12.2. Логістичні витрати

Сутність та методи розподілу логістичних витрат

Логістичні витрати — це сукупність витрат на управління ру­хом матеріальних потоків по всій логістичній системі від постача­льників сировини до кінцевого споживача.

Як визначає Крикавський Є.В., це сума витрат на управління та реалізацію логістичних процесів в окреслених межах переміщення матеріальних потоків (Крикавський, 2004).

Методи розподілу логістичних витрат (Харрисон и др., 2007):

— за продуктами (DPP — direct product profitability). Метою та­ких методів є надання більш повної інформації про базис витрат на логістичні операції; DPP дозволяє розподілити логістичні витрати за продуктами більш детально, враховуючи яким чином ці продук­ти використовують основні засоби;

за видами діяльності (ABC — activity-based costing). ABC до­зволяє виявити фактори, що драйверами витрат, і те, яким чином розподіляються витрати в логістичному процесі, що впливають на діяльність організації та ланцюга в цілому;

використовуючи портфоліо збалансованих критеріїв вимі­рювання, що розповсюджується і на логістичний ланцюг (SCOR — supply chain operations reference model).

Класифікація логістичних витрат

Базова класифікація логістичних витрат наведена в табл. 12.1

Логістичні витрати за логістичними функціями


Спільне використання ознак деяких логістичних функцій та елементів витрат дозволяє встановити носії витрат, як це показано в табл. 12.2.


Прийняття оптимального логістичного рішення у межах певної системи супроводжується врахуванням всіх складових витрат в по­казнику повних витрат.

Логістичні витрати за сферами переміщення матеріального потоку

На рис. 12.1 наведено види логістичних витрат за сферами пе­реміщення матеріального потоку. Так, витрати фізичного перемі­щення охоплюють всі витрати, пов'язані із транспортуванням мате­ріалів і готових виробів у сфері постачання і дистрибуції між вузлами логістичної системи за винятком внутрішньооб'єктного переміщення (внутрішньозаводського транспортування і маніпуля-ційного переміщення на складі).

Витрати інформаційно — управлінських процесів охоплюють витрати інформаційних і фінансових потоків, серед них підготовку планів, рішень, їх доведення до виконавців, контроль за виконан­ням та підготовкою і доведення рішень.

Витрати запасів охоплюють всі види витрат, пов'язаних із ці­льовим формуванням і отриманням матеріального потоку в запасах у місцях стаціонарного складування.


Логістичні витрати за сферами переміщення матеріального потоку

Охарактеризуємо більш детально структуру витрат запасів.

1. Витрати замовлення, зумовлені потребою формування замо­влення для створення запасів матеріалів, виробів, тощо.

Рівень цих витрат залежить від кількості річних замовлень, вар­тості одного замовлення та структури витрат замовлення.

Беручи до уваги, що витрати замовлення стосуються лише ви­трат складування замовлення і не стосуються витрат закупівлі, їх можна поділити на постійну та змінну складові.

До постійних належать витрати експлуатації інформаційних си­стем, які не залежать від кількості сформованих замовлень.

Змінні витрати — витрати, які залежать від кількості замовлень: витрати моніторингу запасів, опрацювання замовлень на поставку та розрахункових документів.

Взам     Взам пост + «зам   взмію    (12.6)

де Взам — витрати замовлення, грн;

Взам пост — річна сума постійних витрат замовлення, грн;

«зам — кількість замовлень на рік, од.,

взмін — змінні витрати одного замовлення, грн/од.

Зробивши нескладні перетворення, отримаємо залежність річ­них витрат замовлення від величини одного замовлення.

Цикл замовлення, днів:

Я = 360 / Изам.(12.7)

Річні змінні витрати замовлення:

Взам зм     «зам ' взмін          (12.8)

«зам = РР / ^зам,        (12.9)

де 1Узйм — величина одного замовлення. Тоді:

Взам     Взам пост + (РР / ^зам) ' взмін.      (12.10)

Отже, річні витрати замовлення обернено пропорційні до вели­чини одного замовлення (рис. 12.2 та 12.3).


