4.4. ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ

Логістична система керування запасами проектується з метою безпе­рервного забезпечення споживача якимось видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається шляхом вирішенням наступних задач:

обліку поточного рівня запасів на складах різних рівнів,

визначення розміру гарантійного (страхового) запасу,

розрахунку розміру замовлення,

визначення інтервалу часу між замовленнями.

Система управління запасами — сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнен­ня запасів.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

♦          система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

система управління запасами з фіксованою періодичністю замо­влення;

система із заданою періодичністю поповнення запасів до встано­вленого рівня;

система «максимум-мінімум»

система оперативного управління.

Система з фіксованим розміром замовлення

У цій системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умо­ви зменшення наявного на складах запасу до встановленого мінімаль­ного критичного рівня, який називають «точкою замовлення».

У процесі функціонування даної технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності викорис­тання (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі.

Схема розрахунку всіх параметрів системи керування запасами з фіксованим розміром запасу наведена у табл. 4.2.

Вихідні дані для розрахунку параметрів системи наступні:

потреба в замовленому продукті, шт.;

оптимальний розмір замовлення, шт.;

час постачання, дні;

можлива затримка поставки, дні.

Гарантійний (страховий) запас дозволяє забезпечувати потребу на період передбачуваної затримки поставки. При цьому під можливою затримкою поставки розуміють максимально можливу затримку. По­повнення гарантійного запасу відбувається в ході наступних поставок через використання другого розрахункового параметру даної системи — порогового рівня запасу.

Пороговий рівень запасу визначає рівень запасу, при досягненні якого виробляється чергове замовлення. Величина порогового рівня розрахову­ється таким чином, що надходження замовлення на склад відбувається в момент зниження поточного запасу до гарантійного рівня. При розрахун­ку порогового рівня затримка поставки не враховується.

Третій основний параметр системи управління запасами з фіксова­ним розміром замовлення — максимальний бажаний запас. На відміну від попередніх двох параметрів він не виявляє безпосереднього впливу на функціонування системи в цілому. Цей рівень запасів визначається для відстеження доцільного завантаження площ з точки зору критерію мінімізації сукупних витрат.

Таблиця 4.2

СХЕМА РОЗРАХУНКУ ПАРАМЕТРІВ СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ ЗАПАСАМИ З ФІКСОВАНИМ РОЗМІРОМ ЗАМОВЛЕННЯ

 

№ з/п

Показник

Порядок розрахунку*

1

Потреба, шт.(кг)

2

Оптимальний розмір замовлення, шт.(кг)

Дивись формулу (4.1)

3

Час доставки, дні

4

Можлива затримка поставки, дні

5

Очікуване денне споживання, шт.(кг)/день

[1]: [число робочих днів]

6

Термін витрачання замовлення, дні

[2] : [5]

7

Очікуване споживання за час поставки, шт. (кг)

[3] X [5]

8

Максимальне споживання за час поставки, шт. (кг)

([3]+[4]) х [5]

9

Гарантійний запас, шт. (кг)

[8] - [7]

10

Пороговий рівень запасу, шт. (кг)

[9] + [7]

11

Максимальний бажаний запас, шт. (кг)

[9] + [2]

12

Термін витрачання запасу до порогового рі­вня, дні

([11] - [10]): [5]

Числа у квадратних дужках — порядкові номери показників.

Оптимальний розмір замовлення розраховується за формулою:

*0 ^     (4.1)

Основні позначення такі:

с1 — витрати на реалізацію замовлення, що не залежать від обсягу;

с2 — витрати на зберігання одиниці запасу протягом одиниці часу;

V — інтенсивність споживання запасу (замовлення).

У деяких випадках застосовують плаваючу (таку, що коливається) то­чку замовлення. Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замов­лення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зо­бов'язань або з урахуванням коливань попиту на продукцію і т.д.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від ін­тенсивності використання (споживання) матеріальних ресурсів у про­міжок часу між подачею замовлення і надходженням продукції на склад у логістичній системі. Умовно припускається, що даний інтер­вал часу в заготівельному періоді є постійним.

Таким чином, дана система контролю передбачає захист підприємства від створення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксо­ваним розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

великі втрати внаслідок відсутності запасу;

високі витрати на зберігання запасів;

висока вартість товару, який замовляється;

високий ступень невизначеності попиту;

наявність знижки ціни залежно від кількості, яка замовляється;

•           накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безпере­рвний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замов­лення». За наявності широкого асортименту продукції необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автома­тизованої ідентифікації штрихових кодів.

У закладах ресторанного господарства система із фіксованим розміром замовлення може використовуватися при контролі запасів лікеро-горілчаних напоїв, пива, соків та безалкогольних напоїв, а також бакалійних товарів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення

У системі з фіксованою періодичністю замовлення продукцію в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, через 2 дні і т.п., а розмір запасу регулюється зміною розміру замовлення.

У системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення, який залежить від рівня використання (споживання) матеріа­льних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Порядок розрахунку всіх параметрів системи керування запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями наведений у табл. 4.3.

Вхідні дані для розрахунку параметрів системи наступні:

потреба в замовленому продукті, шт.(кг)

інтервал часу між замовленнями, дні,

можлива затримка поставки, дні.




пасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту. Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці у закладах ресторанного господарства за даною сис­темою можна замовляти в одного і того ж постачальника продукцію із обмеженим терміном зберігання, на яку рівень попиту відносно стабі­льний (молочні та гастрономічні продукти, напівфабрикати із охоло­дженого м'яса, птиці, риби тощо).

Переваги системи періодичного поповнення численні:

вона добре узгоджується з терміновим планування, оскільки ви­користовуються постійні періоди;

якщо треба замовити багато продуктів у одного постачальника, то замовлення можуть формуватися на один і той самий період;

система неперервної інвентаризації не є необхідною (запаси оці­нюються лише на момент замовлення).

Система з фіксованою величиною замовлення також має переваги, але нечисленні:

вона керує роздільно продуктами, які реально не включаються в одне замовлення;

у постачальників часто купують мінімальні кількості;

для одного і того самого рівня обслуговування дана система по­требує буферних запасів меншого обсягу, ніж у випадку системи із пе­ріодичним поповненням (табл. 4.4).


Таблиця 4.4

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня

У цій системі вхідним параметром є період часу між замовлення­ми. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обся­гів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замовлення по­даються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досяг­нення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто «точки замо­влення»).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мініма­льного рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціо­нує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві кате­горії: планові і додаткові. Планові замовлення роблять через задані ін­тервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додат­кових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих. Як і системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, обчислення розміру замовлення грунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замов­лення на склад закладу.

Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріа­льних ресурсів. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «мінімум-максимум»

Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується постійний інтервал часу між замовленнями. Система «мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що ста­ють порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній систе­мі замовлення виникають не через інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до мак­симального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів — мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Система оперативного управління

Крім перерахованих систем управління запасами в практичній дія­льності закладів ресторанного господарства часто застосовується так звана система оперативного управління. Під час використання цієї си­стеми через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «ні».

Отже, розглянуті системи керування запасами можуть бути засто­совні лише до досить обмеженого асортименту продукції та умов вза­ємодії з постачальниками. Підвищення ефективності використання си­стеми керування запасами приводить до необхідності розробки оригінальних систем керувань запасами і більш широкого застосуван­ня економіко-математичних методів і моделей.