КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЛОГІСТИКИ 1.1. ОСНОВНІ СТАДІЇ РОЗВИТКУ І ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛОГІСТИКИ

Становлення ринкових відносин в Україні у 90-ті роки минулого століття сприяло появі й активному розвитку нового науково-практич­ного напряму, це — логістика. Зростання інтересу до логістики обумо­влене потребами розвитку економіки та бізнесу.

Термін «логістика», відомий донедавна лише вузькому колу спеці­алістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження, що пов'язано з широким використанням його в економіці. Етимологія поняття «логіс­тика» викликає істотні суперечності. Найбільш розповсюдженими є дві точки зору походження слова «логістика»:

•           від грецького слова «logisteke», що означає мистецтво обрахун­ків, уміння «правильно» розмірковувати і робити «вірні» висновки.

•           від французького слова «loger», що означає розміщення.

Однак зустрічаються й інші версії, зокрема, від давньо-німецького — склад, зберігання. У Древній Греції так називали прикладну мате­матику, у Римській імперії — діяльність із забезпечення військ провіа­нтом і житлом, у Візантії — процес комплексного вирішення різнома­нітних проблем, пов'язаних із пересуванням і тиловим забезпеченням армії.

Історично склалися два принципово різних науково-практичних напрямки розвитку логістики — у військовій справі й у математиці. Останній існує і до цього часу, де під логістикою розуміють математи­чну логіку. Однак, на думку західних учених, саме завдяки військовій справі логістика виросла в науку.

Особливо бурхливий розвиток логістика одержала в період дру­гої світової війни, коли була застосована для вирішення стратегіч­них завдань і чіткої взаємодії оборонної промисловості, тилових і постачальницьких баз та транспорту з метою своєчасного забезпе­чення армії озброєнням і продовольством. Ідея інтеграції постача­льних, виробничих і розподільчих систем, яка дозволяє отримати


додатковий ефект, стали поступово переходити з військової сфери у сферу господарської практики і одержала інший напрямок розви­тку — економічний.

Економічна логістика є досить молодою наукою, однак вона вже пройшла певний історичний шлях розвитку. На рис. 1.1 наведено схе­му еволюції логістики з деяких позицій.


1920—1950 рр. (фрагментаризація)

1960 рр.

(становлення)

1970 рр. (розвиток)

1980—1990 рр. (інтеграція)


Прогнозування попиту


Закупівліки

Упакування

Вантажопереробка


Матеріальний менеджмент

Інтегрована дистрибуція


 


Подпись: Бізнес-логістика


 


Планування розподілу

Керування замовленнями

Транспортування


Фізичний розподіл

Марке­тинг


Комп'ютер на комерці-оналізація


Керування запаса­ми у збуті


Обслуговування споживачів

Планування потреб


Керуван­ня якістю


Інформаційні комп'ютерні технології


о л а

ан

в о р г е т Ін


Виробниче плану-


 

Керування запаса­ми у виробництві

Виробничий (операцій­ний) мене­джмент

Промислова логістика


Технологічне транспортування


Гнучкі вироб­ничі системи

Рис. 1.1. Схема еволюції логістики


 

Логістика як наука та інструмент бізнесу в цивільних галузях стала формуватися на початку 50-х років XX століття передусім у СІЛА. Еволюція логістики тісно пов'язана з історією та еволюцією ринкових відносин в індустріально розвинутих країнах, причому сам термін «ло­гістика» у бізнесі вкоренився і став повсюдно застосовуватися лише наприкінці 70-х років.

Логістика досить бурхливо розвивається, багато питань, щодо її понятійного апарату та термінології постійно уточнюються та зміню­ються, наповнюючись новим змістом. В Україні термін «логістика» вперше вжив видатний український економіст-математик Є.Слуцький у контексті розгляду праксеології у праці «Етюд до проблеми побудо­ви формально-праксеологічних засад економіки» (1926р.), наголошу­ючи, що логістика стосується логіки такою мірою, як праксеологія фо­рмальної економіки.

Від початку 90-х років минулого століття терміном «логістика» по­значають новий напрям у науці — теорію та практику керування мате­ріальним і відповідними інформаційними та фінансовими потокоми, тобто в комплексі питань, пов'язаних із процесами обігу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, запасних частин, готової продукції, їх доставки від постачальника до заводу-виробника і від заводу-виробника до кінцевого споживача відповідно до його ви­мог та інтересів.

