7.5. ЛОГІСТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ І СИСТЕМИ В СФЕРІ РОЗПОДІЛУ ПРОДУКЦІЇ

З операційної точки зору логістична концепція «планування по­треб/ресурсів» може бути використана і в системах дистрибуції, що стало підставою для створення зовнішніх мікрологістичних систем «планування розподілу продукції/ресурсів» (DRP). Системи DRP — це поширення логіки побудови систем MRP на канали дистрибуції гото­вої продукції. Однак ці системи суттєво розрізняються.

Системи MRP визначені виробничим розкладом, який детально рег­ламентований і контролюється фірмою-виробником готової продукції. Функціонування ж систем DRP базується на споживчому попиті, який не контролюється фірмою. Тому системи MRP звичайно характеризуються більшою стабільністю на відміну від систем DRP, що працюють в умовах невизначеності попиту. Таке невизначене зовнішнє середовище накладає додаткові умови й обмеження у політиці керування запасами готової про­дукції у розподільних мережах. У той же час системи MRP контролюють запаси всередині виробничих підрозділів. Системи DRP планують і регу­люють рівень запасів на базах і складах фірми у власній товаропровідній мережі збуту або у гуртових торгових посередників.

Фундаментальним інструментом логістичного менеджменту в систе­мах DRP є розклад (графік), який координує весь процес поставок і по­повнення запасів готової продукції у розподільчій мережі (каналі). Даний розклад формується для кожної виділеної одиниці зберігання (stock-keeping unit, SKU) і кожної ланки логістичної системи, пов'язаної із фор­муванням запасів у розподільному каналі. Графіки поповнення і витра­чання запасів SKU інтегруються у загальну вимогу поповнення запасів готової продукції на ескаладах фірми або гуртових посередників.

Мікрологістичні системи керування збутом, засновані на схемі DRP, дають змогу фірмам досягти певних переваг у маркетингу й логі­стиці. Маркетингові організаційні переваги полягають у наступному:

•           поліпшення рівня сервісу за рахунок зменшення часу доставки готової продукції та задоволення очікувань споживачів;

•           поліпшення просунення нових товарів на ринок;

здатність передбачити і попередити маркетингові рішення щодо просунення готової продукції із низьким рівнем запасів;

поліпшена координація керування запасами готової продукції з іншими функціями фірми;

виключна спроможність задовольняти запити споживачів за рахунок сервісу, пов'язаного з координацією керування запасами готової продукції.

Серед логістичних переваг систем БРР можна зазначити такі:

зменшення логістичних витрат, пов'язаних зі зберіганням і керу­ванням запасами готової продукції, за рахунок координації поставок;

зменшення рівня запасів за рахунок точного визначення величи­ни і місця поставок;

скорочення потреби у складських площах за рахунок зменшення запасів;

зменшення транспортної складової логістичних витрат за раху­нок ефективного зворотного зв'язку через замовлення;

поліпшення координації між логістичними функціями у дистри­буції та виробництві.

У той же час існують певні обмеження й недоліки у застосуванні систем БРР. По-перше, система БРР вимагає точного скоординовано -го прогнозу відправлень і поповнення запасів для кожного центру і каналу розподілу готової продукції у товаропровідній мережі. В ідеа­льному випадку система не повинна підтримувати надмірні запаси у логістичних розподільних каналах, але це визначається лише точністю прогнозування. Для уникнення можливих помилок треба мати певні страхові запаси у розподільних центрах. Можливі три принципові по­милки: помилка самого методу прогнозування; невірне передбачення попиту, що відбивається на невірному розміщенні складів (або розмірі запасів); помилки у прогнозі часу зміни попиту.

По-друге, планування запасів у системах ЬіРР вимагає високої на­дійності при здійсненні логістичних циклів між розподільними центрами та іншими ланками логістичної системи. Невизначеність будь-якого циклу (замовлення, транспортування, виробництва) відразу впливає на ефективність рішень, що приймаються в системі БРР.

По-третє, інтегроване планування розподілу викликає часті зміни у виробничому розкладі, що лихоманить виробничі підрозділи фірми, призводить до коливань у використанні виробничих потужностей, не­визначеності у витратах на виробництво, зривам доставки готової про­дукції споживачам. Зазначені недоліки традиційно усуваються шляхом збільшення страхових запасів у розподільній мережі.

Наприкінці 1980-х років у США та Західній Європі з'явилася роз­ширена версія системи «планування розподілу продукції/ресурсів» — система DRP II, яку називають другим поколінням систем керування розподілом продукції в логістичних системах. У системах DRP II ви­користовуються більш сучасні методи й алгоритми програмування, розраховані на локальні мережі персональних комп'ютерів і телекому­нікаційні електронні канали, що працюють у режимі «on line». У сис­темах DRP II застосовуються ефективніші моделі прогнозування по­питу, потреби в готовій продукції, забезпечується керування запасами при середньострокових і довгострокових прогнозах попиту на готову продукцію. У таких системах комплексно вирішуються питання керу­вання виробничою програмою, виробничими потужностями, персона­лом, якістю процесів перевезень і логістичного сервісу.

