ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА У РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ 5.1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ

Рух матеріального потоку від первинного джерела сировини до кі­нцевого споживання здійснюється із застосуванням різних транспорт­них засобів. Без транспортування неможливе саме існування матеріа­льного потоку.

Транспорт — зв'язуючий елемент між логістичними системи, що здійснює пересування матеріальних ресурсів. Він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельний, виробничій, розподільчій). Тому транспортна складова бере участь у багатьох технологічних процесах, виконуючи завдання логі-стичної системи. Разом з тим існує досить самостійна транспортна об­ласть логістики, у якій багатоаспектна погодженість між учасниками транспортного процесу може розглядатися поза прямим зв'язком із виро­бничо-складськими ділянками руху матеріального потоку.

По призначенню виділяють дві основні групи транспорту:

транспорт загального користування (магістральний) — обслуговує сферу обігу й населення: залізничний, водний (морський і річковий), ав­томобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

транспорт незагального користування — внутрівиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетра-нспортним організаціям.

Організація переміщення вантажів транспортом незагального ко­ристування є предметом вивчення виробничої логістики. Завдання ви­бору каналів руху товарів вирішуються розподільною логістикою.

Предметом транспортної логістики є комплекс завдань, пов'язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загаль­ного користування.

Транспортна логістика — це оптимізація транспортних систем, вибір виду і типу транспортних засобів; визначення різноканальньїх маршрутів доставки; забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу.

Мета транспортної логістики — максимальне задоволення по­треб в транспортних послугах і виконання правил логістики — потріб­ний вантаж, у потрібнім місці, у потрібний час, у необхідній кількості, необхідної якості, з мінімальними витратами, потрібному споживачу, конкретного замовлення.

Завдання транспортної логістики:

вибір виду і типу транспортних засобів;

спільне планування транспортного процесу зі складським і виро­бничим;

спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту) у випадку змішаних перевезень;

забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

•           визначення раціональних маршрутів доставки. Технологічна узгодженість дозволяє застосувати єдину технологію

транспортування, прямі перевантаження, безперевантажні повідомлення.

На практиці для транспортування продукції можна застосовувати не тільки один, але і кілька видів транспорту. За кількістю видів транспорту, що беруть участь у поставці товарів, транспортні системи розподіляються на:

одновидову (унімодальну);

багатовидову (мультимодальну або інтермодальну).

Унімодальна система — доступна й поширена одновидова систе­ма із участю автомобільного транспорту, який забезпечує поставку ва­нтажів «від дверей до дверей».

Інтермодальна система — система доставки вантажів деякими видами транспорту за єдиним перевізним документом із передачею вантажів у пунктах перевантаження з одного виду транспорту на ін­ший без участі вантажовласника. Інтермодальні транспортні системи забезпечують поставку вантажів в усі кінці земної кулі з використан­ням наскрізного тарифу під керівництвом єдиного оператора.

При створенні мережі мультимодальних перевезень найбільше значен­ня надається створенню терміналів нових типів з новими функціями:

♦          послуги з перевантаження

обслуговування вантажних місць (оренда, лізинг, складування, ремонт)

обслуговування автотранспортних засобів (оренда, лізинг, стоян­ка, ремонт, мийка)

обслуговування транспортної мережі (початкові й кінцеві опера­ції, контроль за рухом, митне обслуговування)

послуги, пов'язані з вантажем (завантаження, розвантаження, складування).

Роль транспорту істотно змінюється з розвитком логістичних систем. У сучасних умовах транспортне обслуговування визначається не інтере­сами окремого відправника чи одержувача, а оптимальним співвідношен­ням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання.

Сьогодні принципово важливо, що транспорт як елемент інфраструк­тури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи вироб­ника від збутових і розподільчих операцій, що часто використовується у логістичних системах, виносячи ці функції на аутсорцінг. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає по­слуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.