У ґенезі логістики XX століття можна виділити кілька історичних етапів.

Період з 20-х до початку 50-х років називається періодом «фрагме-нтаризації», коли ідея логістики як інтегрального інструменту зни­ження загальних витрат і керування матеріальними потоками у бізнесі не була головною, хоча окремі логістичні функції були важливими з точки зору зниження деяких витрат, наприклад, у виробництві, транс­портуванні, складуванні тощо. Проте загальні економічні умови, рі­вень розвитку технології й менеджменту не сприяли виявленню фено­мену логістики.

Цей період важливий тим, що в ньому були сформульовані перед­умови майбутнього впровадження логістичної концепції. До них мож­на віднести такі чинники:

зростання сукупних товарних запасів в каналах фізичного розпо­ділу товарів;

зростання транспортних тарифів, обумовлене розширенням гео­графії постачання та збуту і збільшенням вартості енергоносіїв;

поява і швидке поширення концепції маркетингу і орієнтація за потреби споживачів;

•           розвиток теорії й практики військової логістики.

Протягом даного періоду вийшла друком низка праць з маркетин­гу, де була розкрита природа фізичного розподілу як складової части­ни маркетингу, вказана його особлива роль в організації та підвищенні ефективності збуту товарів. Становлення концепції маркетингу, як на­слідок поступового переходу світової економіки від ринку виробника до ринку покупця, стало ключовим чинником, який пояснює появу ло­гістики в бізнесі.

Період від середини 50-х років до 70-х років західні фахівці нази­вають періодом становлення (концептуалізації) логістики. Вказаний період характеризувався швидким розвитком теорії та практики логіс­тики. Філософія маркетингу широко розповсюдилась у західних бізне­сових організаціях. У той же час прийшло розуміння того факту, що не можна більше нехтувати можливостями поліпшення дистрибуції (фі­зичного розподілу), передусім з позицій зниження витрат.

Одним із ключових чинників стрімкої експансії логістики у захід­ний бізнес стало виникнення концепції загальних витрат у фізичному розподілі. Сенс даної концепції полягає у тому, що можна так пере­групувати витрати в дистрибуції, щоб загальний рівень витрат на про­сунення товарів від виробника до споживача зменшився. Наприклад, переключаючи перевезення товарів із автомобільного на повітряний транспорт, можна уникнути необхідності створення проміжних скла­дів, тобто ліквідувати витрати на складування, зберігання й керування запасами. І хоча витрати власне на транспортування зростуть, загаль­ний рівень витрат у розподільній мережі зменшиться. Даний приклад підкреслює внутрішні взаємовідносини між двома найважливішими функціями: керуванням запасами і транспортуванням. Концепція зага­льних витрат виявилась базисом для розвитку методології прийняття логістичних рішень. Разом із тим існувала ще низка об'єктивних еко­номічних і технологічних чинників, які пояснюють прискорений роз­виток логістики протягом періоду, що аналізується. До основних із них належать:

•           зміни у моделях і відносинах споживчого попиту (розвиток олі-гополістичних ринків);

тиск чинника витрат на виробництво;

прогрес у комп'ютерних технологіях;

зміни у стратегіях формування запасів;

вплив військового досвіду.

Згадані чинники найяскравіше виявилися у 60-х роках у СІЛА. Голо­вними тенденціями на ринку стали підсилення уваги до покупця (зокрема, збільшення частки сервісних послуг) і поява великої кількості різноманіт­них товарів, що задовольняють однакові потреби (конкурентних товарів). Івидкий розвиток олігополістичних ринкових структур примусив бізне­сові організації шукати нові шляхи координації попиту й пропозиції, кращого обслуговування споживачів. Виникли нові логістичні підходи до скорочення циклів замовлення і виробництва продукції. Підвищення різ­номанітності товарів майже автоматично призвело до суттєвого зростання витрат на створення й підтримання запасів у системах дистрибуції. Це, у свою чергу, викликало необхідність пошуку нових шляхів удосконалення товаропровідних структур і зниження витрат у процесах фізичного розпо­ділу.

