7.3. Система планово-попереджувального ремонту промислового підприємства та її нормативна база

У теорії і практиці відомі дві системи планування і проведення ремон­тних робіт: 1) ремонт за потребою (аварійний ремонт); 2) планово-попереджувальний ремонт. Система ремонту за потребою передбачає усу­нення несправностей та поломок устаткування, які вже виникли. Успішне вирішення завдань, що стоять перед ремонтним господарством промисло­вого підприємства, як вже визначалося, має забезпечувати система плано­во-попереджувального ремонту устаткування (ППР).

Основними принципами цієї системи є плановість і попереджуваність. їх реалізація забезпечується проведенням через певну кількість годин роботи агрегату профілактичних оглядів і різних видів планових ремонтів, чергу­вання і періодичність яких визначаються призначенням агрегату, його конс­труктивними особливостями, розмірами й умовами експлуатації.

Система ППР передбачає проведення таких видів робіт з технічного нагляду та ремонту устаткування [16].

нагляд за устаткуванням полягає у дотриманні правил технічної екс­плуатації, підтриманні порядку на робочому місці, промиванні, чищенні і змащенні робочих поверхонь. Здійснюється він безпосередньо виробничи­ми робітниками, що обслуговують устаткування, у неробочий час;

міжремонтне обслуговування полягає у нагляді за станом устатку­вання, виконанні працівниками правил експлуатації, у своєчасному регу­люванні механізмів і усуненні дрібних несправностей. Виконується воно основними робітниками і черговим ремонтним персоналом (черговими слюсарями, електриками, мастильниками та ін.) без простою устаткуван­ня — у неробочі години;

заміна і поповнення мастила здійснюється для всього устаткування за спеціальним графіком, узгодженим з графіком проведення планових ремонтів;

перевірка на точність полягає у виявленні відповідності дійсних можливостей агрегату необхідній точності його роботи. Проводиться ця операція контролерами ВТК із залученням слюсарів-ремонтників. Переві­рці на точність піддається все устаткування після проведення чергового планового ремонту. Окремо за спеціальним графіком періодично переві­ряється все прецизійне устаткування;

огляд проводиться з метою перевірки стану устаткування, виявлен­ня міри зношеності деталей і вузлів, усунення дрібних несправностей, а також уточнення обсягу робіт, що підлягають виконанню при черговому плановому ремонті. Крім того, для вантажопідіймального устаткування проводяться профілактичні огляди й випробування за графіком;

малий ремонт є найменшими за обсягом видом планового ремонту, що виконується для забезпечення чи відновлення працездатності агрегату. Полягає він у заміні невеликої кількості зношених деталей і регулюванні механізмів. Здійснюється малий ремонт ремонтниками як у робочий, так і в неробочий час;

середній ремонт полягає в частковому розбиранні агрегату, капіта­льному ремонті (чи заміні) окремих складальних одиниць, складанні, ре­гулюванні й випробуванні під навантаженням. Здійснюється середній ре­монт ремонтним персоналом винятково в робочий час;

капітальний ремонт передбачає повне розбирання агрегату зі знят­тям його з фундаменту, заміну всіх зношених деталей і складальних оди­ниць, ремонт незмінюваних деталей, складання, регулювання й випробу­вання під навантаженням. При середньому і капітальному ремонтах відновлюють передбачені державним стандартом чи ТУ геометричну точ­ність, потужність і продуктивність агрегату на термін до чергового пла­нового середнього чи капітального ремонту.

При капітальному, а іноді й середньому ремонті, зазвичай, здійснюєть­ся модернізація устаткування. Вона полягає в приведенні конструкції ма­шини у відповідність до сучасних вимог за допомогою внесення в неї час­ткових змін і удосконалень. При модернізації здійснюється заміна деяких деталей і складальних одиниць більш досконалими чи оснащення агрегату новими механізмами (приладами, пристроями і т. ін.).

Модернізація може проводитися з метою:

підвищення рівня механізації й автоматизації виконуваних робіт;

розширення технологічних можливостей агрегату, підвищення по­тужності, точності, швидкості і режимів обробки;

поліпшення умов праці і дотримання вимог техніки безпеки;

поглиблення спеціалізації агрегату;

зниження витрат на експлуатацію;

підвищення терміну служби агрегату.

Модернізація устаткування є одним із найважливіших елементів тех­нічного прогресу. Вона дозволяє ефективно використовувати малопроду­ктивне, фізично або морально застаріле устаткування. Витрати на модер­нізацію устаткування, зазвичай, окупаються за порівняно короткий термін (два — три роки).

Функціонування системи ППР ґрунтується на нормативах, що дозво­ляють планувати обсяги ремонтних робіт, їх черговість, терміни прове­дення, трудомісткість та ін. До основних нормативів системи належать:

категорія ремонтної складності ремонту;

тривалість ремонтного циклу;

структура ремонтного циклу;

тривалість міжремонтного і міжоглядового періодів;

трудомісткість ремонтних робіт (норми часу);

норми простою устаткування в ремонті.

