7.3. Облік дебіторської заборгованості

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [76]. Дебіторську заборгованість визнають активом тільки тоді, коли можна достовірно визначити її суму та існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати на витрати.

З цією метою проводиться інвентаризація дебіторської заборгованості на дату балансу, в результаті якої здійснюється списання на витрати звітного періоду сума безнадійного боргу.

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) — це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість окремих дебіторів за термінами її погашення.

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок.

1. Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості. Виникає в обліку орендодавця при наданні в фінансову оренду необоротного активу в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації об'єкта оренди) (ПБО 14).

Чиста реалізаційна вартість - різниця між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

Первісна вартість - вартість дебіторської заборгованості на момент виникнення. Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості. Облік виникнення такої заборгованості:

переплата та\або авансова оплата по бюджетних податках і платежах, зборах по обов'язковому соціальному страхуванню Дт641,642,651-653 - Кт311;

виданий попередній аванс в рахунок наступних платежів

Дт371 - Кт311;

невідзвітована сума підзвітною особою Дт372 - Кт301;

безпроцентна позика своїм працівникам Дт377 - Кт 301, 311;

віднесення нестачі на винну особу Дт375 - Кт716 тощо.

Для того, щоб визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною, досить, щоб була виконана одна з умов:

закінчився строк позовної давності (3 роки);

існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Безнадійна дебіторська заборгованість списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів. Якщо для списання безнадійної заборгованості покупців (замовників) не вистачило резерву сумнівних боргів, різниця списується на витрати періоду.

Після списання безнадійної дебіторської заборгованості підприємство зобов'язано враховувати її суму на позабалансовому рахунку не менше трьох років для спостереження за можливістю її стягнення.

Списання безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку показано в таблиці 4.9 додатка 4.

П(С)БО 10 передбачає наступні методи формування резерву сумнівних боргів для дебіторської заборгованості:

виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації;

на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Перший метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів.

При здійсненні підприємством досить великої кількості операцій краще використовувати останній метод формування резерву сумнівних боргів, який є базовим і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. За кожною групою заборгованості на підставі спостережень і досвіду, а також даних бухгалтерського обліку за минулі періоди (звітний рік) визначається коефіцієнт сумнівності. Суть розрахунку коефіцієнта сумнівності полягає у визначенні для кожної групи дебіторської заборгованості відсотка неоплачених рахунків, тобто відсотка непогашеної заборгованості. Резерв сумнівних боргів визначається, як сума добутків заборгованості за кожною групою на відповідні коефіцієнти сумнівності.