Одним із важливих чинників, що сприяли розвитку логістичного мислення, було застосування у бізнесі обчислювальної техніки та ін­формаційних технологій. Науково-технічний прогрес в економіці ін­дустріально розвинених країн призвів до необхідності розв'язання ба-гатоальтернативних і оптимізаційних задач, таких, наприклад, як вибір виду транспорту, оптимізація розміщення виробництва і складів, оп­тимальна маршрутизація, керування багатоасортиментними запасами, що розвивалися й почали активно впроваджуватися в бізнес із середи­ни 50-х років минулого століття.

На початок 70-х років були сформульовані фундаментальні прин­ципи бізнес-логістики, і деякі західні фірми почали їх успішно засто­совувати на практиці. Однак для більшості фірм, зацікавлених у під­вищенні прибутку, логістичний підхід до контролю і зменшення витрат ще не став очевидним. Крім того, спроби впровадити логістич-ну координацію наштовхнулись у багатьох західних фірмах на проти­дію середньої і навіть вищої ланки менеджменту. Менеджери, які про­тягом тривалого часу звикли виконувати традиційні функції, наприк­лад, закупівель, транспортування, вантажопереробки, часто заважали впровадженню організаційних змін, необхідних для реалізації наскріз­ного керування матеріальними потоками на підставі концепції зни­ження загальних витрат. Додаткові труднощі створювали наявні на той час системи бухгалтерського обліку, не пристосовані для виділення й контролю складових логістичних витрат і оцінки фінансових результа­тів логістичних операцій фірми.

Відмінною рисою цих років стало підсилення конкуренції на фоні нестачі високоякісних сировинних ресурсів. Попереднє зростання ін­вестицій у засоби виробництва у більшості країн змінилося відносною стабілізацією. У той же час суттєво зросли загальні логістичні витрати, наприклад у США в 2,7 разів за десятиліття, що аналізується. Основ­ним завданням більшості фірм стало зниження собівартості продукції та раціональне використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів. Свою роль відіграла у цьому й світова енер­гетична криза, що розпочалася на цей час. За період від 1973 по 1980 рр. світові ціни на сиру нафту зросли у 4 рази, що потягнуло за собою майже повсюдне у західному світі зростання інфляції та спад промис­лового виробництва. Стагфляція в економіці Заходу в цей період при­мусила вищих менеджерів фірм ретельно зайнятися пошуком шляхів зниження витрат у виробництві та дистрибуції на підставі концепції бізнес-логістики. Ресурсний чинник (зниження енергомісткості й ма­теріаломісткості продукції) став одним із головних у конкурентній бо­ротьбі. Акцент у логістиці дещо змістився на виробництво, цьому сут­тєво сприяла поява комп'ютерних систем контролю і керування виро­бництвом, впровадження і розвиток АСУ технологічними процесами і виробничими підрозділами.

На кінець 70-х років на Заході практично завершилася так звана «тарно-пакувальна» революція, яка докорінно змінила складський процес, його операційний зміст, організацію, технічне й технологічне забезпечення. Значний розвиток отримало виробництво транспортно-складського обладнання, нових видів тари й упакування, сучасних ав­томатизованих складських комплексів, активно почала впроваджува­тися контейнеризація перевезень вантажів. Значний економічний ефект дало застосування в розподільчих логістичних системах станда­ртизації тари й упакування, передусім впровадження стандартних ти-порозмірних рядів упаковок і палет.

Період від 80-х до середини 90-х років характеризується стрімким розвитком сучасних маркетингової та інтегральної концепцій логісти­ки в індустріальних країнах Заходу. Дійсно, за даний період теорія і практика логістики на Заході сягнула далеко вперед, значно перевер­шивши рівень, досягнутий у попередні десятиліття. Визначальною іде­єю розвитку логістики на той час була максимальна інтеграція логіс-тичних функцій фірми та її логістичних партнерів у так званому повному логістичному ланцюгу: закупівля—виробництво—дистрибуція— продаж для досягнення кінцевої мети бізнесу із мінімальними витра­тами. Протягом розглянутого періоду відбулися зміни у світовій еко­номіці, які пояснюють феномен логістичного «злету». Основними з них є такі:

1)         революція в інформаційних технологіях і впровадження персо-
нальних комп'ютерів (ПК);

глобалізація ринку;

зміни у державному регулюванні інфраструктури економіки;

повсюдне поширення філософії загального управління якістю;

зростання партнерства і стратегічних союзів;

структурні зміни в організації бізнесу.

