14.2. Організація міжнародної торгівлі технологіями

Відповідно до розробленого ЮНКТАД проекту Міжнародного кодек­су поведінки в галузі передавання технологій, співробітництво на міжна­родному ринку науково-технічних, технологічних послуг може відбувати­ся у ліцензійній торгівлі; на надання ноу-хау, технічного досвіду; надання технологічних знань, інжинірингових послуг; промислово-технічного співробітництва; науково-технічної і виробничої кооперації; інвестицій­ного співробітництва, оренди, лізингу; організації наукових конференцій симпозіумів, виставок, ярмарків та ін. [47].

Ліцензійна форма співробітництва на міжнародному ринку пос­луг. Здійснюється вона на підставі ліцензійної угоди (договору) — угоди про надання прав на виробниче і комерційне використання винаходів, технічних знань, товарних знаків та ін. Це означає передавання ліцензіа-ром (власником винаходу, патенту, технічної або психологічної новинки) ліцензіату (особі, яка отримує право на використання об'єктів інтелекту­альної власності) дозволу на використання ліцензованого об'єкта.

Появі ліцензійних угод сприяло патентне право як право виняткового користування — абсолютне право, що належить лише визначеній законом (договором) особі з виключенням можливості користування ним будь-якою іншою особою. У сучасній ліцензійній практиці розрізняють патентні, без­патентні (залежно від наявності патенту), а також прості, виняткові, повні (залежно від характеру та обсягу прав на використання об'єкта) ліцензії.

Патентна ліцензія означає передавання права використання патенту без відповідного ноу-хау («чистий патент»).

Безпатентні ліцензії (ліцензія на використання ноу-хау без патенту на винахід) охоплюють більшість ліцензійної торгівлі, оскільки набуття «чи­стого патенту», зазвичай, супроводжується додатковими науково-дослідними розробками, витратами на впровадження у виробництво, для чого ліцензіат повинен володіти розвинутою технологічною базою.

Проста ліцензія означає, що ліцензіар дозволяє ліцензіату на певних умовах використання винаходу або ноу-хау, залишаючи за собою право на самостійне їх використання і передавання їх іншим ліцензіатам.

Виняткова ліцензія надає монопольне право лише одному ліцензіату на використання об'єкта ліцензії відповідно до умов угоди, у зв'язку з чим ліцензіар втрачає права на його використання і не може надати їх іншим особам (фірмам). В окремих випадках за ліцензіаром може залиша­тися право на самостійне використання об'єкта ліцензії, а також на на­дання ліцензії іншим особам (фірмам) на умовах, що не суперечать умо­вам першої угоди.

Повна ліцензія передбачає виняткове право ліцензіата на використання патенту або ноу-хау протягом терміну дії угоди.

Найчастіше використовують такі види ліцензійних договорів:

договір простої ліцензії. Поширений він у тих галузях, де об'єкти ліцензій належать до сфери масового виробництва і широкого вжитку, а вироблена продукція не піддається точному обліку. Крім того, потреба в продукції настільки масштабна, що наявність кількох ліцензіатів на ринку однієї країни не заважатиме нормальній реалізації виробленої за ліцензією продукції (медикаментів, продуктів харчування та ін.);

договір виняткової ліцензії. Він передбачає монопольне право лі­цензіата на використання предмета договору на обумовленій території. Цей вид договору найчастіше використовується у міжнародній торгівлі послугами;

договір повної ліцензії. Його укладають, зазвичай, за відсутності у ліцензіара змоги для самостійного використання винаходу, а також про­дажу його на ринку.

Термін дії ліцензійної угоди залежить від патентної ситуації (терміну дії патентів та їх надійності); прагнення ліцензіара отримувати від ліцен-зіата дані щодо вдосконалення об'єкта угоди під час її дії; необхідного для освоєння ліцензії часу; термінів морального старіння об'єкта угоди; умов оплати; зацікавленості ліцензіата. Унаслідок цих та інших чинників ліцензійні угоди укладають, зазвичай, на такі терміни:

а)         безпатентні ліцензії, освоєння яких не потребує значних капіталь-
них витрат і великих термінів впровадження, — 3-5 років;

б)         патентні ліцензії, об'єктом яких є продукція з нетривалим терміном
морального старіння (електроніка, приладобудування, зв'язок та ін.), —
5-7 років;

в)         безпатентні ліцензії, використання яких пов'язане з тривалими те-
рмінами поставки, освоєння обладнання, значними капітальними витра-
тами, — 7-10 років.

