ЛОГІСТИКА У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ 1.1. Поняття та генезис розвитку логістики

Поняття «логістика» походить від грецького слова «1о§івйке», що означає мистецтво обрахунків, уміння обмірковувати. Виник­нення та розвиток практичної логістики пов'язані з далеким мину­лим. Професор Гамбурзького університету Г. Павеллек (Гаджинсь-кий, 1995) відзначає, що ще в період Римської імперії існували служники, які носили титул «логісти» або «логістики»; вони займа­лись розподілом продуктів харчування. За свідченнями Архімеда, в IV ст. до н.е. — періоді найвищої могутності Афін, найбільшої де­мократизації суспільного ладу й розквіту культури — в Давній Греції налічувалося 10 логістів.

У стародавньому Римі під логістикою розуміли розподіл проду­ктів. У Візантії логістика визначалась як мистецтво постачання ар­мії та управління її пересуваннями з урахуванням кількості солдат, завдань їх розподілу та розміщення залежно від особливостей міс­цевості, озброєння та кількості солдат в армії ворога. У першому тисячолітті нашої ери у військовому лексиконі деяких країн із логі­стикою пов'язували діяльність із забезпечення збройних сил мате­ріальними ресурсами та збереження запасів. Так, у часи візантійсь­кого царя Леона IV (865—912 рр. н.е.) вважалось, що завданнями логістики є своєчасне і належне озброєння армії, постачання її вій­ськовим майном та повною мірою піклування про її потреби у кож­ному акті воєнного походу.

Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц (XVII— XVIII ст.) називав логістикою математичну логіку, формальну логі­ку. Цей термін за математичною логікою був офіційно закріплений у вересні 1904 р. на філософській конференції в Женеві (Економіч­на, 2001).

Згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала на­укою завдяки військовій справі. Основоположником перших нау­кових праць з логістики вважають французького швейцарського барона, французького генерала (пізніше російський генерал-лей­тенант), військового теоретика початку XIX ст. Антуана Анрі Жо-міні (1779—1869). У своїй праці «Трактат про мистецтво воєн»

(1837) він визначав логістику як практичне мистецтво управління, перевезення, планування, організації постачання військ і тилове за­безпечення фронту, успіх якого зумовлений ступенем взаємодії рі­зноманітних причетних до руху підрозділів (Окландер, 1996). У на­ступні десятиліття термін «логістика» вживався лише у військовій літературі в СІЛА, Англії, Італії, Німеччині (Економічна, 2001).

У Росії в середині XIX століття згідно з «Військовим енцикло­педичним лексиконом», виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 p., під логістикою розумілося мистецтво управління пересуванням військ як на далеку відстань від ворога, так і на близьку, організація їх ти­лового забезпечення.

У роки Другої світової війни американська армія широко засто­совувала логістичні підходи при організації взаємодії між підприєм­ствами військово-промислового комплексу, транспортом і службами постачання армії. Ця взаємодія дозволила своєчасно та систематично забезпечувати американську армію зброєю, паливно-мастильними матеріалами і продуктами харчування в необхідній кількості.

Ось чому в багатьох західних країнах логістика використовува­лася для забезпечення ефективного управління матеріальними по­токами в економіці. Як і інші методи прикладної математики (до­слідження операцій, математична оптимізація, моделі мережі та ін.), логістика поступово переходила з військової сфери у сферу го­сподарської практики. Насамперед вона сформувалась як новий вид теорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ре­сурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

В Україні термін «логістика» вперше використав видатний український економіст-математик Є. Слуцький у контексті розгля­ду праксеології у праці «Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки» (1926), підкреслюючи, що логіс­тика стосується логіки такою мірою, як праксеологія — формальної економіки (Економічна, 2001).

Отже, ідеї інтеграції постачальних, виробничих і розподільчих си­стем, в яких би поєдналися функції постачання матеріалів та сирови­ни, виробництва продукції, її зберігання та процес розподілу, що ви­никли в ринковій економіці ще на початку економічної кризи 30-х pp. («дологістичний» період), трансформувалися в самостійний науковий напрямок досліджень і форму господарської практики — логістику.