Епохою персональних комп'ютерів можна назвати 80-і та початок 90-х років. Малогабаритні й відносно дешеві ПК стали невід'ємною приналежністю будь-якої бізнесової організації, встановлювалися практично на кожному робочому місці, де необхідно було здійснювати керування й контроль виробничих, технологічних, розподільчих та інших процесів, пов'язаних із матеріальними потоками. Використання ПК, створення на їх базі локальних обчислювальних і телекомуніка­ційних мереж, автоматизованих робочих місць (АРМ) відкрило нові горизонти для логістики. Фактично слід визнати, що саме дана обста­вина відіграла більш значну роль у розповсюдженні логістичних сис­тем, ніж всі інші передумови разом узяті, починаючи з 1970 р. Сучасне програмне забезпечення дозволило використовувати ПК в інтерактив­них процедурах інтегрованого логістичного менеджменту від закупі­вель матеріалів до розподілу й продажу готової продукції. Нові поко­ління більш потужних і менш коштовних ПК на початку 90-х років минулого століття у сполученні з архітектурою відкритих систем ще більше стимулювали впровадження інформаційно-комп'ютерних ін­новацій в логістиці. Нині мікрокомп'ютерною технікою оснащені практично всі підприємства. Будучи результативним і дешевим засо­бом, вона забезпечує споживачу контроль, спостереження й розв'язання великої кількості задач, тим самим координуючи компо­ненти матеріального потоку.

Взаємодія типу комп'ютер-комп'ютер обумовили удосконалення засобів зв'язку, які вплинули на розвиток логістики приблизно так, як і персональні комп'ютери. Супутникові космічні системи, системи Mobilstar, Navstar та інші, забезпечуючи можливість передачі худож­ніх, звукових і письмових повідомлень, дозволяють миттєво зв'язуватися з будь-якою точкою на земній кулі. Внаслідок появи но­вих комунікаційних засобів інформація стала менш коштовною, в той час як інші статті логістичних витрат рівномірно зростали. Модерніза­ція засобів зв'язку, яка сприяла координації логістичних дій, стимулю­вала зростання ефективності й популярності логістики.

Удосконалення мікропроцесорної техніки та її широке застосуван­ня у всіх сферах економіки індустріальних країн сприяло революції в інформаційно-комп'ютерних технологіях. Інформація в електронній формі перетворилася на важливий компонент сучасної ринкової ін­фраструктури. Формування світового інформаційного простору йшло у напрямі створення й розвитку баз і банків даних, систем і стандартів електронних угод та електронних комунікацій. Для поширення прин­ципів логістики дуже важливе значення мали створення систем елект­ронних банківських платежів та інших операцій (на основі міжнарод­ної міжбанківської мережі SWIFT і SWIFT II), використання для підтримки інформаційної взаємодії між логістичними партнерами ста­ндартів «електронного обміну даними» (Electronic Data Interchange, EDI) та «електронного обміну даними в керуванні, торгівлі й на транс­порті» (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport, EDIFACT).

Розповсюдженню логістичних концепцій у бізнесі сприяв динаміч­ний ринок електронних комунікацій, а саме: мереж передачі даних, факсимільного зв'язку, електронної пошти, телеконференцій, розраху­нкових палат, загальнодоступного програмного забезпечення тощо. Логістичними партнерами почали широко використовуватися можли­вості масового інформаційного обслуговування за допомогою як ко­мерційних (Compuserve, America Online), так і некомерційних (Internet) комунікаційних мереж.

Визначальну роль у становленні й утвердженні інтегральної кон­цепції логістики відіграла можливість постійного контролю за матері­альними потоками у реальному масштабі часу в режимах віддаленого доступу через інформаційні системи зв'язку (наприклад, через супут­никові телекомунікаційні системи). Отже, революція в інформаційних технологіях підтвердила, що поряд із матеріальними треба керувати супутніми інформаційними потоками.