Взам, грн/од А

^зам, од

Рис. 12.3. Графічна інтерпретація витрат замовлення залежно від розміру одного замовлення (Крикавський, 2005)

2. Витратиутримання запасів на складі є найістотнішою скла­довою витрат запасів і включають:

витрати капіталу;

витрати утримання складів;

витрати обслуговування запасів;

витрати ризику запасів.

Витрати капіталу за своєю сутністю визначаються рівнем втрат підприємства від «замороження» капіталу, тобто становлять втра­чені можливості, зважаючи, що цей капітал міг бути використаний в іншій виробничій діяльності, інвестований, покладений на депо­зитний рахунок.

Традиційно витрати капіталу (Вкап) розраховуються встановлен­ням процентної ставки щодо вартості запасу і це ототожнює її зі звичайною процентною ставкою, рентабельністю капіталу тощо.

Вкап = Мзап • С • (гк / 100),            (12.11)

де Мзап — величина запасу, од.

С — ціна одиниці запасу, грн/од.

Гк — прийнятий процент витрат капіталу стосовно вартості за­пасів, %

Витрати капіталу є одними з найістотніших складових витрат запасу, тому необгрунтоване завищення чи заниження граничного рівня відсотку може призвести до хибних логістичних рішень в управлінні запасами.

Витрати утримання складу (складські витрати (Вскл)) охоплю­ють витрати розміщення, переміщення (як маніпуляції) і витрати зберігання на складі (такі як амортизація, освітлення, опалення, ве­нтиляція, орендна плата, забезпечення особливих умов утримання запасів).

Маніпуляційні витрати (витрати внутрішньоскладських пере­міщень, витрати праці тощо) пропорційні змінам щодо величини запасів.

Інші складові — амортизація, певною мірою освітлення, опа­лення, вентиляція — відносяться до постійних витрат.

Вскл зм     (гскл зм / 100) ^ С ^ Мзап     вскл зм ^ ^^зап   (12.12)

де Вскл зм — змінні складські витрати, грн;

гскл зм — процентна ставка змінних витрат на утримання скла­дів, %;

вскл зм — змінні складські витрати утримання одиниці запасу на складі, грн/од.

Вскл вл     Вскл пост + вскл зм вл   ^^заш (12.13)

Вскл ст     вскл зм ст ^ ^^зап.          (12.14)

За допомогою графіка можна визначити критичне значення рів­ня запасів: якщо утримувані запаси є менші від цього значення, то доцільно використовувати сторонні склади, якщо більші — власні.


Витрати обслуговування запасів (Вобс) є витратами страхування запасів та оподаткування запасів. Вони є пропорційними до кілько­сті запасів та їх вартості.

Вобс = (""обс / 100) • С • Мзап,       (12.15)

де гобс — сума процентної ставки, що враховує страхування від ри­зику втрат чи пошкодження та чинні податки на власність, %.

Витрати ризику запасів відображають ймовірну втрату вартості товарів (знецінення), у наслідок його утримання в запасі.

Причинами знецінення можуть стати:

—моральне старіння товарів;

—фізичне старіння товарів (наприклад, ржавіння виробів з ме­талу);

— сезонне старіння товару.

Очевидно, що такі витрати мають встановлюватись диферен-ційно залежно від виду товару, оборотності товару у запасі і бути пропорційними до величини запасів.

Вриз = ("риз / 100) • С • Мзап,         (12.16)

де гриз — сума відсоткової ставки ризику знецінення.

Викладений аналіз витрат утримання запасів свідчить, що за винятком витрат утримання складів у разі використання власних складів, решта складських витрат є пропорційними до величини за­пасів.




