8.3. Транспортні тарифи та матеріально-технічна база різних видів транспорту

Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізни­ка, є вартість перевезення. Вартість транспортних послуг або вар­тість перевезення визначається сумою необхідних витрат транспор­тних підприємств або фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортні послуги, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції (послуг). Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту й способу перевезення.

Транспортні тарифи — це форма ціни на послуги транспорту.

Вони повинні забезпечити транспортному підприємству від­шкодування експлуатаційних витрат та можливість отримання прибутку; покупцю транспортних послуг — можливість покриття транспортних витрат. Вмілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги.

Тарифи охоплюють:

Плату, за перевезення вантажів.

Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів.

Правила обрахунку оплат і зборів.

Системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особ­ливості. При цьому завдяки вмілому регулюванню тарифних ставок та зборів можливо стимулювати попит на різного роду додаткові послуги (див. приклад 8).

Приклад 8: Відносне зниження в лютому 1994 р. рівня ставок збору за охорону та супровід вантажів підрозділами воєнізованої охорони Мініс­терства шляхів сполучення РФ дозволило підвищити попит на дану по­слугу та забезпечити безпеку вантажоперевезення (Гаджинский, 1996).

Розглянемо ці особливості більш детально для окремих видів транспорту.

Залізничний транспорт

Для залізничного транспорту використовуються різні види та­рифів.

1. Загальні тарифи — це основний вид залізничних тарифів, за їх допомогою визначається вартість основної маси вантажів.

2.         Виняткові тарифи — встановлюються із відхиленням від за-
гальних тарифів як спеціальні надбавки або знижки. Виняткові та-
рифи можуть бути підвищеними або заниженими.

За їх допомогою можна регулювати вартість перевезень окре­мих видів сировини, вони застосовуються для перевезення вантажів в напрямках руху порожніх вагонів і контейнерів.

Пільгові тарифи застосовуються при перевезенні окремих вантажів для відповідних цілей, а також вантажів, що безпосеред­ньо призначені для залізниць.

Місцеві тарифи встановлюються начальниками окремих залізничних доріг. Ці тарифи, включають розмір оплати за пере­везення вантажу та ставки різних зборів, що діють у межах даної залізниці.

Збори за виконання залізницею наступних додаткових опе­рацій:

збереження вантажів;

зважування або перевірка ваги вантажу;

подачу вагонів;

дезінфекцію вагонів;

експедицію вантажів;

вантажно-розвантажувальні роботи.

Основні фактори, від яких залежить розмір оплати при переве­зенні вантажів залізницею є наступними:

Вид відправлення. Залізницею вантаж може бути відправле­ний повагонною, контейнерною, малотонажною відправкою — ва­гою до 26 т та об'ємом до піввагону та малою відправкою — вагою до 10 т та об'ємом до 1/3 місткості вагону.

Швидкість перевезень. Вантажна, підвищена або пасажирсь­ка швидкість. Вид швидкості визначає, скільки кілометрів на добу повинен проходити вантаж.

Відстань перевезень. Провізна плата може збиратися в зале­жності від відстані перевезення за найкоротшим напрямком, так званою тарифною відстанню — при перевезенні вантажів вантаж­ною або підвищеною швидкістю, або за дійсно пройдену від­стань — у випадку перевезень негабаритних вантажів або переве­зень вантажів пасажирською швидкістю.

Тип вагону. В залежності від типу вагону: універсальний, спе­ціалізований або ізотермічний, цистерна або платформа.

Приналежність вагону або контейнеру. Вагон, платформа або контейнер можуть належати залізниці, а можуть бути власніс­тю вантажовідправника або вантажоотримувача.

Кількість вантажу, що перевозиться.

Автомобільний транспорт

При автомобільних перевезеннях використовуються наступні види тарифів.

Відрядні тарифи.

Договірні тарифи.

Тарифи на умовах платних автотонно-годин.

4.         Тарифи за тимчасове користування вантажними автомаши-
нами.

5.         Тарифи згідно з кілометровим розрахунком.

6.         Тарифи за перегін рухомого составу.
Фактори, що впливають на розмір тарифної оплати:

відстань;

маса вантажу;

вантажопідйомність автомашини;

4)         об'ємна вага вантажу, що характеризує можливості вантажо-
підйомності автомашини. За цим показником усі вантажі, що пере-
возяться автомобільним транспортом поділяються на відповідні
класи;

загальний пробіг,

час використання;

тип автомашин;

район, в якому здійснюється перевезення.

