2.4. Державне регулювання ринку послуг

Організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів бізнесу на ринку послуг є системою державних заходів, спрямованих на розвиток, вдоскона­лення та упорядкування підприємницької діяльності, а також створення правових механізмів їх реалізації в реальній економічній ситуації. При цьо­му важливо, щоб державна політика сприяння і регулювання взаємодії суб'єктів бізнесу на ринку послуг формувалася за такими принципами:

принцип довгостроковості у державній політиці сприяння та регу­лювання розвитку бізнесу на ринку послуг. Найповніше він реалізується в розробленні державних програм, які визначають стратегічні напрямки розвитку ринку послуг і методи державного регулювання;

принцип стабільності у державній політиці сприяння та регулю­вання розвитку бізнесу на ринку послуг. Грунтується він на стабільній державній політиці стосовно організаційно-правового регулювання ринку послуг. Важливим завданням держави є захист інтересів споживачів;

принцип юридичної захищеності інтересів підприємців. Контроль за підприємницькою діяльністю щодо задоволення суспільних вимог (еко­логічних, економічних, соціальних);

принцип економічної зацікавленості суб'єктів бізнесу в підвищенні ефективності господарювання. Економічні інтереси є об'єктивними моти­вами підвищення ефективності діяльності суб'єктів бізнесу на ринку пос­луг, наслідком чого, зазвичай, буває повніше і якісніше задоволення пот­реб споживачів.

Основні функції державного регулювання ринку послуг класифікують за характером дії, за характером впливу і за змістом.

Комплексні функції державного регулювання полягають у засто­суванні всіх засобів впливу на розвиток бізнесу на ринку послуг (оподат­кування, сертифікація послуг).

Обмежуючі функції державного регулювання ґрунтуються на запро­вадженні заходів, які частково обмежують функціонування суб'єктів на ринку послуг (ліцензування і патентування окремих видів діяльності).

Підтримуючі функції державного регулювання спрямовані на ство­рення сприятливих умов для розвитку суб'єктів бізнесу на ринку послуг (бюджетне фінансування, пільгове оподаткування, кредитування, укла­дення державних контрактів).

Регулюючі функції державного регулювання полягають у розробці та впровадженні стратегічних програм розвитку сфери послуг, окремих її сегментів, а також наданні функціональних повноважень відповідним державним структурним підрозділам щодо втілення їх у практичну дія­льність.

Правові функції державного регулювання спрямовані на формування законодавчої бази, покликаної сприяти і регулювати розвиток бізнесу на ринку послуг, формувати механізми їх реалізації в реальній економічній ситуації. Основними формами вияву правових функцій держави є закони України, які стосуються підприємницької діяльності, постанови Верхов­ної Ради України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти мініс­терств і відомств. Саме закони є правовим фундаментом цивілізованого розвитку економіки, в т. ч. і бізнесу на ринку послуг.

Економічні функції державного регулювання полягають у створенні та запровадженні сукупності економічних форм і методів регулювання ринкових процесів у сфері послуг. Серед них виокремлюють прямі і не­прямі (опосередковані); регулюючі, підтримуючі та обмежуючі. Напри­клад, до економічних функцій належить оподаткування, ліцензування, патентування, сертифікацію, укладення державних контрактів, бюджетне фінансування та ін.

Організаційні функції державного регулювання забезпечують фор­мування умов для сприяння розвитку бізнесу на ринку послуг на основі створення і функціонування відповідних організаційно-правових структур (міністерства, відомства, податкової адміністрації); розроблення держав­них програм розвитку ринку послуг; створення і налагодження роботи лабораторій із перевірки якості послуг.

Прямі функції державного регулювання полягають у безпосередньому втручанні органів державної влади у підприємницьку діяльність суб'єктів бізнесу на ринку послуг (інспектування діяльності, аудиторська перевірка за рішенням господарського суду).

Непрямі (опосередковані) функції державного регулювання перед­бачають застосування законодавчих і нормативно-орієнтуючих регуля­торів, які розмежовують законний і тіньовий бізнес, визначають правові норми взаємовідносин учасників бізнесу, обсяги їхньої відповідальності, містять прийняті в країні економічні важелі стимулювання, підтримки і захисту законного бізнесу.

Регулювання ринку послуг здійснюється на національному рівні (вста­новлюються певні режими для діяльності місцевих та іноземних фірм), двосторонньому (угоди між країнами, положення яких поширюються і на сферу послуг), багатосторонньому (конвенції та інші нормативні акти міжнародних організацій) рівнях.

Найважливіші національні заходи регулювання ринку послуг спрямо­вані на встановлення і підтримання стандартів обслуговування в таких сферах, як медицина, освіта та інші, на захист внутрішнього ринку послуг від іноземних конкурентів, стимулювання експорту послуг.

Багатостороннє регулювання ринку послуг відбувається шляхом роз­роблення угод у межах міжнародних організацій широкого профілю. На­приклад, СОТ (Світова організація торгівлі), ЮНКТАД (постійний допо­міжний орган Генеральної Асамблеї ООН, утворений у 1964 р., завданням якого є сприяння міжнародній торгівлі; до складу входить 114 держав, Україна — з 1972 р.; штаб-квартира у Женеві) є провідними міжнародни­ми організаціями, що займаються дослідженням і регулюванням торгівлі послугами, розробляють рекомендації для окремих секторів ринку послуг (морських перевезень, страхових послуг, реалізації новітніх технологій і ноу-хау). Не менш важливим напрямком цієї роботи є розроблення кон­венцій та угод у межах спеціалізованих міжурядових організацій (Органі­зації міжнародної цивільної авіації, Міжнародної морської організації, Всесвітньої туристичної організації та ін.).