Поширеними при передаванні технології є ліцензійні угоди на набуття ноу-хау, поєднані з контрактом на технічне сприяння, промислове і комер­ційне використання патенту, а також із контрактом на інженерно-консультативні послуги, використання товарного знака і технічну допомогу.

Реалізація ноу-хау переважно здійснюється одночасно з укладенням ліцензійних угод. Це може передбачатись у договорах на інвестиційне співробітництво, надання консалтингових та інших послуг. Продаж ноу-хау завжди сприяє збільшенню доходів продавців і прискоренню осво­єння предмета угоди покупцем.

Угоди на передавання ноу-хау мають такі специфічні особливості:

сторони повинні чітко визначити зміст, корисність ноу-хау і ті його особливості, на які поширюється дія угоди (при цьому інтереси екс­портерів та імпортерів є розбіжними: імпортери намагаються звузити зміст ноу-хау, експортери — розширити його)

детальне формулювання обов'язків експортера щодо передавання розробок, а також гарантійних обов'язків (технічний рівень, патентна чи­стота використаних рішень).

Якщо під час переговорів не вдається продати ноу-хау без розкриття секрету виробництва до моменту підписання контракту, доцільним є ук­ладення попередніх угод, відповідно до яких іноземний партнер бере на себе зобов'язання не розголошувати і не використовувати суть ноу-хау у разі неукладення угоди.

Торгівля ліцензіями може здійснюватись безпосередньо між власни­ками і споживачами патентів, ноу-хау, а також через посередників. По­середницькі функції при цьому виконують інжинірингові компанії, кот­рі закладають у свої дослідницькі розробки, створені проекти використання винаходів і ноу-хау. У міжнародній торгівлі ліцензіями збільшується кількість спеціалізованих фірм, які купують ліцензії, за свій рахунок удосконалюють розробки, на які вони поширюються, ще до створення промислових установок і перепродують разом із ноу-хау та обладнанням.

Оплата ліцензійних угод найчастіше здійснюється у таких формах:

роялті — періодична ліцензійна плата за використання виробів, па­тентів, ноу-хау, випуск книг, прокат кінофільмів та ін. Здійснюють її у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми реалізації продукції, виробленої за ліцензованою технологією) наприкінці кожного року дії угоди, починаючи з моменту випуску продукції. Форма розраху­нку від суми реалізації використовується тоді, коли важко визначити реа­льний прибуток ліцензіата або коливання цін на світовому ринку може зменшити прибуток ліцензіата й ускладнити виплату роялті у встановле­ному розмірі. При довгострокових угодах використовуються диференці­йовані ставки, які змінюються за роками;

паушальна плата — виплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди за один раз або у два-три прийоми. Використовують її, зазви­чай, під час реалізації прав на патенти або розробки технології на рівні ідеї;

комбінована плата — форма розрахунків, яка складається з пауша-льної плати (10-13% загальної ціни ліцензії) і подальших періодичних відрахувань (роялті);

перехресне ліцензування — взаємний обмін ліцензіара і ліцензіата ліцензіями на пільгових умовах, що включає інформування про всі вдос­коналення, доробки, нововведення в межах предмета і термінів дії угоди. Зародившись у середині 70-х років XX ст., перехресне ліцензування набу­ло активного розвитку внаслідок розширення масштабів науково-технічного співробітництва, науково-виробничої кооперації, взаємодії транснаціональних компаній та їх філіалів. Перехресне ліцензування має здебільшого внутрішньофірмовий (монополістичний) характер, що пов'язано з торгово-економічною стратегією транснаціональних компа­ній, які є головними суб'єктами міжнародного обміну науково-технічними новаціями.