Слід зазначити, що для визначення вартості автомобільного пе­ревезення враховуються не вся сукупність перелічених факторів, а найбільш вагомі в умовах конкретного перевезення. Наприклад, за відрядним тарифом необхідно враховувати відстань перевезення, масу вантажу, його клас.

Корегування тарифної вартості проводиться за допомогою так званих поясних коефіцієнтів, що враховують регіональні особливо­сті перевезень.

Річковий транспорт

Тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи та інші тарифні ставки та збори, що пов'язані з перевезен­ням вантажів річковим транспортом визначаються пароплавствами самостійно із врахуванням кон'юнктури ринку. В основу розрахун­ку розміру тарифу закладається собівартість послуг, прогнозована на період запровадження тарифів і зборів у дію, а також граничний рівень рентабельності, встановлений законодавством.

Морський транспорт

Оплата за перевезення вантажів морським транспортом здійс­нюється або за тарифом, або за фрахтовою ставкою.

Якщо вантаж перевозиться у напрямку встановленого вантаж­ного потоку, то перевезення здійснюється системою лінійного суд­ноплавства. При цьому вантаж прямує за розкладом та оплачується за оголошеним тарифом. Якщо при виконанні перевезення, робота вантажних кораблів не пов'язана з постійними районами плавання, з постійними портами завантаження та розвантаження, не обмеже­на певним видом вантажу, то перевезення оплачується за фрахто­вою ставкою, яка встановлюється залежно від кон'юнктури фрах­тового ринку та залежить від виду та транспортних характеристик вантажу, умов рейсу та пов'язаних з цими умовами витрат.

Повітряний транспорт

Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масою вантажу в кілограмах, при цьому маса округляється у більшу сторону. Коли співвідношення маси та об'єму вантажу перевищує 6, тоді оплата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Матеріально-технічна база транспорту охоплює: транспорт­ні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станції, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємст­ва, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв'язку.

До матеріально-технічної бази залізничного транспорту на­лежать:

дороги та дорожнє господарство;

вагони та вагонне господарство;

локомотиви та локомотивне господарство;

станції;

товарні контори;

вантажне та зважувальне господарства та ін.

Вантажні вагони поділяють на універсальні (криті напівваго-ни, платформи, цистерни) та спеціалізовані для перевезення пе­вного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, кислотні та ін.). Кожен тип вагону характеризується вантажопідйомністю та міс­ткістю, масою тари та іншими показниками (Неруш, 1997; Каль-ченко, 2000).

Вантажопідйомність вагону визначається кількістю вантажу в тонах, який може бути завантажений в даний вагон відповідно до міцності його ходових частин, рами та кузова.

Місткість вагону визначається множенням довжини вагону на його ширину та висоту.

Технічний коефіцієнт тари вагону Кт є співвідношенням маси тари вагону (безпосередньо маса вагону) От (т) до вантажопідйом­ності вагону д (т):

От

Кт = —           (8.1)

д

Чим менший коефіцієнт тари, тим менша частка тари в загаль­ній масі поїзда — брутто (сумарна маса поїзду та вантажу) та від­повідно ефективніше використовуються потужність локомотива, а також провізна і пропускна здатність залізничних доріг.

Вантажний коефіцієнт тари вагону Кпт визначається відно­шенням маси тари вагону От (т) до маси вантажу Ов (т) у ньому:

Ктв = —         (8.2)

Цей коефіцієнт визначає можливості використання вагонів у за­вантаженому стані, тобто при перевезенні відповідних вантажів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим гірше використовується вантажо­підйомність вагону.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності Кв визнача­ється відношенням маси вантажу в вагоні Ов (т) до його вантажопі­дйомності д(т):

Кв = —           (8.3)

д

Значення цього коефіцієнту залежить від способів укладання та розміщення вантажу у вагоні, ступеня трамбування вантажу, його пересування, правильного вибору типу вагону відповідно до харак­теру вантажу, стандартизації тари та ін. Значно вливає на ви3корис-тання вантажопідйомності вагону об'ємна маса вантажу (т/м3). Чим більше цей коефіцієнт наближається до одиниці, тим краще вико­ристовується вантажопідйомність вагону. А якщо Кв = 1, то ванта­жопідйомність вагону використовується повністю.

