9.5. Порядок розрахунків за надані побутові послуги

У ціноутворенні побутових послуг застосовують вільні ціни (встанов­лює виробник самостійно, без втручання держави), які залежать від тру­дових і матеріальних витрат, якості послуг, кон'юнктури попиту та інших факторів. Зазвичай, їх встановлюють на основі собівартості послуг і пла­нового прибутку.

Визначення собівартості (Сп). Собівартість послуги є економічною основою ціни. Стрижнем її розрахунку є вартість нормо-години на вико­нання послуги і трудомісткість робіт. До собівартості виконання послуг зараховують вартість матеріалів (комплектувальних виробів), передбаче­них нормами їх витрат. Розраховують собівартість за такими формулами [37]:

а)         якщо вартість матеріалів входить до собівартості виконання пос-
луги:

Сп = Внг у-Тп + М,   (9.4)

де Внг — вартість нормо-години на виконання послуги; Тп — норма часу на виконання послуги;

М — вартість матеріалів, препаратів, комплектувальних виробів, фур­нітури, які постійно використовуються під час виконання послуги;

б)         якщо вартість матеріалів, комплектувальних виробів, запасних
частин не входить до собівартості виконання послуг:

Сп = ВнгхТп. (9.5)

Вартість матеріалів, комплектувальних виробів, запасних частин тощо, номенклатура і кількість яких залежать від обсягу замовлення, у собівар­тість виконання послуг не включаються, їх замовник сплачує окремо від­повідно до фактичних витрат.

Визначення планового прибутку. Плановий прибуток розраховують на основі запланованої рентабельності послуги, яка не має обмежень. Собівар­тість послуг (робіт) складається з виробничої собівартості, яка охоплює прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витра­ти на виробничі потреби. Адміністративні і загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством побутового обслуговування, не входять до собівартості послуг (робіт) і фінансуються за рахунок прибутку. У сфері побутового обслуговування населення це поло­ження стандарту стосується здебільшого великих підприємств, які мають розгалужену мережу структурних підрозділів і відокремлений апарат управ­ління. Підприємства, які не мають відокремленого апарату управління, від­носять свої витрати на собівартість виконаних послуг.

Визначення ціни на побутову послугу (Цп). Якщо підприємство пра­цює за загальною системою оподаткування, ціни на побутові послуги роз­раховують за формулою:

Цп = (Сп + П) + ПДВ,          (9.6)

де П — плановий прибуток;

ПДВ — податок на додану вартість.

Підприємство, яке сплачує єдиний податок, ціни на побутові послуги може розраховувати за такими варіантами:

1)         юридичні особи, які сплачують єдиний податок у розмірі 6% су-
ми виручки від реалізації послуг (робіт) і є платниками ПДВ:

Цп = (Сп + П)Кєпв + ПДВ, (9.7)

де Кєпв — коефіцієнт, який враховує суму єдиного податку за ставкою 6% (Кєпв —1,064);

2)         юридичні особи, які сплачують єдиний податок у розмірі 10%
суми виручки від реалізації послуг (робіт) і не є платниками ПДВ, ціни на
послуги розраховують за формулою:

Цп = (Сп + П) Кєпіо,            (9.8)

де Кєп10 — коефіцієнт, який враховує суму єдиного податку за ставкою 10% (Кєпіо = 1,112);

3)         фізичні особи, які сплачують єдиний податок у розмірі 20-200 грн
на місяць, ціни на послуги розраховують за формулою:

Цп = (Сп + П) + ^,     (9.9)

Фм

де Єп — ставка єдиного податку для фізичних осіб (20-200 грн на мі­сяць);

Фм — місячний фонд робочого часу.

На основі розрахункової ціни за формулами (9.6—9.9) визначають уточнений плановий прибуток (/7;), який використовують під час завер­шального розрахунку. Після визначення рентабельності плановий прибу­ток розраховують за формулою:

Я1 = ^,            (9.10)

1     100

де Р — рентабельність послуги.

Визначення нормо-годин на виконання побутових послуг. Для роз­рахунку вартості нормо-години на виконання послуг необхідні такі вихід­ні дані, як плановий фонд заробітної плати робітників (майстрів), що на­дають побутові послуги; фонд робочого часу (річний, місячний); середні накладні витрати суб'єкта підприємницької діяльності (у частині надання побутових послуг). Вартість нормо-години на виконання послуг (Внг) роз­раховують за формулою:

а)         в умовах загальної системи оподаткування:

В = Зм + Нз + Нв ,     (9.11)

нг      Чр х Фм

де Зм — місячний плановий фонд заробітної плати робітників; Н3 — нарахування на заробітну плату;

Нв — середні накладні витрати суб'єкта підприємницької діяльності на місяць (у частині надання побутових послуг); Чр — чисельність робітників (майстрів); Фм — місячний фонд робочого часу;

б)         в умовах сплати єдиного податку:

В  = Зм + Нсв + Нв , (9.12)

нг

ЧрхФм

де Нсв — страхові внески до соціальних фондів.

За наявності у господарюючого суб'єкта виробничих підрозділів (ате­льє, майстерень), які надають різні види побутових послуг, або однакових підрозділів, розташованих у різних місцях (населених пунктах), рекомен­дується вартість нормо-години розраховувати окремо у певній послідов­ності для кожного підрозділу. При цьому середні накладні витрати під­розділу на місяць складають із власних накладних витрат і частки загальних витрат Отже, порядок розрахунку цін за виконання побутових послуг залежить від виду послуг, чинної системи оподаткування та інших факторів.

Залежно від особливостей використання основних матеріалів, компле­ктувальних виробів, запасних частин їх вартість у ціні послуги може бути вирахувана за такими варіантами:

Вартість матеріалів вноситься до ціни за виконання послуги. Цей варіант використовують під час надання послуг, на які технологічними процесами визначені види необхідних матеріалів та їх витрати (напри­клад, хімічне чищення і фарбування виробів; прання білизни; фотопослу-ги; перукарські послуги тощо). При цьому ціна виконання послуги є оста­точною для розрахунку із замовником.

Вартість основних матеріалів, комплектувальних виробів, запас­них частин не вноситься до ціни виконання послуги. Застосовують цей варіант для послуг, при виконанні яких номенклатуру і кількість необ­хідних матеріалів, запасних частин може бути визначено тільки на кож­не замовлення (наприклад, індивідуальне пошиття одягу; ремонт побу­тових машин і приладів; ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів; ремонт ювелірних виробів; ремонт і будівництво житла та ін.). При цьому загальна ціна послуги для розрахунку із замов­ником складається з ціни виконання послуги (роботи) і вартості матері­алів, комплектувальних виробів і запасних частин, використаних під час надання послуги, на основі їх фактичних витрат за відпускними цінами господарюючого суб'єкта.