Саме із середини 50-х років (період «класичної логістики») по­няття логістики увійшло в економічну термінологію СІА у зна­ченні логістики підприємства. В 1951 році американський спеціа­ліст із системного аналізу професор О. Моргенштерн вперше указав на можливість використання логістичного підходу у сфері економіки. Так, у своїй праці «Note of the Formulation of the Study of

Logistics» він розглядає логістику як частину вчення про організа­цію та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну, виробни­чу та збутову логістику (Крикавський, 1996). Зокрема, він писав: «... існує абсолютна подібність між підходом до управління і мето­дами забезпечення військ та проблемами з управління матеріалами, які вирішуються в промисловості» (Окландер, 1996).

Наприкінці 70-х років, у завершальний період «класичної логіс­тики», відбулися концептуальні зміни у логістичній науці. Якщо раніше акцент робився на компромісах між функціями застосуван­ня логістики у межах однієї фірми, то надалі він змістився у бік компромісів між фірмами.

На початку 80-х років зміни в розвитку логістики приводять до по­яви «неологістики», або логістики другого покоління, яка характери­зувалася розширенням сфери дії і виходом за межі традиційних логіс-тичних функцій. Необхідність такого процесу пояснювалася тим, що жоден із структурних підрозділів фірми традиційно не мав достатніх можливостей та ресурсів для того, щоб самостійно належним чином реагувати на зміни зовнішніх умов та ефективно працювати. Необхід­на була спільна, злагоджена робота всієї фірми чи підприємства. Тому велика увага стала приділятися міжфункціональним компромісам.

У середині 80-х pp. у західних країнах спостерігається новий підхід до розвитку логістики, що отримав назву «концепції загаль­ної відповідальності», який можна охарактеризувати в цілому як логістичне та природне продовження зазначеного вище комплекс­ного підходу. Його особливість — вихід логістичної системи за межі економічного середовища та врахування соціальних, екологі­чних і політичних аспектів; критерій — максимальне вигідне спів­відношення вигод і витрат.

З початку 90-х логістику визначають як новий напрямок у нау­ці — теорію та практику управління матеріальним і відповідним інформаційним потоком, тобто як комплекс питань, пов'язаних із процесами обігу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, на­півфабрикатів, запасних частин, готової продукції, їх доставки від постачальника до заводу-виробника і від заводу-виробника до кін­цевого споживача відповідно до його вимог та інтересів.

Розвиток теорії логістики у США, Німеччині збагатив її та­кими категоріями, як фізичний розподіл, фізичне постачання, маркетинг-логістика, бізнес-логістика, промислова логістика, логістичний менеджмент, менеджмент матеріалів, управління ланцюгом поставок.

У сучасних європейських мовах слово «логістика» вживають у двох значеннях:

1) математична логіка;

2) техніка і технологія транспортно-складських робіт у військо­вій та цивільній сферах (в іспанській, італійській, англійській — лише в другому значенні) (Економічна, 2001).

У російському термінологічному словнику (1995) логістика по­дається як наука про планування, контроль та управління транспор­туванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальни­ми операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської об­робки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації.

Аналізуючи різноманітність визначень логістики, неважко по­мітити ряд аспектів, через призму яких розглядається наука. Найбі­льшого поширення набули управлінські, економічні, оперативно-фінансові аспекти.

Так, професор Г. Павеллек (Гаджинський, 1995) та його колеги Національної ради США з управління матеріальним розподілом, ви­значаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському ас­пекті. Логістика — це планування, управління та контроль потоку матеріальної продукції, яка надходить на підприємство, відповідного йому інформаційного потоку, що обробляється там і залишає його.