Організація і планування ремонту і технічного обслуговування устат­кування здійснюються на основі таких нормативів: тривалості ремонтного циклу, його структури, тривалості міжремонтного періоду, міжоглядового періоду, категорії складності ремонту, норм витрат робочого часу, норм витрат матеріалів, норм простоїв устаткування в ремонті.

1. Ремонтний цикл — це проміжок часу від введення устаткування в експлуатацію до капітального ремонту або між двома капітальними ремо­нтами. Ремонтний цикл (Трц) визначається за формулою

Тр.ц.     Форвнвмвувт ,

де Фор — нормативний час роботи верстата протягом ремонтного циклу, год.;

вн, вм, ву, вт — коефіцієнти, що враховують: вн — тип виробництва

(для масового і багатосерійного — 1,0; для серійного — 1,3; для дрібносе-рійного й одиничного — 1,5); вм — рід оброблюваного матеріалу для мета­лорізальних верстатів нормальної точності (при обробці сталі — 1,0; алюмі­нієвих сплавів — 0,75; чавуна і бронзи — 0,8); ву — умови експлуатації

устаткування (для металорізальних верстатів у нормальних умовах механіч­ного цеху при роботі металевим інструментом ву = 1,1; для верстатів, що

працюють абразивним інструментом без охолодження,— 0,7); вт — тип устаткування (для легких і середніх металорізальних верстатів вт = 1,0; для великих і важких — 1,35; для особливо важких і унікальних — 1,7).

2. Структура ремонтного циклу — перелік і послідовність робіт із ре­монту і технічного обслуговування устаткування — встановлюється за­лежно від міри використання устаткування. Кількість і послідовність ре­монтних робіт у ремонтному циклі для деяких видів устаткування наведені в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Кількість і послідовність ремонтних робіт у ремонтному циклі

 

 

 

Устаткування

Кількість ремонтів і оглядів

Структура ремонтного циклу

середніх

малих

оглядів

Легкі і середні верстати вагою до 10 т з терміном служби понад 10 років

2

6

9

К—О—М—О—М—О—С—О—М—О—М— О—С—О—М—О—М—О—К

[до 10 років]

1

4

6

К—О—М—О—М—О—С—О—М—О— М—О—К

Великі і важкі верстати вагою 10-100т

2

6

27

К—О—О—О—М—О—О—О—М—О— О—О—С—О—О—О—М—О—О—О— М—О—О—О—С—О—О—О—М—О— О—О—М—О—О—О—К

Особливо важкі металорізальні верстати вагою більше 100 т і унікальні

2

9

36

К—О—О—О—М—О—О—О—М—О—

О—О—М—О—О—О—С—О—О—О—

М—О—О—О—М—О—О—О—М—О—О—

О—С—О—О—О—М—О—О—О—М—О—

О—О—М—О—О—О—К

Т   12

р-ц

Т =

м        пп

Ес+Е м+1

11

де Тм — міжремонтний період, місяців; Міжоглядовий період:

3. Міжремонтний період — це час між двома черговими ремонтами:

(7.1)


Т  12

р-ц

пп


п


(7.2)


Ес+е м+ео+1

11    1

де ЕС , еМ , ЕО — кількість середніх, малих ремонтів і оглядів про­тягом міжремонтного циклу.

Одиницею виміру обсягу ремонтних робіт із трудомісткості є катего­рія складності ремонту устаткування, на підставі якої обчислюють загаль­ну кількість умовних ремонтних одиниць з устаткування (Ре), що є базою

для планування трудомісткості, фонду заробітної плати, витрати матеріа­лів і т.д. Загальну кількість умовних ремонтних одиниць з устаткування знаходять за формулою:

Ре = О ■ Крл, (7.3)

де О — кількість встановленого устаткування, шт.;

К р е — категорія складності ремонту устаткування, одиниць.

Норми витрат праці за видами робіт установлюються на умовну ремо­нтну одиницю залежно від виду робіт (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Норми витрат праці за видами робіт         

 

 

 

Норма часу на умовну ремонтну одиницю, год. |

Вид робіт

Слюсар-

Верстатні

Інші (оправочні, фарбування та ін.)

Загалом

 

ні роботи

роботи

Промивання як самостійна операція

0,35

-

-

0,35

Перевірка на точність як самостійна

0,4

-

-

0,4

операція

 

 

 

 

Огляд перед капітальним ремонтом

1,0

0,1

-

1,1

Огляд

0,75

0,1

-

0,85

Малий ремонт

4,0

2,0

0,1

6,1

Середній ремонт

16,0

7,0

0,5

23,5

Капітальний ремонт

23,0

10,0

2,0

35,0

Обсяг ремонтних робіт і ремонтного обслуговування протягом міжре­монтного циклу розраховується, виходячи з кількості і складності встанов­леного устаткування, тривалості і структури ремонтного циклу, затвердже­них норм витрат праці на одиницю ремонтної складності за формулою:

аР=(е   +е^+е мtм+)ре,      (7.4)

де <2р — обсяг ремонтних робіт і ремонтного обслуговування протягом циклу, нормо-г;

К, С, М, 0О — кількість відповідно капітальних, середніх, малих ре­монтів і оглядів;

*к , {С, {м , {О — трудомісткість умовної ремонтної одиниці відповід­но капітального, середнього, малого ремонту й огляду, нормо-г;

Ре — кількість умовних ремонтних одиниць по всім групам устатку­вання.

