§ 2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Іспитовий строк (ч. 3 ст. 75 КК) при звільненні від відбування по­карання з випробуванням встановлюється тривалістю від одного до трьох років, який може бути меншим за строк призначеного основного покарання, рівним йому або перевищувати визначений строк покаран­ня. Тривалість іспитового строку залежить, зокрема, від виду основно­го покарання та його розміру. Наприклад, іспитовий строк при засу­дженні до позбавлення волі з випробуванням має бути, як правило, тривалішим, ніж при засудженні до виправних робіт з випробуванням.

Випробування у разі звільнення особи від відбування покарання означає покладення судом на таку особу певних обов'язків, які вона має сумлінно виконувати протягом усього іспитового строку. Перелік таких обов'язків визначений у ч. 1 ст. 76 КК, а саме:

1)         попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції;

пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворю­вання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Зазначимо, що при звільненні від призначеного покарання особи, яка має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, суд на підставі ст. 96 КК може застосувати до такої особи примусове ліку­вання. Суд при постановленні вироку про звільнення засудженого від основного покарання може покласти на нього вищезазначені обов'язки в усьому обсязі або кілька з них. При цьому суд має пояснити засу­дженому умови такого випробування і вказати на наслідки у разі неви­конання покладених на нього обов'язків.

У ч. 2 ст. 76 КК зазначається, що контроль за поведінкою звільне­них від відбування покарання з випробуванням здійснюється криміна­льно-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців — командирами військових частин.

Якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від покарання з випробуванням при призначенні покарання за сукупністю злочинів, то таке звільнення здійснюється при призначенні покарання не за ко­жний із злочинів, а лише при остаточному його призначенні за прави­лами про сукупність злочинів.

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробу­ванням. Про такі наслідки йдеться у ст. 78 КК, а саме: 1) після закін­чення іспитового строку засуджений, який виконав покладені судом на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Маємо зазначити, що, відповідно до ч. 3 ст. 88 КК, особа, засудже­на за вироком суду і звільнена від покарання, визнається такою, що не має судимості.

Скасування судом звільнення від покарання і направлення засу­дженого для відбування призначеного покарання відбувається у разі систематичного, протягом іспитового строку, вчинення засудженим правопорушень, що потягли за собою застосування заходів адміністра­тивного стягнення.

У законі йдеться про систематичне вчинення правопорушень, тоб­то мається на увазі вчинення трьох або більше правопорушень із за­стосуванням до засудженого за кожне правопорушення заходів адміні­стративного стягнення, що є свідченням його небажання стати на шлях виправлення. У разі вчинення засудженим, якого звільнили від при­значеного покарання з випробуванням, протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами про суку­пність вироків та за правилами складання покарань.

Підставою такого виду звільнення від покарання є наяв­ність, з одного боку, — особливого фізіологічного і психологічного стану вагітної жінки і тієї, яка народила або усиновила (удочерила), годує й виховує дитину, а з другого — важливість вільного материн­ського піклування про здоров'я та нормальні умови розвитку малої (до семи років) дитини.

Виходячи з цього кримінальний закон містить дві спеціальні норми щодо покарання таких жінок за вчинений ними злочин. Одна з цих норм (ст. 79 КК) надає суду право звільнити від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, під час постановлений вироку, а друга (ст. 83 КК), — надає пра­во суду звільнити від подальшого відбування покарання жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання.

У ст. 79 КК передбачено, що у разі призначення покарання у ви­гляді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жін­кам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбав-