8.2. Планування потреби в запасних частинах

Важливо на основі прогнозів своєчасно передбачати де, коли і у якій кількості будуть потрібні запасні частини, і, виходячи з цього, забезпечу­вати їх регулярне постачання. При цьому необхідно враховувати нерівно­мірність попиту протягом року навіть на одну й ту саму деталь, не гово­рячи вже про різні компоненти.

Коливання попиту на запасні частини утворюються під впливом еко­номічних, технічних, сезонних, кліматичних чинників, прояв і силу впли­ву яких необхідно передбачати. План системи виявлення потреб у запас­них частинах може бути поданий у вигляді рис. 8.1 [21].

План випуску запасних частин розробляють з урахуванням норм ви­трат, виявлених за даними попередніх років, а також корективів, які вра­ховують кількість, структуру і вік парку устаткування, що перебуває в експлуатації, і який планується до випуску на найближчий рік. Якщо пот­реба в якійсь деталі сильно зростає в порівнянні з запланованою кількіс­тю, то це свідчить або про помилку в розрахунку, або про якусь конструк­тивну недоробку: дані про це негайно передають виробникам для вжиття заходів.   При  плануванні  враховуються,   крім того,  такі  відомості:


Наявний парк обладнання

            1

Прогнозний збут

І          


в

'В.

ре і) Я


 

Чисті потреби в конкретному місці


в

'&

в о

ЇХ

в

и (І

В

р.

в

и


Валові потреби в національному масштабі

В ре­монті

Чисті потреби в національному масштабі

Валові потреби в центрі

В ремонті

У виробництві


Запаси аціональному масштабі

Запаси в центрі
            1         

Чисті потреби виробництва


 

Рис. 8.1. План системи виявлення потреби у запчастинах


-           термін служби устаткування окремо по кожному року введення в експлуатацію;

середній термін служби устаткування цього типу в країні;

якість застосовуваних палива і мастил;

кваліфікація персоналу, що обслуговує та експлуатує техніку;

технічні можливості ремонтних підприємств і якість ремонту;

-           перелік деталей і агрегатів, які найчастіше виходять з ладу; —умови роботи.

Основний метод планування — короткостроковий (тримісячний). Крім того, тільки кількість, зазначена для першого місяця, є твердим замовлен­ням, а для наступних — приблизним, що уточнюється за два-три тижні до настання певного місяця. Зазвичай обсяг замовлення змінюють на 1-5% у бік збільшення розрахованої кількості, щоб уникнути ризику відсутності потрібної деталі на складі.

Перспективне планування (прогнозування) ведуть на два-три роки впе­ред. Потреба в запчастинах може визначатися по-різному — у відсотках на одну машину, у вартісному вираженні або в натуральних одиницях (за групами деталей).

Проте слід зазначити, що кожна фірма в межах своєї маркетингової політики самостійно веде статистику витрат запчастин і встановлює нор­ми їхніх витрат (зазвичай норми не для покупців, які експлуатують техні­ку, а для розрахунків відділу запчастин).

Витрати, пов'язані з роботою складів запчастин, становлять близько 18% сукупної вартості запчастин, що на них зберігаються. У цю суму вхо­дять утримання складу — 3%, страхування і податки — 1%, вантажно-розвантажувальні роботи й облік — 4%, втрати від пошкодження, та при­родного збитку, уцінки і повного старіння — 5%, процент на вкладений у запаси капітал — 5%.