Багато спеціалістів досліджуваної галузі, в тому числі французь­кі, надають перевагу економічній стороні логістики. З огляду на це логістику розуміють як сукупність різноманітних видів діяльності, що має за мету отримання з найменшими затратами необхідної кіль­кості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де іс­нує конкретна потреба в даній продукції (Гаджинський, 1995).

У довіднику однієї з великих німецьких транспортно-експедицій­них фірм, опублікованому компанією «Данзас», логістика визнача­ється як «деяка система, вироблена для кожного підприємства з метою оптимального з точки зору отримання прибутку прискорення руху ма­теріальних ресурсів і товарів у середині та за межами підприємства, починаючи із закупівлі сировини та матеріалів, їх проходження через виробництво та закінчуючи постачанням готових виробів споживачам, включаючи забезпечувальну та інформаційну систему».

У деяких визначеннях логістики підкреслюється її оперативно-фінансовий аспект. Згідно з цим трактування логістики виходить від моменту розрахунку партнерів у справі, що пов'язана з рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів у гос­подарському обороті, оплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за поставку кінцевої продукції споживачу.

Практичний потенціал логістики першими оцінили американсь­кі спеціалісти Пол Конверс і Пітер Друкер. Вони визначили її поте­нційні можливості як «останню межу економічних затрат» і «неві­домий материк економіки» (Гаджинський, 1996).

У подальшому їх точку зору поділяли багато теоретиків логістики. Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін., вважають, що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення і має велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми.

В інших визначеннях логістики знаходять відображення погляди спеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Так, з різних позицій логістика розглядається як дефініція, що (Економічна, 2001):

орієнтує на переміщення (дії);

передбачає орієнтацію на цикл споживання;

орієнтує на послуги.

До першого підходу стосовно визначення логістики можна від­нести ряд визначень.

Логістика — це переміщення або дії, завдяки яким відбуваєть­ся планування, управління, реалізація та контроль просторово-часової трансформації товарів і пов'язані з цим кількісно-асортиментно-якісні зміни, маніпуляційні зміни та зміни в логісти-чному сервісі.

Логістика — це процес планування, реалізації та контролю за ефективним, економним переміщенням і складуванням сировини, на­півфабрикатів і готових виробів та пов'язаної з цим інформації з пунк­ту надходження до пункту споживання відповідно до вимог клієнта1.

Логістика — поняття, що охоплює організацію, планування, контроль і реалізацію переміщення товарів від їх проходження (створення, придбання) через виробництво і дистрибуцію до кінце­вого споживача з метою задоволення вимог ринку за мінімальних витрат і мінімальних капіталовкладень2.

Другий підхід представлено таким визначенням.

Логістика — допоміжне управління плануванням, контролем і регулюванням, яке в період споживання продукції гарантує ефек­тивне використання засобів і адекватне ефективності логістичних елементів під час усіх фаз періоду споживання (ініціювання, пла­нування, реалізації, експлуатації та ліквідації)3.

1          Визначення викладене Американською Радою з Логістики (Council of Logis­tics Management).

2          Визначення прийняте Європейською логістичною асоціацією (European Lo­gistics Association — ELA).

Визначення запропонувало Міжнародне логістичне товариство (Society of Lo­gistics Engineers — SOLE).

Третій підхід визначає логістику як процес координації нема­теріальних дій, до яких слід вдатися для ефективного надання по­слуг щодо витрат і згідно з вимогами клієнта.

Існує також думка про те, що слід розрізняти логістику:

а)         як господарський процес;

б)         як функцію управління;

в)         як науку.

Таким чином, формування загального визначення логістики відбувалося у взаємозв'язку з теоретичними проблемами, що вини­кали, з часом інтегруючись у системоохоплюючий механізм, який можна трактувати як досягнення компромісу (узгодження) між ви­конанням зобов'язань і необхідними для цього витратами в сфері виробництва, транспортно-складського забезпечення, у процесі отримання потрібних товарів або послуг у потрібному місці, у по­трібний час, у необхідній кількості з мінімальними загальними ви­тратами при високій якості обслуговування споживача.