Надання ноу-хау і технічного досвіду. Термін «ноу-хау» застосовують щодо «секретів виробництва», цілком або частково конфіденційних знань, технічних, економічних, адміністративних, фінансових відомостей, викори­стання яких передбачає певні переваги особи, фірми, які їх отримали.

Ноу-хау — не забезпечені правовим захистом технічні знання, вміння та досвід, які мають комерційну цінність і можуть застосовуватися у ви­робничій та професійній практиці.

Угоди на передавання ноу-хау відрізняються від ліцензійних тим, що власник технології або винаходу відмовляється з певних міркувань від їх патентування, але не від самої технології. Відсутність правового захисту технологій і винаходів обумовлює специфіку угод, предметом яких є ноу-хау: вони містять положення щодо збереження конфіденційності переда­ної інформації і відшкодування збитків унаслідок її порушення.

Надання інжинірингових послуг. Суттєва питома вага на ринку науково-технічних послуг належить інжинірингу, який забезпечує отри­мання найкращих (оптимальних) результатів від капіталовкладень, ін­ших витрат, пов'язаних із реалізацією інвестиційних проектів, за раху­нок раціонального добору й ефективного використання матеріальних, трудових, технологічних та фінансових ресурсів, ефективної організації та управління. Сукупність інжинірингових послуг утворюють такі їх групи (рис. 14.1):

1) послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу: передпрое-ктні послуги (проведення соціально-економічних досліджень; вивчення ринку; здійснення польових досліджень, топографічних зйомок і складан­ня планів місцевості; розвідка копалин; розроблення планів капіталовкла­день, забудови регіонів, розвитку транспортної мережі; підготовка техні-ко-економічного обґрунтування проекту та ін.):


Подпись: 4т


            ж—

Послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу

"           і           _—

І           ІНЖИНІРИНГОВІ ПОСЛУГИ      |


Послуги із забезпечення нормального перебігу виробництва і реалізації продукції


Послуги щодо оптимізації процесів експлуа­тації та управління підприємством

Послуги з реалізації продукції підприємства


Рис. 14.1. Структура інжинірингових послу

проектні послуги (базисний інжиніринг: підготовка попередніх ін­жинірингових досліджень і проектів, генерального плану та супутніх схем і рекомендацій, попереднє оцінювання вартості проекту, витрат на його експлуатацію і створення; детальний інжиніринг: пропозиції щодо кінце­вого проекту, дослідження проекту, розроблення зведеного архітектурно­го проекту, підготовка креслень, технічних специфікацій, нагляд за про­веденням цих робіт);

післяпроектні послуги (укладення контракту на будівництво об'єкта: підготовка контрактної документації, організація торгів, оціню­вання пропозицій, складання рекомендацій до них, подання контракту; нагляд за здійсненням робіт, управління будівництвом; проведення ви­пробувань після здачі об'єкта в експлуатацію, складання і видача серти­фіката про завершення робіт, технічного висновку стосовно будівництва; підготовка інженерного і технічного персоналу; підготовка умов для збу­ту продукції);

спеціальні послуги (обумовлені конкретними проблемами об'єкта: економічні дослідження, утилізація відходів, юридичні процедури тощо);

2) послуги із забезпечення нормального перебігу процесу виробництва і реалізації продукції. Ця група послуг стосується управління та організа­ції виробничого процесу (рекомендації щодо його поліпшення, хрономет­раж тощо); огляду і випробування обладнання; експлуатації об'єкта (набір і підготовка кадрів, визначення структури робіт і заробітної плати, спо­стереження за експлуатацією тощо); фінансових питань (консультації і допомога в організації фінансування, оцінювання доходів і витрат, реко­мендації щодо їх оптимізації, консультації з питань акціонерного капіталу і фінансової політики); реалізації продукції (дослідження кон'юнктури ринків, допомога в організації реклами, консультації щодо методів збуту тощо); впровадження систем інформаційного забезпечення електронно-обчислювальної техніки.

Основою організації міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами є договірна (контрактна) форма відносин партнерів. Міжнародний конт­ракт на здійснення інженерно-консультаційних послуг є юридичною фор­мою замовлення на експорт відповідних послуг із країни їх виробника в країну замовника. Вид контракту залежить від обраного замовником спо­собу здійснення проекту й особливостей послуг іноземної інжинірингової фірми.

