9.2. Основні методи розподільчої логістики

Методи розподільчої логістики можна поєднати у дві групи (Кальченко, 2004):

методи моделювання;

методи мотивації.

Необхідність широкого використання моделювання у розподі­льчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основним засобом розподілу — логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі мо­делі, як:

моделі теорії ігор;

моделі теорії черг або теорії масового обслуговування;

моделі управління запасами;

моделі лінійного програмування;

імітаційне моделювання тощо.

Врешті-решт усю множину логістичних моделей (що більш до­кладно висвітлюється далі) можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.

Фізична модель дозволяє уявити процес (явище), що вивчаєть­ся, як правило, в мініатюрі. Наприклад, мініатюрні моделі складів та транспортних засобів дають можливість змоделювати транспор­тно-складські процеси. Подібні моделі наочні, узгоджені в часі, просторі, але об'єктивно обмежені лише фізичним розподілом то­варів, складовими якого є склади, транспортні засоби, комерсанти, перевізники тощо.

Аналогова модель подає розподільчу логістику через аналог, що сприймається як реальний збутовий процес, але не має вигляду та­кого. Це можуть бути графіки (сіткові графіки і моделі), рисунки (план-карти розміщення об'єктів), схеми (організаційні структури) тощо. Поширеним прикладом аналогової моделі розподільчої логі­стики є організаційна схема взаємодії усіх учасників збутового процесу. Аналогова модель значно простіша за фізичну, тому ши­рше використовується. Основний її недолік — слабка уява про ре­зультати і ресурси на їх досягнення.

Математична модель, або символічна, будується на описі ре­ального збутового процесу за допомогою певних символів, що ха­рактеризують всі основні ознаки системи. За наявності достатньої і достовірної інформації, швидкодіючої обчислювальної техніки і відповідного програмного забезпечення математичні моделі дають змогу досить точно моделювати як збутову діяльність підприємства в цілому, так і окремі її елементи (стадії).

Навіть ідеальна модель не приносить бажаного результату, як­що в її реалізації не будуть зацікавлені виконавці. Інтерес до досяг­нення поставлених цілей виникає під впливом спонукальних моти­вів, тобто мотивації. Різноманітність мотивів необмежена, як не лімітовані кількість учасників збутової діяльності та число факто­рів, що впливають на їх поведінку. З певним ступенем абстракції всі способи мотивації в межах розподільчої логістики можна звести до двох груп:

матеріальні;

соціально-правові.

При цьому ми передбачуємо, що спонукальним мотивом будь-якої людської діяльності, в тому числі і збуту, є задоволення по­треб.

Конкретний набір спонукальних мотивів учасників збутової ді­яльності містить задоволення попиту споживачів, одержання при­бутку, одержання винагороди за працю, професійну спеціалізацію тощо. Успіх функціонування розподільчої логістики значною мірою визначається узгодженням інтересів (мотивів) усіх учасників збу­тової діяльності, націленістю цих мотивів на досягнення кінцевих результатів.