У зарубіжній практиці серед інших мікрологістичних концепцій за останнє десятиріччя великого поширення набули різні варіанти конце­пції «реагування на попит» (demand-driven techniques, DDT). Дана концепція в основному розроблялася як модифікація концепції «пла­нування потреб/ресурсів» з метою поліпшення реакції на зміну спожи­вчого попиту. Найвідомішими є чотири варіанти концепції: «точки за­мовлення (перезамовлення)», «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів».

Концепція «точки замовлення (перезамовлення)» (re-order point, ROP) використовує одну із найстаріших методик контролю й керуван­ня запасами, засновану на точці замовлення (перезамовлення) і статис­тичних параметрах витрачання продукції. Дана концепція застосову­ється для визначення й оптимізації рівня страхових запасів з метою елімінування коливань попиту. Ефективність методу ROP значною мі­рою залежить від точності прогнозування попиту, внаслідок чого він тривалий час не був популярним у логістичних менеджерів. Через те, що прогнози споживчого попиту на готову продукцію не відзначалися особливою точністю, практичного застосування метод ROP у логістиці не знаходив. Відродження методу пов'язане із революцією в інформа­ційних технологіях, коли з'явилася можливість одержувати і обробля­ти інформацію щодо попиту із кожної точки продажу за допомогою сучасних телекомунікаційних та інформаційно-комп'ютерних систем. Цьому ж сприяли нові гнучкі виробничі технології, які значно змен­шили тривалість виробничо-логістичних циклів. Сфера використання концепції ROP — регулювання рівня страхових запасів, причому в тих чи інших варіантах визначення точок замовлення використовуються різні методи «реагування на попит».

Мікрологістичні концепції «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» ґрунту­ються на методології «реактивного відгуку» на попит, який передбача­ється, шляхом концентрації або швидкого поповнення запасів у точках ринку, близьких до прогнозованого розширення попиту. Такі концеп­ції мають певну схожість, бо в основному націлені на максимальне скорочення часу реакції логістичної системи на зміну попиту і навіть на превентивні рішення щодо керування запасами готової продукції, котрі заздалегідь враховують динаміку попиту.

Концепція «швидкого реагування» (quick response, QR) є логістич-ною координацією дій роздрібних торгівців і гуртовиків з метою по­ліпшення просування готової продукції в їх розподільних мережах у відповідь на зміни попиту, що передбачаються. Реалізація даних кон­цепцій здійснюється шляхом моніторингу продаж у роздрібній торгів­лі та передачі гуртовикам інформації щодо обсягів продаж за специфі­кованою номенклатурою та асортиментом і від гуртовиків — виробникам готової продукції. Інформаційна підтримка забезпечує розділення процесу «швидкого реагування» між роздрібними торгів­цями, гуртовиками і виробниками. Наприклад, роздрібні торгівці мо­жуть зажадати від фірми-виробника скоротити тривалість виробничо­го періоду від 15 до 13 днів, а цикл поповнення запасів від постачальників — від 6 до 3 днів. Удосконалення інформаційних тех­нологій сприяє зменшенню невизначеності у термінах доставки гото­вої продукції, виробництві й поповненні запасів, відкриває можливості максимально гнучкої взаємодії партнерів у інтегрованих логістичних ланцюгах. Застосування концепції «швидкого реагування» дозволяє зменшити запаси готової продукції до потрібного рівня, але не нижче величини, здатної швидко задовольнити споживацький попит, і в той же час значно підвищити оборотність запасів.

Логістична стратегія «неперервного поповнення запасів» (continuous replenishment, CR) є модифікацією концепції «швидкого реагування» і призначена для усунення необхідності в замовленнях на поповнення запасів готової продукції. Метою даної стратегії є встано­влення ефективного логістичного плану, спрямованого на безперервне поповнення запасів готової продукції у роздрібних торговців. За допо­могою щоденної обробки інформації щодо обсягів продаж у роздріб­них торговців і відправлень готової продукції від гуртовиків постача­льник (фірма-виробник) розраховує необхідну сумарну потребу в кількості та асортименті товарів. Потім досягається угода між поста­чальником, гуртовиками і роздрібними торговцями щодо поповнення їх запасів готової продукції шляхом підписання зобов'язань щодо за­купівель. Постачальник на підставі обробки інформації щодо продаж і прогнозу попиту неперервно (або із досить високою частотою) попов­нює запаси роздрібних торговців безпосередньо або через гуртових посередників. У деяких випадках для скорочення часу поповнення за­стосовується наскрізний фрахт або пряма доставка готової продукції роздрібним торговцям, минаючи гуртовиків. Згідно з концепцією «не­перервного поповнення запасів» для ефективної роботи необхідно ви­конати дві основні операції: по-перше, забезпечити достовірність ін­формації від роздрібних торговців і надійну доставку готової продук­ції; по-друге, максимальна відповідність розмірів вантажних відправ­лень вантажомісткості транспортних засобів.

