Розділ XVI ПОНЯТТЯ ТА МЕТА ПОКАРАННЯ

Закон оголошує поведінку людини злочинною, якщо вона є настільки руйнівною, що потребує втручання держави. Злочин поро­джує кримінальну відповідальність. Конкретною формою реалізації цієї відповідальності є покарання того, хто вчинив злочин, шляхом за­стосування до нього певної, передбаченої законом санкції. При цьому санкція кримінального закону потрібна не лише як спонука до покори, а й як певною мірою гарантія того, що ті, хто добровільно виконують вимоги закону, не ставатимуть жертвами злочинців.

Загальне визначення покарання дано в ч. 1 ст. 50 КК, за якою «по­карання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод за­судженого».

Характерними ознаками покарання вважаються:

1.         Покарання — це осуд винного і його діянь судом від імені дер-
жави, пов'язаний із заходами державного примусу. Примусовість по-
карання означає, що з моменту набрання обвинувальним вироком за-
конної сили засуджений зобов'язаний фактично перетерпіти обмежен-
ня певних прав і свобод, що становить зміст конкретного покарання, а
відповідні державні органи зобов'язані виконати вирок суду, тобто ре-
ально застосувати призначене засудженому покарання.

Покарання за цими його особливостями відрізняється від інших за­ходів впливу, передбачених Кримінальним кодексом, що не є пока­ранням, а саме: примусові заходи виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК) та примусові заходи медичного характеру (ст. 94 КК). Такі заходи не мають карального, репресивного характеру, не містять осуду вчинено­го і самої особи від імені держави. їх змістом є виховання або лікуван­ня у відповідних для цього закладах.

2.         Покарання призначає лише суд в обвинувальному вироку від
імені держави. Призначення покарання лише за вироком суду є кон-
ституційним принципом. За положеннями ст. 124 Конституції Украї-
ни, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій ін­шими органами чи посадовими особами не допускаються.