4.4. ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ
Логістична система керування запасами проектується з метою безперервного забезпечення споживача якимось видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається шляхом вирішенням наступних задач:
обліку поточного рівня запасів на складах різних рівнів,
визначення розміру гарантійного (страхового) запасу,
розрахунку розміру замовлення,
визначення інтервалу часу між замовленнями.
Система управління запасами — сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.
У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:
♦ система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;
система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;
система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;
система «максимум-мінімум»
система оперативного управління.
Система з фіксованим розміром замовлення
У цій системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення».
У процесі функціонування даної технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності використання (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі.
Схема розрахунку всіх параметрів системи керування запасами з фіксованим розміром запасу наведена у табл. 4.2.
Вихідні дані для розрахунку параметрів системи наступні:
потреба в замовленому продукті, шт.;
оптимальний розмір замовлення, шт.;
час постачання, дні;
можлива затримка поставки, дні.
Гарантійний (страховий) запас дозволяє забезпечувати потребу на період передбачуваної затримки поставки. При цьому під можливою затримкою поставки розуміють максимально можливу затримку. Поповнення гарантійного запасу відбувається в ході наступних поставок через використання другого розрахункового параметру даної системи — порогового рівня запасу.
Пороговий рівень запасу визначає рівень запасу, при досягненні якого виробляється чергове замовлення. Величина порогового рівня розраховується таким чином, що надходження замовлення на склад відбувається в момент зниження поточного запасу до гарантійного рівня. При розрахунку порогового рівня затримка поставки не враховується.
Третій основний параметр системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення — максимальний бажаний запас. На відміну від попередніх двох параметрів він не виявляє безпосереднього впливу на функціонування системи в цілому. Цей рівень запасів визначається для відстеження доцільного завантаження площ з точки зору критерію мінімізації сукупних витрат.
Таблиця 4.2
СХЕМА РОЗРАХУНКУ ПАРАМЕТРІВ СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ ЗАПАСАМИ З ФІКСОВАНИМ РОЗМІРОМ ЗАМОВЛЕННЯ
№ з/п |
Показник |
Порядок розрахунку* |
1 |
Потреба, шт.(кг) |
— |
2 |
Оптимальний розмір замовлення, шт.(кг) |
Дивись формулу (4.1) |
3 |
Час доставки, дні |
— |
4 |
Можлива затримка поставки, дні |
— |
5 |
Очікуване денне споживання, шт.(кг)/день |
[1]: [число робочих днів] |
6 |
Термін витрачання замовлення, дні |
[2] : [5] |
7 |
Очікуване споживання за час поставки, шт. (кг) |
[3] X [5] |
8 |
Максимальне споживання за час поставки, шт. (кг) |
([3]+[4]) х [5] |
9 |
Гарантійний запас, шт. (кг) |
[8] - [7] |
10 |
Пороговий рівень запасу, шт. (кг) |
[9] + [7] |
11 |
Максимальний бажаний запас, шт. (кг) |
[9] + [2] |
12 |
Термін витрачання запасу до порогового рівня, дні |
([11] - [10]): [5] |
Числа у квадратних дужках — порядкові номери показників.
Оптимальний розмір замовлення розраховується за формулою:
*0 ^ (4.1)
Основні позначення такі:
с1 — витрати на реалізацію замовлення, що не залежать від обсягу;
с2 — витрати на зберігання одиниці запасу протягом одиниці часу;
V — інтенсивність споживання запасу (замовлення).
У деяких випадках застосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення. Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замовлення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зобов'язань або з урахуванням коливань попиту на продукцію і т.д.
Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності використання (споживання) матеріальних ресурсів у проміжок часу між подачею замовлення і надходженням продукції на склад у логістичній системі. Умовно припускається, що даний інтервал часу в заготівельному періоді є постійним.
Таким чином, дана система контролю передбачає захист підприємства від створення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:
великі втрати внаслідок відсутності запасу;
високі витрати на зберігання запасів;
висока вартість товару, який замовляється;
високий ступень невизначеності попиту;
наявність знижки ціни залежно від кількості, яка замовляється;
• накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.
Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення». За наявності широкого асортименту продукції необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.
У закладах ресторанного господарства система із фіксованим розміром замовлення може використовуватися при контролі запасів лікеро-горілчаних напоїв, пива, соків та безалкогольних напоїв, а також бакалійних товарів.
Система з фіксованою періодичністю замовлення
У системі з фіксованою періодичністю замовлення продукцію в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, через 2 дні і т.п., а розмір запасу регулюється зміною розміру замовлення.
У системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення, який залежить від рівня використання (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.
Порядок розрахунку всіх параметрів системи керування запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями наведений у табл. 4.3.
Вхідні дані для розрахунку параметрів системи наступні:
потреба в замовленому продукті, шт.(кг)
інтервал часу між замовленнями, дні,
можлива затримка поставки, дні.
пасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту. Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:
умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;
витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;
втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.
На практиці у закладах ресторанного господарства за даною системою можна замовляти в одного і того ж постачальника продукцію із обмеженим терміном зберігання, на яку рівень попиту відносно стабільний (молочні та гастрономічні продукти, напівфабрикати із охолодженого м'яса, птиці, риби тощо).
Переваги системи періодичного поповнення численні:
вона добре узгоджується з терміновим планування, оскільки використовуються постійні періоди;
якщо треба замовити багато продуктів у одного постачальника, то замовлення можуть формуватися на один і той самий період;
система неперервної інвентаризації не є необхідною (запаси оцінюються лише на момент замовлення).
Система з фіксованою величиною замовлення також має переваги, але нечисленні:
вона керує роздільно продуктами, які реально не включаються в одне замовлення;
у постачальників часто купують мінімальні кількості;
для одного і того самого рівня обслуговування дана система потребує буферних запасів меншого обсягу, ніж у випадку системи із періодичним поповненням (табл. 4.4).
Таблиця 4.4
Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня
У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто «точки замовлення»).
Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.
Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові і додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих. Як і системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, обчислення розміру замовлення грунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад закладу.
Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.
Система «мінімум-максимум»
Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується постійний інтервал часу між замовленнями. Система «мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів — мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.
Система оперативного управління
Крім перерахованих систем управління запасами в практичній діяльності закладів ресторанного господарства часто застосовується так звана система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «ні».
Отже, розглянуті системи керування запасами можуть бути застосовні лише до досить обмеженого асортименту продукції та умов взаємодії з постачальниками. Підвищення ефективності використання системи керування запасами приводить до необхідності розробки оригінальних систем керувань запасами і більш широкого застосування економіко-математичних методів і моделей.