Коефіцієнт місткості вагону Км розраховують відношенням об'єму вантажу у вагоні ¥в (м3) до місткості (об'єму) вагону V(м3):

Ув

Км = —           (8.4)

V

Величина цього коефіцієнта залежить від тих же чинників, що і коефіцієнт використання вантажопідйомності. При перевезенні ва­нтажів з великою об'ємною масою не завжди повністю використо­вується місткість вагону, тобто вона обмежується його вантажопід­йомністю. При перевезенні легких вантажів місткість вагону використовується повністю, а вантажопідйомність — ні.

Коефіцієнт питомого об'єму вагону Куд (м /т) є відношенням об'єму вагону V (м ) до його вантажопідйомності q (т):

Куд = V          (8.5)

q

Чим вищим є цей показник, тим більш широка номенклатура вантажів, що можуть перевозитися при повному або близькому до повного використанні вантажопідйомності вагону даного типу.

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагону Кудв визна­чається відношенням вантажопідйомності вагону q (т) до його об'єму V (м3):

Кудв = q         (8.6)

V

Чим нижче питома вантажопідйомність вагону, тим ширше но­менклатура вантажів, що можуть перевозитися у вагоні даного ти­пу при повному або близькому до повного використанні його ван­тажопідйомності.

До матеріально-технічної бази морського та річкового тран­спорту належать:

флот;

морські та річкові порти;

пристані.

Річковий і морський флот складається із суден різних типів, розмірів і призначення. Залежно від призначення розрізняють суд­на транспортного, технічного та допоміжного флоту.

Транспортний флот — це головний елемент матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту, оскільки він здійснює основну функцію транспорту — просторове переміщення вантажів. Інші елементи матеріально-технічної бази повинні забез­печувати ефективну роботу транспортного флоту. Основними по­казниками, які характеризують річкові та морські судна, є водоза-міщення, вантажопідйомність, вантажомісткість, розміри суден (довжина, ширина, висота борту) і осадка в завантаженому та по­рожньому стані.

Водозаміщення визначається масою або об'ємом води, що виті­сняє плаваюче судно.

Вантажопідйомність судна — це його перевізна здатність, виражена в тонах.

Дедвейт Дп (або повна вантажопідйомність) — кількість тон вантажу, яку може прийняти судно понад власної маси до осадки по вантажну марку.

Дедвейт визначається за формулою:

Дп = В» - Во, (8.7)

де Вп — водозаміщення судна із повним вантажем, т; Во — водозаміщення судна без вантажу, т.

Розрізняють повну та чисту вантажопідйомність судна. Повна вантажопідйомність Д — це сума маси службового (вода, пали­во, провіант) та перевізного вантажу.

Чиста вантажопідйомність Двч дорівнює масі вантажу, що перевозиться:

Двч = Д - С,   (8.8)

де Д — повна вантажопідйомність судна, т; С — маса всіх судових запасів, т.

Вантажомісткість — це здатність судна вмістити вантаж пе­вного об'єму. Розрізняють одинарну вантажопідйомність, коли об'єм усіх вантажних приміщень використовується одночасно, та складову, або подвійну, коли вантажні приміщення використову­ються рівномірно за чергою. Залежно від виду вантажів, що пере­возять, визначають вантажомісткість для вантажів таропакуваль­них і штучних та сипучих.

Питома вантажомісткість ¥пит (м3/т) визначається як:

Гпит = -^суд, (8.9)

Двч

3

де Усуд — вантажопідйомність судна, м ; Двч — чиста вантажопідйомність, т.

Цей показник показує, скільки кубічних метрів місткості судна приходиться на 1 т чистої вантажопідйомності.

До матеріально-технічної бази автомобільного транспорту відносять:

рухомий склад (автомобілі, тягачі, причепи та напівпричепи);

автотранспортні підприємства;

автомобільні дороги.

Важливим технічним елементом матеріально-технічної бази є контейнери та піддони. Для різних видів вантажів у нашій країні створена контейнерна транспортна система (КТС).

Міжнародна організація стандартизації визначила, що контей­нер — це елемент транспортного обладнання, який багаторазово використовується на одному або декількох видах транспорту, при­значений для перевезення та тимчасового зберігання вантажів, об­ладнаний пристроями для механізованого встановлення та зняття з транспортних засобів,3які мають постійну технічну характеристику та об'єм не менше 1 м3 (Неруш, 1997).