Річний обсяг ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування розра­ховується за формулою: в _ еКік + е кіс + емім + е<Уо Р     (75)

Уц

де Ти — тривалість ремонтного циклу, років.

Річний обсяг слюсарних робіт розраховується за формулою:

вс _ еКіСк + е^ + е^4 + еОріо Р
в" -      ТЦ       ,        (7.6)

де іКк, імс, ісс, і0с — трудомісткість за слюсарними роботами на умов­ну ремонтну одиницю відповідно капітального, середнього, малого ремо­нту й оглядів.

Річний обсяг верстатних робіт можна визначити за формулою:

вР, =    -           Рв,    (7.7)

де ікст, ісст, імТ, і0ст — трудомісткість верстатних робіт на одну умовну ремонтну одиницю відповідно за капітальними, середніми, малими ремо­нтами і оглядами.

Річний обсяг інших робіт визначається за формулою:

в\         2—^ с с   ^   м м Рв,  (7.8)

р.г       Ти

де ік2, ік2, іМ — трудомісткість інших робіт на умовну ремонтну одиницю за капітальним, середнім і малим ремонтами, відповідно.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування за видами визна­чається за формулами:

с          ФрКс

вж.г _—с^Ре (слюсарні роботи);     (7.9)

Но6 ФрКс

вж.г _ г ст Ре (верстатні роботи).    (7.10)

Літерами «К», «С» і «М» позначені види ремонтів (капітальний, серед­ній і малий), цифрами — їх місце в структурі ремонтного циклу (М2 — малий другий, С1 — середній перший і т.д.). Цифри у знаменнику пока­зують витрати нормо-годин по слюсарним роботам на певний ремонт вер­стата.

ФрКс

вмо г _ ——Ре (інші роботи),          (7.11)

н"б

де вМо.гс,вМо.гст, вМо.г" — річний обсяг слюсарних, верстатних та інших робіт відповідно, нормо-г;

Фр — річний фонд часу роботи робітника на рік, год.;

Кс — коефіцієнт змінності роботи устаткування;

Нобс, Ноб.СТ, Нобп — норма обслуговування на робітника в зміну за слюсарними, верстатними та іншими роботами відповідно, одиниць.

Норма обслуговування на робітника в зміну, відповідно до Єдиної си­стеми ППР, встановлена: на слюсарні роботи — 1650, верстатні — 500, мастильні — 1000 і шорні — 300 ремонтних одиниць.

Загальний річний обсяг ремонтних робіт і міжремонтного обслугову­вання устаткування дорівнює:

x QCpjar = QCpr + Ql.r (слюсарні роботи); (7.12)

xQZ" = QZ + QZr (верстатні роботи);         (7.13)

xQnP^r = Qlr + Ql, (інші роботи).    (7.14)

Загальний річний обсяг робіт з ремонту і догляду за устаткуванням (трудомісткість) визначається за формулою:

x Qp.y = x Qp,,or + X QZ°.r+X QI.Mo.r.      (7.15)

При підрахунку обсягу ремонтних робіт і міжремонтного обслугову­вання виходять з того, що всі роботи, передбачені структурою циклу, роз­поділяються за роками рівномірно. Однак на кожний планований рік ви­конуються уточнення. Для цього службою головного механіка складається план-графік ремонту устаткування (табл. 7.3).

Підсумки розрахунків за горизонталями показують завантаження слю­сарів у розрізі місяців, що дозволяє перерозподіляти окремі види робіт у межах року. Розрахунки нормативної трудомісткості використовуються для нарахування заробітної плати.

Тривалість простою устаткування в ремонті визначається за формулою:
Тпр = Тс: (Че.бКс Тс Кп),     (7.16)

де Тпр — тривалість простою устаткування в ремонті, діб;

Тс — тривалість зміни, год.;

Че.б — кількість слюсарів у бригаді;

Кп — коефіцієнт виконання норм виробітку.

Єдиною системою ППР установлені такі норми тривалості простою обладнання у ремонті (табл. 7.4).

Тарифний фонд заробітної плати (Зт) ремонтників визначається за норма­тивною трудомісткістю ремонтних робіт і середньою тарифною ставкою:

Зт     QpTcт,    (7.17)

де Qp — річна трудомісткість ремонтних робіт, нормо-г; Тст — середня тарифна ставка, коп.


 


У тому числі на капіталь­ний ре­монт


р460т23ю|6800'


На графіку буквами «К», «С», «М» позначені види ремонтів (капітальний, середній та малий), цифрами — їх місце у структурі ремонтного циклу (М2 — малий другий, Сі — се­редній перший і т.д.) Цифри у знаменнику показують витрати нормо-годин за слюсарними роботами на певний ремонт верстату.