§ 2. Одиничний злочин

В Особливій частині Кодексу виписані окремі склади зло­чинів, у кожному з яких, як правило, зазначені єдине діяння, єдина фо­рма вини і єдиний наслідок. Таку законодавчу конструкцію криміна­льно-правової норми прийнято називати простим, або основним, складом злочину на відміну від кваліфікованого складу злочину, який за певних обставин обтяжує простий склад злочину, виписаний в окремій частині тієї ж статті. Одиничні злочини найчастіше трапля­ються у судовій практиці.

Об'єктивна сторона суспільно небезпечної поведінки особи в де­яких статтях закону представлена двома обов'язковими діями, які пов'язані між собою єдиною метою і створюють одиничний злочин. Наприклад, розбій містить дві дії — насильство над людиною і захоп­лення майна, обидві ці дії в єдності створюють один склад злочину — розбій (ст. 187 КК).

Деякі склади злочинів виписані в законі з альтернативними діями, вчинення будь-якої з них створює закінчений злочин. Наприклад, від­повідно до ч. 1 ст. 307 КК злочином вважається незаконне виробницт­во, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Для наявності цього складу злочину достатнім є вчинення винною особою однієї із зазначених дій.

Кілька дій входять до об'єктивної сторони й одиничного злочину, так званого складного, яким охоплюються також і діяння, які самі по собі створюють самостійний злочин. Складним злочином, зокрема, є терористичний акт. Цей склад злочину включає дії, пов'язані із заподі­янням під час нападу терориста (терористів) смерті, тілесних ушко­джень, заволодіння майном тощо. Такі дії кваліфікуються лише за ст. 258 КК, і додаткової кваліфікації ще й за статтями про злочини проти особи та власності не потребують. Одиничний злочин може бути й у вигляді так званого продовжуваного, або триваючого, злочину.

Продовжуваним злочином вважається вчинення кількох тотожних дій, які мають єдиний намір і об'єднані єдиною спільною метою. То­тожність дій означає дворазове або багаторазове вчинення дій однако­вим способом, які пов'язані з досягненням щоразу певної частини од­норідного наслідку. Наприклад, неодноразова протягом певного часу крадіжка з заводу різних деталей і вузлів з метою зібрати з них мото­цикл.

Триваючим злочином вважають діяння (дія або бездіяльність), з початку вчинення яких винний увесь час перебуває у так званому зло­чинному стані, точніше у стані безперервного здійснення злочину до моменту явки з повинною або до моменту його затримання. Це такі, зокрема, дії, як незаконне зберігання вогнепальної зброї (ст. 263), ухи­лення від призову на строкову військову службу (ст. 335), дезертирст­во (ст. 408 КК). Наприклад, військовослужбовець, який вчинив дезер­тирство, перебуває у стані безперервного здійснення цього злочину протягом усього часу незаконної відсутності його у військовій частині. З цим пов'язана і така особливість триваючого злочину — строк дав­ності притягнення до кримінальної відповідальності щодо цього зло­чину обчислюється не від часу його вчинення, а від часу припинення злочину з волі винного (явка з повинною) або внаслідок його затри­мання.