4.3. ОПТИМІЗАЦІЯ ТА МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

З огляду на потенційне значення запасів, проблема керування запа­сами конкретизується в наступних питаннях:

Який рівень запасів необхідно мати у кожному закладі для за­безпечення необхідного рівня обслуговування споживача?

У чому складається компроміс між рівнем обслуговування спо­живача й рівнем запасів у системі логістики?

Які обсяги запасів повинні бути створені на кожній стадії логіс-тичного й виробничого процесу?

Які загальні рівні запасів у даному закладі, зв'язані зі специфіч­ним рівнем обслуговування?

Як і де варто розміщати страхові запаси?

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безпе­ребійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ре­сурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу пе­реміщення матеріального потоку.

Рішення цього завдання досягається системою управління запасами. Система управління запасами — сукупність правил і показників, які ви­значають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Управління запасами включає:

Визначення параметрів поставок

Величина партії поставки

Момент поставки

Інтервал між двома суміжними поставками

Час запізнення поставки Визначення параметрів замовлення

Величина замовлення

Момент замовлення

Інтервал між двома суміжними замовленнями Розрахунок рівня запасів на складі

Поточного

Середнього

Максимального

Страхового Регулювання запасів:

♦          Визначення системи контролю стану запасів. Параметрами системи управління запасами є:

точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення (зале­жить від типу закладу, його потужності, організації виробничого про­цесу, стабільності попиту тощо);

нормативний рівень запасів — розрахункова величина запасів, яка до­сягається під час чергової закупівлі (вона залежить від термінів і умов збері­гання ресурсів, наявності площ та устаткування, вартості ресурсів тощо);

обсяг окремої закупівлі — поповнювана кількість продукції, за рахунок якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними ви­тратами інвестованого капіталу.

частота здійснення закупівель — періодичність поповнення за­пасів продукції.

Отже, для того щоб забезпечити ритмічність роботи закладів рес­торанного бізнесу необхідно розраховувати параметри системи управ­ління запасами з метою зменшення сукупних витрат на створення і утримання запасів, а також негативного впливу дефіциту матеріальних ресурсів на фінансовий результат підприємства і якість обслуговуван­ня споживачів.

Як уже зазначалося, потреба у створенні запасів визначається низ­кою різноманітних чинників:

дискретним у багатьох випадках характером постачання при не­перервному споживанні;

необхідністю погодження дій різних ланок логістичного ланцю­га, які працюють із різною інтенсивністю;

численними випадковими збуреннями;

випадковим попитом і часом доставки;

освоєнням нових ринків збуту тощо.

При невиправдано високому рівні запасів виникають втрати через «змертвіння» коштів, уповільнення їх обігу, старіння продукції. При дефіциті запасів порушується нормальний хід виробництва через не­стачу сировини, інструментів або запасних частин, зривається поста­чання споживачів, що також призводить до економічних і моральних збитків. Отже, повинен існувати оптимальний (раціональний) рівень запасу для кожного виду ресурсів, що зберігаються, у кожній ланці економічної системи, критерієм оптимальності якого є встановлення співвідношень між витратами, що впливають на прибуток. Розрахунок таких найкращих рівнів запасів, методів їх створення та підтримки є предметом теорії керування запасами.

Завдання керування запасами досить різноманітні через велику кі­лькість можливих практичних ситуацій.