1.4. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ЛОГІСТИКИ

Суть логістичного підходу

Однією з найважливіших концепцій логістики є системний підхід. Логістика сама по собі утворює певну систему — мережу взаємо­пов'язаних функцій і процесів, мета яких — оптимальне управління потоками матеріалів, інформації, коштів тощо.

Системний підхід — це формалізований метод, який застосовуєть­ся для глибокого розуміння взаємозалежностей між складовими час­тинами чогось цілісного, єдиного.

Системний підхід — це напрям методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем. Це означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли складається з окремих, розподілених підсистем. Системний підхід дозволяє побачити дослі­джуваний об'єкт як комплекс взаємозв'язаних підсистем, об'єднаних загальною метою, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні та зовнішні зв'язки.

Системний аналіз будь-якого об'єкту передбачає виконання таких етапів:

формулювання проблеми: визначення об'єкта дослідження, мети, формування критеріїв для вивчення об'єкта та управління ним;

виділення досліджуваної системи та її структуризація;

формування моделі досліджуваної системи та оптимізація управ­ління нею.

Логістичне бачення процесів виробництва і розподілу матеріаль­них благ дає можливість максимально використовувати потенціал сис­темного підходу

Системний підхід як методологічний базис логістики означає, що всі логістичні функції і процеси необхідно розглядати з точки зору то­го, як вони впливають один на одного, на інші елементи або види дія­льності, з якими вони взаємодіють, і, відповідно, як останні впливають на логістичну діяльність. Іншими словами, загальний результат логіс-тичної діяльності будь-якого суб'єкту повинен бути більшим, ніж сума результатів кожної функції або процесу.

Принципова відмінність логістичного підходу до управління мате­ріальними і іншими потоками від традиційного полягає у виділенні єдиної функції управління до раніше відокремлених матеріальних по­токів; у технічній, технологічній, економічній і методологічній інтег­рації окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину систему, що забезпечує ефективне управління наскрізними матеріальними по­токами.

Логістичні системи

Логістична система (ЛС) — це складна відкрита соціально-економічна система, яка складається із елементів-ланок, взаємо­пов'язаних у єдиному процесі управління логістичними потоками з метою отримання синергічного ефекту.

Іншими словами, логістична системи представляє собою відносно стійку сукупність ланок (структурних або функціональних підрозділів підприємства, а також постачальників, споживачів і логістичних посе­редників), взаємопов'язаних і об'єднаних єдиним управлінням логіс-тичними процесами для організація досягнення мети бізнесу.

Відмітні ознаки логістичної системи:

наявність потокового процесу;

наявність цілісної мети — оптимальне управління інтегрованими потоками (матеріальними, інформаційними, фінансовими, сервісними, трудовими в комплексі).

Як зазначає відомий український вчений Крикавський Є.В., будь-який економічний об'єкт з ознаками системи може бути віднесений до класу логістичних систем за умови його функціонування на засадах концепції логістики. Тобто, не кожна економічна система може вважа­тися логістичною системою, але кожна економічна система може ста­ти логістичною.

3 позицій системного підходу логістична система може бути сформована на рівні будь-якої економічної системи, починаючи від економіки окремої держави чи групи держав і закінчуючи підпри­ємством.

Виділення межі логістичної системи на мікро рівні здійснюється у відповідності до мети дослідження, наприклад, за принципом «сплата грошей — отримання грошей». Спочатку закуповуються засоби виро­бництва (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо), які у вигляді ма­теріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, включаються у виробництво, реалізуються і у вигляді фінансових ре­сурсів знову надходять у логістичну систему.

Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів ви­робництва (рис. 1.3).


Подпись: я о

Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матері­ального потоку надходять у логістичну систему, складуються, оброб­ляються, зберігаються і потім виходять з логістичної системи у спожи­вання в обмін на фінансові ресурси, які надходять у логістичну систему.