Подальшим розвитком стратегій «швидкого реагування» і «непе­рервного поповнення запасів» стала логістична концепція «автоматич­ного поповнення запасів» (automatic replenishment, AR). Дана концеп­ція забезпечує постачальників (виробників готової продукції) необхідним набором правил для прийняття рішень щодо товарних ха­рактеристик і категорій. Товарна категорія — це комбінація розмірів, кольору і супутніх товарів, які звичайно подаються разом у певній то­рговельній точці роздрібної мережі. За допомогою застосування стра­тегії «автоматичного поповнення запасів» постачальник може задово­льнити потреби роздрібних торговців у товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстежувати одиничні продажі та рівень запа­сів для товарів швидкої реалізації. Реакція на товарну категорію до­зволяє постачальникам збільшувати гнучкість та ефективність попов­нення запасів. Керування запасами у роздрібних торговців підвищує їх відповідальність за надійність поставок і підтримання рівня запасів відповідно до попиту. З позицій роздрібних торговців результатом впровадження логістичної стратегії «автоматичного поповнення запа­сів» є файл поповнення страхових запасів, сконструйований таким чи­ном, щоб максимізувати обсяг продаж для товарної категорії. Така стратегія дає змогу також зменшити витрати роздрібних торговців, пов'язані із розподілом запасів і забезпеченням надійності їх попов­нення.

Хоча логістичні стратегії «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» спрямова­ні передусім на задоволення запитів роздрібних торговців, вони забез­печують також певну вигоду від інтегрованих взаємовідносин для ви­робників і гуртовиків. Існують дві основні причини такого альянсу. Перша пов'язана із тим, що інформаційні потоки, котрі відбивають вимоги покупців, процедури замовлень і графіка доставки готової продукції, забезпечують постачальникам (виробникам і гуртовим тор­говельним посередникам) краще бачення проблеми керування запаса­ми у дистрибуції. Виробники й гуртовики можуть краще планувати поставки, коли вони знають обсяг продаж і рівень запасів готової про­дукції у роздрібних торговців, у розподільчих центрах й у виробницт­ві. Це краще бачення допомагає постачальникам швидше реагувати на зміну попиту, розв'язувати питання щодо організації збирання замов­лень, розміщення складів і виробничих підрозділів. Інформованість у інтегрованих розподільних каналах допомагає постачальникам уста­новлювати пріоритети на виробництві та розподілі між окремими то­варами і групами споживачів. Друга причина розвитку інтегрованих логістичних систем пов'язана із тим, що врахування чинників часу та інформації сприяє кращій координації діяльності партнерів (ланок ло­гістичної системи) у розподільчій мережі. Альянс між ланками логіс-тичної системи, заснований на обміні інформацією і зменшенні ризи­ків, сприяє поліпшенню їх операційної ефективності, встановленню тривалих партнерських взаємовідносин.

 

 

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

V

Дайте визначення поняттю «збутова логістика». У чому полягає її принципова відмінність від розподілу?

Які завдання розв'язує збутова логістика на мікро- і ма-крорівні.

Які завдання розв'язує збутова логістика у ресторан­ному господарстві?

Дайте визначення логістичному каналу збуту та збу­тової мережі у ресторанному господарстві.

Коротко охарактеризуйте види логістичних каналів.

За яких умов звертаються до послуг посередників у збутовому процесі?

Які функції виконують логістичні посередники в дис-триб'юцїї? Які структури можуть виступати в ролі посе­редників у логістичних процесах?

Порівняйте збутову та маркетингову стратегію у за­кладах ресторанного господарства.

Окресліть систему каналів збуту готової продукції у ресторанному господарстві.

Роль франшизи у збутовій діяльності закладів ресто­ранного господарства.

Окресліть перспективу впровадження системи «від дверей до дверей» у збутовій діяльності закладів ресто­ранного господарства.

Наведіть алгоритм вибору оптимального варіанта ло-гістичної системи збуту у ресторанному господарстві.

Охарактеризуйте підходи до збуту продукції ресто­ранного господарства.

Викладіть логістичні концепції і системи у сфері розпо­ділу: «планування розподілу продукції/ресурсів» (йЯР), «швидкого реагування».