Контейнери, які використовуються для перевезення різноманіт­ної продукції називають універсальними, а для одного виду продук­ції або групи однорідної продукції — спеціальними. Розрізняють багатотоннажні з розмірами (довжиною — 2438 мм, шириною — 2438 мм та довжиною 12192, 9125, 6058, 2991 мм, тобто кратність довжини 1, 3/4, 1/2, 1/4), середньотоннажні, малотоннажні.

Контейнери характеризуються показниками, а саме:

вантажопідйомність;

корисний об'єм;

зовнішній та внутрішній розміри;

коефіцієнти тари.

Вантажопідйомність контейнера визначають за формулами в тонах нетто (н та (б:

(н = Vк ■ у • К,          (8.10)

(б = (н +          (8.11)

де ¥к — корисний об'єм контейнера (місткість), м3; у — об'ємна маса вантажу, т/м3;

К — коефіцієнт наповнення або щільності укладки вантажу; Отк — маса тари контейнера, т.

Коефіцієнт тари контейнера (Кк) визначається відношенням маси тари контейнера Отк до його вантажопідйомності нетто (в:

Кк = —           (8.12)

Техніко-експлуатаційні показники роботи автотранспорту. Системи доставки товарів

Робота автомобільного транспорту характеризується системою техніко-експлуатаційних показників, які визначають кількість і якість виконання роботи. У роботі автомобільного транспорту роз­різняють поняття ї'здки, обороту та маршруту.

Іздка — це закінчений цикл транспортної роботи, який склада­ється з навантаження на автомобіль, руху з вантажем, розванта­ження та подачі транспортного засобу для наступного навантажен­ня (руху без вантажу).

Отже, час їздки можна визначити за формулою:

Тц = Тпр + Тн + Тр,   (8. 13)

де Тпр — час пробігу з вантажем і без вантажу, хв., Тн — час навантажування. хв.; Тр — час розвантаження, хв.

Оборот включає одну або декілька їздок, причому автомашини обов'язково повинні повертатися в початковий пункт.

Коефіцієнт статистичного використання вантажопідйом­ності у:

7 =       (8-14)

де 0ф — кількість фактично перевезеного вантажу, т;

0в — кількість вантажу, яку можна було б перевезти, т. Коефіцієнт використання пробігу Р:

Р          (8.15)

де Ьвп — вантажний пробіг, км; Ізаг — загальний пробіг, км. Загальний пробіг визначають за формулою:

Ізаг = І'о+Івп + Іх + І"о ,      (8.16)

де І'о — перший нульовий пробіг, км; Івп — вантажний пробіг, км; Іх — неробочий пробіг, км; І"о — другий нульовий пробіг, км. Середня відстань їздки з вантажем Іспв, км:

Іспв = —,       (8.17)

п

де п — кількість їздок.

Середня відстань перевезення Іс, км:

У Р

Іс = ^—,          (8.18)

де Р — транспортна робота, т-км; 0 — обсяг перевезень, т.

Час однієї їздки і, год:

іп = — + ін - р            (8.19)

Продуктивність автомашин за час, що вказаний у наряді (до­кумент на перевезення вантажу) Р (т/день) визначається множен­ням вантажопідйомності автомашини д (т) та коефіцієнта викорис­тання його вантажопідйомності у на кількість їздок п у день, що здійснив автомобіль:

Р = д-у-п         (8.20)

Важливим показником роботи автотранспорту є собівартість автомобільних перевезень. Вона є грошовим виразом усіх витрат, пов'язаних із виробничо-господарською діяльністю автотранспорт­ного підприємства. На автотранспортному підприємстві розрізня­ють повну собівартість і собівартість, яка припадає на одиницю транспортної роботи (1 або 10 т-км).

Повна собівартість перевезень Х^пов складається зі змінних Бзм, постійних Бпост, вантажно-розвантажувальних 5*н _ р та дорож­ніх витрат 5дор:

У5пов = &м + імпост + 5н - р + 5дор          (8.21)

Змінними називаються витрати, які залежать від величини пробігу автомобіля. До них належать: витрати на паливно-мастильні матеріли, технічне обслуговування, ремонт автомашини, поновлення та ремонт шин, амортизація просувного складу. Ці ви­трати розраховуються на 1 км пробігу.