Більшості реально функціонуючих на практиці логістичних систем притаманні такі властивості:

складність: наявність великої кількості елементів (ланок); скла­дний характер взаємодії між окремими елементами; складність функ­цій, виконуваних системою; наявність складно організованого управ­ління; вплив на систему великої кількості факторів зовнішнього середовища;

ієрархічність: підпорядкованість елементів нижчого рівня (по­рядку, рангу) елементам вищого рівня лінійного чи функціонального логістичного управління;

цілісність: властивість системи виконувати задану цільову фун­кцію, яка реалізується тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами.

структурованість: передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів управління, що реалізує задану мету;

рухливість: мінливість параметрів елементів логістичної системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих уча­сниками логістичного ланцюга;

унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в конкретних умовах і під Ппливом зовнішнього середовища;

адаптивність: здатність логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища;

ттеграцшшстъ: логістична система володіє інтеграційними властивостями, які не притаманні ні одному із елементів окремо;

оргатзацштстъ: зв'язки між елементами логістичної системи визначеним чином упорядковані, тобто логістична система має органі­зацію.

Виділення межі логістичної системи здійснюється по принципу «сплата грошей — отримання грошей». Спочатку закуповуються засо­би виробництва (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо), які у ви­гляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складу­ються, включаються у виробництво, реалізуються і у вигляді фінансових ресурсів знову надходять у логістичну систему.

Логістичні системи поділяються на два типи:

макрологістичні;

мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше неза­лежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташовувані (мережа закладів ресторанного господарства, компанії, постачальники, посередники). Виділяють такі макрологістичні систе­ми: регіональні, національні (міжрегіональні), міжнаціональні.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю за­безпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліп­шення економічного стану на глобальному рівні: екологічному, соціа­льному, військовому, політичному тощо.

Розрізняють такі макрологістичні системи:

^ логістичні системи з прямими зв'язками — у цих системах ма­теріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до споживача, минаючи посередників

^ ешеловані логістичні системи — у цих системах на шляху ма­теріального потоку є хоча б один посередник

>          гнучкі логістичні системи — у цих системах матеріальний потік може проходити від виробника продукції до споживача як прямо, так через посередників.

Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою ін­фраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістич-ну сферу одного підприємства або групи, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єди­ний економічний результат. Мікрологістичну систему закладу можна по­дати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.

В макрологістичних системах основу між елементами складає уго­да. В мікрологістичних системах елементи пов'язані всередині вироб­ничими зв'язками.

Компоненти логістичної системи

Будь-яка логістична система — це сукупність елементів-ланок, між якими встановлені певні функціональні зв'язки й відношення. Ланкою логістичної системи (ЛЛС) називається деякий економічно і (або) функціонально відокремлений об'єкт, що не підлягає подальшій деко-мпозиції у рамках поставленого завдання аналізу або побудови логіс-тичної системи, який виконує завдання досягнення своєї локальної ме­ти, пов'язаної з певними логістичними операціями чи функціями.

Ланки логістичної системи за типом взаємодії із матеріальними та супутніми ним інформаційними й фінансовими потоками можуть на­лежати до трьох основних типів: генерувальних, перетворювальних і поглинальних. Часто зустрічаються змішані ланки логістичної системи, в яких названі три основних типи ланок комбінуються в різних сполу­ченнях. У ланках логістичної системи матеріальні (інформаційні, фі­нансові) потоки можуть сходитися, розгалужуватися, роздрібнювати­ся, змінювати свій зміст, параметри, інтенсивність тощо. Як ланки логістичної системи можуть виступати підприємства-постачальники матеріальних ресурсів, виробничі підприємства та їх підрозділи, збу­тові, торговельні, посередницькі організації різного рівня, транспортні й експедиційні підприємства, біржі, банки та інші фінансові установи, підприємства інформаційно-комп'ютерного сервісу і зв'язку тощо.

В залежності від мети дослідження і проектування логістичної сис­теми в ній виділяють різні підсистеми. Підсистемою логістичної сис­теми називається виокремлена сукупність елементів/ланок, яка дозво­ляє вирішувати окремі завдання управління логістичною системою в цілому, або окремими логістичними функціями і/або процесами. Як правило, виділяють функціональні і забезпечуючі підсистеми ЛС.

