96, с.67].

Ок

Кп = — (8.8) Зк,

де Ок - оборотний капітал (поточні активи); Зк - короткотермінові зобов'язання.

Вважається, чим більший цей коефіцієнт, тим надійніше положення підприємства. Однак, занадто високе його значення може свідчити про нераціональне управління: неповне використання грошових коштів, необгрунтовано великі залишки матеріальних запасів, невірну кредитну політику тощо. На практиці вважається, що коефіцієнт покриття 2:1 для більшості підприємств близький до нормального.

Заслуговує на увагу коефіцієнт негайної ліквідності Кн. (Acid Test), в чисельнику якого стоять виключно високоліквідні активи: к,(,9)

де   С - грошові кошти підприємства; Р - високоліквідні цінні папери; И- поточна дебіторська заборгованість; Кк - поточна кредиторська заборгованість.

Ключова ідея цього показника в тому, щоб оцінити вірогідність короткотермінових зобов'язань на випадок серйозних фінансових труднощів, виходячи з припущення, що товарно-матеріальні запаси не являють собою ніякої цінності.

Належна увага в міжнародній практиці аналізу приділяється розробці фінансової політики суб'єкта господарювання, взаємозв'язку фінансової стратегії та тактики. Зокрема, в Методичних рекомендаціях по розробці фінансової політики підприємств Мінекономіки Росії стратегічними завданнями розробки фінансової політики визначено:

оптимізацію структури капіталу;

досягнення прозорості фінансово-економічного стану для учасників, інвесторів, кредиторів;

забезпечення інвестиційної привабливості;

створення ефективного механізму управління підприємством;

використання ринкових механізмів залучення фінансових ресурсів. Заходами в рамках виконання перелічених завдань є: проведення ринкової оцінки активів, розробка програм по скороченню кредиторської заборгованості та негрошових розрахунків, проведення аналізу фінансового стану, проведення інвентаризації майна та здійснення оптимальної реструктуризації майнових активів.

Міжнародна практика управлінської політики з метою оптиміза-ції фінансового стану передбачає першочергове проведення наступних заходів:

вибір оптимальної облікової політики (в питаннях амортизації необоротних активів, списання запасів, нарахування резервів сумнівних та безнадійних боргів та ін.);

розрахунок потреби в ресурсах;

управління оборотними активами, кредиторською заборгованістю з метою контролю черговості термінів фінансування активів (для цього обираються існуючі в практиці способи -хеджування, фінансування за визначеними першочерговими термінами);

- розробку довготермінової стратегії у вигляді бізнес - плану, передбачивши в ньому аналіз споживчого ринку, маркетингові дослідження на 3-5 років, розділи виробничо-технологічної, інноваційної та кадрової політики тощо [38, с.231].

Питання для контролю

З чого складається дохід від операційної діяльності?

Які доходи вважають фінансовими, іншими доходами та результатами надзвичайних подій?

Наведіть умови визнання доходу від операційної діяльності.

Що являє собою пасивний доход?

Які витрати вважаються витратами звітного періоду?

Перерахуйте види витрат операційної діяльності.

Який порядок реформації фінансових результатів?

За допомогою яких критеріїв можна оцінити фінансову стійкість підприємства?

Опишіть чотири типи фінансової стійкості відповідно до забезпеченості запасів варіантами фінансування.

Які ви знаєте відносні показники фінансової стійкості?

Що необхідно забезпечити за результатами аналізу фінансової стійкості?

Охарактеризуйте сутність фінансової рівноваги.

Назвіть складові системи показників, що використовуються господарюючим суб'єктом у міжнародній практиці для аналізу діяльності.

Як у міжнародній практиці визначається коефіцієнт поточної активності підприємства?

Перелічіть заходи для оптимізації фінансового стану, які передбачає міжнародна практика управлінської політики.