Вуз = (((""кап + "обс + "риз) / 100) • С + (""скл зм / 100) • С) • Мзап = ("уз / 100) • С • Мзап = ("уз / 100) • Сзап,


 

(12.19)


де Сзап — вартість запасів, що дорівнює добутку ціни і кількості одиниць запасу.

Дана модель дає змогу сформувати такий загальний укрупнений порядок розрахунку витрат утримання запасів:

розрахунок вартості запасів — слід оперуватися середньо­зваженою величиною рівня запасів протягом року;

встановлення проценту вартості продукції, що відображає всі складові питомих витрат утримання запасів;

розрахунок річної суми витрат утримання запасів.

3. Витрати утримання запасів в дорозі (Вуз д). Є актуальним, коли право власності на товар переходить до клієнта до початку доставки до місця призначення.

За складом витрати утримання запасів в дорозі ідентичні до ви­трат утримання запасів на складі, тобто охоплює чотири складові. Водночас за структурою істотно відрізняються:

—        витрати капіталу оцінюються аналогічно, однак є потреба у розрахунку часових параметрів, а відтак і середнього рівня запасів

у дорозі;

витрати утримання транспортних засобів, як тимчасового складу, повністю враховуються в транспортних тарифах (амортиза­ція обладнання, вартість навантаження-розвантаження тощо) і не вимагають додаткового врахування;

витрати обслуговування запасів у дорозі, як витрати страхування від втрат, пошкоджень запасів ураховуються у транспортних тарифах;

витрати ризику реально відсутні з причин нетривалого пере­бування в запасі, що не призводить до знецінення.


Вуз д     (""кап / 100) ^ С ^ ^^зап д ср, Мзап д ср     (^ ^зам і ' ^тр і) / 360

де ґтр і — час транспортування і-го запасу.


(12.20)

(12.21)


4. Витрати вичерпання запасів (Вв). Належать до імовірнісних витрат, облік яких не передбачається, однак вплив яких на прийн­яття рішення в управлінні запасами може бути надто істотним.

Дані витрати мають місце за таких обставин:

запізнення реалізації замовлення;

здійснена купівля товару конкурента;

здійснена купівля товару — субституту;

зупинка та простої виробництва.

Перші три обставини призводять до того, що організація недо-отримає прибуток, понесе збитки, тому такі витрати трактуються як витрати втраченого продажу.

Якщо відбувається четверта обставина, то внаслідок зупин­ки виробництва, це призведе до істотних економічних збитків, не­виконання зобов'язань наступними учасниками логістичного лан­цюга.

Витрати утримання запасів перебувають у залежності від витрат вичерпання запасів у частині утримання страхових запасів: чим вищий рівень страхових запасів, тим нижчий рівень витрат вичер­пання запасів.

Розрахунок витрат вичерпання запасів здійснюється за фор­мулою:

Вв = (г / 100) • С • Мвич.     (12.22)

де г — питомі втрати прибутку чи/та збитки у % до вартості запа­сів, яких не було для забезпечення актуального попиту;

С, Мвич — відповідно ціна одиниці та кількість одиниць запасу, що не були реалізовані (отримані) для забезпечення актуального попиту.

Загальні витрати запасів можна розрахувати за формулою:

Взаг = Взам + Вуз + Вуз д + Ввз.    (12.23)

Отже, логістичні витрати запасів — це сума витрат, величина яких змінюється як у прямій, так і зворотно — пропорційній зале­жно від розміру поставок:

витрати, які змінюються в прямопропорційній залежно від розміру поставок — витрати зберігання і втрати прибутку внаслі­док втрачених (невикористаних) можливостей, пов'язаних зі ство­ренням і зберіганням запасів;

витрати, які змінюються у зворотньопропорційній залежнос­ті від розміру поставок, — транспортно-заготівельні витрати.

Оскільки логістична політика розробляється на підставі логіс-тичних витрат, вони повинні знаходитися під постійним контролем адміністрації підприємства.