Виділення функціональних підсистем прямо пов'язано з функціо­нальними областями логістики і продиктовано необхідністю підви­щення рівня керованості логістичними процесами в постачанні, виро­бництві, збуті (розподілі), а також в обслуговуванні замовлень, транспортуванні, складуванні, вантажопереробці, упакуванні, управ­лінні запасами, обслуговуванні споживачів тощо.

Забезпечуючий комплекс підсистем ЛС включає організаційно-економічне забезпечення, логістичну інформаційну систему, логістич-ну інфраструктуру, правове, кадрове, екологічне забезпечення тощо.

Логістична інфраструктура, логістичний ланцюг

Логістична інфраструктура — сукупність елементів логістичної системи, що виконують певні логістичні завдання в логістичних про­цесах. Вона класифікується на будівлі і споруди з необхідним облад­нанням для складування продуктів, транспортні та маніпуляційні при­строї, засоби пакування продуктів, збирання, обробки та передачі логі-стичної інформації тощо.

У випадку інституціональної належності логістичну інфраструкту­ру класифікують так: транспортно-експедиційні підприємства, склад­ські підприємства, логістичні центри, інші підприємства логістичних послуг.

Логістичний ланцюг — лінійно впорядкована сукупність фізичних та юридичних осіб (виробників, дистриб'юторів, складів загального корис­тування та ін.), які здійснюють логістичні операції з метою доведення ма­теріального потоку від однієї логістичної системи до іншої (щодо продук­ції виробничо-технічного призначення) або до кінцевого споживача. У найпростішому варіанті логістичний ланцюг складається з двох елементів — постачальника та споживача і має такі характеристики: логістичний канал, логістичний цикл та логістичний центр.

Логістичний канал як канал розподілу, збуту, руху товару — час­тково впорядкована сукупність посередників (ділерів, фірм транспор­тно-експедиційного обслуговування та ін.) для доведення матеріально­го потоку від конкретного виробника до споживачів. У цьому випадку має значення час з моменту оформлення замовлення на постачання продукції до її доставки на склади споживача, який визначає логісти­чний цикл.

Логістичні центри (одна юридична особа) — це останні досяг­нення теорії та практики логістики, які беруть на себе виконання знач­ної частини логістичних операцій (транспортування, складування, па­кування, комісіювання, комплектацію та ін.) через виконання, наприклад, у транспортно-експедиційних організаціях нових, раніше не характерних для них логістичних функцій, їх централізацію на од­ному підприємстві.

Логістичний ланцюг формується на засадах кооперації постачаль­ників сировини, матеріалів, покупних частин, перевізників, складських підприємств, посередників, виробників, виробників-субпідрядників, підприємств та організацій дистрибуційної мережі, споживачів з ме­тою спільної координації їх діяльності в координатах простір — час. Останнім часом у літературі вживається термін «керування ланцюгом поставок» як варіант повної системної інтеграції процесів постачання, виробництва та дистрибуції, що видозмінює інституйовані межі функ­ціонування окремих учасників логістичного ланцюга, формуючи в но­вих межах нову логістичну систему вищої ієрархії. Така логістична система набуває рис системної, функціонально наскрізної орієнтації на переміщення.

Керування ланцюгом поставок означає концепцію планування, управління і контролю за допомогою ланцюга поставок, який охоплює всі фази створення і доставки логістичних вартостей — від місця отримання сировини через виробництво до кінцевого покупця з метою пропозиції відповідних товарів у відповідному місці та часі, у відпові­дній кількості та якості, за обґрунтованих витрат, з використанням су­часних інформаційних технологій.

Міжорганізаційна кооперація на засадах «ланцюга поставок» дає змогу досягти таких позитивних результатів: керування запасами здій­снюється через спільну оптимізацію запасів усіх кооперованих під­приємств (управління витратами ґрунтується на мінімізації логістич-них витрат всього логістичного ланцюга); горизонт часу співпраці довготерміновий; обмін інформацією для планування та керування ла­нцюгом поставок здійснюється впродовж усього ланцюга; сфера кон­тактів між партнерами має функціональний характер і поширюється на різні рівні керування; для кооперованої співпраці учасників логістич-ного ланцюга обов'язкове спільне постійне планування, узгодженість культури підприємств, поділ ризику; швидке переміщення товарів та інформації.