Якщо замовник самостійно здійснює більшість робіт (проектування, керівництво проектом, будівництво об'єкта), іноземна інжинірингова ком­панія може діяти лише як консультант при підготовці та реалізації проек­ту і як представник замовника при здійсненні нагляду, проведенні пе­реговорів із проектантами, будівельними підрядниками та іншими сторонами. За такої ситуації імпорт інжинірингових послуг зводиться до консультування і навчання фахівців щодо окремих проблем, етапів здійс­нення проекту. Важливою особливістю інжинірингових послуг є те, що контракт на їх надання не передбачає відповідальності консультанта за здійснення проекту.

За умови виконання більшості або всіх робіт, у т. ч. інжинірингових, іноземною інженерно-консультативною фірмою (проектування, управлін­ня будівництвом і впровадженням проекту), вона несе відповідальність як агент замовника, що фіксується у договорі.

Міжнародний контракт щодо надання інжинірингових послуг містить низку обов'язкових пунктів, які регулюють основні умови участі інжене­рно-консультаційної фірми у будівництві об'єктів за кордоном: обов'язки інжинірингової фірми і замовника з додатком переліку робіт, які необхід­но виконати; терміни і графіки їх виконання; чисельність і склад персона­лу інжинірингової фірми для участі у роботах за контрактом; відповідаль­ність сторін за порушення ними договірних обов'язків; умови і ставки оплати послуг інженерно-консультаційної фірми; умови передавання час­тини договірних послуг іншій фірмі на принципах субпідряду; умови оплати технічної допомоги в навчанні персоналу.

У міжнародних угодах щодо надання інженерно-консультативних пос­луг застосовують такі основні методи встановлення розмірів плати:

1) метод погодинної оплати на основі ставок заробітної плати інжене-рів-консультантів. Використовується він для оплати консультування, на­вчання фахівців та інших робіт, обсяг яких нерідко неможливо визначити (наприклад, передпроектних послуг і послуг спеціального характеру). Встановлення розцінок за цим методом здійснюється на основі ринкових погодинних або денних ставок заробітної плати персоналу інжинірингової фірми (у т.ч. доплати, витрати на соціальне забезпечення, податки, що належать до заробітної плати), диференційованих відповідно до характеру роботи, рівня кваліфікації, службового становища працівника. Сукупний розмір відшкодування витрат на працю персоналу при наданні послуг за цим контрактом, розрахований на підставі відпрацьованого часу кожного працівника, множиться на встановлений у контракті коефіцієнт для за­безпечення покриття фірмою накладних витрат, відсотка на вкладений капітал, отримання прибутку і відшкодування деяких інших витрат. До отриманого значення додається фактична сума прямих матеріальних та інших витрат (за винятком трудових). У результаті визначається загальна сума оплати за надані інжиніринговою фірмою послуги.

метод оплати фактичних витрат плюс фіксованої винагороди або частки від витрат. Ним користуються при здійсненні інжинірингових ро­біт із раніше не визначеними обсягом і структурою. За таких обставин замовник відшкодовує інжиніринговій фірмі всі фактичні витрати (прямі і накладні) і відповідно до умов контракту виплачує фіксовану суму або відсоткову надбавку, встановлену з урахуванням загального обсягу робо­ти;

метод встановлення розмірів оплати інжинірингових послуг у відсо­тках від вартості будівництва.

Обмін технологіями є перспективним сегментом ринку послуг. Для України, котра володіє потужним науково-технічним потенціалом, торгі­вля технологіями повинна стати одним із пріоритетних напрямків у між­народній торгівлі послугами.

Контрольні запитання

Охарактеризуйте поняття «міжнародна торгівля послугами».

Які чинники впливають на розвиток міжнародної торгівлі послугами?

Розкрийте основні особливості міжнародної торгівлі послугами.

Поясніть роль СОТ у розвитку міжнародної торгівлі послугами.

З'ясуйте сутність поняття «інжиніринг». Наведіть приклади таких послуг.

Назвіть основні форми реалізації технологій на міжнародному ринку послуг.

Література: [12, 22, 41, 47].