9.3. Організація розподільчої логістики

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають пев­них форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції.

Організація розподільчої логістики містить (Кальченко, 2004):

організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюгів і логістичних систем;

організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.

Розподільча логістика як сукупність взаємопов'язаних логісти-чних операцій може описуватися у часових межах операційних си­стем.

При цьому операції розподільчої логістики розрізняються за кі­лькома ознаками (Кальченко, 2004):

повнота обслуговування клієнтів (повні або комплексні об­слуговування і неповні або часткові обслуговування);

форми організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто у межах підприємства);

•           способи виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інфо­рмаційні);

•           результат (поставка товару, надання послуг). Операційна система розподільчої логістики складається з трьох

підсистем (Кальченко, 2004):

переробної підсистеми;

підсистеми забезпечення;

підсистеми планування і контролю.

Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх перелічених підсистем (рис. 9.1).


Зовнішнє середовище

Внутрішня організація




Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит спожи­вачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок каналами розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуго­вування споживачів.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінан­сово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, у тому числі виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуван­ням створення складів, транспортних, торговельних та інших ко­мунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації проду­кції, зокрема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпе­чення збутових служб підприємств, у тому числі професійне на­вчання торгівельного персоналу. Підсистема забезпечення розподі­льчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах під­приємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визнача­ється економічною ефективністю і результативністю функціону­вання підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпе­чення може стати функцією переробної підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції — функція під­системи забезпечення, але у разі надання транспортних послуг сто­роннім організаціям вона стає функцією переробної підсистеми.

Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керо­вані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюють­ся під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і роз­поділ функцій у підрозділах підприємства).

Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логіс­тики, працює по процедурах, добре вивчених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури передбачають:

постановку завдання;

вибір цільової функції;

розробку моделі дослідження;

визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки харак­теристик;

виконання необхідних розрахунків і робіт;

перевірку результатів за критерієм оптимальності;

аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій (Каль-ченко, 2004).