У 1985 р. Рада логістичного менеджменту СІЛА (РЛМ) уточнила визначення логістики так: «Логістика є процесом планування, управ­ління і контролю ефективного (з точки зору зниження витрат) пото­ку запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг і супутньої інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання (включаючи імпорт, експорт, внут­рішні та зовнішні переміщення) для цілей повного задоволення потреб споживачів».

У даному визначенні важливими є три моменти. По-перше, те, що логістична діяльність носить інтегрований характер і простягається від місця виникнення до місця споживання потоку матеріальних ресурсів і готової продукції. По-друге, підкреслено важливість керування супут­ньою інформацією. І нарешті, по-третє, вперше до сфери інтересів логістики потрапили сервісні (нематеріальні) потоки. Це має принци­пове значення для розвитку логістичних підходів в індустрії сервісних послуг, оскільки всі попередні десятиліття об'єктом вивчення й опти-мізації в логістиці були лише матеріальні потоки.

Розвиток інтеграції світової економіки й глобалізації бізнесу сприяли створенню міжнародних логістичних систем. Великі західні фірми нама­галися розвивати глобальні стратегії, тобто виробляти продукцію для сві­тового ринку і у тих місцях, де можна було б знайти найдешевші сирови­ну, компоненти, трудові ресурси. Ліквідація традиційних національних, торговельних, митних, транспортних та інших бар'єрів, як це відбулося в країнах ЄС і між СІЛА й Канадою, зробила можливим вільне переміщен­ня товарів, послуг і людей через кордони і у той же час підсилила значи­мість міжнародної логістичної координації. На міжнародній арені логіс-тична діяльність стала більш комплексною, а такі проблеми, як розміщення виробництва і центрів дистрибуції, вибір видів транспорту, типів сервісу, методів керування запасами, проектування адекватних ко­мунікаційних та інформаційних систем стали вимагати нових навичок ло-гістичного менеджменту. Від початку 90-х років минулого століття акти­вно розробляються і впроваджуються міжнародні програми й проекти, в яких логістиці відводиться провідна роль. Наприклад, у країнах ЄС при­йнято декілька програм, спрямованих на створення міжнаціональних ло-гістичних центрів фізичного розподілу товарних потоків. Для реалізації принципів логістики у міжнародних перевезеннях та економічних торго­вельних зв'язках в ЄС створюються міжнаціональні комунікаційні інфор­маційно-комп'ютерні системи, розроблені у рамках проектів TEDIM, UNSTAD, TACIS та ін.

За останні 15 років відбулися суттєві зміни у транспортному зако­нодавстві багатьох країн, передусім СІЛА і країн ЄС, внаслідок цього були створені відповідні політичні умови для розвитку транспортного сервісу в логістиці, що послужило найважливішим стимулом для роз­витку інтегрованої логістики та створення великих транспортно-логістичних систем.

Однією з найважливіших рушійних сил логістичних змін стала ду­же поширена у західному бізнесі концепція загального керування якіс­тю (total quality management, TQM). Ця концепція, взята на озброєння переважною більшістю провідних компаній світу, вчинила справжній переворот у теорії та практиці менеджменту.

Згідно з одним із визначень, що належить відомій організації British Standards Institution, концепція загального керування якістю — це управлінський підхід, який ставить у центр уваги задачу підви­щення якості, він заснований на участі всіх членів фірми (організації) у розв'язуванні даної задачі на всіх стадіях виробництва і розповсю­дження продукції (послуг), який дає змогу досягти тривалого успіху за рахунок задоволення потреб споживачів і завдяки взаємовигідності як для кожного члена фірми, так і для суспільства в цілому.

80-і роки XX століття позначені бурхливим зростанням союзів і альянсів у бізнесі, які змінили попередню практику недовіри, підозри і жорстокої конкуренції. Завдяки концепції інтегрованої логістики пар­тнери з бізнесу почали шукати шляхи продуктивної координації у плануванні та керуванні запасами готової продукції, транспортуванні, вантажопереробці, організації продаж.

Еволюція логістики за кордоном показує, що вона стає одним із най­важливіших стратегічних інструментів у конкурентній боротьбі для бага­тьох бізнесових організацій, і ті фірми, які використали концепції інтегро­ваної логістики, як правило, зміцнили свої позиції на ринку.