Wзам, од

Рис. 12.5. Графічна інтерпретація логістичних витрат запасів (Крикавський, 2005)

За рахунок здійснення раціональної політики логістична систе­ма повинна вносити вклад в отримання підприємством максималь­ного прибутку. Тому додаткові логістичні витрати доцільно збіль­шувати лише до точки рівноваги, в якій маржинальні витрати дорівнюють маржинальним доходам, бо після проходження цієї то­чки підприємство не отримує прибуток. У цьому зв'язку виникають такі основні проблеми:

облік і оцінка маржинальних витрат, виділення з них логісти-чної складової;

визначення в рамках логістичних маржинальних витрат част­ки кожного компонента логістичної системи;

інертність логістичних витрат (договір оренди, договір по­ставки, контракт по найму та ін.), внаслідок якої неможливе їхнє швидке модифікування;

складність визначення функціональної залежності величини прибутку від додаткових логістичних витрат.

Будь-яке підприємство намагається адаптуватися до умов зовнішнього середовища. Залежно від здійснюваної логістичної політики підприємство самостійно встановлює певний стандарт сервісу і конкретну величину логістичних витрат (Крикавсь­кий, 2005).

Облік логістичних витрат

Важливою проблемою, від раціонального вирішення якої зале­жить повномасштабне використання логістики в діяльності підпри­ємств, є удосконалення обліку відповідних витрат. Насамперед це дасть можливість створити передумови для точнішого розрахунку ефективності логістичної діяльності.

Нормативи бухгалтерського обліку такі, що всі субфункції логі­стики відображаються в різних реєстрах, і було б доцільно в бухга­лтерській та статистичній звітності підприємств виділити в окрему статтю логістичні витрати. При цьому йдеться не про зміни в стан­дарті обліку витрат на виробництво, а лише у формі 2 «Звіт про фі­нансові результати». Тобто така невелика зміна у звітності не ускладнить облікову роботу, але дасть змогу кожному підприємст­ву підрахувати ефективність проведення логістичних заходів та ви­значити їхній вплив на зміну обсягу реалізації продукції.

Наявність таких статей у статистичній звітності підприємств, вирішить проблему обліку логістики, оскільки таку форму звітності за результатами року подають усі, в тому числі малі підприємства всіх видів економічної діяльності.

Для аналізу впливу відповідних витрат на зміну обсягів реаліза­ції продукції та сума додаткового одержаного прибутку можна за­стосувати методи вивчення взаємозв'язків, зокрема індексного та регресійно- кореляційного. Індексний метод дозволяє проаналізу­вати функціональні взаємозв'язки, регресійно-кореляційний — сто-хастичні взаємозв'язки між показниками. Використання таких ме­тодів дає змогу кількісно визначити вплив чинників, у даному випадку — логістичних витрат, на результати діяльності підприєм­ства.

Регресійна модель зв'язку має такий вигляд (у випадку лінійної форми):

У = а0 + а1 х1 + а2 х2 + ... + ап хп,  (12.24)

де У — прибуток або обсяг реалізованої продукції, хп — статті логістичних витрат, ап — коефіцієнт регресії.

У такій моделі зв'язку результативним показником (У) може бу­ти сума прибутку, вартість реалізованої продукції або інший фінан­совий показник, а чинниками (х) — окремі елементи логістичних витрат. Одержані після розрахунків за даними звітності значення коефіцієнтів регресії (а1, а2, ... ап) покажуть напрям та величину впливу кожного елемента витрат на результативний показник. А реалізація кореляційної частини методу, тобто розрахунок показ­ників кореляції, дисперсій, показників варіації тощо, дасть змогу виявити тісноту зв'язку між результативним показником та чинни­ками. Крім того, за допомогою методів регресій і кореляцій можна розрахувати на підприємстві науково обґрунтовані прогнозні пока­зники і таким чином спланувати відповідні дії й спрямувати їх у певне русло для становлення найбільш прибуткового та ефективно­го виробництва (Окландер, 2008).