До постійних витрат належать: накладні витрати, заробітна плата водіїв (умовно), а також амортизаційні відрахування. Ці ви­трати обраховуються на 1 год. пробігу автомашини на підприємстві.

Вантажно-розвантажувальні витрати охоплюють всі витра­ти на виконання цих робіт (оплата праці вантажників, експедиторів та інших працівників, вартість електроенергії, матеріалів та ін.). Вони розраховуються на 1 т перевезеного вантажу або 1 год. ван­тажно-розвантажувальних робіт.

Дорожніми називають витрати, що пов'язані з будівництвом доріг, їх ремонтом і утриманням. Ці витрати обраховуються, як правило, на 1 т-км або на 1 км пробігу.

На практиці при визначенні собівартості перевезень на автотра­нспортних підприємствах враховуються змінні та постійні витрати.

Організація руху автомобільного транспорту при перевезеннях продукції повинна забезпечити найбільшу продуктивність просув­ного складу та найменшу собівартість перевезень. Рух автотранс­порту проходить маршрутами.

Маршрут руху — це шлях просування автотранспорту при ви­конанні перевезення.

Маршрути поділяють на маятникові та кільцеві.

Маятникові — це маршрути, при яких шлях просування авто­мобіля між двома вантажними пунктами неодноразово повторю­ється.

З точки зору організації перевізного процесу автотранспортні підприємства використовують три основні схеми маятникових ма­ршрутів (табл. 8.3).

Таблиця 8.3

СХЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕВІЗНОГО ПРОЦЕСУ ЗА ДОПОМОГОЮ МАЯТНИКОВИХ МАРШРУТІВ (МОДЕЛИ, 2003)


Умовна назва схеми


Схема процесу перевезень


 

Один

до одного


Подпись:

Один

до багатьох


Подпись:

Багато

до багатьох


Кільцевий маршрут — це просування автомашини замкнутим колом, яке об'єднує декілька отримувачів або постачальників ван­тажів.

За кількістю видів транспорту, що беруть участь у перевезенні товарів, транспортні системи розділяються на:

одновидову (юнімодальну);

багатовидову (мультимодальну або інтермодальну).

В свою чергу вони поділяються на термінальні системи:

Юнімодальна система — одновидова система, що передбачає участь автомобільного транспорту, який забезпечує поставку ван­тажів «від дверей до дверей». Не зважаючи на доступність та по­ширення цієї системи, вона ускладнена за рахунок експлуатації ав­томашин та автопоїздів різної вантажопідйомності на етапах підбору вантажів, формування великих відправок, особливо в умо­вах термінальної системи.

Інтермодальна система — система, що передбачає доставку вантажів деякими видами транспорту за єдиним перевізним доку­ментом із переданням вантажів у пунктах перевантаження з одного виду транспорту на інший без участі вантажовласника.

Основні принципи функціонування інтермодальної системи:

єдиний комерційно-правовий режим;

комплекс рішень фінансово-економічних аспектів функціону­вання системи;

використання систем електронного обміну даними, які забез­печують спостереження за пересуванням вантажу, передачу інфор­мації та зв'язок;

єдність всіх ланок транспортного ланцюжка в організаційно-технологічному аспекті, єдина форма взаємодії та координація всіх ланок транспортного ланцюжка, що забезпечує цю єдність;

кооперація всіх учасників транспортної системи;

комплексний розвиток транспортної інфраструктури різних видів транспорту.

При створенні мережі мультимодальних перевезень найбільше значення надається створенню терміналів нових типів з новими функціями. Залежно від типу перевезень визначається тип терміна­лу, його організаційна структура, функції та місце в транспортній мережі (рис. 8.2) (Миротин и др., 1996).

Основні характеристики терміналів залежать від таких факторів:

зростаючий вплив вантажовідправників у сфері мультимода-льних перевезень;

лібералізація ринку та вихід за межі національних кордонів.


І обслуговування вантажних місць (оренда, лізинг, складуван­ня, ремонт)


ТЕРМІ­НАЛІВ

ФУНКЦІЇ тивтч/гт     І—\—І


обслуговування автотранспортних засобів (оренда, лізинг, стоянка, ремонт, техобслуговування, мийка)