Залежно від ситуації, яка складається на ринку послуг, держава може вдаватися до спеціальних заходів регулювання окремих його сегментів. Такими заходами, зазвичай, є:

а)         законодавче регулювання національних сфер послуг. В Україні
цьому завданню підпорядковані, наприклад, Закони «Про загальну серед-
ню освіту» (1999 р.), «Про освіту» (1991 р.), «Про основи державної полі-
тики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (1992 р.) та ін. Відпо-
відно до Закону України «Про освіту», всі недержавні освітні заклади
підлягають обов'язковій державній реєстрації з подальшим отриманням
ліцензії в органах управління освітою. У процесі ліцензування оцінюван-
ню підлягають не навчальні програми і плани, а відповідність умов освіт-
ньої діяльності встановленому державою галузевому стандарту;

б)         пряме обмеження та ембарго на імпорт окремих видів послуг. На-
приклад, у сфері надання (реалізації) послуг пасажирського перевезення
майже всі країни надають національним авіакомпаніям монопольне право
на внутрішні маршрути; у сфері інформаційних послуг існують обмежен-
ня на доступ іноземних користувачів до національного банку даних; у
сфері соціально-культурних послуг деякі держави забороняють імпорт рекламних фільмів, радіо- і телевізійних передач;

в) обмеження напрямків діяльності іноземних фірм на внутрішньому ринку послуг. Наприклад, у сфері консультативних і правових послуг дер­жава дозволяє іноземним юридичним особам здійснювати консультації тільки з міжнародного права. Іноді може бути заборонена їхня участь у судовому процесі.

Розвиток підприємництва, в т.ч. ринку послуг, регулюють Закони «Про захист прав споживачів» (1991), «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (1992), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991), «Про інформацію» (1992), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про авторське право і суміжні права» (1993), «Про захист інформації в автоматизованих сис­темах» (1994), «Про туризм» (1995), «Про страхування» (1996), «Про рек­ламу» (1996), «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» (1997), «Про кінематографію» (1998) та ін. Десятки інших за­конів прямо або опосередковано стосуються бізнесу на ринку послуг, ре­гулюють відносини власності, банківські і торгово-посередницькі послу­ги, інноваційну та інвестиційну діяльність. Діють численні укази, постанови, стандарти, інші нормативні документи владних структур.

Правова основа, що регулює підприємницькі відносини на ринку пос­луг, на жаль, далека від досконалості. Основними її недоліками є:

недостатня систематизованість законів і нормативних актів, що ре­гулюють розвиток національної економіки загалом;

застарілість багатьох правових і нормативних положень, що регу­люють бізнес на ринку послуг;

нечіткість, багатозначність змісту багатьох положень. Це породжує різночитання, спірні ситуації, які виникають між підприємцями, ними і владними структурами, ними і споживачами послуг.

Тому особливо важливим питанням залишається визначення опти­мальної сукупності законодавчих актів, яка б забезпечила ефективний розвиток комерційного підприємництва на ринку послуг і національної економіки загалом.

Контрольні запитання

У чому полягає суть процедури ліцензування діяльності щодо надання і торгівлі пос­лугами?

Розкрийте основні принципи державної політики у сфері ліцензування на ринку пос­луг.

Чим зумовлена необхідність отримання торгового патенту для здійснення торгівлі послугами?

З'ясуйте суть і значення комерційного підприємництва на ринку послуг.

Охарактеризуйте основні комерційні операції на ринку послуг.

Чим зумовлена необхідність використання економіко-математичної моделі оптимі-зації комерційної діяльності на ринку послуг?

Висвітліть основні напрямки державного регулювання ринку послуг.

Чому, на вашу думку, не відповідають сучасним економічним реаліям нормативні ак­ти України, які регулюють комерційне підприємництво на ринку послуг?

Визначте загальну ціну торгового патенту і щомісячну плату на здійснення діяльно­сті з надання побутових послуг для підприємства, що займається хімічним чищенням одягу в обласному центрі. Термін дії торгового патенту становитиме 3 роки.

Визначте економічний ефект від надання торговельної послуги за таких умов: про­тягом 1 кварталу поточного року в універмазі надають безоплатні консультаційні послуги покупцям із питань, що стосуються асортименту товарів, які є в продажу. Обсяг роздріб­ного товарообігу відділу «Тканини» становить 397,5 тис. грн за 1 квартал поточного року проти 325,4 тис. грн аналогічного періоду попереднього року. Реалізоване збільшення сягає 10%.

Із метою отримання додаткових конкурентних переваг інженерно-консультативна фірма приймає рішення про зниження ціни на пропоновані послуги на 6%. Визначте необхід­ний приріст обсягу продажу послуг для фірми, щоб утримати на попередньому рівні дохід, за умови 12% рентабельності продажів.

Література: [12, 22, 32, 37].